Спецможливості
Архів

Якість понад усе

15.07.2008
222
Якість понад усе фото, ілюстрація
Колись директор одного з потужних м’ясопереробних підприємств, характеризуючи процес переробки сировини, зазначив: “Від свині залишається лише вереск”. Я пригадала ці слова, коли побувала на підприємстві “Білоцерківхлібпродукт”, де працюють за безвідходними технологіями.

Навіть лузгу після очищення зерна гречки тут використовують як пальне для власної котельні. На добу її потрібно максимум 40 т, це якщо зовнішня температура повітря — мінус 20...25°С, і заміняє ця природна клітковина 18,5 тис. кубометрів газу, забезпечуючи майже всі технологічні потреби підприємства. “А раніше ми споживали шість з половиною мільйонів кубометрів блакитного палива, — згадує голова правління, директор КП “Білоцерківхлібопродукт” Іван Шилов. — Уявляєте, як підскочила б собівартість продукції за нинішніх цін на газ?”. Питання риторичне. Та коли скуштувала звичайну, навіть без здоби, булочку із асортименту пекарського цеху підприємства, мені подумалось, що якісну продукцію споживачі купуватимуть і за підвищеними цінами. Зроблена з білого-білого борошна, і після зминання в руці булочка, як пружинка, знову набула своєї початкової форми, що свідчило про високу якість борошна, з якого її зроблено. Тепер, на жаль, не часто можна знайти таку випічку. Тому це й стало другим, після ознайомлення з нетрадиційним пальним для котельні, щирим моїм здивуванням, але не останнім.
 Треба сказати, що дивовижна й історія самого колективного підприємства “Білоцерківхлібопродукт”. Розпочалась вона 1910 року, коли у Білій Церкві було збудовано невелике підприємство з виробництва круп. Можливо, воно існувало б і донині, як кажуть, “широко відоме у вузьких колах”. Та серпень 1982 року став місяцем злету КП “Білоцерківхлібопродукт”: тут почали робити борошно на сучасному висококласному обладнанні, виготовленому за ліцензією швейцарської фірми Buhler. Тоді це обладнання було унікальним не тільки для України, а й для всього колишнього СРСР.
 Іван Петрович Шилов очолив виробництво 1984 року. Сьогодні каже, що практично пройшов тут життєвий і виробничий шлях. Згадуючи ті часи, віддає належне людям, які працювали й працюють поруч. “Свого часу, коли я був наймолодшим директором у галузі, мені пощастило, що в цьому колективі панувала гармонія. Основні спеціалісти, люди досвідчені, спільно з великою групою молодих фахівців, які брали участь у монтажі обладнання, з ентузіазмом, з великим душевним поривом, можна сказати так, зробили все те, що ми сьогодні маємо. Багато істинних патріотів свого підприємства було й під час приватизації в 1994 році, а ми зробили це першими в галузі. Ці люди, які сьогодні на заслуженому відпочинку, стали співвласниками нашого підприємства. У нас стабільний колектив уже протягом 15 років, немає плинності кадрів.”
І це зрозуміло. Півтисячний колектив має стабільну заробітну плату й соціальні гарантії. Щоквартально тут сплачують гідні дивіденди, на що за рік витрачають понад 1 млн 200 тис. грн. Усі (!) бажаючі мають змогу протягом літа оздоровитись на заводській базі відпочинку на Чорному морі, сплативши всього 10% вартості путівки. Для дітей до 16 років відпочинок безплатний. Харчування в заводській їдальні — за цінами, нижчими за собівартість продукції. Та й усе, що виробляє підприємство, для власних працівників і заводських пенсіонерів теж продають дешевше за собівартість. Справедливим такий стан речей передусім вважає директор підприємства. Тож і це, як на сьогодні, здається дещо дивним.
