Спецможливості
Технології

Хво­ро­би ози­мо­го яч­ме­ню в осінній період

12.10.2015
2902
Хво­ро­би ози­мо­го яч­ме­ню  в осінній період фото, ілюстрація

Для підви­щен­ня вро­жай­ності яч­ме­ню ози­мо­го важ­ли­вим є за­хист рос­лин від хво­роб. Їхній інтен­сив­ний роз­ви­ток здебільшо­го відбу­вається у другій по­ло­вині ве­ге­тації куль­ту­ри. Вод­но­час пре­вен­тивні за­хо­ди, про­ве­дені в пе­ред­посівний період, а та­кож ре­гу­лярні об­сте­жен­ня рос­лин на по­чат­ку їхньої ве­ге­тації (во­се­ни) ма­ють за­без­пе­чу­ва­ти діаг­но­с­ти­ку ви­яв­ле­них хво­роб та оцінку фіто­па­то­логічно­го ста­ну посівів, що на­далі до­по­мо­же оп­ти­мальніше пла­ну­ва­ти за­хисні за­хо­ди.

Для підви­щен­ня вро­жай­ності яч­ме­ню ози­мо­го важ­ли­вим є за­хист рос­лин від хво­роб. Їхній інтен­сив­ний роз­ви­ток здебільшо­го відбу­вається у другій по­ло­вині ве­ге­тації куль­ту­ри. Вод­но­час пре­вен­тивні за­хо­ди, про­ве­дені в пе­ред­посівний період, а та­кож ре­гу­лярні об­сте­жен­ня рос­лин на по­чат­ку їхньої ве­ге­тації (во­се­ни) ма­ють за­без­пе­чу­ва­ти діаг­но­с­ти­ку ви­яв­ле­них хво­роб та оцінку фіто­па­то­логічно­го ста­ну посівів, що на­далі до­по­мо­же оп­ти­мальніше пла­ну­ва­ти за­хисні за­хо­ди.

М. Ки­рик, д-р біол. на­ук,
М. Піковсь­кий, канд. біол. на­ук,
НУБіП Ук­раїни,
В. Дуд­чен­ко, канд. с.-г. на­ук,
Т. Дуд­чен­ко, канд. с.-г. на­ук,
Інсти­тут ри­су НА­АН

