Спецможливості
Технології

Вирощування яблунь кращих сортів на підщепі 54–118

08.09.2017
21273
Вирощування яблунь кращих сортів на підщепі 54–118 фото, ілюстрація

Для півден­них та цен­т­раль­них об­ла­с­тей Ук­раїни мож­ливість і успішність садівництва вже до­стат­ньо до­ве­де­на. А для північних — ця га­лузь за­ли­шається постійно ри­зи­ко­ва­ною са­ме че­рез вплив кліма­тич­них умов на про­дук­тивність пев­них сор­то-підщеп­них комбіну­вань, не­зва­жа­ю­чи на ве­ли­ку кількість ре­ко­мен­до­ва­них сортів.

 

Після ство­рен­ня 2002 р. Сумсь­кої дослідної станції садівництва за спри­ян­ня і ва­го­мої ме­то­дич­ної та прак­тич­ної до­по­мо­ги співробітників Інсти­ту­ту садівництва у 2004 р. бу­ло за­кла­де­но перші в та­ких північних ши­ро­тах Ук­раїни са­ди ви­роб­ни­чо­го вив­чен­ня низ­ки кра­щих сортів яб­луні вітчиз­ня­ної та за­рубіжної се­лекції. 

Умови в яких вирощували яблуні 

Гу­с­то­та розміщен­ня рос­лин — 5х3 м (666 де­рев/га) обу­мов­лю­ва­лась ви­бо­ром кра­щої на той час се­ред­нь­о­рос­лої та зи­мостійкої підще­пи 54–118 і не­об­хідністю ви­ко­ри­с­тан­ня у до­гляді за са­дом до­волі га­ба­рит­ної техніки (трак­торів ти­пу МТЗ–80), яка раніше бу­ла в на­яв­ності в гос­по­дар­ст­вах. Сад за­кла­де­но без си­с­те­ми зро­шен­ня. Вив­ча­ли 28 різних за терміна­ми до­сти­ган­ня сортів яб­луні євро­пейсь­кої та ук­раїнської се­лекції.

Ґрунт дослідних діля­нок — чор­но­зем ви­лу­гу­ва­ний суг­лин­ко­вий на кар­бо­нат­но­му лесі з умістом гу­му­су 3–3,3%. Ґрунт ха­рак­те­ри­зується се­реднім рівнем за­без­пе­чен­ня ру­хо­мо­го фо­с­фо­ру й по­тенційно до­ступ­но­го азо­ту, але низь­ким рівнем обмінно­го калію.

Кліматичні обосливості вирощування яблунь в Північних регіонах 

Кліма­тичні умо­ви зо­ни, в якій роз­та­шо­ва­на дослідна ус­та­но­ва, в ціло­му спри­я­ють ви­ро­щу­ван­ню яблунь пло­до­во-ягідних куль­тур. Клімат Ко­но­топсь­ко­го рай­о­ну Сумсь­кої об­ласті помірно теп­лий, се­ред­нь­оз­во­ло­же­ний. Се­ред­-ньорічна тем­пе­ра­ту­ра повітря змінюється від 3,7…5,0 до 7,4…8,5°С, а річна кількість опадів у се­ред­нь­о­му ста­но­вить 507–555 мм. 

Узим­ку 2009–2010 рр. аб­со­лют­ний тем­пе­ра­тур­ний мінімум за гру­день сяг­нув -25,3°С. Сильні мо­ро­зи су­про­во­д­жу­ва­лись по­ри­ва­ми вітру від 6 до 9 м/с, що підси­лю­ва­ло дію не­га­тив­них тем­пе­ра­тур. За роз­ра­хун­ка­ми ком­п’ю­тер­ної ме­те­о­станції, та­ка си­ла вітру зни­жу­ва­ла тем­пе­ра­ту­ру до -32°С. Січень 2010 р. за по­каз­ни­ка­ми тем­пе­ра­ту­ри був ще хо­лодніший, ніж гру­день. Стовпчик тер­мо­ме­т­ра про­тя­гом міся­ця не підіймав­ся ви­ще по­знач­ки -2°С. Се­ред­нь­омісяч­на тем­пе­ра­ту­ра ста­но­ви­ла -11°С. З по­чат­ку се­ре­ди­ни пер­шої де­ка­ди і до ос­танніх днів міся­ця се­ред­ня тем­пе­ра­ту­ра ста­но­ви­ла -17°С з аб­со­лют­ним мініму­мом -25,5°С (24 січня 2010 р.). Мінімаль­ний показник, який бу­ло зафіксо­ва­но на по­верхні сніго­во­го по­кри­ву, ста­но­вив -41°С. Та­ка тем­пе­ра­ту­ра су­про­во­д­жу­ва­лась по­ри­ва­ми вітру до 10 м/с. Тов­щи­на сніго­во­го по­кри­ву в се­ред­нь­о­му ста­но­ви­ла 45–55, в ок­ре­мих місцях до­ся­га­ю­чи 95–100 см.

