Хвороби гречки
Суттєві недобори і втрати врожаю цінної круп’яної, медоносної та кормової культури — гречки спричиняють численні хвороби різної етіології (несправжня борошниста роса, аскохітоз, церкоспороз, філостиктоз, фітофтороз, сіра гниль, бактеріоз, мозаїка та ін.).
Пліснявіння насіння
Хвороба виявляється скрізь, де вирощують гречку, але найбільшої шкоди завдає у північних та західних областях Полісся. В центральних та південних областях ураження насіння і проростків гречки збудниками пліснявіння спостерігається значно рідше. Залежно від збудників хвороби захворювання проявляється у вигляді сіро-зеленого, темного і рожевого пліснявіння.
Сіро-зелене пліснявіння викликають численні гриби із родів Penicillium spp., Aspergillus spp., Botrytis spp., Mucor spp. Уражене насіння має затхлий запах цвілі. Більшість збудників сіро-зеленого пліснявіння починають розвиватися за температури 5…8°С, а окремі види — навіть за 2…3°С, що дає їм можливість пригнічувати розвиток інших грибів, які містяться на зернівках гречки. Особливо це спостерігається за використання посівного матеріалу поганої якості, за сівби насіння у холодний грунт і прохолодних погодних умов під час проростання. Захворювання викликає зрідження сходів у результаті непроростання інфікованого насіння, відмирання у грунті уражених проростків, які не досягли його поверхні, затримку росту і розвитку рослин. Ураженість гречки збудниками сіро-зеленого пліснявіння перебуває у прямій залежності від кількості пошкоджених зерен.
Темне пліснявіння зернівок гречки зумовлюють гриби із родів Cladosporium spp., Alternaria spp., Nigrospora spp. та ін. Ураження зернівок гречки темним пліснявінням зазвичай починається у місцях механічних пошкоджень їхніх насіннєвих оболонок і за температури не нижче 12°С. Завдяки таким екологічним особливостям збудники темного пліснявіння не завжди витримують конкуренцію з іншими грибами, які містяться на зернівках гречки.
Рожеве пліснявіння викликають гриби із родів Trichothecium spp., Sporotrichum spp., Cephalosporium spp. та ін. Інтенсивний розвиток збудників рожевого пліснявіння відбувається під час дозрівання рослин у вологу погоду, зберігання вологого насіння у буртах на токах, у зерносховищах, за підвищеної вологості грунту і температури 8…10°С. Заселення зернівок гречки збудниками рожевого пліснявіння розпочинається за його вологості 19% і вище. Хвороба викликає загнивання зернівок, а за незначного ураження різко знижується енергія проростання і схожість, що робить їх непридатними для висіву.
Шкідливість пліснявіння варіює залежно від ступеня зараженості насін-нєвого матеріалу і родючості грунту: що вищий відсоток зараженого насіння, висіяного в грунт, то більше хворих рослин буде під час проростання. За слабкого ступеня зараженості насіння схожість гречки знижується на 4–9%, за сильного — на 20–35%. В окремі роки за несприятливих умов для проростання насіння, особливо на перезволожених, важких глинистих, запливаючих, дуже кислих і солонцюватих грунтах, захворювання може викликати зрідження посівів на рівні до 40–60%. У таких умовах поява сходів затримується на 6–14 днів і більше, рослини повільно розвиваються, спостерігається строкатість посівів за висотою рослин. Джерелом інфекції є грунт, уражені рослинні рештки і заражене насіння.
Захисні заходи
Дотримання сівозміни, сівба в оптимальні строки лише високоякісним протруєним насінням, вирощування стійких сортів, своєчасне проведення агротехнічних заходів, які сприяють швидкому проростанню насіння, оптимальному росту й розвитку рослин; своєчасне і в стислі строки збирання урожаю, ретельне очищення, просушування зерна, уникнення його механічного травмування.
