Спецможливості
Аналітика

Четверта аграрна революція буде інформаційною

28.06.2017
937
Четверта аграрна революція буде інформаційною фото, ілюстрація

Першою аграрною революцією було одомашнення тварин і рослин, другою – впровадження сівозміни, третьою – «зелена революція» 60-х, а четверта почнеться щойно обсяги використання інформаційно-комунакаційних технологій у сільському господарстві стануть зростати по експоненті. Так вважає група дослідників із Федеральної вищої технічної школи в Цюріху, яка вважається найкращим вузом Швейцарії та одним із кращих у природничих науках у Європі.

 

Ознаки чергової революції видно вже зараз: роботи і безпілотники, які розробляються спеціально для сільського господарства, механізація видалення бур’янів і внесення добрив або збирання фруктів. Безпілотники завдяки появі легких і потужних гіперспектральних камер дали змогу обчислювати біомасу і забезпеченість рослин елементами живлення, створивши базу для розробки більш складних і точних рекомендацій фермерам. Більше того, розроблені на сьогодні моделі дерева прийняття рішень дали змогу розрізняти хвороби рослин за візуальною інформацією. А технології «віртуальної огорожі» дають змогу віддалено пасти худобу, використовуючи дистанційний моніторинг за допомогою датчиків та сенсорів, встановлених на тілі тварин.

Поєднані разом, ці технології спричинили революційні зміни в сільському господарстві, і не тільки в розвинутих країнах, а й і в менш розвинутих, де мобільні та інтернет-технології теж швидко поширюються.

Такі глибинні зміни принесли з собою не тільки можливості, а й проблеми. Вказати на останні на ранній стадії даної революції, аби не потрапити в пастку, має вирішальне значення.

Можливостей достатньо

Смарт-фермерство, як відзначають швейцарські науковці, послаблює вплив сільського господарства на довкілля. Мінімізоване або точне внесення добрив і пестицидів послабить винесення шкідливих речовин у довкілля та викиди парникових газів. З сучасними інформаційно-комунікаційними технологіями цілком можливий майже постійний моніторинг ферми за допомогою мережі сенсорів. Так само теоретичні і практичні рамки інтеграції інформації про стан рослин, тварин і грунтів із потребами в ресурсах, таких як вода, добрива, ЗЗР цілком досяжні навіть у глобальному масштабі.Лише при розгляді нових технологій у поєднанні з різними системами рослинництва і тваринництва, а також відповідними ринками і політикою фермерство в епоху цифрових технологій перетвориться на розумне фермерство

І, зрозуміло, смарт-фермерство підвищує прибутковість ферм. Зменшення затрат ресурсів заощадить гроші й час фермера, а зростання достовірності просторових даних знизить ризики. Якомога точніші для конкретного місця прогнози погоди, заходи з захисту рослин, карти ймовірності поширення шкідників і несприятливих природних явищ, що базуються на густій сітці кліматичних спостережень дасть змогу виробити оптимальну технологію вирощування. Просторово конкретизована інформація створює нові можливості в страхуванні й бізнесі по всьому ланцюжку доданої вартості – від постачальників технологій і матеріально-технічних ресурсів до фермерів, переробників і торгівлі, як у розвинутих країнах, так і в країнах, що розвиваються. Якщо всі дані, потрібні сільському господарству, записуватимуться автоматичними сенсорами, зменшується час на прийняття рішення щодо внесення ресурсів (добрив, ЗЗР, тощо) та на управлінський контроль.

У смарт-фермерства є великі шанси на схвалення з боку споживачів. Оптимізація управління сприятиме підвищенню якості продуктів, поширенню практики вирощування продуктів, багатих на антиоксиданти, активнішого впливу на споживчі якості фруктів шляхом зміни густоти посадки, а молока – шляхом коригування індивідуального раціону корів. Це не просто здоровіші продукти – вони можуть продаватися за вищими цінами, сприяючи таким чином ефективнішому використанню землі. А можливість прослідковування – на якій фермі, на якому підприємстві випущений продукт і в яких умовах – підвищує прозорість процесу виробництва продуктів і їх подальшого проходження ланцюжком «від лану до столу». Це відкриває можливості для нової, прямішої взаємодії між фермерами і споживачами.

