Спецможливості
Технології

Як одержати високий урожай якісного зерна на зріджених, ослаблених внаслідок екстремальних умов перезимівлі, посівах озимої пшениці

05.06.2008
158
Як одержати високий урожай якісного зерна на зріджених, ослаблених внаслідок екстремальних умов перезимівлі, посівах озимої пшениці фото, ілюстрація
Як одержати високий урожай якісного зерна на зріджених, ослаблених внаслідок екстремальних умов перезимівлі, посівах озимої пшениці

Несприятливі умови перезимівлі надзвичайно негативно позначилися на стані посівів озимої пшениці на дослідному полі кафедри рослинництва і луківництва Львівського державного аграрного університету. Стан посівів був критичним. Густота рослин озимої пшениці навесні становила лише 120– 140 шт./м2. Уся надземна частина рослин була бурою, сухою. Живим залишився лише вузол кущіння, звідки навесні почали повільно відростати нові корінці й пагони.

Відростання розпочалось у період з 27 березня по 3 квітня 2003 року, коли денна температура повітря піднімалася до 10–12°С.

5 квітня похолодало, і випав сніг. Це ще більше погіршило стан посівів. Сніг зійшов аж 10 квітня. Тобто повноцінне відновлення вегетації настало дуже пізно — лише після 11 квітня.

Ситуація ускладнювалася високою забур’яненістю посівів метлюгом (25–30 шт./м2), що зійшов восени, пирієм (5–10 шт./м2) та дводольними бур’янами, які продовжували сходити (фото 1).

Відмерзання надземної вегетативної маси, відсутність осінніх пагонів кущіння, надпізнє відновлення весняної вегетації, що призвело до погіршення можливостей весняного кущіння, зрідження посівів до 120–140 рослин/м2, значне забур’янення — усе це зумовлювало прийняття рішення про пересівання озимої пшениці.

Проте навіть з посівів такого стану у 2003 році було одержано високу врожайність зерна — у середньому по досліду 69,5 ц/га. Цьому сприяв цілеспрямований, науково обгрунтований комплекс агрозаходів з догляду за посівами.

Дослідження проводили на темно-сірому грунті, що характеризувався такими показниками, як: вміст гумусу — 1,9%; кислотність грунту — рН сольове 6,4; вміст азоту — 70 мг на 1 кг грунту; вміст фосфору та калію, за Кірсановим, — відповідно, 96 та 57 мг на 1 кг грунту.

Технологія вирощування була така. Попередником озимої пшениці були однорічні трави, суміш вико-вівса на зелений корм. Після збирання попередника 20 липня поле виорали на глибину 25 см. До сівби в міру появи сходів бур’янів провели два поверхневих обробітки за допомогою культиватора КПС-4 з боронами: перший — 20 серпня, другий — 15 вересня. Останній передпосівний обробіток грунту — 3 жовтня — здійснювали комбінатором ЛК-4 на глибину загортання насіння.

Система удобрення передбачала внесення амофосу і калімагнезії під оранку в нормі N26P120K150. Азотні добрива використовували для підживлення. Перше підживлення (N108) було проведено по таломерзлому грунту 2 квітня. Вдруге підживили посіви азотом (N108) 5 травня, на початку виходу рослин у трубку. Третє підживлення (N68) провели 27 травня у фазі колосіння. Загальна норма азоту була високою (N310) і мала забезпечити інтенсивне наростання вегетативної маси ослаблених посівів, формування необхідної кількості продуктивних стебел (500–600 шт./м2) і високопродуктивного колоса. Слід зазначити, що метеорологічні умови були несприятливими не лише для перезимівлі, весняного відновлення вегетації, а й для формування генеративних органів. Різке підвищення температури повітря у травні до 25–28°С (починаючи з 1 травня — 25°С) обмежило можливості весняного кущіння рослин, спричинило швидке проходження етапів органогенезу, що призвело до закладання малопродуктивного колоса з меншою кількістю колосків у колосі й зерен у кооску. Тому висока норма азоту у 2003 році мала компенсувати втрати продуктивності, спричинені несприятливими метеорологічними умовами впродовж року.