Результати вирощування яблунь на етапі плодоношення 

Очіку­ван­ня, що до­гля­нуті та буй­но­рослі де­ре­ва на третій і чет­вер­тий рік при­не­суть відповідно по 2–5 та 4–6 кг пер­ших плодів, як на Київщині, чи по 6 і 10 кг — як на Поділлі, не справ­ди­ли­ся. Всту­пу в період пло­до­но­шен­ня, тоб­то от­ри­ман­ня мінімаль­них 3 кг із де­ре­ва на третій рік, не відбу­ло­ся у 24 сортів, а се­редній по­каз­ник пер­шо­го вро­жаю ста­но­вив усь­о­го 1,2 кг/де­ре­во. Ви­нят­ком у 2006 році ста­ли сор­ти Вільямс Прайд — 4,3, Сапфір — 4,1, Пер­ли­на Києва — 3,1 і тро­хи «не­до­тяг­ну­ла» Делічія — 2,5 кг плодів. По­каз­ник очіку­ва­но­го мініму­му був до­сяг­ну­тий на чет­вер­тий (2007-й) рік ви­ро­щу­ван­ня (у се­ред­нь­о­му по 28 сор­тах він ста­но­вив 4,3 кг яб­лук із де­ре­ва). Се­ред літніх сортів доміну­вав Вільямс Прайд — 11 кг; се­ред осінніх та ран­нь­о­зи­мо­вих —  пе­ре­ва­жа­ли Делічія — 11,5, Сапфір — 10,9, Скіфське зо­ло­то — 9,1 та Пер­ли­на Києва — 8,2 кг. Се­ред зи­мо­вих — у трійці кра­щих бу­ли Мав­ка — 7,3, Флоріна — 4,6 і Ка­те­ри­на — 4,4 кг. Тоб­то ці дев’ять сортів ви­я­ви­лись наско­роплідніши­ми.

Вплив не­спри­ят­ли­вих умов пе­ре­зимівлі. На п’ятий (2008-й) рік, замість очіку­ва­но­го збільшен­ня про­дук­тив­ності, став­ся її об­вал че­рез не­спри­ят­ливі умо­ви пе­ре­зимівлі ге­не­ра­тив­них бру­нь­ок. Тож се­редній по­каз­ник ста­но­вив 1,4 кг плодів із де­ре­ва, за ви­нят­ком єди­но­го фа­во­ри­та — сор­ту Ра­до­гость, що дав уро­жай на рівні 10,7 кг. І зре­ш­тою по­вну кри­зу спри­чи­ни­ла жор­ст­ка зи­ма 2009–2010 рр. — усі сор­ти по­ст­раж­да­ли че­рез ви­мер­зан­ня пло­до­вих бру­нь­ок, май­же по­ло­ви­на — от­ри­ма­ли сильні со­нячні опіки штамбів та роз­ви­лок ске­лет­них гілок (табл.).

На­весні 2010 р. під час виз­на­чен­ня сту­пе­ня підмер­зан­ня яб­луні бу­ло вста­нов­ле­но, що по­шко­д­жен­ня ко­ри, де­ре­ви­ни, од­норічно­го при­ро­с­ту та бру­нь­ок (як ге­не­ра­тив­них, так і ве­ге­та­тив­них) ма­ли де­ре­ва всіх досліджу­ва­них сортів, але во­ни ду­же різни­лись за сту­пе­нем сво­го про­яву. Най­мен­ше по­ст­раж­да­ли сор­ти Те­ре­мок (менш ніж 1 бал), Ан­тонівка зви­чай­на, Деліка­тес, Ка­те­ри­на, Ло­дел, Ор­ловсь­ке зи­мо­ве, Пепінка зо­ло­ти­с­та, Сла­ва пе­ре­мож­цям (всі — 1 бал). Найбільше по­шко­д­жень мав сорт Мав­ка — кільцеві опіки штамбів, силь­но підмерз­ла де­ре­ви­на, ви­мер­зан­ня бру­нь­ок — 4 ба­ли; сор­ти Пріам та Вільямс Прайд ма­ли по­шко­д­жен­ня по 2,3 ба­ла ко­жен.