Хво­ро­би насіння
   Ле­тю­ча саж­ка
За­хво­рю­ван­ня вик­ли­кає гриб Ustilago nuda Kellet. Sw. Дже­ре­лом інфекції хво­ро­би є насіння, в яко­му містить­ся мікро­скопічна гриб­ни­ця па­то­ге­ну (ембріональ­ний тип інфекції). За зовнішнім ви­гля­дом інфіко­ва­не зер­но не відрізняється від здо­ро­во­го. В ура­же­них зернівках міцелій мож­на ви­я­ви­ти ме­то­дом аналізу за­род­ка, а та­кож грун­то­вим, або по­льо­вим, спо­со­бом.
Під час про­ро­с­тан­ня хво­ро­го насіння по­чи­нає рос­ти і міцелій, який по­ши­рюється всією рос­ли­ною, про­ни­кає у точ­ку рос­ту і руй­нує ко­лос. Ле­тю­ча саж­ка про­яв­ляється під час ко­лосіння рос­лин. Ура­же­ний ко­лос, що ви­хо­дить із піхви ли­ст­ка, спо­чат­ку при­кри­тий то­нень­кою про­зо­рою плівкою, крізь яку просвічується спо­ро­ва ма­са світло-ко­рич­не­во­го відтінку. Іноді трап­ляється ко­лос­ся, ура­же­не ча­ст­ко­во: тільки у верхній або нижній ча­с­тині.
Після підси­хан­ня плівка, що по­кри­ває спо­ро­ву ма­су, руй­нується і відбу­вається роз­по­ро­шу­ван­ня та розсіюван­ня теліос­пор у повітрі. Наслідком цьо­го є те, що від ура­же­но­го ко­ло­са за­ли­шається тільки стри­жень. За­ра­жен­ня здо­ро­вих ко­лосків відбу­вається під час цвітіння яч­ме­ню.
   Твер­да (кам’яна) саж­ка
Збуд­ник хво­ро­би — гриб Ustilago hordei Kell. et Sw., який зустрічається се­ред насіння у ви­гляді чор­них гру­до­чок теліо­спор, іноді із за­лиш­ка­ми по­крив­них квітко­вих лу­со­чок і у ви­гляді спор, що прикріпи­лись до обо­лон­ки або за­ли­ши­ли­ся під плівка­ми зер­на. Ви­я­ви­ти інфекцію мож­на ме­то­дом об­ми­ван­ня насіння та цен­т­ри­фу­гу­ван­ням су­с­пензії.
Ра­зом із насінням у грунті по­чи­на­ють про­ро­ста­ти і теліо­спо­ри гри­ба, гіфи яко­го про­ни­ка­ють у мо­лоді про­ро­ст­ки рос­лин. На­далі гриб­ни­ця по­ши­рюється усією рос­ли­ною, але руй­нує ли­ше суцвіття. Оз­на­ки хво­ро­би помітні у період ко­лосіння рос­лин. На ос­танніх ко­ло­с­ки не­мов­би три­зуб­часті, а іноді й зберіга­ють свою при­род­ну фор­му. Всі ча­с­ти­ни ко­ло­са, окрім ос­тюків, пе­ре­тво­рю­ють­ся на чор­но-бу­ру ма­су теліос­пор, при­кри­ту свин­це­во-сірою плівкою. Во­ни склеєні у тверді гру­доч­ки, для руй­ну­ван­ня яких потрібне пев­не зу­сил­ля. Ура­же­ний ко­лос не завжди ви­с­ту­пає із піхви ли­ст­ка.
Шкідливість хво­ро­би про­яв­ляється не тільки у руй­ну­ванні ко­ло­са, а й у зни­женні схо­жості насіння.

   Чор­ний за­ро­док
Збуд­ни­ка­ми хво­ро­би є гри­би із ро­ду Alternaria Nees. та гриб Bipolaris sorokiniana (Sacc.) Shaem.
Ви­ди ро­ду Alternaria спри­чи­ню­ють по­темніння обо­лон­ки зернівки в об­ласті за­род­ка. Але ча­с­то во­ни містять­ся та­кож у насінні без ви­ди­мих симп­томів ура­жен­ня. Під час про­ро­щу­ван­ня насіння у во­логій ка­мері аль­тер­наріоз про­яв­ляється у ви­гляді дим­ча­с­то-сіро­го і чор­но­го на­льо­ту на плівках зернівок. З ча­сом цей наліт пе­ре­хо­дить на фільтру­валь­ний папір, вик­ли­ка­ю­чи йо­го по­чорніння. У ба­га­ть­ох ви­пад­ках та­ке насіння фор­мує нор­мальні про­ро­ст­ки, але за силь­но­го ура­жен­ня во­но не про­ро­с­тає. Ча­с­то­та про­яву грибів із ро­ду Alternaria на насінні бу­ває до­сить ви­со­кою, але вод­но­час інфекція є по­верх­не­вою.
Гриб B. sorokiniana мо­же спри­чи­ню­ва­ти по­темніння насіни­ни в об­ласті за­род­ка. Інфіко­ва­не зер­но мо­же бу­ти та­кож без­симп­том­ним. Під час про­ро­с­тан­ня хво­ро­го насіння па­то­ген зу­мов­лює відста­ван­ня у рості, по­буріння корінців та де­фор­мацію про­ростків, а та­кож їхню за­ги­бель. За силь­но­го інфіку­ван­ня зернівок у во­ло­гих умо­вах во­ни вкри­ва­ють­ся тем­но-олив­ко­вим на­льо­том, що скла­дається з ор­ганів спо­ро­но­шен­ня па­то­ге­ну. У про­цесі виз­на­чення якості насіннєво­го ма­теріалу спо­ро­но­шен­ня фор­мується та­кож на фільтру­валь­но­му па­пері до­вко­ла силь­но ура­же­них насінин.

