Хвороби озимого ячменю в осінній період
Для підвищення врожайності ячменю озимого важливим є захист рослин від хвороб. Їхній інтенсивний розвиток здебільшого відбувається у другій половині вегетації культури. Водночас превентивні заходи, проведені в передпосівний період, а також регулярні обстеження рослин на початку їхньої вегетації (восени) мають забезпечувати діагностику виявлених хвороб та оцінку фітопатологічного стану посівів, що надалі допоможе оптимальніше планувати захисні заходи.
Для підвищення врожайності ячменю озимого важливим є захист рослин від хвороб. Їхній інтенсивний розвиток здебільшого відбувається у другій половині вегетації культури. Водночас превентивні заходи, проведені в передпосівний період, а також регулярні обстеження рослин на початку їхньої вегетації (восени) мають забезпечувати діагностику виявлених хвороб та оцінку фітопатологічного стану посівів, що надалі допоможе оптимальніше планувати захисні заходи.
М. Кирик, д-р біол. наук,
М. Піковський, канд. біол. наук,
НУБіП України,
В. Дудченко, канд. с.-г. наук,
Т. Дудченко, канд. с.-г. наук,
Інститут рису НААН
Хвороби насіння
Летюча сажка
Захворювання викликає гриб Ustilago nuda Kellet. Sw. Джерелом інфекції хвороби є насіння, в якому міститься мікроскопічна грибниця патогену (ембріональний тип інфекції). За зовнішнім виглядом інфіковане зерно не відрізняється від здорового. В уражених зернівках міцелій можна виявити методом аналізу зародка, а також грунтовим, або польовим, способом.
Під час проростання хворого насіння починає рости і міцелій, який поширюється всією рослиною, проникає у точку росту і руйнує колос. Летюча сажка проявляється під час колосіння рослин. Уражений колос, що виходить із піхви листка, спочатку прикритий тоненькою прозорою плівкою, крізь яку просвічується спорова маса світло-коричневого відтінку. Іноді трапляється колосся, уражене частково: тільки у верхній або нижній частині.
Після підсихання плівка, що покриває спорову масу, руйнується і відбувається розпорошування та розсіювання теліоспор у повітрі. Наслідком цього є те, що від ураженого колоса залишається тільки стрижень. Зараження здорових колосків відбувається під час цвітіння ячменю.
Тверда (кам’яна) сажка
Збудник хвороби — гриб Ustilago hordei Kell. et Sw., який зустрічається серед насіння у вигляді чорних грудочок теліоспор, іноді із залишками покривних квіткових лусочок і у вигляді спор, що прикріпились до оболонки або залишилися під плівками зерна. Виявити інфекцію можна методом обмивання насіння та центрифугуванням суспензії.
Разом із насінням у грунті починають проростати і теліоспори гриба, гіфи якого проникають у молоді проростки рослин. Надалі грибниця поширюється усією рослиною, але руйнує лише суцвіття. Ознаки хвороби помітні у період колосіння рослин. На останніх колоски немовби тризубчасті, а іноді й зберігають свою природну форму. Всі частини колоса, окрім остюків, перетворюються на чорно-буру масу теліоспор, прикриту свинцево-сірою плівкою. Вони склеєні у тверді грудочки, для руйнування яких потрібне певне зусилля. Уражений колос не завжди виступає із піхви листка.
Шкідливість хвороби проявляється не тільки у руйнуванні колоса, а й у зниженні схожості насіння.
Чорний зародок
Збудниками хвороби є гриби із роду Alternaria Nees. та гриб Bipolaris sorokiniana (Sacc.) Shaem.
Види роду Alternaria спричинюють потемніння оболонки зернівки в області зародка. Але часто вони містяться також у насінні без видимих симптомів ураження. Під час пророщування насіння у вологій камері альтернаріоз проявляється у вигляді димчасто-сірого і чорного нальоту на плівках зернівок. З часом цей наліт переходить на фільтрувальний папір, викликаючи його почорніння. У багатьох випадках таке насіння формує нормальні проростки, але за сильного ураження воно не проростає. Частота прояву грибів із роду Alternaria на насінні буває досить високою, але водночас інфекція є поверхневою.
Гриб B. sorokiniana може спричинювати потемніння насінини в області зародка. Інфіковане зерно може бути також безсимптомним. Під час проростання хворого насіння патоген зумовлює відставання у рості, побуріння корінців та деформацію проростків, а також їхню загибель. За сильного інфікування зернівок у вологих умовах вони вкриваються темно-оливковим нальотом, що складається з органів спороношення патогену. У процесі визначення якості насіннєвого матеріалу спороношення формується також на фільтрувальному папері довкола сильно уражених насінин.