Фітофтороз
Хвороба проявляється протягом вегетації рослин. На сім’ядолях, стеблах і молодих листках з’являються округлі або еліпсоподібні бурі плями, які розміщуються концентричними колами. У пізніші фази розвитку рослин хвороба проявляється у вигляді побуріння і відмирання листків, квіток, плодів. За вологої погоди у місцях ураження, як правило, з нижнього боку листкової пластинки, з’являється ніжний пухкий білий наліт — нестатеве спороношення гриба. Молоді рослини загнивають і відмирають.
Збудником хвороби є гриб Phytophthora parasitica, який за нестатевого розмноження формує зооспорангієносці із зооспорангіями. Під час вегетації рослин гриб поширюється зооспорангіями. У краплинній волозі зооспорангії гриба проростають з утворенням дводжгутикових зооспор. Останні формуються за температури в межах 13…31°С (оптимум — 24…28°С). Частина зооспорангіїв проростає (за типом конідій) інфекційним гіфом, оптимум проростання — за температури 28°С. Зараження рослин відбувається проникненням інфекційних гіфів зооспор та зооспорангіїв через продихи всередину листків та стебел.
В ураженій тканині гриб статевим шляхом формує кулясті, солом’яно-жовтого кольору двошарові ооспори діаметром 14,5–26 мкм.
Основне джерело інфекції — уражені рештки, у яких патоген зберігається у формі ооспор, а додаткове — уражене насіння, в оболонці якого містяться ооспори. Навесні ооспори проростають у великий зооспорангій, із якого виходять зооспори, які спричинюють первинне зараження рослин.
Шкідливість хвороби виявляється у зрідженні посівів у результаті загнивання і відмирання проростків і сходів, зменшенні асиміляційної поверхні рослин через відмирання уражених листків.
Захисні заходи
Вирощування стійких сортів, дотримання сівозміни, просторової ізоляції між насіннєвими і товарними посівами, збалансоване живлення рослин, протруєння насіння, дотримання оптимальних строків сівби і норм висіву, своєчасне збирання врожаю, ретельне глибоке загортання післяжнивних решток у грунт.
Несправжня борошниста роса (пероноспороз)
Зовнішні ознаки хвороби проявляються на листках на початку цвітіння рослин у вигляді жовтуватих розпливчастих маслянистих плям. Із нижнього боку листкової пластинки вологої погоди в місцях ураження з’являється пухкий сірувато-фіолетовий наліт, який являє собою конідіальне спороношення гриба. Уражені листки засихають і опадають. Іноді наліт з’являється і на квітках рослин, які буріють і опадають.
Збудником хвороби є гриб Peronospora fagopyri, який у період вегетації поширюється конідіями. Вони проростають за наявності насиченої вологи і температури 6…18°С (оптимум — 8…12°С). Протягом вегетації рослин патоген формує декілька генерацій конідіального спороношення. За статевого розмноження гриб формує в ураженій тканині кулясті ооспори. Основне джерело інфекції — уражені післяжнивні рештки і заражене насіння, на яких патоген зберігається у формі ооспор. Первинне зараження рослин викликають ооспори, вторинне зараження під час вегетації рослин — конідії.
Шкідливість хвороби полягає у зрідженні посівів через відмирання ураже-них проростків, зниженні асиміляційної поверхні рослин унаслідок передчасно-го відмирання уражених листків, відсутності формування зерна в уражених кві-тках, зниженні зазерненості в уражених рослин на 20–30%.
Захисні заходи
Усі заходи, які проводять проти фітофторозу, є ефектив-ними і проти несправжньої борошнистої роси.
Аскохітоз
Перші ознаки хвороби виявляють на сходах у фазі двох-трьох листків, а масово — у другій половині вегетації рослин, На листках, а згодом і на стеблах з’являються округлі жовтуваті плями з темною облямівкою. На ураженій тканині формуються чорні крапки — пікніди гриба, які розміщуються у вигляді зональних концентричних ліній. За сприятливих умов для розвитку хвороби плями зливаються й охоплюють значну площу листкових пластинок. Уражені листки жовтіють і опадають.
