Ринок живої худоби: зарубіжний досвід та вітчизняні реалії

Один із кроків відновлення вітчизняного тваринництва — створення цивілізованого ринку живої худоби та птиці, тобто організація ринкової торгівлі тваринницькою продукцією відповідно до платоспроможних потреб населення за встановленими правилами і цінами. Такі моделі існують у країнах із розвинутим тваринництвом.

О. Вар­чен­ко, д-р екон. на­ук,
І. Сви­но­ус, д-р екон. на­ук,
О. Шуст, д-р екон. на­ук,
Білоцерківський НАУ

Найбільш стійкий і ефек­тив­ний спо­сіб зв’яз­ку між то­ва­ро­ви­роб­ни­ка­ми і про­­мис­ло­во-тор­го­ви­ми фірма­ми — віль­ний ри­нок. У США та­ким чи­ном ре­алізу­ють до 80% ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би і 90% сви­ней. Вод­но­час близь­ко п’ятої ча­с­ти­ни та­ких тва­рин про­да­ють че­рез цен­т­ральні рин­ки та аукціони. Прак­тич­но весь забій ху­до­би відбу­вається на про­мис­ло­вих підприємствах.
У країнах ЄС тва­рин­ниць­ку про­дук­цію ре­алізу­ють че­рез рин­ки і за кон­трак­та­ми. У Франції по­над 50% по­голів’я ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би, 75% овець, 20% сви­ней збу­ва­ють че­рез оп­тові рин­ки. У Ве­ликій Бри­танії, Нідер­лан­дах по­ши­рені рин­ки-аукціони. Тут бойні ку­пу­ють ху­­до­бу на забій, а то­ва­ро­ви­роб­ни­ки — пле­­­­мінний мо­лод­няк.
Схе­ма ру­ху ху­до­би і птиці від то­ва­ро­ви­роб­ни­ка до спо­жи­ва­ча та­ка: транс­пор­ту­ван­ня — аукціон — бой­ня — об­роб­ка — оп­то­ва торгівля — роздрібна торгівля.
Ціни оп­то­вих ринків — це орієнтир для всіх інших ка­налів збу­ту тва­рин­ниць­кої про­дукції, для вста­нов­лен­ня кон­тракт­них розцінок, фор­му­ван­ня га­ран­то­ва­них цін, які кон­тро­лює дер­жа­ва, іден­тифікація про­дукції.

Вітчиз­ня­ний досвід ре­алізації: сти­хійність чи про­зорість
В Ук­раїні 80% ви­роб­ництва м’яса за­без­пе­чу­ють дрібні сільсько­го­с­по­дарські то­ва­ро­ви­роб­ни­ки та осо­бисті гос­по­дар­ст­ва на­се­лен­ня. Пе­ре­роб­ни­ки, які не в змозі за­ку­по­ву­ва­ти м’ясо без­по­се­ред­ньо в цих гос­по­дар­ст­вах, бу­ли зму­шені ку­пу­ва­ти про­дукцію у тіньо­вих по­се­ред­ників, чиї ціни бу­ли не­при­ваб­ли­ви­ми як для ви­роб­ників, так і для пе­ре­роб­ників. Без надійної ціно­вої інфор­мації у ви­роб­ни­ків не бу­ло до­статніх сти­мулів для збіль­шен­ня ви­роб­ництва м’яса, а пе­ре­роб­ни­ки теж пра­цю­ва­ли з об­ме­же­ною по­туж­ністю.
Ста­ном на 1 січня 2011 р. в Ук­раїні функціону­ва­ли 20 об­лас­них і 397 ра­йон­­них дрібно­оп­то­вих ринків жи­вої ху­до­би. Про­те, на дум­ку ав­торів, на­ве­де­на ста­ти­с­тич­на інфор­мація не відповідає дійс­нос­ті, оскільки на сьо­годні функціонує ме­ре­жа ринків жи­вої ху­до­би, яка скла­ла­ся істо­рич­но, але во­ни но­сять ха­рак­тер стихійних.
 Яс­к­ра­вим при­кла­дом функціону­ван­ня стихійних дрібно­оп­то­вих ринків жи­вої ху­до­би та птиці є ри­нок у с. Гвар­дій­ське Хмель­ниць­ко­го рай­о­ну Хмель­ниць­­кої об­ласті. Ра­зом із тим, на­ве­де­на інфор­мація вик­ли­кає сумнів, ад­же при­кладів об­ла­ш­то­ва­них ринків мож­на на­ве­с­ти оди­ниці.
