Спецможливості
Досвід господарств

Живлення: майстер-клас від завідувача кафедрою агрохімії НУБіП

14.07.2017
1765
Живлення: майстер-клас від завідувача кафедрою агрохімії НУБіП фото, ілюстрація

Скоро закінчиться збиральна кампанія. До посіву озимини залишиться небагато часу, за який аграрії мають встигнути доглянути грунти і провести удобрення виробничих площ. Відтак ми звернулися до доктора сільгоспнаук, професора, завідувача кафедрою агрохімії НУБіП Анатолія Бикіна за порадою, адже він одночасно є директором господарства і зміг випробувати теорію на практиці.
 

Трохи теорії

«Біотех Лтд» обробляє 1200 га землі в селі Городище поблизу Борисполя і ще стільки ж на Поліссі, в Сосницькому районі Чернігівщини. Господарство передусім картоплярське — 590 га товарних і насінницьких площ, теж приблизно рівними шматками. Але якщо вирощувати «другий хліб» на високому агротехнологічному рівні, як у «Біотех Лтд», культуру слід повертати на те саме місце не раніше, ніж через 4 роки. Тому в Городищі у господарства поруч з 300 га картоплі — більш ніж по 200 га соняшника та озимої пшениці, більше 100 га кукурудзи, озимий ріпак, тощо.

Одна з головних проблем, що турбують Анатолія Бикіна, — глобальне потепління.

«Я очолив господарство 1995 року і з початку нового тисячоліття почав помічати, як клімат стає жаркішим і посушливішим. Раніше влітку температура не перевищувала 27°С і така спека трималася всього 3–4 дні. Зараз же 30°С вдень — майже норма протягом 60 днів улітку. При цьому за нинішній червень городищенські поля отримали 17 мм опадів — трохи більше чверті норми. А поливної води господарству вистачає тільки на картоплю», — розповідає він.

Показник у 27 °С професор назвав не дарма: за цієї температури оболонка клітини починає розтріскуватися і вміст починає виходити назовні. Коли ж температура перевищує 31 °С, оболонка клітини тріскається повністю. Звичайно ж, природа передбачила механізм захисту для рослини у вигляді синтезу білків, щоб компенсувати їх втрату в процесі гідролізу. Однак у спеку серед білків найбільше синтезується аргініну. А він під дією етилену, синтез якого в спеку посилюється, перетворюється на путрицин — токсичну речовину, яка ще й витісняє з клітин кальцій. Особливо посилюється синтез етилену в умовах дефіциту калію й магнію.

Ще один несприятливий процес, який виникає в спеку — підвищення вмісту нітратного азоту та органічних кислот у листі. Відбувається закислення клітин, при якому зростає вміст абсцизової кислоти, що розм’якшує клітинну мембрану, внаслідок чого з останньої витікає сахароза. І в спеку закислення клітин відбувається швидше, ніж зазвичай. Щоб нейтралізувати це закислення, рослина починає підтягувати катіони — кальцій, магній і калій. У випадку з картоплею, наприклад, кальцій підтягується з інших частин рослини. В результаті рослина поникає і зіщулюється, що приймають за дефіцит азоту в той час як найнеобхіднішим у цій ситуації є кальцій. До того ж нітратний азот стимулює виділення етилену, що в умовах спеки робить рослині ще гірше.

У спеку дається взнаки ще одна проблема – слабо розвинута коренева система на полях, де з метою економії добрива вносили не врозкид, а локально.

Правильні добрива, правильна глибина

Щодо мікроелементів, то професор НУБіП у підопічному господарстві приділяє велику увагу тому, в якій саме формі азот надходить до рослини. Улюбленим азотним добривом Анатолія Бикіна, принаймні на польових культурах, є карбамід.

«Амідна форма азоту — енергетично найбільш вигідна для рослини. На другому місці за ефективністю - амонійна форма азоту, а на третьому — нітратна. Ніщо так не псує якість урожаю, як нітратна форма азоту. Вона, окрім усього іншого, дуже швидко підвищує вміст ауксинів. В результаті дивишся на рослину — вона красива, темно-зелена, але щойно припече, такі рослини здають першими. Однак карбамід вимагає заробляння на глибину принаймні 12 см. Бо внаслідок хімічних реакцій добриво перетворюється на гідроксид амонію, який потім розпадається на воду й аміак, що швидко випаровується в атмосферу. Між іншим, посилюючи при цьому парниковий ефект», — пояснює А. Бикін.

