15 фактів про глобальну продовольчу кризу

Нинішній неспокійний з погляду світової продовольчої безпеки рік – лише розминка перед наступним, по-справжньому кризовим. Такі прогнози лунають дедалі частіше, зокрема від Світового банку, ООН, функціонерів Світової продовольчої програми та експертів McKinsey.

Про це пише propozitsiya.com з посиланням на mind.ua.

Відкриття коридору в Чорному морі для українського зерна частково знизило цінову напруженість, але ніяк не вплинуло на те, що обсяги поточного українського врожаю суттєво впадуть – за деякими оцінками вдвічі. Росія ж робить свій внесок у загальний хаос не лише війною, а й обмеженнями на постачання добрив.

Наступні 15 тез про світову продовольчу безпеку дадуть уявлення про масштаб кризи, що насувається

1. Справа не лише у війні. Ще до вторгнення росії в Україну рівні цін на пшеницю та кукурудзу були на 40–50% вищими, ніж у середньому за останнє десятиліття.
2. Продовольча криза – це не коли «нема чого», це коли «дорого». Продовольча криза пов'язана з доступністю, а не наявністю продуктів, заявляє ООН.
3. Виробництво зерна – це не для всіх. Зерно у світі надходить переважно із шести регіонів вирощування, зокрема з України та росії, які разом виробляють приблизно 28% пшениці та 15% кукурудзи, що експортуються по всьому світу.
4. Україна – тимчасово не житниця. За експертною оцінкою, врожайність в Україні цього сезону скоротиться на 35–45%.
5. У 2023 році відбудеться провал обсягів світової торгівлі зерном. Наступного сезону пропозиція зерна скоротиться. Це може призвести до дефіциту зерна у світовій торгівлі у 2023 році в розмірі від 23 млн до 40 млн тонн.
6. Дефіцит зерна може відповідати річному раціону харчування до 250 млн осіб. Згідно з дослідженням McKinsey «Роздуми про глобальні проблеми продовольчої безпеки на тлі війни в Україні та раннього впливу зміни клімату», війна в Україні, зміна клімату та пандемія викликали логістичні обмеження, які можуть спричинити дефіцит зерна до 60 млн тонн до кінця 2023 року.
7. Карта голоду – Африка та Азія. У країнах, які вкрай вразливі до зростання цін на продовольство і можуть сильно постраждати від підвищення цін, живуть понад 1,4 млрд осіб, або 18% населення світу. Найбільш високі ризики для Бангладеш, Ефіопії, Сомалі та Ємену, які залежать від імпорту зерна та мають низьку купівельну спроможність.
8. Голод не любить міста. Три чверті людей, які стикаються з голодом, живуть у сільській місцевості. Ресурси для існування більшості з них залежать від сільського господарства.
9. Ніхто не хоче ділитися. Дедалі більше країн намагаються захистити внутрішні ринки торговими обмеженнями. З початку війни до травня 2022 року було запроваджено приблизно 40 нових експортних заборон і вимог щодо ліцензування експорту
10. Всесвітня продовольча програма перейшла до формату фінансової допомоги замість продуктової. Всесвітня продовольча програма розширила свою діяльність із готівкою – тепер фінансові субсидії все частіше замінюють прямі постачання продуктів тим, хто голодує.
11. Криза на ринку добрив підживлює голод. Ціни на добрива зросли через рекордну вартість енергоносіїв, а потім як реакція на дії росії, на частку якої припадає близько 14% світового експорту добрив, і яка обмежила постачання.
12. Посухи з нами надовго. Відповідно до звіту ООН «Посуха в цифрах 2022» посухи становлять лише 15% стихійних лих, але на них припадає 45% смертей, пов'язаних із природними катаклізмами, зокрема смерть від голоду. Посухи прямо й опосередковано вбили близько 650 000 людей з 1970 по 2019 рік.
13. Продовольча криза = політична нестабільність. Історично перебої з постачанням у продовольчій системі призводили до інфляції, зниження фінансової стійкості та недоїдання, а в деяких випадках – до періодів політичної нестабільності та насильства. Наприклад, продовольча криза 2010–2011 років сприяла «арабській весні».
14. Навіть за найгіршого розвитку подій Україна забезпечить себе базовими продуктами харчування. Прогнозоване зниження врожаю, навіть якщо прийняти за основу найпесимістичніші оцінки в 40%, не несе загрози безпосередньо внутрішньому українському ринку – воно позначається лише на обсягах експорту.
15. Що робити? У звіті McKinsey містяться такі базові рекомендації щодо протидії продовольчій кризі:

• убезпечити чорноморські логістичні маршрути та максимально наростити експорт через них;
• зменшити торгові обмеження та звільнити буферні запаси; щоб збалансувати глобальну пропозицію, окремим країнам необхідно збільшити пропозицію зерна, що торгується на світовому ринку;
• надавати фінансову допомогу найбільш постраждалим районам та населенню.