Фузаріоз
Уражене насіння під час пророщування у вологій камері вкривається пухнастою грибницею білого, біло-рожевого або малинового відтінків. За сильного ступеня інфікування воно втрачає схожість. Збудниками хвороби є гриби роду Fusarium Link.
Пліснявіння
Хворобу можуть викликати гриби родів Penicillium Link., Mucor Mich. emend Ehrenb, Alternaria Nees., Cladosporium Link., Aspergіllus Michel. та ін. Вони розвиваються на різних рослинних субстратах. Під час проростання насіння патогени знижують його схожість, призводять до загибелі проростків та ослаблення рослин.
Кореневі гнилі
Широке поширення та різноманітність збудників кореневих гнилей, адаптація їх до екологічних умов забезпечують уражуваність рослин практично протягом усього вегетаційного періоду. Для діагностики хвороби потрібно ретельно відмити й оглянути кореневу систему та прикореневу частину рослин.
Фузаріозна коренева гниль
Хвороба поширена в усіх районах вирощування ячменю. Проявляється протягом усіх фаз росту та розвитку рослин. Початок розвитку захворювання може відбуватися під час проростання насіння. На уражених первинних і вторинних корінцях та підземному міжвузлі з’являються коричневі штрихи і смуги. У дорослих рослин спостерігається побуріння основи стебла. У вологу погоду на уражених ділянках з’являється біло-рожевий наліт, що складається зі спороношення патогенів.
Коренева гниль є причиною загибелі проростків і викликає зрідження посівів та відмирання продуктивних стебел.
Збудниками хвороби є грунтові гриби роду Fusarium Link. Під час вегетації вони поширюються конідіями.
Фузаріозна коренева гниль розвивається у широкому температурному діапазоні — від 3 до 35°С, оптимум становить 13…22°С. Сильніше уражуються ослаблені рослини зі зниженим тургором клітин унаслідок дефіциту вологи.
Основним джерелом інфекції є грунт, у якому на уражених рослинних рештках гриби зберігаються у вигляді міцелію, хламідоспор та інших морфологічних структур. Додатковим джерелом інфекції є заражене насіння.
Звичайна коренева гниль
Хвороба проявляється під час проростання насіння — появи сходів ячменю та надалі протягом усієї вегетації. В уражених рослин буріють коренева система, колеоптиле, піхви прикореневого листя. Хворі сходи часто гинуть. Уражені дорослі рослини відстають у рості, не виколошуються або утворюють безплідний колос.
Збудником хвороби є гриб Bipolaris sorokiniana (Sacc.) Shaem. (телеоморфа Cochliobolus sativus (S. Ito &Kurib.) Drechsler ex Dastur). Окрім кореневої гнилі, патоген може заражати листки, стебла, колос і насіння. Він уражує також рослини пшениці та велику кількість дикорослих злаків.
Розвитку хвороби сприяють різкі коливання температури та вологості повітря і грунту, посуха, порушення агротехніки. Температурний оптимум для гриба B. sorokiniana становить 22…26°С.
Основним джерелом інфекції є конідії та грибниця патогену в грунті, на уражених рослинних рештках. Інфікованим може бути насіння.
Церкоспорельозна коренева (прикоренева) гниль, або очкова плямистість
Хвороба викликає почорніння та відмирання коріння й колеоптиле. Найхарактернішим для захворювання є поява біля основи стебел, а іноді на підземному міжвузлі та піхвах листя еліптичних плям кавового відтінку розміром 0,5–2,5 см. На плямах утворюються дрібні чорні мікросклероції, що, зливаючись, нагадують коростинки. Усередині хворих стебел виявляють великі скупчення грибниці, яка спочатку має світло-сірий, а пізніше коричневий колір. Зрештою хвороба призводить до крихкості стебел і їхнього вилягання, що суттєво впливає на масу зерна.
Збудником хвороби є гриб Pseudocercosporella herpotrichoides (Fron.) Deighton та ін.
Формування спороношення і ураження рослин відбувається за умов вологої та прохолодної погоди (температурний оптимум для патогену становить 9°С). Джерелом інфекції є уражені рослинні рештки, на яких у грунті гриб зберігає життєздатність протягом близько 18 місяців.