 Осо­би­с­то ав­то­рові відо­мо тільки два офіційно за­реєстро­вані рин­ки жи­вої ху­до­би: Зарічансь­кий, що на Хмель­нич­чині, і ри­нок «Ча­родій» у місті Жаш­кові Чер­кась­кої об­ласті. Ре­ш­та існує тільки на па­пері.
 За про­гра­мою АМР США «Парт­нер­ст­во з роз­вит­ку хар­чо­вої га­лузі» (PFID-МSP) бу­ло про­ве­де­но оцінку рин­ку м’яса в Ук­раїні, за да­ни­ми якої дійшли вис­нов­ку, що підви­щен­ня рівня про­зо­рості рин­ку за­вдя­ки вдо­с­ко­на­лен­ню умов торгівлі спри­я­ти­ме роз­вит­ку пря­мих відно­син між про­дав­ця­ми і по­куп­ця­ми. Про­гра­ма PFID-МSP за­сну­ва­ла мо­дель­ний ри­нок ху­до­би «Ча­­родій» у Жаш­кові на Чер­ка­щині, де по­купці та про­давці без­по­се­ред­ньо тор­гу­ють не­ве­ли­ки­ми партіями ху­до­би.
Пе­ред про­да­жа­ми про­во­дять ве­те­ри­нар­ний ог­ляд ху­до­би та на­да­ють іншу не­обхідну підтрим­ку про­дав­цям. PFID-МSP та­кож ство­ри­ла інфор­маційний центр у «Ча­родії» з до­сту­пом до Інтер­не­ту та з бан­ком да­них для на­дан­ня інфор­мації про рин­кові ціни. Ство­рен­ня пря­мих зв’язків між про­дав­ця­ми й ви­роб­ни­ка­ми і по­куп­ця­ми та пе­ре­роб­ни­ка­ми є взаємо­вигідним. Це дає змо­гу ви­роб­ни­кам си­ро­ви­ни кра­ще зро­зуміти ви­мо­ги рин­ку та, зо­к­ре­ма, пе­ре­роб­ників що­до якості, а та­кож взаємозв’язок між ціною і якістю про­дукції. Для по­купців та­ка співпра­ця сприяє до­сту­пу до більшої кількості ху­до­би (з ве­те­ри­нар­ним кон­тро­лем), змен­шує час, потрібний для «на­ко­пи­чен­ня си­ро­ви­ни», а та­кож за­­по­бігає ви­т­ра­там на транс­пор­ту­ван­ня та по­се­ред­ників. Про­зо­ре ціно­у­тво­рен­ня за­охо­чує інших ви­роб­ників про­да­ва­ти свою про­дукцію са­ме на рин­ку, що за­без­пе­чує збільшен­ня по­ста­вок якісної си­ро­ви­ни пе­ре­роб­ни­кам, які пра­цю­ють з більшою по­тужністю та мен­ши­ми ви­­тра­та­ми.

Ри­нок жи­вої ху­до­би: еко­номічні пе­ре­ва­ги
Еко­номічні ви­го­ди функціону­ван­ня ринків жи­вої ху­до­би для м’ясо­пе­ре­роб­них підприємств ви­ра­жа­ти­муть­ся у зни­женні ви­т­рат:
а) на за­ве­зен­ня ху­до­би: ско­ро­чен­ня агентів — ско­ро­чен­ня пе­ре­ве­зень;
б) на за­купівлю ху­до­би: відмо­ва від по­слуг пе­ре­куп­ників — за­галь­на еко­номія пе­ре­роб­ників — збільшен­ня ви­руч­ки ви­роб­ників ху­до­би від пря­мо­го про­да­жу на рин­ку.
Знач­не підви­щен­ня ре­алізаційних цін сти­му­лю­ва­ти­ме ви­роб­ників тва­рин­ниць­кої про­дукції до участі у діяль­ності ринків жи­вої ху­до­би. Оп­то­вий ри­нок до­по­ма­гає вста­нов­лен­ню ре­аль­ної ці­­ни, яка фор­мується, ко­ли на рин­ку ба­га­то про­давців і по­купців. З еко­но­мічної точ­ки зо­ру оп­то­вий ри­нок є ме­­ха­ніз­мом ви­яв­лен­ня ре­­аль­ної ціни на про­дук­цію. Ма­ю­чи ре­аль­ну ціну, по­купці не пе­ре­пла­чу­ють, а про­давці не ви­т­ра­ча­ють до­дат­ко­вих коштів на оп­ла­ту по­­слуг по­се­ред­ни­ка.