Основні проблеми

Разом з тим потрібно подолати цілу низку перешкод. Одне з найважливіших питань, які потребують відповіді, – кому належать дані, кому належить інформація? Поява програм і гаджетів, що збирають дані й видають інформацію, підняла питання про право власності на використання даних. Бізнес, котрий пропонував фермерам консультації на основі масиву big data, отриманих із полів, базувався на можливості використання цих даних ще деінде, наприклад, продати їх органам виконавчої влади, якій інфломація потрібна для нагляду й контролю. Подальше використання цих даних викликає питання правового та етичного характеру.

На додаток, із удосконаленням нових пристроїв і програмного забезпечення загострилася проблема відповідальності та підконтрольності нових технологій. Необхідність підконтрольності продиктована ризиком помилок, що можуть мати негативні економічні чи екологічні наслідки. Наприклад, хто відповідальний за залишки фунгіцидів, знайдених у плодах, якщо ці фунгіциди були внесені занадто пізно? Фермер, постачальник програмного забезпечення чи виробник сенсора? Можливі випадки далеко не прості, як от нинішні ДТП за участю самокерованих автомобілів.

На шляху впровадження нових технологій стоять і такі суттєві перешкоди, як їхня висока вартість впровадження на індивідуальних фермах та брак знань і навиків у фермерів. Особливо це стосується країн, що розвиваються. Відтак доступ до найновіших технологій може залишатися обмеженим вузьким колом великих промислових ферм. Відповідно, ефект від сучасних технологій в галузі інформатики й комунікацій отримають переважно розвинуті країни та виробники основних польових культур, таких як пшениця, кукурудза чи рис. Це також підвищує ризик нестійкої інтенсифікації. Наприклад, розвиток хвороби можна затримати фунгіцидом, але це може згодом спричинитися до виникнення резистентності і, як наслідок, до появи ще шкодочиннішого штаму мікроорганізмів.

Індустріалізація призвела до скорочення части зайнятих у сільському господарстві до 2% і навіть менше в Європі і Північній Америці. «Цифровізація» сільського господарства може ще сильніше вплинути на кількість робочих місць у галузі. Мотивуватиме вона талановитих людей іти в сільське господарство, чи, навпаки, розохочуватиме? Підвищить чи знизить перехід відповідальності від фермерів до роботів та програм визнання та оцінку цієї професії? Ще одна проблема – як поєднати знання та досвід фермерів з цими технологіями.

Перспективи

Смарт-фермерство – це гармонійний шлях виходу з замкнутих технологій, що характеризувалися сильною поляризацією і ринковою сегментацією. Це шлях до сталого сільського господарства через диверсифікацію технологій, культур і порід худоби, через мережу, яка об’єднує всіх учасників АПК. Немає єдиного підходу в політиці, який би реалізував це бачення, який би сприяв і підтримував коректне використання інформаційних технологій. Ідея в тому, щоб виявити основні механізми, які стримують або загрожують сталому розвитку технологій і визначитися з найбільш правильними кроками в розвинутих країнах і в країнах, що розвиваються.

Це може втілитися в кращому доступі до капіталів в одних випадках і спеціальній підтримці інвестицій в інших. Більше того, підтримка технології моніторингу ферм, що використовується на засадах кооперації (наприклад, безпілотників, які проводять моніторинг полів у межах конкретної сільської громади) або інвестиції в освіту та навчання можуть також підтримати сталий шлях використання даних технологій. Однак в усіх цих випадках влада повинна забезпечити прозорий правовий механізм, який забезпечив би ефективні права власності й користування.