   Фу­заріоз
Ура­же­не насіння під час про­ро­щу­ван­ня у во­­ло­­гій ка­мері вкри­вається пух­на­с­тою гриб­ни­цею біло­го, біло-ро­же­во­го або ма­ли­но­во­го відтінків. За силь­но­го сту­пе­ня інфіку­ван­ня во­но втра­чає схожість. Збуд­ни­ка­ми хво­ро­би є гриби ро­ду Fusarium Link.

   Пліснявіння
Хво­ро­бу мо­жуть вик­ли­ка­ти гри­би родів Peni­cil­lium Link., Mucor Mich. emend Ehrenb, Alternaria Nees., Cladosporium Link., Aspergіllus Michel. та ін. Во­ни роз­ви­ва­ють­ся на різних рос­лин­них суб­ст­ра­тах. Під час про­ро­с­тан­ня насіння па­то­ге­ни зни­жу­ють йо­го схожість, при­зво­дять до за­ги­белі про­ростків та ос­лаб­лен­ня рос­лин.
Ко­ре­неві гнилі
Ши­ро­ке по­ши­рен­ня та різно­манітність збуд­ників ко­ре­не­вих гни­лей, адап­тація їх до еко­логічних умов за­без­пе­чу­ють ура­жу­ваність рос­лин прак­тич­но про­тя­гом усь­о­го ве­ге­таційно­го періоду. Для діаг­но­с­ти­ки хво­ро­би потрібно ре­тель­но відми­ти й ог­ля­ну­ти ко­ре­не­ву си­с­те­му та при­ко­ре­не­ву ча­с­ти­ну рос­лин.

   Фу­заріоз­на ко­ре­не­ва гниль
Хво­ро­ба по­ши­ре­на в усіх рай­о­нах ви­ро­щу­ван­ня яч­ме­ню. Про­яв­ляється про­тя­гом усіх фаз рос­ту та роз­вит­ку рос­лин. По­ча­ток роз­вит­ку за­хво­рю­ван­ня мо­же відбу­ва­ти­ся під час про­ро­с­тан­ня насіння. На ура­же­них пер­вин­них і вто­рин­них корінцях та підзем­но­му міжвузлі з’яв­ля­ють­ся ко­рич­неві штри­хи і сму­ги. У до­рос­лих рос­лин спо­с­терігається по­буріння ос­но­ви стеб­ла. У во­ло­гу по­го­ду на ура­же­них ділян­ках з’яв­ляється біло-ро­же­вий наліт, що скла­дається зі спо­ро­но­шен­ня па­то­генів.
Ко­ре­не­ва гниль є при­чи­ною за­ги­белі про­ростків і вик­ли­кає зріджен­ня посівів та відми­ран­ня про­дук­тив­них сте­бел.
Збуд­ни­ка­ми хво­ро­би є грун­тові гри­би ро­ду Fusarium Link. Під час ве­ге­тації во­ни по­ши­рю­ють­ся конідіями.
Фу­заріоз­на ко­ре­не­ва гниль роз­ви­вається у ши­ро­ко­му тем­пе­ра­тур­но­му діапа­зоні — від 3 до 35°С, оп­ти­мум ста­но­вить 13…22°С. Сильніше ура­жу­ють­ся ос­лаб­лені рос­ли­ни зі зни­же­ним тур­го­ром клітин унаслідок дефіци­ту во­ло­ги.
Ос­нов­ним дже­ре­лом інфекції є грунт, у яко­му на ура­же­них рос­лин­них решт­ках гри­би зберіга­ють­ся у ви­гляді міцелію, хламідо­спор та інших мор­фо­логічних струк­тур. До­дат­ко­вим дже­ре­лом інфекції є за­ра­же­не насіння.
    