Дер­жав­на підтрим­ка роз­вит­ку ринків жи­вої ху­до­би є важ­ли­вою як ре­гу­ля­тор рин­ку, оскільки в світі при­ват­ни­ми є близь­ко 5–8% оп­то­вих ринків, ре­ш­та — це дер­жавні або на ос­нові парт­нер­ст­ва з дер­жа­вою.

   Вва­жаємо, що в Ук­раїні не­має під­став, щоб зро­би­ти оп­тові рин­ки при­ват­ни­ми. У да­но­му разі доцільно роз­гля­да­ти дер­жав­но-при­ват­не парт­нер­ст­во, ко­ли дер­жа­ва для стар­то­во­го фор­му­ван­ня оп­то­вих ринків ство­рює спри­ят­ливі умо­ви.
Виділен­ня зе­мель­них діля­нок є най­більшою про­бле­мою для оп­то­вих ринків в Ук­раїні. Дер­жа­ва бе­ре на се­бе пи­тан­ня виділен­ня зе­мель, во­на прак­тич­но ство­рює інве­с­тиційний па­кет: є зе­мель­на ді­лян­ка, є певні ви­мо­ги, вар­то тільки впи­са­ти на­зву фірми — пе­ре­мож­ця кон­кур­су і за­ли­ши­ти дер­жаві 3% (так зва­ний «бло­ку­ю­чий па­кет»), щоб не мож­на бу­ло зміни­ти при­зна­чен­ня рин­ку.
Досвід Франції
За при­клад доцільно взя­ти діяль­ність ринків жи­вої ху­до­би у Франції. За 2010 р. бу­ло про­да­но по­над 1,5 млн тва­рин, се­ред яких, тис. гол.: 273 — ВРХ на забій, 316 — мо­ло­дих бичків на забій, 150 — мо­лод­ня­ку на відгодівлю, 287 — те­­­­лят, 388 — овець і 25 — кіз і ко­ней.
Ре­гу­лю­ван­ня ринків жи­вої ху­до­би у Франції, де що­ро­ку близь­ко 1,5 млн тва­рин про­да­ють на рин­ках, здійснює На­ціональ­на фе­де­рація ринків ху­до­би, яка ство­ре­на в 1975 р. Своєї су­час­ної фор­ми во­на на­бу­ла в 1994 р., нині налічує 53 рин­ки у 32 де­пар­та­мен­тах Франції.
Ме­тою фе­де­рації бу­ло ство­рен­ня ме­реж су­час­них ринків ху­до­би, ос­на­ще­них су­ча­сним об­лад­нан­ням, спро­мож­них від­повіда­ти та­ким місіям: гар­монізу­ва­ти за­ко­но­дав­ст­во з ме­тою до­сяг­нен­ня най­кра­щої дис­ципліни у транс­акціях; ор­га­нізу­ва­ти рин­ки так, щоб по­кра­щи­ти їхнє функціону­ван­ня як для внутрішніх опе­рацій, так і для ек­с­пор­ту жи­вих тва­рин у країни ЄС, приділя­ю­чи особ­ли­ву ува­гу санітар­ним нор­мам; че­рез ме­ре­жу рин­ків жи­вої ху­до­би підви­щу­ва­ти рівень і якість знань що­до рин­ку, по­пи­ту і про­по­­зиції, ус­та­нов­лю­ва­ти ко­ти­ру­ван­ня, що слу­гує нор­мою для транс­акцій у Франції; підтри­му­ва­ти міжпро­фесійний обмін.