За даними співробітника дослідницького центру компанії EuroChem Agro (Німеччина) Рубена Льойбнера, протягом перших 5 днів вивітрюється до 50% внесеного аміаку. Причому цей відсоток сильно коливається залежно від виду добрива і нерідко — ще й від кислотності грунту. Так, за даними проведених у Німеччині досліджень, при поверхневому внесенні карбамід у перші 5 днів втрачає 35–40% аміаку, КАС — від 5 до 20%, сульфату амонію — від 4 до 30%, кальцієвої селітри — від 5 до 15% і нітроамофоски — від десятих відсотка до 4%. Такий широкий діапазон мінливості втрат аміаку з майже всіх добрив (крім карбаміду) викликаний залежністю обсягів втрат від кислотності грунту: нижній показник дано для нейтрального грунту (рН=5,6), верхній — для лужного (рН=7,1).

Також втрати аміаку залежать від температури, швидкості вітру, вологості грунту та вмісту в ньому органічної речовини. Велику роль відіграє й глибина заробляння карбаміду. Так, при поверхневому внесенні карбаміду рослина загалом засвоює тільки 25% азоту. При внесенні в поверхневий (на глибину до 3 см) шар грунту відсоток засвоєння зростає до 35%, на глибину 4 см — до 62%, а на глибину 8 см — вже до 8 см.

Сучасні європейські тенденції в живленні

У «Біотех Лтд» широко застосовують КАС.

«Це добриво високотехнологічне, зручне, бо не треба стільки ручної праці з перевантаженням з мішків. З ним можна досягти хорошої рівномірності і локальності внесення. Та, найголовніше, — тут половина азоту знаходиться в амідній формі, чверть в амонійній і лише чверть в нітратній», — пояснює Анатолій Бикін.

Втім, господарство на цьому не зупинилось і зараз впроваджує останні досягнення провідних європейських розробників міндобрив. Одне з цих досягнень — інгібітори уреази. Справа в тому, що ензим уреази — це основний фермент, який впливає на розклад карбаміду в грунті під впливом вологи, тобто на перехід карбаміду в амоній і далі в нітрати. Сільгоспвиробники хотіли б уповільнити процес розкладу карбаміду, щоб рослини могли краще засвоїти поживні елементи. І таку можливість надали інгібітори уреази. Вони не тільки розтягують процес розкладу карбаміду на 7–10 днів, а й роблять посилення кислотності грунту після внесення карбаміду не таким різким. Завдяки цьому, як показали дані німецьких дослідників, засвоєння азоту з карбаміду, внесеного на поверхню або в поверхневий шар завглибшки до 3 см, зростає до 75%, а на глибину 4 см — до 85%. При зростанні глибини заробляння ефект від внесення інгібіторів уреази знижується.

Інше досягнення — інгібітори нітрифікації, які уповільнюють процес переходу азоту з добрив з амонійної форми в нітратну. При внесенні в грунт, за даними німецьких дослідників, інгібітори нітрифікації знижують рН ризосфери кореневої системи рослин до 4,5 (при рН збереженні рН грунту на рівні 6,6). Завдяки цьому засвоєння фосфору покращується на 70%, заліза і міді — в 2,3 рази, марганцю на 75% і цинку майже в 1,5 рази. Інші дослідження в Німеччині показали, що при доданні інгібіторів нітрифікації при внесенні 200 кг/га карбаміду на капусту обсяги засвоєного азоту зросли в 1,5 рази. Відтак інгібітори нітрифікації дають змогу зменшити дозу внесення добрив без зменшення засвоєння поживних елементів рослинами. Загалом інгібітори нітрифікації, як показали досліди в Німеччині в 2011–13 роках, зумовили зростання врожайності в середньому на 10%, зокрема, листового салату — на 44%, тритикале — на 21%, ярого ячменю — на 13%, картоплі на 9%, твердої пшениці — більш ніж на 7%, кукурудзи на 6%, пшениці м’якої — на 5%.

Практика й подальші досліди

Нинішнього року основні площі в «Біотех Лтд» удобрювали наступним чином:

  • картопля – N60P60K100 - азот і фосфор у складі рідкого комплексного добрива та моноамонійфосфат з хлористим калієм;
  • озима пшениця – N30P60K60 (до посіву) та N35 (підживлення);
  • озимий ріпак – N25P100K100 (до посіву) та N50 (КАС-32) рано навесні;
  • кукурудза – N110P60K60 до посіву.

Водночас у господарстві провели численні досліди із застосуванням на кожній культурі нітроамофоски, тукосумішей, КАС саму по собі та в комбінації з сіркою, мікродобривами (зокрема, борним), препаратом на основі амінокислот і карбамід, оброблений інгібітором уреази, який у народі встигли прозвати жовтим карбамідом.

На картоплі було відмічено кращий ріст там, де лише чверть калію надійшла в формі хлориду. Найраніше почалося змикання рядів там, де була внесена КАС-32, хоча протягом 2 тижнів цей показник вирівнявся на всіх варіантах дослідів. А там, де ця суміш була внесена ще й разом з сіркою, рослини були зеленішими завдяки тому, що сірка стимулювала засвоєння азоту. Натомість там, де була внесена тукосуміш макроелементів (14:14:19), картопля відставала в рості і мала трохи хворобливе забарвлення порівняно з ділянкою, де макроелементи вносилися в формі нітроамофоски (14:14:23 або 16:16:16).