   Зви­чай­на ко­ре­не­ва гниль
Хво­ро­ба про­яв­ляється під час про­ро­с­тан­ня насіння — по­яви сходів яч­ме­ню та на­далі про­тя­гом усієї ве­ге­тації. В ура­же­них рос­лин буріють ко­ре­не­ва си­с­те­ма, ко­ле­оп­ти­ле, піхви при­ко­ре­не­во­го ли­с­тя. Хворі схо­ди ча­с­то ги­нуть. Ура­жені до­рослі рос­ли­ни відста­ють у рості, не ви­ко­ло­шу­ють­ся або ут­во­рю­ють безплідний ко­лос.
Збуд­ни­ком хво­ро­би є гриб Bipolaris sorokiniana (Sacc.) Shaem. (те­ле­о­мор­фа Cochliobolus sativus (S. Ito &Kurib.) Drechsler ex Dastur). Окрім ко­ре­не­вої гнилі, па­то­ген мо­же за­ра­жа­ти ли­ст­ки, стеб­ла, ко­лос і насіння. Він ура­жує та­кож рос­ли­ни пше­ниці та ве­ли­ку кількість ди­ко­рос­лих злаків.
Роз­вит­ку хво­ро­би спри­я­ють різкі ко­ли­ван­ня тем­пе­ра­ту­ри та во­ло­гості повітря і грун­ту, по­су­ха, по­ру­шен­ня аг­ро­техніки. Тем­пе­ра­тур­ний оп­ти­мум для гри­ба B. sorokiniana ста­но­вить 22…26°С.
Ос­нов­ним дже­ре­лом інфекції є конідії та гриб­ни­ця па­то­ге­ну в грунті, на ура­же­них рос­лин­них решт­ках. Інфіко­ва­ним мо­же бу­ти насіння.

   Цер­ко­с­по­ре­ль­оз­на ко­ре­не­ва (при­ко­ре­не­ва) гниль, або оч­ко­ва пля­мистість
Хво­ро­ба вик­ли­кає по­чорніння та відми­ран­ня коріння й ко­ле­оп­ти­ле. Най­ха­рак­тернішим для за­хво­рю­ван­ня є по­ява біля ос­но­ви сте­бел, а іноді на підзем­но­му міжвузлі та піхвах ли­с­тя еліп­тич­них плям ка­во­во­го відтінку розміром 0,5–2,5 см. На пля­мах ут­во­рю­ють­ся дрібні чорні мікро­с­к­ле­роції, що, зли­ва­ю­чись, на­га­ду­ють ко­ро­с­тин­ки. Усе­ре­дині хво­рих сте­бел ви­яв­ля­ють ве­ликі скуп­чен­ня гриб­ниці, яка спо­чат­ку має світло-сірий, а пізніше ко­рич­не­вий колір. Зре­ш­тою хво­ро­ба при­зво­дить до крих­кості сте­бел і їхньо­го ви­ля­ган­ня, що суттєво впли­ває на ма­су зер­на.
Збуд­ни­ком хво­ро­би є гриб Pseudocercosporella herpotrichoides (Fron.) Deighton та ін.
Фор­му­ван­ня спо­ро­но­шен­ня і ура­жен­ня рос­лин відбу­вається за умов во­ло­гої та про­хо­лод­ної по­го­ди (тем­пе­ра­тур­ний оп­ти­мум для па­то­ге­ну ста­но­вить 9°С). Дже­ре­лом інфекції є ура­жені рос­линні решт­ки, на яких у грунті гриб зберігає життєздатність про­тя­гом близь­ко 18 місяців.