Цифрові технології надають нові можливості для диверсифікації ферм. Подібно до «розумних міст», що стали предметом обговорень і розробок концепцій, можливості інформаційно-комунікаційних технологій, швидше за все, приведуть не до стандартної по всьому світу і швидко сприйнятої системи господарювання, а до різноманіття систем господарювання. Управлінський консалтинг сприятиме вкладу технічних інновацій в диверсифікацію, якщо буде надійним і прозорим, навіть якщо у фермерів немає досвіду вирощування певної культури. Нинішніх проблем з резистентністю до антибіотиків і пестицидів, наприклад, можна було б уникнути за умови більшого різноманіття систем господарювання.

Однак, хоча «інтернет речей», включаючи сільськогосподарські машини, можуть бути використані для управління стандартними ситуаціями в сільському господарстві, фермер досі мусить бути дослідником і «сторожовою собакою» водночас, слідкуючи, чи не виникне нештатна ситуація. Фермери можуть у більш індивідуальний спосіб інвестувати час, який вивільняється завдяки проникненню цифрових технологій у боротьбу з хворобами або у спостереження за станом тварин. Боротьба зі шкідниками і хворобами починається лише тоді, коли перейдено певний поріг, визначений програмними додатками. Подібне форсоване зростання різноманітності вимагає від фермерів, споживачів і тих, хто приймає рішення, щоб ті були переконані у вигодах від впровадження цих технологій. Більше того, це вимагає нових систем передачі даних з диференційовано регульованими функціями прозорості: управлінські й виробничі дані передаються постачальникам, і державне управління має бути прозорим для фермерів. І це має зробити для споживача можливим бачення всього продовольчого виробничого ланцюжка.

Інформаційно-комунікаційні технології дають змогу фермерам обмінюватися інформацією, розвивати кооперацію та здійснювати пошук партнерів і навіть розвивати неформальні інформаційні системи, які б доповнювали формальні системи контролю за владою. Подібний потік інформації між фермерами та між сільгоспвиробниками і споживачами був би незалежним від масштабів і не обмеженим державними кордонами. Яскраві приклади впровадження подібних систем можна спостерігати і в розвинутих країнах, і в країнах, що розвиваються, наприклад, платформи й ініціативи соціальних мереж на кшталт iCow (www.icow.co.ke) в Кенії. Стануть можливими інституційні інновації, які започаткують мережі фермерів, що будуть більш самоорганізованими та гнучкими, ніж зараз. Спільне використання техніки і додатки на кшталт Airbnb чи Uber можуть сприяти виникненню приватних бірж насіннєвого матеріалу, послуг з техобслуговування та збору врожаю. Однак потрібні прозора політика та прозора система управління даними, позаяк виконавчій владі потрібен доступ до певних масивів зібраних даних.

Інформаційно-комунікаційні технології та управління даними можуть створити новаторські способи створення прибуткового, суспільно прийнятного сільського господарства, від якого отримують користь довкілля (грунти, воду, клімат), біорізноманіття і фермери у різних за рівнем розвитку країнах. Але це може статися тільки за умов далекоглядної політики підтримки необхідної правової та ринкової інфраструктури для смарт-фермерства, діалогу між прибічниками та противниками певних сільськогосподарських технологій і з тактовним розглядом етичних питань, що виникатимуть.

 

За матеріалами Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com

Інтерв'ю
Ле­онід Ко­за­чен­ко, на­род­ний де­пу­тат, пре­зи­дент Ук­раїнської аг­рар­ної кон­фе­де­рації
Чи ре­аль­но «за­пу­с­ти­ти» земельну реформу вже за рік? Як дер­жа­ва має за­хи­с­ти­ти влас­ників паїв і аг­раріїв? Що че­кає на них 2017 ро­ку? Чи вдасть­ся по­до­ла­ти ко­рупцію в дер­жаві? На ці
Про глобальне потепління говорять уже кілька десятиліть. Які конкретні практичні наслідки від нього вже відчуло сільське господарство України і на що ще очікувати розповідає найавторитетніший в

1
0