У ціло­му в на­са­д­жен­нях до се­мирічно­го віку кращі по­каз­ни­ки за су­мою вро­жаю впро­довж 2006–2010 рр. у досліджу­ва­них сортів бу­ли не над­то ви­сокі. По­над 30 кг се­ред літніх сортів ма­ли Вільямс Прайд — 52,5; з-поміж осінніх та ран­нь­о­зи­мо­вих — Делічія — 37,5; Скіфське зо­ло­то — 35,6; Сапфір — 34,9; Ліберті — 33,0 та Пер­ли­на Києва — 31,9 кг. До четвірки кра­щих із зи­мо­вих сортів увійшли Гол­ден Резістент — 25,8, Ка­те­ри­на — 23,9, Еде­ра — 23,6 та Внуч­ка — 22,2 кг.

Та­ким чи­ном, у зв’яз­ку із не­спри­ят­ли­ви­ми кліма­тич­ни­ми умо­ва­ми в перші сім років ек­сплу­а­тації са­ду на се­ред­нь­о­рослій підщепі 54–118 доміну­ва­ли про­це­си на­ро­с­тан­ня не­про­дук­тив­ної де­ре­ви­ни, а че­рез віднос­но рідке розміщен­ня де­рев (5х3 м) се­редній по­каз­ник з-поміж 28 досліджу­ва­них сортів — 7,5 т/га — був тільки у 2009 році. Це дуже пізно і над­то ма­ло.

Порівняльні ви­т­ра­ти на обрізу­ван­ня де­рев. Оскільки по­каз­ник уро­жай­ності ко­ре­лює із силь­но­рослістю де­рев, то су­ди­ти про ступінь при­дат­ності сортів для інтен­сив­но­го садівництва тільки за цим показником не мо­жна — для цьо­го потрібні найс­ла­бо­росліші та вод­но­час най­про­дук­тивніші де­ре­ва. Сильніше де­ре­во дає ви­щий уро­жай, але вод­но­час фор­мує і над­ли­шок де­ре­ви­ни, яку постійно до­во­дить­ся ви­да­ля­ти, що тяг­не за со­бою збільшен­ня ви­т­рат на до­гляд та підви­щує собівартість плодів. Слабше ж де­ре­во хо­ча дає мен­ший уро­жай, але й по­тре­бує мен­ших ви­т­рат на обрізу­ван­ня, і го­ло­вне — такі де­ре­ва мож­на ви­са­д­жу­ва­ти знач­но густіше, що в ра­зи підви­щує за­галь­ну вро­жайність з оди­ниці площі са­ду.

Визначення єфективності вирощування яблунь за допомогою індексу продуктивності

Виз­на­чен­ня ре­аль­них за­трат праці та хро­но­ме­т­ра­жу всіх аг­ро­за­ходів у досліджен­нях по­тре­бу­ва­ло б три­ва­ло­го ча­су. Са­ме то­му в євро­пейській прак­тиці вже дав­но як виз­на­чаль­ний по­каз­ник прий­ня­то вва­жа­ти індекс про­дук­тив­ності (далі по тек­с­ту — ІП: ма­са плодів, кг/см2 площі по­пе­реч­но­го пе­рерізу штам­ба (далі — ПППШ)), що у ра­дянсь­ких та по­ст­ра­дянсь­ких ме­то­ди­ках слу­гу­ва­ло од­ним із ос­нов­них по­каз­ників пи­то­мої про­дук­тив­ності.

У світовій прак­тиці індекс про­дук­тив­ності став най­до­с­тупнішим і вод­но­час най­об’єктивнішим інте­г­ро­ва­ним по­каз­ни­ком оціню­ван­ня сортів, ад­же са­ме він дає мож­ливість швид­ко й об’єктив­но оціни­ти взаємодію ба­га­ть­ох аг­ро- та кліма­тич­них фак­торів і виз­на­чи­ти при­датність пев­но­го сор­топідщеп­но­го комбіну­ван­ня для су­час­но­го саду.