Бо­рош­ни­с­та ро­са
Хво­ро­ба по­ши­ре­на в усіх рай­о­нах ви­ро­щу­ван­ня яч­ме­ню. Її симп­то­ми мож­на спо­с­теріга­ти на по­чат­ку фа­зи сходів. Під час візу­аль­ної діаг­но­с­ти­ки бо­рош­ни­с­тої ро­си слід звер­ну­ти ува­гу на­сам­пе­ред на ли­ст­ки та ли­ст­кові піхви мо­ло­дих рос­лин. За ура­­­­жен­ня на їхній по­верхні з’яв­ляється білий па­ву­ти­но­вий на­­літ, що скла­дається із гриб­ниці та конідіаль­но­го спо­ро­но­шен­ня па­то­ге­ну. Пізніше він на­бу­ває бо­рош­ни­с­тої струк­ту­ри та за силь­­­но­го роз­вит­ку мо­же охоп­лю­ва­ти весь ура­же­ний ор­ган рос­ли­ни. 
Шкідливість хво­ро­би про­яв­ляється у змен­шенні асиміляційної по­верхні ли­с­тя, руй­ну­ванні хло­рофілу, по­си­ленні
транспірації, зни­женні ку­щи­с­тості рос­лин.
Збуд­ни­ком хво­ро­би є гриб Blumeria graminis (DC.) Speer f. sp. hordei Marchal.
Інфіку­ван­ня рос­лин відбу­вається за віднос­ної во­ло­гості повітря у діапа­зоні 50–100%. Інку­баційний період хво­ро­би три­ває від 3 до 11 діб. Сильніше хво­ро­ба роз­ви­вається на за­гу­ще­них посівах яч­ме­ню.
У зи­мо­вий період па­то­ген зберігається у формі гриб­ниці у піхвах листків яч­ме­ню ози­мо­го. Крім то­го, на ура­же­них рос­лин­них решт­ках мо­жуть зи­му­ва­ти клей­сто­теції па­то­ге­ну. То­му на­весні пер­вин­ним іно­ку­лю­мом є конідії або сум­ко­с­по­ри, які повітря­ним шля­хом здатні пе­реміщу­ва­ти­ся на ве­ликі відстані.
Кар­ли­ко­ва іржа
Хво­ро­ба по­ши­ре­на май­же в усіх рай­о­нах ви­ро­щу­ван­ня яч­ме­ню ози­мо­го. Інтен­сив­но роз­ви­вається на схо­дах. Її симп­то­ми мож­на спо­с­теріга­ти у ви­гляді дрібних, без­лад­но розміще­них на ли­ст­ко­вих пла­с­тин­ках і їхніх піхвах жов­ту­ва­то-бу­рих уре­диніопу­с­тул. Пізніше на ниж­нь­о­му боці листків фор­му­ють­ся дрібні чорні теліопу­с­ту­ли, при­криті епідермісом.
За інтен­сив­но­го роз­вит­ку кар­ли­ко­вої іржі відбу­вається зни­жен­ня зи­мостійкості яч­ме­ню ози­мо­го.
Збуд­ни­ком хво­ро­би є дво­дом­ний гриб Puccinia hordei G.H. Otth. Він роз­ви­вається як за по­вним, так і за ско­ро­че­ним цик­лом. У пер­шо­му ви­пад­ку фор­мує п’ять типів спо­ро­но­шен­ня, проміжним гос­по­да­рем у та­ко­му разі є ви­ди ря­ст­ки (Ornithogalum L.), а дже­ре­лом інфекції — ура­жені рос­линні решт­ки із теліос­по­ра­ми. У дру­го­му ви­пад­ку ре­зер­ва­то­ра­ми інфекції є ура­жені схо­ди яч­ме­ню ози­мо­го, а та­кож схо­ди па­да­лиці (ура­жені во­се­ни), у яких па­то­ген зберігається у формі уре­диніог­риб­ниці.
У період ве­ге­тації рос­лин гриб по­ши­рюється уре­диніос­по­ра­ми. Їхньо­му про­ро­с­тан­ню та інфіку­ван­ню рос­лин сприяє крап­лин­на во­ло­га на по­верхні листків. Ча­с­то такі умо­ви скла­да­ють­ся за на­яв­ності ряс­них рос. Оп­ти­маль­на тем­пе­ра­ту­ра ста­но­вить 15…18°С. Інку­баційний період мо­же три­ва­ти від 4 до 11 днів. Інтен­сивніший роз­ви­ток кар­ли­ко­вої іржі спо­с­терігається у рай­о­нах, де по­ши­рені ви­ди ря­ст­ки (Ornithogalum) та на­явні схо­ди па­да­лиці яч­ме­ню.
Пля­ми­с­тості ли­с­тя
   Сітча­с­та пля­мистість