Свого часу для багатьох дивиною стало й те, що успішне переробне підприємство почало власними силами господарювати на землі. На території Білоцерківського району було засновано дві агрофірми — “Дім” та “Левада” — із земельними площами 4500 га. Крім того, комбінат узяв ще 700 га угідь в оренду. Тож на загальній площі 5200 га щороку сіють 1500 га озимої пшениці, 600 га ячменю, 1000 га гречки, 400 га кукурудзи, 400 га цукрових буряків, певні площі зайнято багаторічними травами та іншими сільгоспкультурами. З 15 тис. т вирощеного зерна 80% — продовольче. Середня врожайність протягом останніх років — 60–70 ц/га, ячменю — 50 ц/га. І нинішнього, не дуже сприятливого за погодними умовами, року в агрофірмі “Левада” цукрових буряків зібрали понад 500 ц/га, кукурудзи — 170 ц/га. На сьогодні “Білоцерківхлібопродукт” виділив на розвиток аграрного сектору Білоцерківщини понад 10 млн грн власних коштів.
Олександр Кравченко, директор ТОВ агрофірми “Дім”, де 50% статутного фонду належить комбінату, задоволений такою співпрацею, яка почалась у 2000 р., коли фінансова скрута вже вивітрила з пам’яті спогади про колишні мільйонні статки господарства. “Рішення, яке тоді ми прийняли, було правильним, — переконаний Олександр Кравченко. — Результати свідчать самі за себе. Завдяки семи мільйонам гривень, які комбінат інвестував у господарство, закуплено нову імпортну техніку. Тепер 50 ц/га зернових — для нас стабільна врожайність. Нинішнього року зібрали 500 ц/га цукрових буряків. Цьогорічні 10 тис. т зерна дають змогу розрахуватись за інвестиції, сплатити податки до бюджетів різних рівнів, мати оборотні кошти. Зарплату виплачуємо своєчасно, повністю розраховуємось за земельні та майнові паї. Утримуємо соціальну сферу: будинок культури, медамбулаторію, будинок для самотніх людей похилого віку”. Як водиться, в агрофірмах “Дім” та “Левада” висівають насіння першої і другої репродукцій, насінники готує комбінат. Висівають від чотирьох до шести нових перспективних сортів. Зернові вирощують без застосування пестицидів і нітратів. Цінову політику та перспективний розвиток агрофірми і комбінат узгоджують разом, хоча всі фінансові потоки контролює комбінат, бо має контрольний пакет. Нині переробне підприємство та його агрофірми переходять на чисто грошові відносини. Цього року пшеницю 3-го класу комбінат купував по 780 грн/т.
Тож, здавалося б на перший погляд, дивні вчинки — брати участь у вирощуванні сільгосппродукції — привели до закономірного результату: високої якості цієї продукції. Пшеничне борошно вищого класу “Білоцерківхлібопродукту” 2002 року відзначене почесним знаком “Вища проба”, славиться далеко за межами Київської області. Стабільна білість борошна пшеничного вищого гатунку становить 56–58 у. о.; клейковина — 26%; число падіння (сек.) — 200. У 2003 році високу якість продукції підприємства (борошно, крупи: гречана та манна) було відзначено Міжнародним призом “За якість”, який заснував Міжнародний клуб лідерів торгівлі. У березні 2005 року підприємство стало лауреатом Всеукраїнського відкритого конкурсу “100 кращих товарів України”, і цей перелік можна продовжити.
 “Це досягнення не тільки нашого колективу, а й усіх тих, хто сьогодні працює в полі, бо ми вже протягом 15 років використовуємо тільки ту сировину, яку виготовлено в Україні. Для нас якість — це саме той критерій, до якого ми йшли понад 20 років, — каже Іван Шилов. — І за нашу марку ми боролися й боротимемося завжди, бо прекрасно розуміємо, що в умовах сьогоднішнього незбалансованого аграрного ринку, в умовах, коли дуже багато працює потужностей з переробки зернових, може вижити тільки той, хто вироблятиме продукцію найвищої якості і з мінімальними витратами. Тому ми рахуємо кожну копійку. Для цього запровадили на підприємстві практично стовідсоткову безвідходну технологію”.