Згідно з літе­ра­тур­ни­ми дже­ре­ла­ми, аб­со­лют­на ве­ли­чи­на індек­су про­дук­тив­ності, що пе­ре­бу­ває в ме­жах від 0 до 2 і де­що більше оди­ниць, за­ле­жить на­сам­пе­ред від сор­топідщеп­но­го комбіну­ван­ня. Де­ре­ва од­на­ко­вих сортів на кар­ли­ко­вих підще­пах ма­ти­муть знач­но вищі по­каз­ни­ки, ніж на напівкар­ли­ко­вих, а тим па­че на се­ред­нь­о­рос­лих. Як­що ж ми вив­чаємо сор­ти на одній підщепі — пе­ре­ва­гу ма­ти­муть сла­бо­росліші сор­ти.

У на­ших дослідах у пер­ший період рос­ту й по­чат­ку пло­до­но­шен­ня ІП був віднос­но не­ви­со­ким і пе­ре­важ­но ко­ре­лю­вав із уро­жайністю де­рев. Од­нак най­вищі йо­го зна­чен­ня, як і очіку­ва­лось, ма­ли сор­ти слаб­кої та помірної си­ли рос­ту. Це — літні Вільямс Прайд — 0,72 і Папіров­ка — 0,58; осінні та ран­нь­о­зи­мові Делічія — 1,14, Скіфське зо­ло­то і Пепінка зо­ло­ти­с­та — по 0,69, Сапфір — 0,62 і Ліберті — 0,57 кг/см2. Се­ред зи­мо­вих сортів доміну­вав Гол­ден Резістент — 0,37 та прак­тич­но рівні зна­чен­ня — 0,31–0,33 кг/см2 ма­ли Ло­дел, Ка­те­ри­на, Спар­тан і Еде­ра.

Результати вирощування яблунь на етапі масового плодоношення та гальмування росту дерев

У по­даль­шо­му в 2011–2014 рр. спо­с­теріга­ли суттєве віднов­лен­ня та тен­денцію до збільшен­ня вро­жай­ності 8–11–річних де­рев. Але на її стабільність і ди­наміку не­га­тив­ний вплив ма­ла та­кож зи­ма 2011–2012 рр. Січень 2012 р. був хо­лод­ним, із се­ред­нь­ою тем­пе­ра­ту­рою -13,9°С і аб­со­лют­ним мініму­мом на рівні -21,1°С. Ме­те­о­умо­ви лю­то­го бу­ли ще гірші: се­ред­ня тем­пе­ра­ту­ра ста­но­ви­ла -11,6, мінімаль­на — -30,1 °С.

То­му се­редній за сор­та­ми по­каз­ник уро­жай­ності був віднос­но не­ви­со­ким: 5,8 — у 2011-му; 9,2 — у 2012-му; 16,7 — у 2013-му та 25,3 кг із де­ре­ва — у спри­ят­ли­во­му 2014 р., що з гек­та­ра площі са­ду ста­но­ви­ло 3,9; 6,1; 11,1 та 16,8 т відповідно. В кожній групі стиг­лості вирізня­лись сор­ти, що пло­до­но­си­ли до­сить силь­но. Се­ред літніх — це Вільямс Прайд (13,5–17,6 кг); се­ред осінніх та ран­нь­о­зи­мо­вих — Скіфське зо­ло­то (12–39,2 кг), Пер­ли­на Києва (10,5–49,6 кг) і Сла­ва пе­ре­мож­цям (20–39 кг). Се­ред зи­мо­вих од­но­осібним фа­во­ри­том ста­ла Еде­ра (12,8–38,4 кг). Ці по­каз­ни­ки засвідчи­ли їхню ви­со­ку адап­тивність та вхо­д­жен­ня у стадію ре­гу­ляр­но­го пло­до­но­шен­ня.

У ціло­му за 2006–2014 рр. най­кращі по­каз­ни­ки за су­мою вро­жаю з де­ре­ва ма­ли осінні сор­ти, де­що нижчі — зи­мові, та най­нижчі — літні. Се­ред літніх очіку­ва­но кра­щим став Вільямс Прайд — 96,4 кг; серед осінніх та ран­нь­о­зи­мо­вих сортів фа­во­ри­та­ми ста­ли Пер­ли­на Києва і Сла­ва пе­ре­мож­цям — 136 і 120; до­сить силь­ни­ми Делічія і Скіфське зо­ло­то — 111 і 113,7; та рівноз­нач­ни­ми в ме­жах 100–103 кг сор­ти Сапфір, Ліберті й Те­ре­мок. Се­ред зи­мо­вих суттєво вирізни­лись (в 108–116 кг) тільки Еде­ра, Ра­до­гость і Внуч­ка, а та­кий де­серт­ний та ви­со­ко­то­вар­ний сорт, як Ло­дел дав близько 79 кг із дерева.