Перевагу віддали таким сортам озимої пшениці, як Циганка, Миронівська 65, Мирич, Ларс, Лада Одеська, Олеся (фото 7, 8, 9, 10, 11, 12). Насіння було протруєно препаратом Байтан універсал і оброблено мікроелементами (Cu, Mn, Zn) у вигляді сірчанокислої міді (700 г/т), сірчанокислого марганцю (700 г/т) та сірчанокислого цинку (700 г/т).

Висівали 3 жовтня рядковим способом з відстанню між рядками 12 см на глибину 2–3 см сівалкою з анкерними сошниками з нормою висіву 150–170 кг/га з розрахунку 3,5 млн насінин/га. Така норма впродовж останніх 15 років на дослідному полі Львівського державного аграрного університету забезпечувала найвищий урожай.

Сортової реакції на несприятливі умови перезимівлі не виявлено. Всі сорти вийшли із зими в однаковому стані (табл.1; фото 2, 3, 4, 5).

Для звільнення посівів озимої пшениці від бур’янів (серед яких переважали метлюг і пирій) використали гербіцид Монітор (22 г/га) у суміші з Естроном (0,4 л/га). Посіви були чисті від бур’янів до збирання зерна. Одночасно з гербіцидами було внесено біофунгіцид Агат (20 г/га) і морфорегулятор хлормекватхлорид (2 л/га). Перше обприскування чотирьохкомпонентною баковою сумішшю було проведено 2 травня, хоч оптимальні строки цього агрозаходу настали на 10–12 днів раніше. Застосування морфорегулятора хлормекватхлорид сприяло інтенсифікації процесу кущіння озимої пшениці (що було дуже важливо в умовах весни 2003 року) і захисту рослин від вилягання. Висока норма азоту (N310) неодмінно спричинила б вилягання всіх сортів.

Вдруге посіви обприскали 24 травня, після завершення формування прапорцевого листка, сумішшю фунгіциду Рекс Т (1 л/га), інсектициду Бі-58 (1 л/га) та антивилягача Терпал С (0,5 л/га).

Третє обприскування було проведено 9 червня, перед цвітінням озимої пшениці, сумішшю Рекс Т (1 л/га) і Бі-58 (1 л/га). Це сприяло захистові озимої пшениці від хвороб та шкідників. У 2003 році в умовах Львівської області посіви найбільше уражувалися септоріозом і, пізніше, фузаріозом, а також пошкоджувалися трипсом і п’явицею. Дворазове обприскування повністю захистило посіви від шкідників та хвороб.

Внесення Терпалу С потрібне було для повної гарантії захисту від вилягання. На відміну від хлормекватхлориду (який скорочує довжину нижніх міжвузлів), Терпал С скорочує довжину верхніх двох-трьох міжвузлів.

Результати досліджень показали, що польова схожість сортів озимої пшениці була високою і коливалась у межах 84,6–88,3% (табл. 1). В останні 20 років спостережень на дослідному полі кафедри рослинництва Львівського державного аграрного університету перезимівля була доволі непоганою — втрати не перевищували 5–10% рослин. Проте у 2002–2003 роках перезимувало менше половини рослин — 40,5–45,6%, або на 1 м2 навесні залишилося всього-на-всього 120–140 рослин. Незважаючи на це, густоту продуктивного стеблостою було сформовано в межах 503–587 стебел/м2: внаслідок інтенсифікації процесу весняного кущіння коефіцієнт продуктивного кущіння зріс до 3,99–4,55 (фото 6).

У сорту Миронівська 65 вища врожайність сформувалася за рахунок зростання маси зерна з одного колоса до 1,47 г, а в сорту Ларс вищу врожайність забезпечила густота продуктивного стеблостою. Озима пшениця сорту Ларс характеризується високою кущистістю, коефіцієнт кущіння в неї найвищий — 4,55. Підкреслимо, що мова йде про весняне кущіння.

Найвищу врожайність одержано в сорту Ларс — 76,0 ц/га та Миронівська 65 — 73,4 ц/га (табл.2). Приріст врожаю цих сортів, порівняно з найменш урожайним сортом Мирич, становить, відповідно, 16,4 ц/га (27,5%) та 13,8 ц/га (23,2%).
Сорти мали значні відмінності щодо тривалості вегетаційного періоду. Фаза повної стиглості в Олесі та Лади Одеської настала 17 липня, у Миронівської — 65 і Мирич — 26 липня, у Циганки й Ларсу — лише 1 серпня, тобто на два тижні пізніше. Різницю в настанні фази стиглості видно з фото 7–12. Висівання різних за стиглістю сортів дає змогу оптимізувати збирання урожаю і зменшити втрати зерна.