Збудником хвороби є мітоспоровий гриб Ascochyta fagopyri, який у циклі свого розвитку формує пікнідіальне спороношення. Поширюється гриб під час вегетації рослин пікноспорами. Основне джерело інфекції — уражені рослинні рештки, на яких збудник хвороби зберігається у формі грибниці та пікнід. Іноді пікніди зберігаються в оболонці насіння.
Шкідливість хвороби виявляється у зменшенні асиміляційної поверхні рослин, що суттєво знижує їхню продуктивність. Залежно від інтенсивності роз-витку хвороби недобір урожаю зерна може сягати 10% і більше.
Церкоспороз
Зовнішні ознаки хвороби виявляються на листках у вигляді коричнюватих плям, на яких за вологої погоди з’являються жовто-бурі дернинки конідіального спороношення гриба. Уражені листки передчасно відмирають.
Збудником хвороби є мітоспоровий гриб Cercospora fagopyri. У циклі свого розвитку гриб формує конідіальне спороношення. Поширюється конідіями. Основне джерело інфекції — уражені рослинні рештки, у яких патоген зимує у формі грибниці. Навесні утворюються нові конідії, які повторно уражують рос-лини. Недобір урожаю зерна від хвороби становить 3–5%.
Філостиктоз
Хвороба проявляється на листках у вигляді округлих, до 4 мм у діаметрі, білуватих плям із світло-червоною облямівкою. На плямах утворюються чорні крапки — пікніди гриба. Уражені листки передчасно відмирають.
Збудником хвороби є мітоспоровий гриб Phyllosticta polygonorum, який у циклі свого розвитку формує пікнідіальне спороношення. Поширюється гриб пікноспорами. Основне джерело інфекції — уражені рослинні рештки, на яких збудник перезимовує у формі пікнід з пікноспорами.
Захисні заходи
Всі заходи, які проводяться на гречці проти фітофторозу є ефективними і проти плямистостей — аскохітозу, церкоспорозу і філостиктозу.
Сіра гниль
Зовнішні ознаки хвороби проявляються як на сходах, так і на дорослих рослинах у вигляді буруватих плям на кореневій шийці, підсім’ядольному коліні, на листках, стеблах і суцвіттях, які у вологу погоду загнивають і покриваються сірим нальотом. Від доторкування він порошить. Пізніше в масі з’являються дрібні чорні склероції. За сухої погоди плями мають вигляд бурих сухих виразок без нальоту. Уражені молоді рослини гинуть, листки жовтіють і відмирають.
Збудником хвороби є гриб-поліфаг Botryotiana fuckeliana (анаморфа: Botrytis cinerea), який належить до факультативних паразитів, що проникають у рослину через механічні пошкодження, кутикулу, продихи. Гриб уражує понад 400 видів рослин із різних родин. У циклі свого розвитку патоген формує грибницю, склероції, конідіальне і сумчасте спороношення.
Протягом вегетації гриб поширюється конідіями. Вони легко розносяться повітряними течіями на значну відстань. За вегетацію гриб формує кілька генерацій конідіального спороношення. За несприятливих умов гриб на ураженій тканині продукує склероції.
За проростання склероції утворюють на своїй поверхні сумчасте спороношення у вигляді відкритих плодових тіл — апотеціїв, у яких містяться сумки з сумкоспорами. Останні, потрапляючи на рослину, проростають і дають початок розвитку грибниці, на якій потім формується конідіальне спороношення.
Джерелом інфекції є склероції і грибниця патогену на уражених рештках у грунті, які зберігають свою життєздатність до восьми років і більше. Додатковим резерватором інфекції є заражене насіння, у якому зберігається грибниця патогену. Збудник сірої гнилі здатний продовжувати розвиток і під час зберігання вологого насіння гречки, викликаючи його псування.
Шкідливість хвороби проявляється у зрідженні посівів гречки, зниженні насіннєвих і технологічних якостей насіння. Схожість ураженого насіння знижується на 10–15%. Недобір урожаю може становити до 20% і більше.