Нині ця фе­де­рація є чле­ном Націо­наль­ної міжпро­фесійної асоціації ВРХ та яло­ви­чи­ни (INTERBEV), яка за­хи­щає інте­ре­си рин­ку в га­лузі роз­ве­ден­ня ВРХ та ви­роб­ництва яло­ви­чи­ни. Перш за все, її роль є інфор­маційною, до­рад­чою що­до пи­тань орієнтації рин­ку. Фе­де­рація та­­кож на­дає своїм чле­нам інфор­мацію що­­до інших ринків та відіграє роль син­ди­ка­ту на національ­но­му рівні, за­хи­ща­ю­чи ри­нок пе­ред дер­жав­ною вла­дою та євро­пейсь­ки­ми інстанціями, національ­ни­ми і регіональ­ни­ми, по­си­лює їхні по­зиції. Окрім цьо­го, ство­рює фо­рум з обміну ін­фор­мацією та дум­ка­ми для всіх суб’єктів га­лузі, бе­ре участь у впро­ва­д­женні фран­цузь­ко­го і євро­пейсь­ко­го за­ко­но­дав­ст­ва. Че­рез своє пред­став­ництво ця фе­де­рація постійно слідкує за ро­бо­тою сто­сов­но змі­ни за­ко­но­дав­ст­ва та на­дає про­по­зиції що­до діяль­ності ринків жи­вої ху­до­би. Так, на­при­клад, фе­де­рація об­го­во­рю­ва­ла національ­ну кон­венцію, яка за­без­пе­чи­ла впро­ва­д­жен­ня си­с­те­ми реєстрації ру­ху тва­рин на рин­ках. У парт­нерстві з Бю­ро із тва­рин­ництва бу­ло ство­ре­но служ­бу моніто­рин­гу цін на жи­вих тва­рин.
По­зи­тив­ним є та­кож підтрим­ка імід­жу ринків се­ред інших пред­став­ників га­лузі, ор­ганів вла­ди і де­пу­татів Франції та Євро­пи че­рез участь у ви­с­тав­ках, ко­лок­віу­мах, ви­ко­ри­с­то­ву­ю­чи при цьо­му за­со­би ко­мунікації.
Рин­ки ху­до­би на­да­ють своїм суб’єк­там ве­ли­ку кількість по­слуг:
- роз­поділен­ня: рин­ки по­лег­шу­ють ство­рен­ня од­норідних лотів тва­рин, адап­то­ва­них до збу­ту;
- ва­ло­ри­зація: ство­рен­ням кон­ку­рен­ції се­ред по­купців і про­давців рин­ки спри­я­ють кращій ва­ло­ри­зації тва­рин;
- ек­с­порт: сер­тифіко­вані рин­ки є від­прав­ни­ми точ­ка­ми для ек­с­пор­ту жи­вої ху­до­би;
- ко­ти­ру­ван­ня: щод­ня рин­ки вста­нов­лю­ють ко­ти­ру­ван­ня, яке відо­б­ра­жає тен­денції торгівлі. Ці кур­си є стан­дар­та­ми для транс­акцій у всій га­лузі;
- про­фесійний інстру­мент: місця для роз­ван­та­жен­ня і за­ван­та­жен­ня, за­со­би для зва­жу­ван­ня, ус­та­нов­ки для мит­тя — все, що потрібно для суб’єктів;
- відповідні умо­ви ут­ри­ман­ня тва­рин: керівни­ки ринків кон­тро­лю­ють, щоб тва­рин ут­ри­му­ва­ли в на­леж­них умо­вах (шля­хом інфор­му­ван­ня, зруч­но­го об­ла­ш­ту­ван­ня, ви­ко­ри­с­тан­ня ус­та­но­вок, адап­то­ва­них до на­яв­них мож­ли­во­с­тей то­що);
- відсте­жу­ван­ня: про­гра­ми, вста­нов­лені на рин­ках, да­ють змо­гу відсте­жу­ва­ти рух тва­рин, іден­тифіку­ва­ти кож­но­го суб’єкта;
- ор­ганізація: рин­ки слу­гу­ють місця­ми зустрічі пред­став­ників га­лузі і є до­сто­вірним дже­ре­лом інфор­мації.

Розрізня­ють два ти­пи тва­рин­ниць­ких ринків у Франції:
Œ до­говірні;
 рин­ки au cadran.
Во­ни відповіда­ють од­на­ко­вим за­ко­нам по­пи­ту і про­по­зиції, але діють по-різно­му.
Œ Функціону­ван­ня до­говірно­го рин­ку пе­ред­ба­чає, що про­давці при­во­дять тва­рин, роз­та­шо­ву­ють їх пе­ред рин­ком, ус­та­нов­лю­ю­чи бар’єри і пар­ка­ни, де ху­до­бу роз­поділя­ють за ка­те­горіями. Тва­ри­нам на­да­ють най­кра­що­го то­вар­но­го ви­гля­ду. Як тільки ри­нок відкри­вається, по­купці оби­ра­ють тва­рин, що їх заціка­ви­ли, й уз­го­д­жу­ють ціну, після чо­го дру­ку­ють чек, що кон­кре­ти­зує їхню уго­ду.
