Спецможливості
Статті

Соя виходить на мільйон

15.07.2008
133
Соя виходить на мільйон фото, ілюстрація
В умовах України соя здатна приносити сільгоспвиробникам подвійну користь: давати високоліквідне зерно й бути попередником під озиму пшеницю, тобто культурою зайнятого пару.

Сою ще й нині дехто за звичкою називає новою для України культурою. Це визначення є виправданим з погляду історії розвитку вітчизняного сільського господарства, проте його сьогодення виводить сою в ряд головних культур нашого рільництва. Зокрема, за площами посівів вона увійшла до першої десятки найпоширеніших в Україні культур, за ліквідністю змагається з таким “монстром”, як соняшник, а за динамікою зростання впевнено тримає лідерство. Тут треба також згадати, що соя є однією з найбажаніших ланок у сівозмінах, оскільки має властивість збагачувати грунт органічним азотом.
Водночас насичення сівозмін соєю тягне за собою потребу певного їх переосмислення — як з технологічного, так і з економічного погляду. В кожній грунтово-економічній зоні держави соя повинна — і може — знайти таке місце в чергуванні вирощуваних культур, щоб не лише себе показувати з якнайліпшого боку, а й допомагати зростанню показників майбутньої озимини.
Усі ці передбачення й побажання можуть бути реалізовані лише за двох умов: створення адаптованих до різних зон вирощування сортів сої й опанування сільгоспвиробниками найсучасніших технологій її виробництва. А чи виконують ці умови? Багато відповідей на це запитання було дано 17-18 серпня нинішнього року під час проведення Дня поля, що його організувала наукова селекційно-насінницька фірма “Соєвий вік”. На цей захід зібралися представники наукових установ, селекціонери, спеціалісти сільгосппідприємств із різних регіонів України. Вони мали змогу переглянути селекційні ділянки та ділянки з відпрацювання технологій фірми “Соєвий вік” і, на підставі побаченого, висловити свої міркування.
Звісно, “Пропозиція” не може в повному обсязі відтворити того обговорення, яке відбулося в полях під Кіровоградом, але деякі моменти ми все ж повторимо. Насамперед звернемо увагу на напрями селекції сої, що нині виходять на перший план, і деякі особливості технології вирощування цієї культури.



v v v



Номером один серед напрямів селекції залишається врожайність. Але разом з нею обговорювали й низку інших критеріїв. Ще кілька років тому, коли посіви сої в Україні були незначними, ця культура майже не потребувала захисту від хвороб. Однак розширення її площ спричиняє дедалі більше насичення грунту шкідливими для сої патогенами, а отже, й потребу створювати стійкі проти хвороб сорти.
Селекціонери працюють також над збільшенням вмісту в зерні протеїну. Якщо нині стандартом є показник 36%, то в нових сортах його величину прагнуть довести до 39 й більше. При цьому вміст жиру зазвичай до уваги не беруть, адже соя позиціонується передусім як цінна білкова культра.
Збільшення валових зборів сої в Україні обов’язково потягне за собою збільшення її експорту. Вже сьогодні імпортери готові купляти в Україні соєве зерно продовольчого типу, але наші сільгоспвиробники ще не готові його запропонувати. Йдеться про зерно, в якого, разом із високим вмістом протеїну, колір рубчика зерна той самий, що й колір оболонки, або трохи світліший. Як приклад такої сої можна навести сорт Аннушка. Вартість продовольчого соєвого зерна на світовому ринку істотно перевищує вартість фуражного: сьогодні можна говорити про 320–350 дол./т проти 200–250 дол./т.
Дуже важливим напрямом селекції є скоростиглість. Вона дає змогу поширити сою на Північ Лісостепу й навіть у зону Полісся. Як приклад впливу фактору скоростиглості на просування сої на північ можна навести реєстрацію українських сортів у Білорусі: спочатку сорту Устя (Інститут землеробства УААН), а тепер очікується завершення процедури реєстрації й сорту Аннушка (НСНФ “Соєвий вік”). До речі, сорт Аннушка є нині найбільш скоростиглим серед сортів сої української селекції: термін його вегетації в зоні Кіровоградщини становить 75–80 днів.
Особливого значення чинник скоростиглості набуває на Півдні України, де сільгоспвиробники розглядають посіви сої як один з варіантів зайнятого пару перед сівбою озимої пшениці: такий пар дає змогу не лише збагатити грунт азотом і поборотися з бур’янами, а й одержати додатковий прибуток. Додатковий заробіток дадуть аграріям і посіви сої після звільнення полів від ранніх овочів або навіть ранніх зернових. Щоправда, на Півдні України сою можна вирощувати тільки на зрошенні. Нині виробничники вивчають можливість сівби сої й на богарі — за технологією no-till, адже ця технологія характеризується кращим збереженням вологи в грунті. Водночас селекціонери працюють над створенням посухостійких сортів, які б гарантовано давали врожай на Півдні України.
Однією з головних причин, що відлякують сільгоспвиробників від вирощування сої, є схильність її бобів до розтріскування під час достигання. Це призводить до висипання зерна, і втрати врожаю можуть сягати майже 100%. Тому завданням селекціонерів є створення сортів, стійких до розтріскування. Учасники Дня поля на ділянках НСНФ “Соєвий вік” змогли переконатися, що такі сорти в Україні є.
В умовах України важливим для агрогосподарств є висота прикріплення нижніх бобів. У розвинених країнах селекціонери на цей показник не звертають уваги, адже там збирають сою за допомогою пневможаток, які здатні підібрати біб навіть із землі. Наші ж сільгоспвиробники таких жаток не мають, тому занизьке прикріплення нижніх бобів може бути причиною недобору майже 20% урожаю. Отже, українські селекціонери ведуть роботу над створенням сортів із якнайвищим розміщенням нижнього вузла плодоношення.
Організатори Дня поля розповіли й про своє спостереження щодо того, що круглозерні сорти більше схильні до травмування зерна під час збирання комбайном: вихід битого зерна може сягати 50%. Овальне ж насіння міцніше й травмується менше. Тому під час роботи над новими сортами в НСНФ “Соєвий вік” звертають увагу і на цей фактор.