Оскільки на підприємстві були всі потрібні компоненти для виробництва повноцінних кормів, то 2002 року розпочали будівництво комбікормового заводу, оснащеного голландським устаткуванням. Високотехнологічне виробництво повністю автоматизовано. Його потужність — 10 т за годину сипких комбікормів і 8 гранульованих. Передбачають будівництво лінії рідких компонентів, таких як меляса, тваринні жири, соняшникова та соєва олія. В асортименті комбікорми для великої рогатої худоби, свиней, птиці, риби. Інформація про сировину, що входить до комбікормів, її якість та вміст є відкритою для споживача. Тож і тваринництво, яким займаються років 20, одержало новий поштовх до збільшення продуктивності.
“Ми маємо 11 ферм, збудованих за власні кошти. Поголів’я комбінату разом з агрофірмами нараховує близько 6 тис. свиней, 2 тис. голів великої рогатої худоби, 10600 голів птиці. Вирощуємо за рік 100 т риби. В галузі тваринництва досягли великих успіхів, тому що рівень технологій відповідає кращим європейським зразкам. Як приклад — три цифри: середній надій на корову становить понад 6 тис. л; товарне порося масою 110–120 кг вирощуємо за 190 днів; несучість курей — на рівні 80–85%. Це європейські стандарти. Є в нас рибне господарство й пасіка. Тобто все, що потрібно для нормального розвитку колективу. Хоча й на цьому не зупиняємось. Боремось за те, щоб знизити витрати на одну тонну тваринницької продукції. Для цього обов’язково треба нарощувати поголів’я”, — переконаний Іван Петрович.
 Цю думку поділяє й Олександр Кравченко, директор ТОВ агрофірми “Дім”. У господарстві, завдяки допомозі комбінату, відремонтували корівники, де, як жартують, за шведською технологією утримують 500 голів свиней. Тобто тварини мають “шведський стіл”: їдять, коли хочуть і скільки хочуть. Тому середньодобові прирости — близько 900 г. Протягом двох років поголів’я планують збільшити до 15–16 тис. свиней.
 “Ми не прийшли в село заробляти, не прийшли “розмивати” село, адже ми розуміємо, що саме село є духовною колискою нашої держави. Якщо й у селі не буде цієї колиски, то, мабуть, не буде й України”, — це щире переконання Івана Петровича і всіх, хто працює з ним.
 Працювати на перспективу — звична річ для колективу . “Ми знаємо, що дуже велика конкуренція сьогодні на світовому аграрному ринку, знаємо, яка підтримка йде з боку урядів західних країн своїм сільгоспвиробникам, фермерам. Щоб вижити в цих умовах, потрібно шукати нові види продукції, нові ринки збуту, — пояснює Іван Шилов появу в 1996 році ще одного виробництва — цеху з переробки зародків пшениці за унікальною технологією, аналогів якій в Європі немає. І знову привід здивуватися. Чому саме переробка зародків пшениці?
Іван Петрович каже: “Знову-таки — прагнення до безвідходного виробництва. Ми бачили після переробки пшениці, що золотий продукт, геніальне творіння природи — зародок пшениці — викидаємо у відходи. Поцікавились у відомих фірм Швейцарії, Австрії, Німеччини, що вони роблять із зародком пшениці та відповіді не почули. Тож почали працювати з науковцями й розробили власну технологію. Коли одержали перший продукт, з ним ознайомилися фахівці відомої швейцарської фірми і попросили у нас технологію. Але ми відповіли їм, що це наше, українське, тож як ми можемо його продати? Якщо хочете, будь ласка, працюйте з нами разом, ми готові, дайте нам свій ринок”.
Із зародків пшениці отримують три високоефективні, підтверджені клінічними випробовуваннями, біологічно активні добавки: олію, глюкорн та шрот. Їхню дію на людський організм можна охарактеризувати трьома словами: захищають, сприяють, стимулюють. Численні показання до їх застосування потребують окремої статті. І те, що ці унікальні препарати продають в аптеці, свідчить про їхні лікувальні та профілактичні якості. До речі, шрот зародків пшениці випробовували і на тваринах, продуктивність яких зростала на 15–20%.