Керівни­ки рин­ку пред­став­ля­ють служ­би, що на­да­ють різні за­со­би ко­мер­ціалізації тва­рин. Ча­с­то та­ки­ми керівни­ка­ми є дер­жавні струк­ту­ри (муніци­палітет, гро­ма­да ко­му­ни), а іноді син­ди­ка­ти ра­зом із при­ват­ни­ми за­кла­да­ми.
Про­це­ду­ра торгів
 У мо­мент при­бут­тя на ри­нок про­да­вець по­ка­зує кар­ту до­сту­пу і па­с­пор­ти або су­провідний до­ку­мент для ВРХ (для кож­ної тва­ри­ни, яку він при­во­зить на ри­нок).
 Керівни­ки реєстру­ють як тва­рин, що по­трап­ля­ють на ри­нок, так і про­давців і по­купців. Такі самі дії здійсню­ють і під час ви­хо­ду з рин­ку для за­без­пе­чен­ня кра­­що­го відсте­жу­ван­ня. Дані про рух тва­рин на­прав­ля­ють до Національ­ної ба­зи да­них з іден­тифікації, якою ке­рує дер­жав­на вла­да.
На рин­ках до­три­му­ють су­во­рих норм гігієни і санітарії. Самі те­ри­торії ринків ре­тель­но ви­ми­ва­ють та дезін­фі­ку­ють у кінці кож­но­го дня, суб’єкти рин­ку ма­ють та­кож змо­гу по­ми­ти і про­дезінфіку­ва­ти ма­ши­ни, в яких во­ни пе­ре­во­зять тва­рин. Май­же всі рин­ки ма­ють санітар­ну уго­ду що­до пра­вил обміну жи­ви­ми тва­ри­на­ми, спер­мою, ембріона­ми між ко­му­на­ми та ор­ганізації ве­те­ри­нар­но­го кон­тро­лю.
 Функціону­ван­ня рин­ку au cadran пе­ред­ба­чає, що керівни­ка­ми цих ринків є сільсько­го­с­по­дарські то­ва­ри­ст­ва спільно­го інте­ре­су (SICA) або ко­о­пе­ра­тивні то­ва­ри­ст­ва зі змінним капіта­лом. Са­ме гру­пи фер­мерів ініціюва­ли ство­рен­ня цих струк­тур. Ко­о­пе­ра­то­ри або акціоне­ри ринків au cadran є од­но­час­но фер­ме­ра­ми, про­дав­ця­ми тва­рин і рідше — забійни­ка­ми. Потрібно обов’яз­ко­во бу­ти або чле­ном ко­о­пе­ра­ти­ву, або йо­го акціоне­ром, щоб ма­ти пра­во про­да­ва­ти чи ку­пу­ва­ти тва­рин на рин­ку au cadran.
Про­це­ду­ра торгів
 При­був­ши на цей ри­нок, фер­ме­ри зо­бов’язані пред­ста­ви­ти йо­го се­к­ре­таріату па­с­пор­ти тва­рин, яких во­ни ба­жа­ють про­да­ти.
 Па­с­порт ска­ну­ють і до тва­ри­ни при­кріплю­ють ети­кет­ку з но­ме­ром партії. Рин­ки au cadran та­кож відправ­ля­ють інфор­мацію що­до ру­ху тва­рин до На­ціо­наль­ної ба­зи да­них з іден­тифікації.
 Тва­рин, яких при­во­зять фер­ме­ри, пе­ре­да­ють ме­не­д­же­ру з мо­мен­ту їхньо­го роз­ван­та­жен­ня у пар­ку. Той роз­поділяє їх за­леж­но від ка­те­горій (бич­ки, ко­ро­ви то­що). Потім тва­рин ви­во­дять по­сту­по­во за­леж­но від чер­ги їхньо­го над­хо­д­жен­ня на ри­нок, на рин­ги, де їх ви­с­тав­ля­ють на про­даж.
 Тва­рин зва­жу­ють, потім ви­во­дять на ринг. Ме­не­д­жер із про­да­жу пред­став­ляє партію, ко­рот­ко її опи­сує і вка­зує по­чат­ко­ву ціну. Па­с­портні дані тва­ри­ни та іден­тичність її но­ме­ра з но­ме­ром партії да­ють змо­гу висвітли­ти на ек­рані та­ку інфор­мацію про тва­ри­ну: да­та на­ро­д­жен­ня, код по­ро­ди, кількість от­ри­ма­них премій, а та­кож санітар­ну та ко­мерційну інфор­мацію.
