Боротьба зі шкідниками зерна під час зберігання

При­кро, та са­ме в про­цесі зберіган­ня спо­с­теріга­ють­ся до­сить ве­ликі втра­ти че­рез не­до­ско­налі тех­но­логії, не­до­стат­ню кількість су­час­них зер­но­с­хо­вищ, не­на­леж­ний рівень їхньо­го ос­на­щен­ня.
Од­на з при­чин, що при­зво­дить до знач­них втрат і зни­жен­ня якості зер­на в про­цесі зберіган­ня, - це шкідни­ки зернових запасів (ко­ма­хи, кліщі, ми­шо­подібні гри­зу­ни).

В Ук­раїні ви­яв­ле­но по­над 100 видів шкідників зернових сільськогосподарських культур, у то­му числі: кліщів - 34, ко­­мах - 60 (твер­до­крилі - 51, лу­с­ко­крилі - 9), ми­шо­подібних гри­зунів - 6. 
За оп­ти­маль­них умов комірні шкід­ни­ки зерна, зернових культур ма­ють ви­со­ку пло­дючість і швид­кий роз­ви­ток, до­ся­га­ють знач­ної чи­сель­ності. Підра­хо­ва­но, що один жук ко­­мірно­го та ри­со­во­го дов­го­но­сиків здат­ний за своє жит­тя зни­щи­ти 80 зер­нин.

Особ­ли­во не­без­печ­ний ри­со­вий дов­го­но­сик (шкідник), який уш­ко­д­жує зер­но пше­ниці, ри­су, вівса, яч­ме­ню, ку­ку­руд­зи, греч­ки, сор­го, кру­пу пер­ло­ву й бо­рош­няні ви­ро­би, насіння про­са, олійних і бо­бо­вих куль­тур. Зер­ни­ни, з яких вий­ш­ли жу­ки, втра­ча­ють до 50% своєї ва­ги, ста­ють не­при­дат­ни­ми для сівби і спо­жи­ван­ня.

Життєдіяльність комірних шкідників зерна знач­ним чи­ном за­ле­жить від тем­пе­ра­тур­но­го ре­жи­му, во­ло­гості зер­на і повітря. На­при­клад, для комірно­го шкідника дов­го­но­си­ка спри­ят­ли­ви­ми є тем­пе­ра­ту­ра 20...28°С і віднос­на во­логість повітря 75-90%. При  тем­пе­ра­ту­рі  5...10°С жу­ки при­пи­ня­ють жив­лен­ня, за 3°С - впа­да­ють у заціпеніння, при 0°С і ниж­че - ги­нуть.
Ри­со­вий дов­го­но­сик більше теп­ло- та во­ло­го­люб­ний: спри­ят­ли­вою для ньо­го є тем­пе­ра­ту­ра 26...31°С, а при 13°С і во­ло­гості зер­на 10% роз­ви­ток при­пи­няється.

Питання, як боротися із довогоносиком в зерні, потребує ретельного вивчення. Для бо­роть­би із комірни­ми шкідни­ка­ми зерна за­сто­со­ву­ють си­с­те­му профілак­тич­них (за­побіжних) і зни­щу­валь­них за­ходів. До за­побіжних на­ле­жать ро­бо­ти з підго­тов­ки зер­но­с­хо­вищ та опе­рації, що ви­ко­ну­ють із зер­ном: очи­щен­ня, су­шіння, охо­ло­д­жен­ня, вен­ти­лю­ван­ня, пе­реміщен­ня. До зни­щу­валь­них - біоло­гіч­ні, фізи­ко-ме­ханічні й хімічні ме­то­ди.

Запобіжні заходи

За­побіжні за­хо­ди мо­жуть роз­по­чи­на­ти­ся ще з по­ля: за­сто­су­ван­ня хімічної об­роб­ки посівів, яка зни­щує та об­ме­жує кількість шкідників зер­на, зернових культур та запобігає розвитку хвороб зернових сільськогосподарських культур. Про­дов­жу­ють­ся во­ни й на стадії підго­тов­ки зер­но­с­хо­вищ до зберіган­ня хлібної ма­си. Зер­но­с­хо­ви­ща, що ма­ють не­ве­ли­ке за­пов­нен­ня, ба­жа­но повністю вивільни­ти та очи­с­ти­ти. Про­во­дя­чи очи­щен­ня зер­но­с­хо­вищ, особ­ли­во складсь­ко­го ти­пу, слід особ­ли­ву ува­гу звер­ну­ти на важ­ко­до­с­тупні місця, в яких пер­шо­чер­го­во роз­ви­ва­ють­ся шкідни­ки зернових культур: верхні та нижні га­ле­реї, при­ям­ки норій, за­вальні ями, вен­ти­ляційні ка­на­ли. Очи­щен­ню підля­гає та­кож при­лег­ла те­ри­торія та техніка для об­роб­ки і пе­реміщен­ня зер­на.