Хво­ро­ба вла­с­ти­ва посівам яч­ме­ню по­всюд­но, де йо­го ви­ро­щу­ють. У період ку­щен­ня рос­лин її мож­на ви­я­ви­ти на ли­ст­ках — симп­то­ми ха­рак­те­ри­зу­ють­ся ут­во­рен­ням оваль­них бу­рих плям, тка­ни­на на­вко­ло ко­т­рих на­бу­ває хло­ро­тич­но­го відтінку. Ха­рак­тер­ною оз­на­кою сітча­с­тої пля­ми­с­тості, за якою мож­на візу­аль­но її діаг­но­с­ту­ва­ти, є фор­му­ван­ня на ура­же­них ділян­ках тем­но-ко­рич­не­вих поз­довжніх і по­пе­реч­них смуг, які ут­во­рю­ють не­мов­би сітча­с­тий ри­су­нок. У во­ло­гу по­го­ду на пля­мах з’яв­ляється тем­но-сірий наліт, що скла­дається із конідіаль­но­го спо­ро­но­шен­ня па­то­ге­ну. Мак­си­маль­но­го роз­вит­ку сітча­с­та пля­мистість мо­же на­бу­ва­ти під час цвітіння та на­ли­ван­ня зер­на.Інтен­сив­ний роз­ви­ток хво­ро­би при­зво­дить до ма­со­во­го від­­­­ми­ран­ня листків, що зу­мов­лює зни­жен­ня про­дук­тив­ності рос­лин.
Збуд­ни­ком хво­ро­би є гриб Pyrenophora teres Drechsler (без­ста­те­ва стадія — Drechsle rateres Ito).
Однією із при­чин ча­с­тих спа­лахів хво­ро­би є ве­ли­ка кількість інфекційно­го ма­теріалу в при­род­них умо­вах, зо­к­ре­ма ура­жені рос­линні решт­ки та інфіко­вані рос­ли­ни яч­ме­ню яро­го. Інфекцію та­кож мо­же місти­ти насіння. Особ­ливістю гри­ба P. teres є ви­со­ка життєздатність та стійкість про­ти абіотич­них фак­торів йо­го міцелію і конідій. На ура­же­них решт­ках па­то­ген та­кож про­ду­кує сум­ча­с­ту стадію.
У період ве­ге­тації рос­лин хво­ро­ба інтен­сивніше роз­ви­вається за три­ва­ло­го періоду ви­со­кої віднос­ної во­ло­гості повітря.
   Сму­га­с­та пля­мистість
Хво­ро­ба по­ши­ре­на в усіх регіонах ви­ро­щу­ван­ня яч­ме­ню. Про­яв­ляється від по­чат­ку по­яви сходів — на дру­го­му або тре­ть­о­му ли­ст­ках про­ростків та на­далі про­тя­гом усь­о­го періоду ве­ге­тації рос­лин. Діаг­но­с­тичні оз­на­ки за­хво­рю­ван­ня на схо­дах ха­рак­те­ри­зу­ють­ся по­явою на ли­ст­ках спо­чат­ку блідо-жов­тих плям, які у міру роз­вит­ку хво­ро­би ви­дов­жу­ють­ся, не­кро­ти­зу­ють­ся та зли­ва­ють­ся у світло-ко­рич­неві сму­ги. За ви­со­кої во­ло­гості повітря на ура­же­них ділян­ках ут­во­рюється олив­ко­во-бу­рий наліт, що яв­ляє со­бою конідіаль­не спо­ро­но­шен­ня па­то­ге­ну. Слід відміти­ти, що візу­аль­но яви­ще ут­во­рен­ня на­льо­ту на по­верхні плям про­гля­дається не в усіх ви­пад­ках. Але за за­сто­су­ван­ня в ла­бо­ра­тор­них умо­вах спо­со­бу во­ло­гої ка­ме­ри мож­на сти­му­лю­ва­ти спо­ро­у­тво­рен­ня та до­стовірно діаг­но­с­ту­ва­ти хво­ро­бу.
Інтен­сив­но­го роз­вит­ку сму­га­с­та пля­мистість мо­же на­бу­ва­ти під час цвітіння та на­ли­ван­ня зер­на. Ма­со­ве ура­жен­ня листків при­зво­дить до їхньої за­ги­белі та зни­жен­ня рос­ли­на­ми про­дук­тив­ності. Інфіко­ва­не насіння мо­же втра­ча­ти посівні якості.
Збуд­ни­ком хво­ро­би є гриб Pyrenophora graminea Ito & Kuribayashi (без­ста­те­ва стадія — Drechsler agraminea Ito).
Рівень ура­жен­ня рос­лин па­то­ге­ном та роз­ви­ток сму­га­с­тої пля­ми­с­тості за­ле­жать від ме­те­о­ро­логічних умов. Зо­к­ре­ма, про­ду­ку­ван­ня інфекційно­го ма­теріалу відбу­вається за ви­со­кої во­ло­гості повітря. Од­нобічне вне­сен­ня азот­них до­б­рив зу­мов­лює по­си­лен­ня сму­га­с­тої пля­ми­с­тості.
Дже­ре­лом інфекції є решт­ки ура­же­них рос­лин. Міцелій і конідії гри­ба мо­жуть зи­му­ва­ти у грунті, та­кож інфекція мо­же пе­ре­бу­ва­ти усе­ре­дині інфіко­ва­них насінин.