Ко­ли тва­ри­ни над­хо­дять на ри­нок, по­купці звер­та­ють­ся в се­к­ре­таріат, щоб от­ри­ма­ти дозвіл на купівлю: як­що тва­ри­ни ку­пу­ють у кре­дит, то на­да­ють бан­ківську га­рантію. По­купці розміщу­ють­ся на­вко­ло рин­гу, їхні місця об­лад­нані кноп­ка­ми і з’єднані з комп’юте­ром ме­не­д­же­ра з про­да­жу.
 Купівля здійснюється анонімно, оскільки по­купці й про­давці ма­ють відповідні но­ме­ри і не ба­чать один од­но­го.
У мо­мент, ко­ли тва­ри­ну ви­с­тав­ля­ють на ринг, про­да­вець пе­ре­бу­ває біля ме­не­д­же­ра з про­да­жу в ізо­ль­о­ваній кабіні. Ко­ли по­ку­пець дає мак­си­маль­ну ціну, про­да­вець прий­має рішен­ня що­до то­го, по­го­д­жу­ва­ти­ся на неї чи ні. Як­що про­да­вець відмов­ляється від про­по­но­ва­ної ціни, тва­ри­ну не про­да­ють.
Уза­галь­ню­ю­чи на­бу­тий досвід Франції що­до ор­ганізації ринків жи­вої ху­до­би, мож­на зро­би­ти вис­но­вок, що во­ни ви­ко­ну­ють роль інфор­маційно­го цен­т­ру, за­без­пе­чу­ю­чи потрібною інфор­мацією всіх суб’єктів то­ва­ро­ру­ху про­дукції м’яс­но­го ско­тар­ст­ва від ви­роб­ни­ка до спо­жи­ва­ча та мар­ке­тин­го­во-ло­гістич­но­го цен­т­ру: фор­му­ю­чи то­варні партії, здійсню­ю­чи тор­ги та ко­ти­ру­ван­ня цін, ви­да­ю­чи су­провідні до­ку­мен­ти на ви­ве­зен­ня про­дукції навіть за межі країни.

Пе­ре­роб­не підприємство — теж оп­то­вий ри­нок
Зу­пи­ни­мо­ся на фор­му­ванні оп­то­вих ринків жи­вої ху­до­би на базі пе­ре­роб­них підприємств. Оскільки во­ни ма­ють за­без­пе­чи­ти умо­ви для ре­алізації всіх видів тва­рин­ниць­кої про­дукції, то слід ство­ри­ти на­леж­ну інфра­с­т­рук­ту­ру рин­ку. Під ри­нок ху­до­би і сто­ян­ки ав­то­мобілів до­­цільно відве­с­ти те­ри­торію розміром 5–6 га із розміщен­ням на ній забійних пунктів, схо­вищ для кормів, приміщень для про­ве­ден­ня торгів і оформ­лен­ня до­ку­ментів, для ве­те­ри­нар­ної служ­би, відділень бан­ку. За­го­ни для тва­рин потрібно розділи­ти на кілька ок­ре­мих блоків для ут­ри­ман­ня сільсько­го­с­по­дарсь­ких тва­рин за ви­да­ми. Усім цим ви­мо­гам від­повіда­ють по­туж­ності м’ясо­пе­ре­роб­них підприємств, які роз­та­шо­вані в містах.
Про­це­ду­ра торгів
Про­це­ду­ра торгів мо­же здійсню­ва­ти­ся із ви­ко­ри­с­тан­ням терміна­ль­ної (скла­­дається на ос­нові осо­би­с­тих до­­мов­­ле­но­с­тей чи за уз­го­д­же­ною про­це­ду­рою, що виз­на­че­но уго­дою між про­дав­цем і ад­міністрацією рин­ку) та аукціон­ної (ціну вста­нов­лю­ють під час публічних торгів) форм торгівлі. Для торгівлі пев­ним ви­дом ху­до­би доцільно вста­но­ви­ти спеціа­ль­ний день. Ре­гу­ляр­но (раз на тиж­день) слід ви­пу­с­ка­ти спеціаль­ний бю­ле­тень, який висвітлює підсум­ки торгів, а та­кож дає про­гно­зи на най­б­лиж­чу пер­спек­ти­ву.