Ураженню рослин гречки сірою гниллю і поширенню інфекції сприяють висока вологість повітря, часті дощі, випадання рясних рос у нічні години, коротка ротація культур у сівозміні, недотримання просторової ізоляції між куль-турами, що уражуються збудником хвороби, загущені і забур’янені посіви.
Захисні заходи
Дотримання сівозміни, обов’язкове знезараження насіння, оптимальні строки сівби з відповідною глибиною загортання насіння, своєчасне збирання врожаю, знищення післяжнивних решток.
Бактеріоз
Перші ознаки хвороби проявляються під час бутонізації — на початку цвітіння гречки. На листках з’являються невеликі поодинокі маслянисті темно-бурі округлі плями, які пізніше зливаються. Уражена тканина часто набуває червонуватого відтінку із вираженою концентричністю. Уражені листки жовтіють, в’януть і засихають.
Збудником хвороби є бактерії Pseudomonas syringae pv. syringae, які, окрім гречки, уражують багато видів культурних та дикорослих рослин. Поширюються бактерії механічним шляхом: розносяться комахами, крапельками дощу, а також із шматочками засохлих уражених листків. Основне джерело інфекції — неперегнилі уражені рештки і насіння.
Шкідливість хвороби виявляється у зменшенні асиміляційної поверхні рослин унаслідок передчасного відмирання уражених листків, уповільненні росту й розвитку рослин, відмиранні уражених бутонів, квіток і цілих суцвіть, формуванні плюсклого насіння, що суттєво знижує урожайність культури.
Захисні заходи
Дотримання сівозміни, своєчасне і в стислі строки збирання врожаю насіннєвих посівів, очищення і сушіння насіння, повітряно-теплове обігрівання, протруєння насіння, ретельне загортання рослинних решток, вирощування стійких сортів.
Мозаїка
Зовнішні ознаки хвороби проявляються на листках у вигляді жовтих або світло-зелених плям різної конфігурації чи у вигляді сітчастості, коли жилки жовтіють, а проміжки листкової пластинки між ними залишаються тривалий час зеленими. Пізніше листки некротизуються, скручуються і відмирають. Уражені рослини часто мають карликовий вигляд, міжвузля укорочені, бокові пагони недорозвинуті, плоди не формуються.
Збудниками мозаїки гречки є: вірус огіркової мозаїки (ВОМ) — Cucumber mosaic virus (CMV) — космополіт, поліфаг, передається понад 80 видами попе-лиць; вірус тютюнової мозаїки (ВТМ) — Tobacco mosaic virus (ТMV), який здатен уражувати 230 видів рослин із 33 родин, від хворої до здорової рослини передається механічно та насінням деяких рослин; вірус мозаїки люцерни (ВМЛ) — Alfalfa mosaic virus (AMV) — вірус-космополіт, що здатен уражувати понад 40 видів рослин із 12 родин, передається неперсистентно 16 видами попелиць.
Усі вказані віруси зберігаються в соку уражених багаторічних рослин; ВМЛ і ВОМ можуть передаватися також насінням, зібраним з уражених рослин, а ВТМ тривалий час зберігається також в уражених сухих післяжнивних рештках.
Інтенсивний розвиток вірусних хвороб на гречці спостерігається на пізніх посівах культури й за одностороннього внесення високих доз азотних добрив.
Захисні заходи
Проти вірусних хвороб гречки ефективними заходами є дотримання сівозміни та просторової ізоляції між насіннєвими і товарними посівами, знищення бур’янів — резерваторів вірусної інфекції, проведення захисних заходів проти шкідників — переносників вірусної інфекції.
Інтегрований захист гречки від хвороб
Інтегрований захист гречки від хвороб — невід’ємна складова інтенсивної технології вирощування культури. Його завдання — запобігання масовому розвитку хвороб і зниження їхньої шкідливості до економічно невідчутного рівня.
Впровадження у виробництво високопродуктивних сортів гречки із комплексною стійкістю проти більшості поширених хвороб: Амазонка, Антарія, Крупнозелена, Малинка, Оранта, Рубра, Ювілейна 100 тощо.