На сої основним внесенням урозкид вносилася діамофоска (10:26:26) дозою 300 кг/га. Але там, де ці самі елементи вносилися практично в тій самій пропорції (10:25:25) і нормі (310 кг/га) і теж урозкид, але в формі тукосуміші, спочатку сходи не відрізнялися, але потім рослини почали відставати в розвитку і мали набагато світліше забарвлення. По всій площі сої – випади через заморозки та перепади температур, десь більші, десь менші. «Витягти основну частину сої вдалося завдяки препарати на основі амінокислот», —відзначив А. Бикін. Але там, де було позакоренево внесено в фазу бутонізації КАС-32, випадів було менше, рослини були досить великими та мали темно-зелене забарвлення. Найкращий же стан посівів був на ділянці, де КАС-32 вносилася разом із сіркою та борним мікродобривом. Вона й після заморозків почала відновлюватися першою.

На озимій пшениці порівняння тукосуміші з діамофоскою теж засвідчило перевагу останньої за рахунок більшого кущення та більшої кількості зернин у колосі. Порівняння варіантів удобрення КАС-32 з сіркою і без показало, що без сірки торік класність пшениці доходила до фуражної, тоді як з сіркою якість була не нижче 2 класу. Якщо під час виходу в трубку до КАС із сіркою додавалося мікродобриво «Нутрімікс» нормою 1 кг/га, а потім останнім у суміші з препаратом на основі амінокислот пшениця підживлювалася в фазу колосіння, то відзначали вищу пшеницю, довший колос, продовження періоду вегетації на 3-4 дні та кращі врожайність і якість. А на ділянці, де вносився карбамід, оброблений інгібітором уреази, врожайність була вищою на 5-6% порівняно з ділянкою, на якій внесено ту саму кількість звичайного карбаміду.

Кукурудза, яка отримала до посіву 410 кг/га тукосуміші 28:16:10, при посіві нітроамофоску 16:16:16 та під час прикореневого (в фазі 4-6 листків) підживлення 125 кг/га КАС із сіркою, була розвиненіша, ніж та, на яку вносилася нітроамофоска (500 кг/га 23:13:8 до посіву та 16:16:16 під час посіву) та КАС без сірки. А там, де перший варіант був доповнений позакореневим підживленням 2 кг/га «Нутріміксу» в фазі 6-8 листків, рослини були ще вищими, а їх забарвлення ще темнішим. При порівнянні удобрення тукосумішшю і нітроамофоскою й на цій культурі було виявлено, що в другому випадку рослини розвиненіші. Та найкращий стан кукурудзи спостерігався там, де культура отримала на додачу до нітроамофоски (500 кг/га 23:13:8 до посіву та 16:16:16 під час посіву) 85 кг/га карбаміду (з інгібітором уреази і без) прикореневим підживленням у фазі 4-6 листків.

На соняшнику теж відмічається суттєво кращий стан посівів там, де калій вносився не в формі хлориду, а в безхлорній. Там, де 385  кг/га тукосуміші макроелементів зі співвідношенням 16:16:16 доповнили підживленнями КАС із сіркою (прикоренево в фазі 4-6 листків), борним мікродобривом (1,5 кг/га в фазі 6-8 листків) та 1 л/га препарату на основі амінокислот, спостерігалися краще сформована вегетативна маса (вище й товще стебло, більше листя) і раніший початок цвітіння. І на ділянці, де цю саму тукосуміш доповнили лише кореневим підживленням аміачною селітрою в фазі 4-6 листків, розвиток рослин був відчутно гіршим. Різниця між ділянками, де вищезгадану тукосуміш доповнили прикореневим підживленням у фазі 4-6 листків 65 кг/га карбаміду з інгібітором уреази і без, була незначною. Однак стан соняшника свідчить, що на ділянці, підживленій карбамідом з інгібітором уреази, врожайність буде вищою. Соняшник, де однакову для всіх дослідів тукосуміш доповнили підживленнями КАС із сіркою та борним мікродобривом (1,5 кг/га у фазі 6-8 листків), був вищим, ніж той, що отримав усі ті самі добрива, крім борного. Також соняшник, де удобрення проводилося твердими добривами, краще засвоював азот, ніж удобрений рідкими.

 

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com

Інтерв'ю
Rebiyar1
Сьогодні наш співрозмовник — Антуан Ребійар, бізнес-директор New Holland Agriculture в Україні, Молдові, країнах Балтії та Фінляндії. Він живе та працює в Україні вже понад чотири роки, втім, для
Змінити своє життя та переїхати за кордон, до Європи, мріє зараз чи не кожен українець. Про те, чи настільки позитивним є цей досвід та яким чином будувати свою аграрну стратегію, аби завоювати

1
0