 Сьогодні “Білоцерківхлібопродукт” — сучасне підприємство, на якому використовують кращі технології Європи. Млин, потужність якого 500 тонн продукції на добу, — один із невеликої кількості таких комплексів, де миють зерно, що сприяє не лише забезпеченню високої якості борошна, а і його екологічній чистоті. Борошно вищого та першого гатунків відповідає всім стандартам якості, воно пройшло добровільну сертифікацію. А щоб захистити його від підробок, упаковку на борошно вищого гатунку замовляють за кордоном.
 Гречана крупа та пшеничне борошно білоцерківчан користуються попитом у США, Канаді, Німеччині, Бельгії, Хорватії. І коло споживачів постійно розширюється. За значний внесок у розвиток економіки країни та створення позитивного іміджу України у світі колективне підприємство “Білоцерківхлібопродукт” було занесено в “Золоту книгу української еліти”.
 Може, саме тому, дбаючи про імідж держави не тільки в світі, а й в очах її громадян, заслужений працівник сільського господарства Іван Шилов щиро вболіває за все, що відбувається в країні. “Треба шукати нові форми співпраці з державою, і їй потрібно міняти ставлення до аграрного ринку, який насамперед повинен бути збалансованим. Коли ми говоримо про собівартість cільгосппродукції, зокрема в рослинництві, то 70% — це затрати на енергоносії, мінеральні добрива, засоби захисту рослин, і аграрії вплинути на це не можуть, це завдання держави, — впевнений Іван Шилов. При цьому він не знімає відповідальності з тих, хто працює в аграрному секторі. — Ми повинні підвищувати зарплату селянам, тому що з кожним роком людей, які можуть продуктивно працювати в селі, стає менше й менше. Нам треба запроваджувати інтенсивні технології, для чого потрібна сучасна грунтообробна техніка. Ми зобов’язані переходити на інтенсивні технології в галузі тваринництва, бо собівартість нашої продукції не конкурує з аналогічною данською, голландською чи польською. Потрібно сьогодні бережно ставитись до землі. Мені дуже прикро, коли в державі тисячі гектарів переводять в угіддя несільськогосподарського призначення. Ми розуміємо, що треба будуватися, але й слід пам’ятати, що найбільше багатство в нашій державі — земля. І від ставлення до землі, від того, як ми берегтимемо її, залежить майбутнє нашої держави. Природа нічого не прощає, життя теж. Тому треба ставитись до держави, до землі, до людей так, щоб не було соромно за прожиті роки. Саме так ми працюємо сьогодні й працюватимемо в майбутньому. Я вірю в майбутнє, бо народився тут і хочу своїм онукам відкрито дивитись у вічі. Я своє життя прожив недаремно”.
Це не показна патетика. Коли на власні очі бачиш усе зроблене підприємством і на підприємстві, у модернізацію якого, до речі, вже вкладено понад 40 мільйонів гривень, коли дізнаєшся, що бюджетам різних рівнів щороку “Білоцерківхлібопродукт”сплачує податків від п’яти до семи мільйонів гривень, коли знаєш, що на лаврах тут ніколи не спочивають, віриш у щирість таких слів і не дивуєшся їм.
Хоча ще одне здивування таки чекало на мене на виході з комбінату, біля адміністративного корпусу, — кущі троянд, утеплених лузгою від очищеного зерна гречки. Одно слово — безвідходне виробництво.


Вікторія ВОЛОШКА

Інтерв'ю
Олександр Карпенко, директор із маркетингу та технічної підтримки компанії «Адама Україна»
Агрохімічний ринок в Україні нібито великий з чималою кількістю учасників, але водночас усі одне одного знають, і події, які відбуваються на ньому, дуже швидко стають темами для активного обговорення.
Богдан Духницький, канд. ек. наук ННЦ «Інститут аграрної економіки», аналітик компанії «Бізнесгрупінвест», що тісно співпрацює з Асоціацією «УКРСАДПРОМ»
Європейський ринок потребує фруктів і ягід і скупує  їх з усього світу. При цьому попитом користується не  лише сировина, а й перероблена продукція. За результатами 2016 року, 70% доходів зі

1
0