Науково обгрунтована сівозміна суттєво обмежує джерело резервації первинної інфекції багатьох збудників хвороб. На попереднє місце вирощування у сівозміні гречку можна повертати через рік. Її краще розміщувати на чистих від бур’янів полях після цукрових буряків, картоплі, кукурудзи, які удобрювались і за якими проводили належний догляд. Добрими попередниками гречки є також зернобобові культури, озима пшениця, льон.
Дотримання просторової ізоляції між насіннєвими і товарними посівами гречки стримує аерогенне поширення збудників хвороб під час вегетації рослин.
Не придатні для вирощування гречки низинні, перезволожені, важкі глинисті, запливаючі, дуже кислі і солонцюваті грунти, на яких рослини повільно ростуть і розвиваються та сильно уражуються фітофторозом, несправжньою борошнистою росою, сірою гниллю, пліснявінням, бактеріозом.
Ретельне очищення і калібрування насіння дає можливість видалити неповноцінні фракції, які уражені збудниками багатьох хвороб. Крупне насіння дає добре розвинуті рослини, що є стійкішими проти інфекційних захворювань. Для сівби рекомендується використовувати крупні фракції насіння категорії РН-1-3 із чистотою не нижче 99% і лабораторною схожістю не нижче 92%.
Перед сівбою рекомендовано прогріти насіння проти сонця або активним вентилюванням за температури 35...38°С, а потім провести протруєння препаратом на основі діючої речовини N-(диоксотіолат 3-іл) дитіокарбамат калію (Сульфокарбатіон-К, 0,1–0,25 кг/т). Протруювання насіння передусім направлене проти насіннєвої інфекції фітофторозу, несправжньої борошнистої роси, аскохітозу, бактеріозу та інших хвороб. Для зволоження 1 т насіння використовують 5–10 л води і додають для інкрустації плівкоутворювальний полімер (NаКМЦ, 0,2 кг/т; ПВС — 0,5 кг/т та ін.).
Протруєння поєднують з обробкою насіння одним із дозволених регуляторів росту рослин: Агростимуліном, в. с. р. (10 мл/т), Біоланом, в. с. р. (10 мл/т), Біосилом, в. с. р. (10 мл/т), Вермистимом, р. (8–10 мл/кг), Вермистимом Д, в. р. (6–8 л/т), Вимпелом, р. (300–500 г/т), Емістимом С, в. с. р. (10 мл/т), Радостимом, в. с. р. (250 мл/т). Також з цією метою можна застосувати біопрепарати: Псевдобактерин-2, в. р. (1 л/т), ЕМ-1 Ефективні мікроорганізми, р. (0,5 л/т), Азотофіт, р. (200 мл/т), із додаванням мікроелементів (солі міді, бору, молібдену, цинку) в кількості 25–50 г на гектарну норму насіння, що поліпшує розвиток рослин на ранніх фазах розвитку, підвищує їхню стійкість проти інфекційних хвороб.
Для активізації фіксації атмосферного азоту, підсилення росту й розвитку рослин на ранніх фазах вегетації насіння перед висівом культури обробляють біопрепаратом Діазобактерин (торф’яна та рідка форми), 150–200 г препарату на гектарну норму насіння.
Основний обробіток грунту має бути спрямований на знищення бур’янів, серед яких багато видів є резерваторами бактеріальної і вірусної інфекції. Збереження вологи шляхом проведення лущення стерні після стерньових попередників і зяблевої оранки. Після пізніх просапних культур чисті від бур’янів поля дискують.
Внесення збалансованих доз органічних і мінеральних добрив сприяє підвищенню стійкості рослин проти фітофторозу, несправжньої борошнистої роси, церкоспорозу, аскохітозу та інших хвороб. Органічні добрива краще вносити під попередник, фосфорно-калійні — восени під зяблеву оранку, азотні — під першу або другу весняну культивацію. Слід пам’ятати, що внесення високих доз азотних добрив зумовлює інтенсивне ураження рослин хворобами.