Борошниста роса
Хвороба поширена в усіх районах вирощування ячменю. Її симптоми можна спостерігати на початку фази сходів. Під час візуальної діагностики борошнистої роси слід звернути увагу насамперед на листки та листкові піхви молодих рослин. За ураження на їхній поверхні з’являється білий павутиновий наліт, що складається із грибниці та конідіального спороношення патогену. Пізніше він набуває борошнистої структури та за сильного розвитку може охоплювати весь уражений орган рослини.
Шкідливість хвороби проявляється у зменшенні асиміляційної поверхні листя, руйнуванні хлорофілу, посиленні
транспірації, зниженні кущистості рослин.
Збудником хвороби є гриб Blumeria graminis (DC.) Speer f. sp. hordei Marchal.
Інфікування рослин відбувається за відносної вологості повітря у діапазоні 50–100%. Інкубаційний період хвороби триває від 3 до 11 діб. Сильніше хвороба розвивається на загущених посівах ячменю.
У зимовий період патоген зберігається у формі грибниці у піхвах листків ячменю озимого. Крім того, на уражених рослинних рештках можуть зимувати клейстотеції патогену. Тому навесні первинним інокулюмом є конідії або сумкоспори, які повітряним шляхом здатні переміщуватися на великі відстані.
Карликова іржа
Хвороба поширена майже в усіх районах вирощування ячменю озимого. Інтенсивно розвивається на сходах. Її симптоми можна спостерігати у вигляді дрібних, безладно розміщених на листкових пластинках і їхніх піхвах жовтувато-бурих урединіопустул. Пізніше на нижньому боці листків формуються дрібні чорні теліопустули, прикриті епідермісом.
За інтенсивного розвитку карликової іржі відбувається зниження зимостійкості ячменю озимого.
Збудником хвороби є дводомний гриб Puccinia hordei G.H. Otth. Він розвивається як за повним, так і за скороченим циклом. У першому випадку формує п’ять типів спороношення, проміжним господарем у такому разі є види рястки (Ornithogalum L.), а джерелом інфекції — уражені рослинні рештки із теліоспорами. У другому випадку резерваторами інфекції є уражені сходи ячменю озимого, а також сходи падалиці (уражені восени), у яких патоген зберігається у формі урединіогрибниці.
У період вегетації рослин гриб поширюється урединіоспорами. Їхньому проростанню та інфікуванню рослин сприяє краплинна волога на поверхні листків. Часто такі умови складаються за наявності рясних рос. Оптимальна температура становить 15…18°С. Інкубаційний період може тривати від 4 до 11 днів. Інтенсивніший розвиток карликової іржі спостерігається у районах, де поширені види рястки (Ornithogalum) та наявні сходи падалиці ячменю.
Плямистості листя
Сітчаста плямистість
Хвороба властива посівам ячменю повсюдно, де його вирощують. У період кущення рослин її можна виявити на листках — симптоми характеризуються утворенням овальних бурих плям, тканина навколо котрих набуває хлоротичного відтінку. Характерною ознакою сітчастої плямистості, за якою можна візуально її діагностувати, є формування на уражених ділянках темно-коричневих поздовжніх і поперечних смуг, які утворюють немовби сітчастий рисунок. У вологу погоду на плямах з’являється темно-сірий наліт, що складається із конідіального спороношення патогену. Максимального розвитку сітчаста плямистість може набувати під час цвітіння та наливання зерна.Інтенсивний розвиток хвороби призводить до масового відмирання листків, що зумовлює зниження продуктивності рослин.
Збудником хвороби є гриб Pyrenophora teres Drechsler (безстатева стадія — Drechsle rateres Ito).
Однією із причин частих спалахів хвороби є велика кількість інфекційного матеріалу в природних умовах, зокрема уражені рослинні рештки та інфіковані рослини ячменю ярого. Інфекцію також може містити насіння. Особливістю гриба P. teres є висока життєздатність та стійкість проти абіотичних факторів його міцелію і конідій. На уражених рештках патоген також продукує сумчасту стадію.
У період вегетації рослин хвороба інтенсивніше розвивається за тривалого періоду високої відносної вологості повітря.
Смугаста плямистість
Хвороба поширена в усіх регіонах вирощування ячменю. Проявляється від початку появи сходів — на другому або третьому листках проростків та надалі протягом усього періоду вегетації рослин. Діагностичні ознаки захворювання на сходах характеризуються появою на листках спочатку блідо-жовтих плям, які у міру розвитку хвороби видовжуються, некротизуються та зливаються у світло-коричневі смуги. За високої вологості повітря на уражених ділянках утворюється оливково-бурий наліт, що являє собою конідіальне спороношення патогену. Слід відмітити, що візуально явище утворення нальоту на поверхні плям проглядається не в усіх випадках. Але за застосування в лабораторних умовах способу вологої камери можна стимулювати спороутворення та достовірно діагностувати хворобу.