   Тем­но-бу­ра пля­мистість
Хво­ро­ба про­яв­ляється про­тя­гом усь­о­го періоду ве­ге­тації куль­ту­ри. Перші її оз­на­ки мож­на ви­я­ви­ти на схо­дах, у яких ча­с­то ут­во­рюється один корінець замість трьох. На корінцях, ко­ле­оп­ти­ле і пер­ших ли­ст­ках з’яв­ля­ють­ся поз­довжні темні пля­ми у ви­гляді штрихів і сму­жок, па­ро­ст­ки ви­к­рив­ля­ють­ся і ги­нуть. Вод­но­час симп­то­ми хво­ро­би є мінли­ви­ми та за­ле­жать від ба­га­ть­ох фак­торів: сор­ту, умов на­вко­лиш­нь­о­го се­ре­до­ви­ща, фа­зи роз­вит­ку рос­лин. На ли­ст­ках до­рос­лих рос­лин ви­ни­ка­ють спо­чат­ку темні, а пізніше тем­но-сірі або світло-бурі пля­ми, тро­хи ви­дов­жені уз­довж листків, у центрі во­ни світліші, з тем­ною об­лямівкою. У во­ло­гу по­го­ду на ура­же­них ділян­ках фор­мується олив­ко­во-бу­рий або чор­но-сірий наліт. За силь­но­го роз­вит­ку хво­ро­би пля­ми зли­ва­ють­ся і вкри­ва­ють весь ли­с­ток. Мо­жуть ура­жу­ва­ти­ся та­кож нижні вуз­ли стеб­ла, які за­гни­ва­ють, че­рез що рос­ли­ни ви­ля­га­ють. За інтен­сив­но­го роз­вит­ку хво­ро­би на ли­ст­ках ура­жується та­кож ко­лос і зер­но. На ос­тан­нь­о­му про­яв­ля­ють­ся симп­то­ми чор­но­го за­род­ка. В ура­же­них рос­лин зни­жується за­галь­на і про­дук­тив­на ку­щистість, на них ут­во­рюється мен­ше пер­вин­них і вто­рин­них ко­ренів.
Збуд­ни­ком хво­ро­би є гриб Bipolaris sorokiniana (Sacc.) Shoem. Крім то­го, що він зу­мов­лює пля­мистість ли­с­тя, па­то­ген мо­же ура­жу­ва­ти ко­ре­не­ву си­с­те­му, ко­лос і зер­но.
Ура­жен­ню рос­лин сприяє теп­ла та во­ло­га по­го­да.
Дже­ре­ла­ми інфекції мо­жуть бу­ти післяз­би­ральні ура­жені решт­ки, інфіко­вані схо­ди ози­ми­ни, насіння, а та­кож різні мор­фо­логічні струк­ту­ри гри­ба, що зберіга­ють­ся у грунті. Ре­зер­вація па­то­ге­ну відбу­вається на ура­же­них бур’янах (пирій та ін.). Гриб B. sorokiniana па­ра­зи­тує та­кож на пше­ниці
та житі.