Якісне проведення весняного обробітку грунту, що включає ранньовесняне боронування, дві культивації із розривом у часі, який потрібно для проро-стання бур’янів, і передпосівну культивацію, створює оптимальні умови для росту і розвитку рослин, підвищує їхню стійкість проти багатьох хвороб.
Сівба в оптимальні строки, коли грунт на глибині 10 см прогріється до 10…12°С, забезпечує дружні сходи й унеможливлює ураження насіння і проростків пліснявінням, сірою гниллю, фітофторозом, бактеріозом. Внесення в рядки гранульованого суперфосфату (50–80 кг/га) підвищує стійкість рослин проти багатьох хвороб на ранніх етапах росту і розвитку рослин. Не слід вносити в грунт аміачні форми мінеральних добрив, хлоровмісні калій-ні добрива (КСI, калійна сіль та ін.), щоб не відлякувати бджіл під час цвітіння рослин.
Дотримання оптимальних норм висіву і глибини загортання насіння (на легких грунтах — 4–5 см, на важких — 2–3 см) сприяє формуванню здорового фітосанітарного стану посівів. Загущені посіви гречки інтенсивніше уражуються фітофторозом і несправжньою борошнистою росою, а глибоке загортання насіння сприяє ураженню пліснявінням, кореневими гнилями.
За сухої погоди і недостатньої вологості грунту після сівби поле коткують кільчасто-шпоровими котками, боронують легкими боронами. Проти поверхневої грунтової кірки, що утворилася після випадання дощу, проводять досходове боронування легкими боронами упоперек рядків, що суттєво підвищує стійкість рослин проти хвороб. Післясходове боронування слід проводити за сонячної погоди, коли рослини втрачають тургор, щоб унеможливити їхнє механічне пошкодження, яке сприяє проникненню бактеріальної і вірусної інфекцій.
На широкорядних посівах проводять два-три міжрядні розпушування, які не лише ефективні проти бур’янів, а й суттєво підвищують стійкість рослин проти хвороб.
За прогнозу інтенсивного розвитку фітофторозу, пероноспорозу, аскохітозу, церкоспорозу, філостиктозу, бактеріозу та інших захворювань посіви гречки у фазі бутонізації — плодоутворення обприскують біопрепаратом Псевдобактерин-2, в. р. (0,5 л/га), додаючи у робочий розчин біопрепарат Азотофіт, р. (500 мл/га), або біокомплес БТУ, р. (0,3–2,5 л/га), або ЕМ-1 Ефективні мікроорганізми, р. (2–3 л/га), а також один із регуляторів росту рослин: Вимпел, р. (300–500 г/га), Ліногумат, п. (30–60 г/га), Агростимулін, в. с. р. (10 мл/га), Біолан, в. с. р. (10 мл/га), Біосил, в. с. р. (10 мл/га), Вермистим Д, в. р. (6–10 л/га), Вимпел, р. (300–500 г/га), Радостим, в. с. р. (50 мл/га), що поліпшує ріст і розвиток рослин, підвищує їхню продуктивність.
Своєчасне і в стислі строки проведення збирання врожаю унеможливлює ураження насіння пліснявінням, сірою гниллю. У зв’язку з нерівномірністю достигання гречки її збирають роздільним способом. Скошують гречку у валки за 75–80%-го достигання, роблять це у ранкові години, щоб запобігти втратам насіння. Через чотири-шість діб, коли вологість стебел і листків зменшиться до 30–35%, а зерна — до 16–18%, валки обмолочують, не допускаючи травмування зерна і його ураження пліснявими грибами.
Якість вирощеної продукції має відповідати вимогам чинних стандартів: ДСТУ 4790:2007; ДСТУ 4138:2002; ДСТУ 4524:2006; DCTУ EN 12396-1:2003; CODEX STAN 229-2003.
Зяблева оранка із ретельним загортанням післяжнивних решток сприяє їхній швидкій мінералізації і зменшенню запасу багатьох збудників інфекційних хвороб у грунті.
І. Марков, професор,
Національний університет біоресурсів і природокористування України