v v v



А тепер зупинімося на деяких технологічних моментах, притаманних культурі сої.
Така важлива складова урожайності культури, як висота прикріплення нижніх бобів, залежить від густоти стояння рослин: що густіший посів, то вище нижні боби. Тому для ранньостиглих сортів при міжряддя 45 см густота має становити 800–900 тис./га схожих насінин. Якщо звузити міжряддя до 15 см, то норму висіву треба збільшити до 1 млн. Середньостиглі сорти менше реагують на густоту стояння: для них можна рекомендувати норму висіву 700 тис./га за міжряддям 45 см. Слід також пам’ятати, що у посушливі роки міжвузля в сої формуються коротшими, а отже, й висота прикріплення нижніх бобів менша.
Відомо, що соя забезпечує себе азотом на 70% завдяки симбіозу із азотфіксуючими бульбочковими бактеріями. Заражати насіння сої штамами таких бактерій треба безпосередньо перед сівбою, адже бактеріальні препарати з часом істотно втрачають активність. Попередні дослідження показали, що для різних за строками достигання сортів треба застосовувати різні штами бактпрепаратів.
Раніше рекомендували обробляти насіння однією гектаропорцією бактпрепаратів, але досліди показали, що для зони Степу економічно доцільною є обробка двома гектаропорціями. У цьому разі прибавка врожаю збільшується в середньому з 220–240 до 320–340 кг/га.
Іноді на полях, де сою вирощують уперше, навіть після обробки насіння бактпрепаратами на корінні немає бульбочок. Це пояснюється наявністю в грунті патогенів, що пригнічують розвиток бульбочкових бактерій. Слід також мати на увазі, що вирощування сої у повторних посівах не забезпечує достатньої присутності азотфіксуючих бактерій на корінні рослин без обробки насіння. “Старі” бактерії, що заселяють нові посіви, поводяться пасивно і не забезпечують належної азотфіксації.
Бактеріальні препарати краще застосовувати в сумішах з іншими засобами — мікродобривами, біопротекторами, фосфат-мобілізаторами, бактеріями-антагоністами (що захищають від кореневих гнилей), фунгіцидами. З мікродобрив особливо важливими є бор і молібден, які сприяють кращому росту бульбочкових бактерій. Але траба пам’ятати, що більшість хімічних протруйників значно зменшує кількість бульбочкових бактерій, тому перевагу слід віддавати біопротекторам і мікробам-антагоністам. Великі дози мінерального азоту теж пригнічують бульбочкові бактерії.
Порівняно з іншими протруйниками, Фундазол веде до певного зменшення польової схожості насіння.
Як грунтовий гербіцид під сою зазвичай застосовують Харнес. Але цей препарат дуже пригнічує розвиток культури, до того ж, гербіциди з групи ацетахлору дуже шкідливі для утворення бульбочок. Якщо вже їх застосовувати, то без дальшого пригортання.
Обробку посівів посходовими гербіцидами проводять до фази третього-четвертого листка. Разом з ними бажано вносити регулятори росту, біопротектори, мікродобрива: завдяки цьому можна зменшити дозу гербіциду (на 10–20%), а також дещо нівелювати стресову затримку росту рослини. Застосовуючи гербіцид Півот, треба пам’ятати, що того самого року після нього не можна сіяти зернові, тому в посівах сої як попередника перед озиминою цей гербіцид неприйнятний.
Десикацію посівів сої в НСНФ “Соєвий вік” вважають небажаною, адже препарат висушує оболонку боба, а не зерно: це може спровокувати розтріскування боба й висипання зерна.


v v v



Цей короткий перелік технологічних рекомендацій, звісно, не є вичерпним, але ми й не ставили перед собою завдання охопити абсолютно все нове, що з’являється в соєвій галузі України. Однак сільгоспвиробники мають знати, що вітчизняні наукові й технологічні центри спроможні підтримати динамічний розвиток нашого соївництва.


Записав
Павло Коротич


Фотоматеріал відзнято
на ділянках
НСНФ “Соєвий вік”

Інтерв'ю
Микола Горбачов, керівник New World Grain Ukraine (Soufflet Group), президент Української Зернової Асоціації
Для успішного ведення агробізнесу мало виростити і зібрати хороший урожай, потрібно ще вміти його продати. Про основні засади роботи зернового трейдингу в Україні propozitsiya.com розповів
Міжнародна фінансова корпорація (International Finance Corporation, англ. IFC) - міжнародний фінансовий інститут, що входить у структуру Світового банку. Штаб-квартира організації знаходиться у

1
0