Заходи профілактики для попередження ураження патогенами рослин ячменю озимого в осінній період
  Уп­ро­ва­д­жен­ня у ви­роб­ництво сортів із гру­по­вою стійкістю про­ти най­не­без­печніших хво­роб, по­ши­ре­них у кон­крет­них умо­вах ви­ро­щу­ван­ня.
  Ви­ко­ри­с­тан­ня для сівби ви­со­ко­якісно­го насіння, яке відповідає ви­мо­гам ДСТУ. Про­ве­ден­ня фіто­па­то­логічної ек­с­пер­ти­зи насіннєво­го ма­теріалу яч­ме­ню, за ре­зуль­та­та­ми якої слід прий­ма­ти рішен­ня сто­сов­но ме­тодів та спо­собів йо­го оз­до­ров­лен­ня.
  До­три­ман­ня прий­ня­тих у гос­по­дар­ст­вах на­уко­во об­грун­то­ва­них сівозмін. Уник­нен­ня за­кла­дан­ня посівів яч­ме­ню на по­лях, де по­пе­ред­ни­ком є зер­нові ко­ло­сові куль­ту­ри, що особ­ли­во важ­ли­во у бо­ротьбі про­ти ко­ре­не­вих гни­лей.
  Хімічне зне­за­ра­жен­ня здійснюється із ви­ко­ри­с­тан­ням пре­па­ратів для про­тру­ю­ван­ня насіння. Згідно з «Пе­реліком пе­с­ти­цидів і аг­рохімікатів, доз­во­ле­них до ви­ко­ри­с­тан­ня в Ук­раїні» (спеціаль­ний ви­пуск ка­та­ло­гу від ре­дакції жур­на­лу «Про­по­зиція»: Київ, Юнівест Медіа, 2014) на сьо­годні в Ук­раїні мож­на ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти про­труй­ни­ки різно­го спе­к­т­ра дії, що містять од­ну або декілька діючих ре­чо­вин. Вод­но­час слід вра­хо­ву­ва­ти, що пре­па­ра­ти ма­ють кон­тро­лю­ва­ти ек­зо- та ен­дофітну інфекцію насіння, а та­кож за­хи­ща­ти про­ро­ст­ки рос­лин від грун­то­вих па­то­генів.  
  Вне­сен­ня фо­с­фор­но-калійних до­б­рив є важ­ли­вим для підви­щен­ня стійкості рос­лин про­ти бо­рош­ни­с­тої ро­си, пля­ми­с­то­с­тей та іржа­с­тих хво­роб.
  Висів яч­ме­ню ози­мо­го слід про­во­ди­ти в оп­ти­мальні стро­ки, вста­нов­лені для кож­но­го регіону країни з ура­ху­ван­ням біологічних особ­ли­во­с­тей сортів, що важ­ли­во для підви­щен­ня стійкості рос­лин про­ти хво­роб. За запізнен­ня із сівбою зни­жується стійкість рос­лин про­ти твер­дої саж­ки, а та­кож спо­с­терігається по­си­ле­ний роз­ви­ток
сніго­вої плісня­ви.

Інтерв'ю
Наскільки важливо дбати про якість зерна? Що таке нотифікації і чому їх варто боятися Україні? Які хвороби зернових є загрозою для іміджу української сільгосппродкції propozitsiya.com розповів 
Горіхівництво залишається чи не найприбутковішим напрямком садівництва
Цікавість до горіхівництва як до прибуткового бізнесу зростає. Про особливості цього сегменту розповідає директор Інституту горіхоплідних культур Віталій Радько.     

1
0