У період пло­до­но­шен­ня та помітно­го за­галь­мо­ву­ван­ня рос­ту індекс про­дук­тив­ності ста­вав знач­но ви­щим, із збе­ре­жен­ням доміну­ван­ня у слаб­ко та помірно рос­ту­чих сортів. Най­вищі йо­го зна­чен­ня (близь­ко оди­ниці й більше) за 2006–2014 рр. се­ред літніх мав Вільямс Прайд — 0,93; се­ред осінніх та ран­нь­о­зи­мо­вих Делічія — 2,13, Сапфір — 1,46 і Пер­ли­на Києва — 1,48; рівно­ве­ликі — Скіфське зо­ло­то і Ліберті — по 1,17 і 1,16 кг/см2. Се­ред зи­мо­вих сортів доміну­вав Еде­ра — 1,18 та прак­тич­но рівні зна­чен­ня — 1,01–1,09 кг/см2 ма­ли сор­ти Ка­те­ри­на і Ра­до­гость. Та­ким чи­ном, за вро­жайністю ви­о­крем­ле­но дев’ять сортів із най­ви­щою про­дук­тивністю й най­мен­шою чи помірною си­лою рос­ту та, відповідно, з низь­ки­ми ви­т­ра­та­ми на обрізу­ван­ня та собівартістю от­ри­ман­ня од­но­го кіло­г­ра­ма яб­лук.

Спо­со­би збільшен­ня при­бут­ко­вості са­ду. У зв’яз­ку з ме­те­о­умо­ва­ми та че­рез не­ве­ли­ку кількість де­рев на гек­тарі се­ред­нь­о­ба­га­торічний по­каз­ник уро­жай­ності з оди­ниці площі (за 2007–2014 рр.) у сортів був від 8 до 11,3 т/га. Єди­ним спо­со­бом підви­щи­ти удвічі-втричі цей уро­жай­ний рівень мо­же ста­ти тільки ви­са­д­жу­ван­ня по­над 1,3–1,5 тис. де­рев на гек­тарі площі, що підтвер­ди­ли й ок­ремі по­шу­кові досліджен­ня на цій самій Сумській ДСС. Так, се­ред­ня вро­жайність 3–5-річних де­рев сортів Ра­до­гость, Делічія та Еде­ра на підщепі 54–118 за на­са­д­жен­ня 5х3 м ста­но­ви­ла 6,1, 5,9 і 5,6 т/га; а в разі за­гу­щен­ня де­рев у ря­ду вдвічі, тоб­то за схе­ми 5х1,5 м — 12,5, 10,9 і 10,7 т/га відповідно. Таким чином, от­ри­ма­ли підви­щен­ня вро­жай­ності на 90–92%, що май­же вдвічі більше!

Вис­нов­ки та ре­ко­мен­дації по вирощуванню яблунь в північних областях України 

Че­рез не­спри­ят­ливі кліма­тичні умо­ви впро­довж пер­ших се­ми років ек­сплу­а­тації са­ду на підщепі 54–118 доміну­ва­ли про­це­си на­ро­с­тан­ня не­про­дук­тив­ної де­ре­ви­ни, що, відповідно, ста­ло при­чи­ною пізньо­го всту­пу в пло­до­но­шен­ня. Че­рез віднос­но рідке розміщен­ня де­рев (5х3 м) се­редній по­каз­ник з-поміж 28 сортів у 7,5 т/га був от­ри­ма­ний тільки на шо­с­тий рік ек­сплу­а­тації на­са­д­жен­ня.

