Спецможливості
Досвід господарств

Медова галузь – бізнес для молодих

27.07.2017
3382
Медова галузь – бізнес для молодих фото, ілюстрація

Мед – один з найперспективніших сільськогосподарських продуктів для реалізації як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Вітчизняні пасічники самотужки вчаться урізноманітнювати медову пропозицію. Крім традиційних виробів із воску, медовухи, власне меду на ринку є й оригінальні пропозиції на кшталт крем-меду, меду з різними добавками.  propozitsiya.com зустрілася з комерційним директором ТМ «Династія Меду» Олександром Масленко і дізналася про особливості переробки солодкого продукту.

 

- Розкажіть, будь ласка, про Вашу пасіку.

- Бджільництвом наша сім’я займається з 1905 року.  Традиція передається від батька до сина. Пасіки розташовані у містах Пирятин (цією пасікою керує Володимир Масленко) та Карлівка (Віктор Лиштван), що на Полтавщині. Маємо 130 бджолосімей, із яких 70% - українські степові бджоли і 30% - карпатські. З вулика отримуємо по 50 кг меду. В основному це різнотрав’я (близько 70%), збираємо також акацієвий мед (10%) та гречаний (20%). Пирятинська пасіка розташована у заповіднику, бджолам доступна липа, поруч сіють соняшник, гречку, фацелію, рапс, є й неподалік медоноси. Але якщо хочеш цілеспрямовано отримувати певний вид меду, потрібно кочувати. Проблема в тому, що в Україні відсутня карта посівів. Зараз пасічник мусить домовлятися з аграрієм про розташування вуликів на його полях ще й платити медом. У Європі ситуація протилежна: аграрій шукає пасічника, щоб збільшити урожайність на 28%.

- До вас звертаються?

- Домовлялися з одним господарством. Їм потрібно було покращити гречку. Вивозили на поля 50 сімей.

- Чула, що випускаєте якийсь крем-мед? Що це за продукт?

- Крем-мед не кристалізується до року.  Це канадська технологія, яка відома ще з 1928 року: мед обертається у промисловому міксері протягом 10 днів при температурі 14°. 2 години йде перемішування на низьких обертах, потім перерва на 2 години. Внаслідок такого перемішування мед стає кремоподібним, насичується повітрям і набуває іншої структури. Кристали руйнуються.

Далі до крем-меду додаємо різні сухофрукти - абрикос, журавлину, волоський горіх - і фасуємо у  баночки по 160 мл і 280 г. Поки що закуповуємо сухофрукти у населення, але з часом хочемо організувати власне виробництво.

Наша мета - показати людям, що мед може бути зовсім іншим продуктом. Треба розширювати, популяризувати застосування цього золотого продукту. Кожен пасічник повинен донести до свого оточення, хто така Бджола, і яка її користь в житті людства.

- Наскільки затратною є медова доробка?

- Бувші у вжитку міксери ми привезли з Польщі. Потрібен цех, у якому буде підтримуватися необхідна температура. Є витрати на баночки, упаковку. Вартість самого меду залежить від сезону, обробок, наявності кочівлі, закупки бджолопакетів. Також потрібно врахувати витрати на лабораторні аналізи. Мед перевіряємо на вологість , шкідливі речовини тощо. Можу сказати, що кожна баночка приносить 100% прибутку.

Потужності виробництва постійно нарощуємо. Зараз випускаємо шість видів крем-меду: «Фруктове асорті», «Горіховий Бум», «Абрикос-Горіх», «Журавлина-Годжі», «Ананас-Мигдаль» та «Оригінал». Найбільшим попитом користуються подарункові набори з трьох видів меду.  За останній місць реалізували 1000 штук.

Також запустили косметичну лінію - натуральні скраби на основі меду.

- Як реалізуєте продукцію?

- Крем-мед почали робити восени минулого року. Спершу продажі були низькими, бо людям було важко пояснити, що це за продукт. Розказував, влаштовував дегустації. Їздив по місцевим ресторанам, магазинам. Об`їздив усю Полтавщину. А в Києві наш мед продається поки що лише в  кав’ярні на Оболонській набережній.

Зараз працюємо над створенням шрих-коду, бо надійшли перші замовлення з магазинів. Такий мед особливо популярний серед шанувальників здорового харчування.

Намагаємося шукати нові шляхи просування та реалізації. Наприклад, дієтологи стверджують, що денна споживча норма споживання меду для людини становить близько 20-25 г. Тому планую налагодити пакування меду у стік-паки і реалізовувати у школах. Купувати власне обладнання на першому етапі виробництва не доцільно. Вітчизняне обладнання коштує від 200 тис. грн. Установка триватиме місяць. Проте на етапі розкрутки раціональніше використовувати чужі потужності. Таку лінію ми вже знайшли в Києві. Будемо робити стіки по 25 г під ТМ «Династія Меду». Наступний етап – презентації у школах.

Думаємо і про перспективи експорту. Із посередниками не дуже хочеться співпрацювати, тому виходимо напряму на зарубіжні магазини. Зараз шукаю однодумців для формування експортної партії. Якщо нас читають пасічники – прошу долучитися.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

- Які проблеми сучасного українського пасічника?