З таблиці 3 видно, що в умовах Західного Лісостепу, вирощуючи озиму пшеницю за інтенсивною технологією, можна одержувати не лише щедрі врожаї, а й високу якість зерна. Згідно з ДСТУ 3768-98, за вмістом клейковини сорт Мирич належить до першого класу, а решта сортів — до другого. Низький показник ІДК у сортів Олеся і Лада Одеська дає змогу віднести їх лише до четвертого класу. За вмістом білка Мирич належить до першого класу, Олеся, Циганка і Лада Одеська — до другого, Миронівська 65 та Ларс — до третього. Отже, зерно сорту Мирич за всіма показниками відповідає вимогам першого класу (згідно з ДСТУ 3768-98), сорт Циганка — другого, Миронівська 65 та Ларс — третього. Сорти Олеся та Лада Одеська відповідають вимогам другого класу і лише низький показник ІДК (менш ніж 45) змушує віднести зерно цих сортів до четвертого класу.

За показником натури зерна всі сорти належать до першого класу. Високою склоподібністю характеризувалися сорти Мирич і Ларс, меншою – Олеся й Циганка. Маса 1000 зернин найнижча в Олесі і Лади Одеської, а найвища (55,6 г) — у сорту Миронівська 65.

Згідно з багаторічними дослідженнями в умовах Західного Лісостепу України, на підвищення показників якості зерна озимої пшениці найбільше впливають азотні добрива і застосування фунгіцидів.

Високі норми добрив, використання засобів захисту рослин збільшує витрати, тому важливо зробити економічну оцінку технології.

Слід врахувати, що за умови доброї перезимівлі рослин немає потреби вносити 8 ц/га аміачної селітри, норму її внесення зменшують до 5 ц/га, отже, витрати тільки за рахунок цього зменшаться на 174 грн/га. Можливі інші заходи ресурсозбереження. З другого боку, за умови доброго стану посівів навесні віддача від засобів інтенсифікації, а отже і врожай, мають бути вищими.

Повністю підтримуємо рекомендації Ф. Поперелі, М. Червоноса, М. Литвиненко, В. Соколова з Одеського селекційно-генетичного інституту (Пропозиція №4, 2003 р., с.38–39) щодо необхідності внесення 4–6 ц/га аміачної селітри для прибуткового вирощування озимої пшениці в Україні. Особливо актуальний такий агрозахід для умов достатнього зволоження Західного Лісостепу України, що підтверджується багаторічними даними, одержаними у Львівському державному аграрному університеті.

Проте навіть за такої високозатратної технології у 2003 році було одержано високі показники економічної ефективності. Вартість 1 т зерна взято за 800 грн, хоча реальна вартість в другій половині 2003 року є значно вищою, особливо з урахуванням якості зерна. Собівартість 1 ц зерна, залежно від сорту, становить 34,0–43,3 грн (табл. 4). Чистий дохід досягає 2187–3499 грн/га. Рівень рентабельності становить 84,7–135,6%.

Навіть у роки з меншими цінами на зерно, завдяки високій якості зерна, ціни не будуть нижчі за рівень 480–500 грн/т, що забезпечуватиме прибуток.

В. Лихочвор, канд. с.-г. наук,
доцент кафедри рослинництва, директор Новаційного центру Львівського державного аграрного університету,
Р. Проць, канд. с.-г. наук, менеджер компанії “Райз”,
Ю. Гук, канд. с.-г. наук, заввідділу насінництва Львівського державного аграрного університету,
О. Хом’як, магістрант з агрономії

Інтерв'ю
Горіхівництво залишається чи не найприбутковішим напрямком садівництва
Цікавість до горіхівництва як до прибуткового бізнесу зростає. Про особливості цього сегменту розповідає директор Інституту горіхоплідних культур Віталій Радько.     
Літо - традиційний час представницьких аграрних зібрань на базі Корпорації "Агро-Союз". VII міжнародна конференція "Самовідновлювальне ефективне землеробство на основі системного підходу" зібрала