Амарант: практичний досвід господарства
Наполегливість, віра у вибраний напрям діяльності за шість останніх років зробили невелике господарство з Кагарлицького району Київської області – приватно-орендне підприємство «Руна», яке має всього 100 га землі, взірцем ефективності у амарантовій галузі.
Чому амарант?
Амарант перевершує більшість традиційних культур, що вирощуються в Україні, за виходом білка, вітамінів, біологічно активних речовин з одиниці посівної площі.
Продукти його переробки знаходять застосування в найрізноманітниших сферах: харчовій, фармацевтичній, косметичній промисловості, а також у кормовиробництві. Наразі в Україні з амаранту виготовлять олію, борошно, крупи, пластівці, панірувальні сухарі, хліб, макарони, фармацевтичні препарати та косметичні засоби, прикормки для риби, суміші для дитячого харчування, поп-амарант (різновид поп-корну), екстракти, трав’яне борошно тощо. З сушеного листя та суцвіть виготовляють дуже корисні фіточаї.
Зелена маса амаранту успішно згодовується худобі та птиці в зеленому конвеєрі та силосується з кукурудзою. Навіть суха маса амаранту, що залишається після обмолоту, багата на білок і може використовуватися для годівлі великої та дрібної рогатої худоби.
Амарантова макуха - найцінніший інгредієнт комбікормів, має високу енергетичну й поживну цінність, але основна перевага полягає в тому, що їй притаманний цілий комплекс корисних властивостей: підвищує імунітет тварин, птахів та риби, прискорює обмінні процеси в організмі, нормалізує ліпідний, вуглеводний обмін, має протипаразитарні, протигрибкові та противірусні властивості, знімає запалення внутрішніх органів, покращує стан шкіри та волосяного покриву.
Завдяки широкому спектру використання, високій потенційній врожайності насіння амаранту (до 5 т/га), зеленої маси (до 250 т/га) амарантом цікавиться все більше сільгоспвиробників. Та головне — висока ціна: зараз органічний амарант іде по 30 тис. грн/т, конвенційний — по 25 тис. грн/т.
Технологічні особливості
Ці властивості амаранту й зацікавили керівника ПОП «Руна» Олену Вовченко спробувати виростити цю культуру. Адже, окрім верхньої частини досить високої рослини, яка скошується, решта стебла подрібнюється і заробляється в грунт.
Амарант у господарстві вперше посіяли 4 роки тому, замінивши ним овочі. Так ПОП «Руна» стало одним з перших крупних виробників амаранту. Початкову інформацію черпали з Інтернету.
Акцент зробили на два сорти: Лєра, що дає не тільки насіння, але й листя бурякового кольору, з якого виготовляють дуже корисний напій, та скоростиглий Ультра, який можна сіяти другою культурою в післяукісних та післяжнивних посівах. Всього ж у «Руні» вирощують 5 сортів амаранту.
Вчитися доводилося переважним чином на своїх помилках, але всі уроки засвоювалися, техніка вдосконалювалася і наразі в цьому господарстві стабільно отримують 2,5-3 т/га товарного насіння амаранту навіть на природному агрофоні. В різні роки врожайність становила від 1,5–2 до 3–4 т/га залежно від погодних умов. «4 т/га давали сорти Харківський і Студентський. Але, проаналізувавши технологію, ми побачили можливості подальшого підвищення врожайності», — говорить Олена Вовченко.
Як вдалося добитися таких результатів? За рахунок досвіду і вдумливого аналізу технологій та постійного їх вдосконалення. Як пояснює керівниця підприємства, амарант — культура невибаглива до природно-кліматичних умов, але чутлива до дотримання технології. «Амарант добре переносить посуху, але не переносить недбалості. Підхід «як-небудь посію, а виросте воно й саме» тут не пройде», — коментує вона.
Ціла низка особливостей пов’язана з тим, що культура дрібнонасіннєва. Наприклад, глибина висіву становить 1,5–2 см, а гектарна норма насіння — всього 1 кг.
Як відомо, дрібнонасіннєві культури, які сіють мілко, потребують вирівнювання поля. В ПОП «Руна» поля вирівнюють культиватором. «Поля у нас і без того вирівняні, адже ми їх обробляємо вже 20 років», — зауважує О. Вовченко.
Культивації передує оранка на глибину 20–22 см. Керівниця господарства скептично відноситься до всіх цих мінімальних та нульових способів обробітку грунту, принаймні, на чорноземах. Бо в грунті на землях господарства попри оборот пласта продовжують жити дощові черв’яки та інші корисні організми. Раз на кілька років проводять щілювання, щоб покращити волого забезпечення грунту і прорізати плужну підошву.
Ще одна проблема дрібнонасінних культур — сівба. Під час сівби ПОП «Руна» стикалося з чималими труднощами. Щоб справитися з ними, довелось господарству самостійно зробити відповідну сівалку. Відтак уже 2 роки на полях господарства працює 9-рядна машина з шириною міжрядь 50 см вартістю в $6000. Розробкою зацікавилися вже два вітчизняних виробники сільгосптехніки.
Пестицидів господарство не використовує ніяких, тому що амарант вирощується як органічна продукція. Хто використовує «хімію», мусить пам’ятати, що амарант — широколистяна культура, тому гербіциди проти широколистяних бур’янів на нього вносити не варто.
Цікава перевага амаранту — можливість вирощування в монокультурі. «Зі свого досвіду можу сказати, що його можна вирощувати на одному полі принаймні 3 роки поспіль», — говорить О. Вовченко.
З падалицею амаранту, за словами керівниці господарства, теж особливих проблем немає. «Це міф, що амарант неможливо вивести, як споріднену з ним щирицю. Амарант за зиму вимерзає завдяки обороту пласта», — говорить вона.
Збирання культури проводиться звичайним комбайном із звичайною зерновою жаткою.
Від вирощування до переробки
Освоївши виробництво амаранту, згодом господарство взялося й за насінництво. В 2018 р. ПОП «Руна» уклала ліцензійний договір з оригінаторами сортів амаранту та заклала насіннєві ділянки чотирьох сортів. При цьому фірма не обмежується торгівлею насінням, а здійснює повний агротехнологічний супровід і викуповує врожай за бажанням партнерів. Увесь цей комплекс послуг з технологічного супроводу має на меті перш за все отримання від партнерів якісного насіння. Адже, почавши закуповувати амарант на стороні, господарство побачило, що якість насіння у різних виробників сильно відрізняється. А ПОП «Руна» експортує амарант і продукти його переробки, і не хоче підводити своїх іноземних покупців.
Але на цьому досягнення Олени та колективу не закінчуються. Вже на другий рік вирощування амаранту стало зрозуміло, що треба шукати шляхи більш глибокої переробки. Адже якщо зерно можна продати по $1000 за тонну, то олію — вже по $50 за літр.
Проаналізували світовий ринок шнекових пресів для амаранту та зупинили свій вибір на дорогих, але ефективних німецьких. Наразі амарантова олія цього маленького господарства продається в Європі, США, Канаді та країнах Азії. Від виробництва товарного насіння амаранту акцент вже змістився в сторону переробки, і «Руна» стала одним з найбільших покупців амаранту на внутрішньому ринку.
Плани на наступний рік – збільшити експорт амарантового чаю, земельний банк, а також організувати заготівлю сухої маси та її екстрагування. Бо є попит у зарубіжних партнерів. А в подальшому – на базі господарства створити навчально-рекреаційний центр для тих, хто бажає опанувати технологію вирощування амаранту.