 По­купці ог­ля­да­ють то­вар, по­го­д­жу­ють ціну, і, ко­ли рішен­ня вже прий­ня­то, ма­ши­на з то­ва­ром під’їздить до ва­го­вої, де вже зва­же­ну ху­до­бу ван­та­жать у та­ру (ма­ши­на ста­вить­ся на ес­та­ка­ду).
 Роз­ра­ху­нок між по­куп­цем і про­дав­цем відбу­вається «з рук у ру­ки». Ри­нок от­ри­мує рин­ко­вий збір: за кож­ну го­ло­ву, а та­кож за в’їзд ав­то­транс­пор­ту.
Оп­то­вий ри­нок є над­зви­чай­но важ­ли­вим ме­ханізмом і для дер­жа­ви: вста­нов­лен­ня ре­аль­ної рин­ко­вої ціни дає змо­гу виз­на­чи­ти, наскільки еко­номіка в тій чи іншій га­лузі відповідає суспільним по­тре­бам. Як­що ціна над­то ви­со­ка, ви­ща за світові, — це оз­на­чає, що тре­ба щось зміню­ва­ти в еко­номіці, як­що ж ціна за­низь­ка і втра­ти не­суть то­ва­ро­ви­роб­ни­ки, — це є інди­ка­то­ром пе­ре­ви­роб­ництва пев­но­го ви­ду то­варів. У та­ко­му разі дер­жа­ва має под­ба­ти про ефек­тивніше ви­ко­ри­с­тан­ня ре­сурсів.
Оп­тові рин­ки при­датні для зби­ран­ня мар­ке­тин­го­вої (на­сам­пе­ред, ціно­вої) інфор­мації, то­му слід на ос­нові оп­то­вих ринків сільсько­го­с­по­дарсь­кої про­дукції ство­ри­ти дер­жав­ну си­с­те­му моніто­рин­гу рин­ку.
Розміщен­ня і кількість оп­то­вих рин­ків тва­рин­ниць­кої про­дукції ма­ють бу­ти пов’язані: по-пер­ше, із на­бли­женістю до спо­жи­вачів; по-дру­ге, із рівнем кон­цен­т­рації тва­рин­ниць­кої про­дукції; по-тре­тє, — з чи­сельністю на­се­лен­ня регіону.
Оп­тові рин­ки тва­рин­ниць­кої про­дукції спря­мо­вані на при­ско­рен­ня про­це­су ук­ла­ден­ня угод купівлі-про­да­жу, тоб­то для ви­роб­ни­ка ство­рю­ють мож­ли­вості швид­кої ре­алізації то­ва­ру, а для по­куп­ця — швид­ко­го прид­бан­ня цьо­го то­ва­ру. От­же, фор­мується ви­со­ка ліквід­ність рин­ку, яка ство­ре­на по­се­ред­ни­ка­ми, що сти­му­лює до опе­ра­тив­но­го від­нов­лен­ня рівно­ва­ги ціни.
Роз­ви­ток цивілізо­ва­но­го рин­ку жи­вої ху­до­би вигідний усім зацікав­ле­ним осо­бам. Про­давці чітко зна­ти­муть, що от­ри­му­ють на рин­ку потрібну їм інфор­мацію, і поз­бу­дуть­ся впли­ву тор­го­во-по­се­ред­ниць­ких струк­тур. По­купці ху­до­би, своєю чер­гою, бу­дуть упев­нені, що при­дба­ли тва­рин са­ме тих по­ро­ди і про­дук­тив­ності, яких ба­жа­ли, із про­ве­де­ним ве­те­ри­нар­ним об­сте­жен­ням і відповід­ним чи­ном за­реєстро­ва­них. Ор­га­ни ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни ма­ти­муть змо­гу відсте­жу­ва­ти пе­реміщен­ня тва­рин, а місцеві ор­га­ни от­ри­ма­ють ко­ш­ти до бю­д­же­ту у ви­гляді місце­вих зборів.
Дер­жа­ва по­вин­на впли­ва­ти на те, щоб ри­нок пра­цю­вав три­ва­лий час, щоб по­слу­ги рин­ку бу­ли до­ступ­ни­ми за ціною, і ще один важ­ли­вий мо­мент: щоб не бу­ло знач­ної кількості ринків.