Ви­ко­ри­с­та­на пло­ща жив­лен­ня за схе­ми ви­са­д­жу­ван­ня 5х3 м у поєднанні з підще­пою 54–118 для більшості з 28 сортів ви­я­ви­ла­ся над­то ве­ли­кою та та­кою, що не за­без­пе­чи­ла вро­жайність на чет­вер­тий-п’ятий ро­ки ек­сплу­а­тації на рівні до 10, се­ред­нь­о­річну — до 25, та у кращі ро­ки — по­над 40 т/га. Вра­хо­ву­ю­чи цей та на­яв­ний в інших країнах садів­ни­чий досвід, за­зна­че­ну ви­ще підще­пу слід ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти в поєднанні тільки із се­ред­ньо- та сла­бо­рос­ли­ми сор­та­ми за розміщен­ня де­рев у ря­ду че­рез 1,5 м і мен­ше (4–3,5х1,2–1,5 м), що змо­же за­без­пе­чи­ти рен­та­бель­не та ви­со­ко­при­бут­ко­ве садівництво.

Для кліма­тич­них умов Лісо­сте­пу Сумсь­кої та ре­ш­ти північних об­ла­с­тей за по­каз­ни­ком пи­то­мої про­дук­тив­ності, вро­жай­ності і ком­плек­сом інших оз­нак сортів яб­луні на підщепі 54–118 виз­на­че­но як най­кращі, а та­кож най­при­датніші для су­час­них садів із розміщен­ням де­рев у ря­ду на відстані од­не від од­но­го до 1,5 м виз­на­но сор­ти: літні — Вільямс Прайд, Ка­тя, Папіров­ка; осінні та ран­нь­о­зи­мові — Делічія, Скіфське зо­ло­то, Пер­ли­на Києва, Аму­лет, Сла­ва пе­ре­мож­цям; зи­мові та пізньо­зи­мові — Еде­ра, Ра­до­гость, Ло­дел і Ка­те­ри­на.

Ви­ро­щу­ван­ня сла­бо- та се­ред­нь­о­рос­лих сортів є доцільним за площі жив­лен­ня 4–3,5х1,5 м і ре­ко­мен­дується для от­ри­ман­ня щорічної вро­жай­ності по­над 25–30, а в спри­ят­ливі ро­ки — по­над 50–60 т/га в не­зро­шу­ва­них умо­вах. Вар­то за­зна­чи­ти, що навіть за до­сяг­нен­ня та­ко­го рівня вро­жай­ності цих сортів то­варність їхніх плодів мо­же бу­ти до­стат­ньо ви­со­кою.

Силь­но­рослі сор­ти — Внуч­ка, Вітос, Флоріна та Пріам — за ви­ро­щу­ван­ня на се­ред­нь­о­рос­лих підще­пах ма­ло­при­датні для ви­со­ко­при­бут­ко­во­го садівництва. Куль­ти­ву­ва­ти їх доцільно ли­ше на кар­ли­ко­вих підще­пах та в кліма­тич­них умо­вах знач­но південніших регіонів. Ре­зуль­та­ти досліджень засвідчи­ли не­при­датність для ви­ро­щу­ван­ня на Півночі Ук­раїни ви­со­ко­про­дук­тив­но­го і швид­коплідно­го пізньо­зи­мо­во­го сор­ту Мав­ка че­рез низь­ку зи­мостійкість де­рев.

За­галь­но­виз­на­ний індекс про­дук­тив­ності має ста­ти ос­нов­ним по­каз­ни­ком при­дат­ності сор­ту для су­час­них садів із розміщен­ням по­над 1,5–2 тис. де­рев на гек­тарі са­до­вої площі. Це слід вра­хо­ву­ва­ти під час за­кла­дан­ня но­вих на­са­д­жень — як дослідних, так і ви­роб­ни­чих.

С. Чухіль, за­ступ­ник ди­рек­то­ра, канд. с.-г. на­ук,

Сумсь­ка дослідна станція садівництва,

М. Буб­лик, за­ступ­ник ди­рек­то­ра, д-р с.-г. на­ук,

В. Пав­люк, старш. на­ук. співробітник, канд. с.-г. на­ук,

Ю. Гон­ча­рук, зав. відділу, канд. с.-г. на­ук,

Інсти­тут садівництва НА­АН

Інтерв'ю
Заріпов Андрій
Несприятливі погодні умови часто спричинюють втрату частини врожаю.  Але аграрії можуть зберегти фінансову стабільність  за допомогою агрострахування. 
Родіон Рибчинський, голова асоціації «Борошномели України»
Український ринок борошна незважаючи на негативні тенденції розвивається, для продукції відриваються кордони нових країн, а підприємства будують та оновлюють свої потужності. Про життя борошномелам

1
0