Інтенсивного розвитку смугаста плямистість може набувати під час цвітіння та наливання зерна. Масове ураження листків призводить до їхньої загибелі та зниження рослинами продуктивності. Інфіковане насіння може втрачати посівні якості.
Збудником хвороби є гриб Pyrenophora graminea Ito & Kuribayashi (безстатева стадія — Drechsler agraminea Ito).
Рівень ураження рослин патогеном та розвиток смугастої плямистості залежать від метеорологічних умов. Зокрема, продукування інфекційного матеріалу відбувається за високої вологості повітря. Однобічне внесення азотних добрив зумовлює посилення смугастої плямистості.
Джерелом інфекції є рештки уражених рослин. Міцелій і конідії гриба можуть зимувати у грунті, також інфекція може перебувати усередині інфікованих насінин.
Темно-бура плямистість
Хвороба проявляється протягом усього періоду вегетації культури. Перші її ознаки можна виявити на сходах, у яких часто утворюється один корінець замість трьох. На корінцях, колеоптиле і перших листках з’являються поздовжні темні плями у вигляді штрихів і смужок, паростки викривляються і гинуть. Водночас симптоми хвороби є мінливими та залежать від багатьох факторів: сорту, умов навколишнього середовища, фази розвитку рослин. На листках дорослих рослин виникають спочатку темні, а пізніше темно-сірі або світло-бурі плями, трохи видовжені уздовж листків, у центрі вони світліші, з темною облямівкою. У вологу погоду на уражених ділянках формується оливково-бурий або чорно-сірий наліт. За сильного розвитку хвороби плями зливаються і вкривають весь листок. Можуть уражуватися також нижні вузли стебла, які загнивають, через що рослини вилягають. За інтенсивного розвитку хвороби на листках уражується також колос і зерно. На останньому проявляються симптоми чорного зародка. В уражених рослин знижується загальна і продуктивна кущистість, на них утворюється менше первинних і вторинних коренів.
Збудником хвороби є гриб Bipolaris sorokiniana (Sacc.) Shoem. Крім того, що він зумовлює плямистість листя, патоген може уражувати кореневу систему, колос і зерно.
Ураженню рослин сприяє тепла та волога погода.
Джерелами інфекції можуть бути післязбиральні уражені рештки, інфіковані сходи озимини, насіння, а також різні морфологічні структури гриба, що зберігаються у грунті. Резервація патогену відбувається на уражених бур’янах (пирій та ін.). Гриб B. sorokiniana паразитує також на пшениці
та житі.
Заходи профілактики для попередження ураження патогенами рослин ячменю озимого в осінній період
Упровадження у виробництво сортів із груповою стійкістю проти найнебезпечніших хвороб, поширених у конкретних умовах вирощування.
Використання для сівби високоякісного насіння, яке відповідає вимогам ДСТУ. Проведення фітопатологічної експертизи насіннєвого матеріалу ячменю, за результатами якої слід приймати рішення стосовно методів та способів його оздоровлення.
Дотримання прийнятих у господарствах науково обгрунтованих сівозмін. Уникнення закладання посівів ячменю на полях, де попередником є зернові колосові культури, що особливо важливо у боротьбі проти кореневих гнилей.
Хімічне знезараження здійснюється із використанням препаратів для протруювання насіння. Згідно з «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні» (спеціальний випуск каталогу від редакції журналу «Пропозиція»: Київ, Юнівест Медіа, 2014) на сьогодні в Україні можна використовувати протруйники різного спектра дії, що містять одну або декілька діючих речовин. Водночас слід враховувати, що препарати мають контролювати екзо- та ендофітну інфекцію насіння, а також захищати проростки рослин від грунтових патогенів.
Внесення фосфорно-калійних добрив є важливим для підвищення стійкості рослин проти борошнистої роси, плямистостей та іржастих хвороб.
Висів ячменю озимого слід проводити в оптимальні строки, встановлені для кожного регіону країни з урахуванням біологічних особливостей сортів, що важливо для підвищення стійкості рослин проти хвороб. За запізнення із сівбою знижується стійкість рослин проти твердої сажки, а також спостерігається посилений розвиток
снігової плісняви.