- Проблема - це завжди можливість для розвитку. Тому всім треба зміщати фокус всім і звісно трудитись. Галузь бджільництва з боку Міністерства агрополітики недооцінена. Законодавча база застаріла, чинний закон був прийнятий ще за часів президента Леоніда Кучми, тому дуже хочеться, користуючись можливістю, передати привіт президенту-пасічнику Ющенку. Потрібно вносити нові доповнення до закону. Вони вже давно розроблені, потрібно лише про лобіювати їхнє прийняття. Так, я навіть стратегію розвитку продумував – пасічникам потрібен власний департамент, який сприяв би розвитку галузі та нарощуванню експортного потенціалу. Звертався з цією ініціативою до Міністерства. Ольга Трофімцева відповіла, що це дуже амбітна ціль, але при бажанні людям усе під силу. Також шукаю однодумців.

На жаль, українські бджолярі збираються разом тільки тоді коли усе погано, це не правильно. Головна проблема в тому, що бджоляр займається всім, треба делегувати і долучати до справи молодь. В кожній області (районі) повинна бути робоча група по розвитку бджільництва. На прикладі Полтавської області, де є 25 районів, можна було б висунути по 1 представнику з кожного району, це була б обласна робоча група. Тоді б про незаконні дії в будь-якому селі було б одразу відомо всім в області, а потім можна було б охопити й усю Україну.

Цією весною в Україні було зафіксовано декілька випадків масової загибелі бджіл, бо пасічників ніхто не попереджав про обробки полей хімікатами. А за таке треба жорстоко карати, бо це в першу чергу удар по екології.

Ветеринарна служба недієва. Ветеринар при відвідуванні пасіки навіть не відкриває вулик, просто бере гроші і ставить підпис, а в Україні 400 тис. бджолярів. У кожному навіть самому глухому селі є пасіки. Замість фактично мертвої ветеринарної служби не завадила б структура, де б працювали компетентні бджоляри і допомогали б хоча б консультативно пасічникам-початківцям. Кошти на усі ці ініціативі є. Нагадаю, що з експорту меду в держбюджет надходять чималі кошти. За офіційними даними, в грошовому вираженні експорт меду в 2016 році становив $97,3 млн.  Лише 5 тис т меду було продано в межах квоти, вся інша сума вона проходила митницю з податком. Гадаю, держбюджет непогано це відчув.  

Було б чудово, якби про нас згадали, плануючи бюджет-2018, де б передбачили окремі кошти на допомогу пасічникам хоча б в оповіщенні про хімоборобки полів. Мін АПК не повній мірі використовує потенціал в сфері бджільництва. Вважаю, той хто буде підтримувати сферу і лобіювати інтереси в міністерстві та ВРУ, знайде неабияку підтримку численної когорти фанатично люблячих свою справу пасічників.

- Як формується закупівельна ціна на мед?

- Ціну формує експортер, тобто відбувається зустріч і трейдер із пасічником домовляються. Місток між експортером та бджолярем поступово вибудовується, але є відверті перекоси. Так, 2017 року в Україні назріває бунт пасічників проти низьких закупівельних цін, які правлять трейдери за мед. Тобто бджолярі кажуть, що ціна, яку встановили на цей рік, - 35 грн/кг -  занизька, хоча в 2016 вона була на рівні 25-27 грн за 1 кг, у 2015 році – близько 40 грн. Тоді стає зрозумілим, чому на початку цього року (коли ціна була по 45 грн/кг) було експортовано рекордну кількість меду – багато хто «притримав» мед, не бажаючи здавати його по низькій ціні. Агрополітики мусять нарешті втрутитися в ситуацію, бо бунт в умовах військових дій у країні нікому не на руку.

Я дійсно вболіваю за бджолярів, адже в нашому цеху 30-40% фахівців мають понад 60 років. Для них пасіка - це не просто можливість купити онукам подарунки, а й спосіб заробити собі на життя, нормально харчуватися й при потребі купувати ліки, а не уповати на жебрацькі копійки з Пенсійного фонду. Треба нарешті подумати про людей, як про людей, а не електорат напередодні виборів.

- Як же численні Асоціації? Невже вони не захищають інтереси українських виробників меду?

- Кількість не значить якість. Кожна Асоціація «тягне ковдру на себе», обстоює власні амбіції. Узагалі ж численні спілки ніколи не чують один одного. Вихід один - об’єднання абсолютно всіх у Альянс Бджолярів України. Пасічникам треба гуртуватись та відстоювати свої права та лобіювати інтереси галузі.  Тоді Україна може легко стати світовим лідером у виробництві меду.

- Щось ще треба?

- Виробництво меду повинно бути сімейною справою. Своїм прикладом довожу, що це кожному під силу.

В Україні є потреба в популяризації меду, проведення ярмарок та освітньої роботи з дітьми та дорослими. Потрібно «загорнути» сферу виробництва меду в нову привабливу обгортку. І я хочу показати це на прикладі продуктів ТМ «Династія меду», для чого розробив концепцію розвитку і незабаром зможете пересвідчитися, що невеликий підприємець – це теж сила.

 

Світлана Цибульська, s.tsybulska@univest-media.com

Інтерв'ю
У розвинених країнах агрострахування вже давно застосовується як ефективний інструмент розвитку агробізнесу, в Україні страхування ризиків сільського господарства все ще знаходиться на стадії розвитку
AgroGeneration є одним із провідних агрохолдингів України не лише за обсягами виробничих площ, а й за операційною ефективністю. Головний напрямок діяльності компанії – виробництво зернових та олійних