Спецможливості
Архів

Володимир Андрієнко: “Потрібні патріотизм і політична воля”

15.07.2008
151
Володимир Андрієнко: “Потрібні патріотизм і політична воля” фото, ілюстрація
Заступник голови Полтавської облдержадміністрації Володимир Андрієнко — один із найбільших у державі агітаторів за органічне землеробство, адже вбачає в ньому нову “зброю” України для завоювання завтрашніх ринків.

Сьогодні всі — й розумні, й дурні, й ледачі та роботящі — дуже часто питають: що робити з аграрним сектором? На таке складне запитання є проста відповідь: сільське господарство стане на тверді ноги лише тоді, коли в ньому з’явиться прибуткова гривня. На моє переконання, повинен з’явитися аграрний капітал — саме аграрний, а не так званий інвестиційний. Тобто йдеться про появу в сільському господарстві власних мільйонерів, мільярдерів — дуже багатих людей, “народжених” в аграрному секторі, капітал яких тут би й крутився. З аграрним капіталом з’явиться й сучасне високотехнологічне виробництво, одним з проявів якого є органічне землеробство. На моє переконання, органічні продукти харчування — це нова “зброя” України для завоювання завтрашніх ринків.
Проте в Україні на органічне землеробство великих коштів ніхто не давав і не даватиме, їх треба шукати самим. Ми сьогодні працюємо щонайменше над сімома джерелами фінансових ресурсів. Чотири з них уже освоєно: це власні кошти сільгосппідприємств, кредитні ресурси комерційних банків, участь у державних програмах та авансування сільгоспвиробників переробними підприємствами.
Але є й такі, яким достатньої уваги ще не приділяли. Зокрема, власні кошти громадян. Відомо, що їх чимало, і ми шукаємо форми, як ті “людські” гроші теж залучити у виробництво. Скажімо, пробуємо за їх рахунок відновити покинуті тваринницькі ферми і цегляні заводи. В основі тут — кооперативна форма господарювання, до якої нам треба повертатися.
Є ще джерело благодійних коштів: ми знаємо, що в “загниваючих” країнах існують певні структури, які опікуються органічним землеробством, і їхні кошти могли б одними з перших потрапити до нас на розбудову цього напряму виробництва. Наприклад, ми в області маємо дорадчу службу, яку підтримують із-за кордону. Але нам не треба, щоб вони нас учили: нам би оцю їхню службу використати для того, щоб встановити зв’язки і познаходити потрібних людей.
Проте залагодження цих питань потребує часу, ми ж маємо нагальніші справи. Я вважаю, що на базі Полтавщини повинна бути відпрацьована всеукраїнська модель органічного землеробства, для чого Кабінет Міністрів має видати постанову. Адже ми опікуємося такою справою, про яку в Україні мало хто знає: понад 20 років на чотирьох тисячах гектарів землі в господарстві Семена Свиридоновича Антонця поля не бачили ані гербіцидів, ані плуга. По суті це — чинне органічне сільгосппідприємство. Але всі землі — в людських паях. І уявіть: піде Антонець на заслужений відпочинок, й одним “розчерком” плуга це багаторічне надбання — а воно унікальне: в світі більше такого немає! — можна втратити. Тому без урядової підтримки тут не обійтися. У цій справі потрібні патріотизм, фанатизм або, як сьогодні модно казати, — політична воля.
У нас в області політична воля є, підтримка всіх служб є, але цю справу треба узаконювати. Ми хочемо, щоб політична воля була і в керівних органів держави. Адже в багатьох випадках чиновники відмахуються від нас і не звертають на наші листи уваги. Ми боїмося, що нам завадять реалізувати наші ідеї, оскільки ця справа пов’язана і з переглядом стандартів, і з урахуванням зон вирощування сільгосппродукції, і зі створенням лабораторій для визначення якості. А потім мова піде ще й про оплату, бо, витративши на все це кошти, ми, звісно, втручатимемося в питання цін: продукція, вироблена в зонах, які за параметрами відповідають органічному землеробству, має бути щонайменше вдвічі дорожчою. Та ми не голод хочемо зробити, а навпаки, щоб люди їли нормальні продукти й менше витрачалися на лікування.
Сьогодні існують певні телефонні домовленості з меріями великих міст про те, що вони відведуть під органічну продукцію якісь куточки. Але я категорично проти таких куточків через те, що вони тільки скомпрометують справу. Я знову хочу наголосити: реалізацію органічної продукції потрібно організувати й регламентувати не за домовленістю з власником якогось магазину, а способом державного втручання. Без цього нічого не вийде. Тому знову повертаюся до постанови Кабміну про відпрацювання моделі виробництва на базі органічного землеробства, всього його ланцюга — аж до того, поки ви цю продукцію з’їсте. Адже сьогодні, коли цілісного ланцюжка немає, виникає можливість втручання різного роду шахраїв, маніпуляторів, які заради зайвої копійки готові скомпрометувати справу. Страшно, коли у сфері державного інтересу починає брати гору не здоровий глузд, а захльостує ота темна комерція. Нині це підтверджується практикою: на наших п’ять або десять листів у Кабмін і Мінагрополітики абсолютно ніхто не зреагував, а комерсанти лише почули — і в них уже є напрацювання, як додати маржі, використовуючи навіть саму ідею.
Отже, тут потрібен добрий організатор, диригент, і тоді прихильників цієї справи додасться, кошти знайдуться, і ми все зробимо.


Записав Павло Коротич

Інтерв'ю
Ансгар Борнеманн, директор Nestlé в Україні та Молдові
Nestlé в Україні активно співпрацює з місцевими постачальниками. За даними на кінець 2016 року, близько 70% компонентів для товарів компанія купує на місцевому локальному ринку.  Із 2007 року
Вихід на зовнішні ринки все частіше стає закономірним етапом розвитку успішного бізнесу. Втім, перед керівником, що прийняв рішення про зовнішню експансію, традиційно постає багато запитань. І хоча

1
0