Різне зер­но не­од­на­ко­во уш­ко­д­жу­ється комірни­ми шкідни­ка­ми. Навіть у ме­жах однієї куль­ту­ри сильніше уш­ко­д­жується зер­но дрібне, би­те, трав­мо­ва­не. То­му пе­ред за­си­пан­ням у схо­ви­ще зер­но обов'яз­ко­во очи­щу­ють, ви­лу­ча­ю­чи смітну і зер­но­ву домішки та не­по­вноцінні фракції як осе­ред­ки по­тенцій­но­го ура­жен­ня. В разі за­се­лен­ня зер­на дрібни­ми шкідни­ка­ми зернових культур їх ви­да­ля­ють на ре­ше­тах із дов­га­с­ти­ми вічка­ми: 1,5-1,8 мм - для пше­ниці, 1,4-1,7 - для жи­та, 2,0-2,2 мм - для яч­ме­ню. Крупніших ко­мах (шкідників зерна) ви­да­ля­ють на ре­ше­тах із от­во­ра­ми, які до­би­ра­ють для кож­но­го кон­крет­но­го ви­пад­ку. Де­я­ких шкідників зернових культур, на­при­клад дов­го­но­сиків, мож­на ви­да­ли­ти за до­по­мо­гою аспіраційних се­па­ра­торів чи ка­налів. За­га­лом, будь-яке пе­реміщен­ня ма­си зер­на діє не­га­тив­но на стан ко­мірних шкідників, об­ме­жує їхній роз­ви­ток та чи­сельність. Од­нак ро­бо­ти з очи­щен­ня і пе­реміщен­ня зер­но­вої ма­си з ме­тою бо­роть­би з шкідни­ка­ми зернових культур слід ви­ко­ну­ва­ти в хо­лод­ну по­ру ро­ку, щоб за­побігти їхній міграції.

Під час за­си­пан­ня в схо­ви­ще та збе­ріган­ня особ­ли­ву ува­гу слід звер­ну­ти на во­логість зер­на. Во­логість у жод­но­му разі не має пе­ре­ви­щу­ва­ти норм, ус­та­нов­ле­них ок­ре­мо для насіння та про­до­воль­чо-кор­мо­во­го зер­на. У разі три­ва­ло­го зберіган­ня во­логість кра­ще змен­шу­ва­ти на 2-4% порівня­но з нор­ма­ми - це знач­но по­си­лює стійкість зер­на до уш­ко­д­жен­ня шкідни­ка­ми, об­ме­жує їхню життєдіяльність.

Охолодження зерна

Од­ним із ефек­тив­них за­побіжних за­ходів бо­роть­би з комірни­ми шкідни­ка­ми зернових культур є охо­ло­д­жен­ня зер­на. Йо­го мож­на за­сто­со­ву­ва­ти як профілак­тич­но, так і з ме­тою пригнічен­ня життєдіяль­ності біль­шості шкідників. Для цьо­го до­стат­ньо тем­пе­ра­ту­ру зер­но­вої ма­си до­ве­с­ти до 8...10°С. При  тем­пе­ра­ту­рі 5...6°С термін надійності зберіган­ня збільшується втри­чі. Охо­ло­д­жен­ня ви­ко­ну­ють в хо­лод­­ну су­ху по­го­ду за до­по­мо­гою провіт­рю­ван­ня чи ак­тив­но­го вен­ти­лю­ван­ня. 

У про­цесі охо­ло­д­жен­ня обов'яз­ко­во кон­тро­лю­ють рівно­важ­ну во­логість зер­на: як­що во­на бу­де ниж­чою за йо­го фак­тич­ну во­логість, охо­ло­д­жен­ня мож­на ви­ко­ну­ва­ти, інак­ше зер­но, внаслідок сорбції, зво­ло­жу­ва­ти­меть­ся. 

Більш ефек­тив­ним і надійним є охо­ло­д­жен­ня за до­по­мо­гою хо­ло­диль­них ма­шин, але во­но по­тре­бує до­дат­ко­вих коштів і спеціаль­них при­ст­роїв. То­му цей захід, на­сам­пе­ред, ре­ко­мен­до­ва­но для куль­тур, які особ­ли­во нестійкі під час зберіган­ня, швид­ко по­шко­д­жу­ють­ся шкідни­ка­ми, ура­жу­ють­ся хво­ро­ба­ми: ку­ку­руд­зи, зер­но­вих та олійних.

Як крайній захід бо­роть­би з шкідни­ка­ми зер­но­вих за­пасів за­сто­со­ву­ють їхнє термічне зне­за­ра­жен­ня за мак­си­маль­но до­пу­с­ти­мих тем­пе­ра­тур. Для ви­бо­ру тем­пе­ра­тур­них ре­жимів і три­ва­лості зне­за­ра­жен­ня слід по­слу­го­ву­ва­ти­ся спе­ціаль­ною таб­ли­цею, яка вра­хо­вує вид шкідни­ка зерна і йо­го теп­ло­ву стійкість. Насіннєве зер­но так зне­за­ра­жу­ва­ти не ре­ко­мен­дується, оскільки мож­ли­ве зни­жен­ня йо­го схо­жості.

Дезінфекція зерна

Най­ра­ди­кальнішим зни­щу­валь­ним за­хо­дом бо­роть­би зі шкідни­ка­ми зер­но­вих за­пасів про­дов­жує за­ли­ша­тись хімічна дезінсекція зер­на: во­ло­га, ае­ро­золь­на, га­зо­ва (фумігація). Хімічну об­роб­ку ви­ко­ну­ють за спеціаль­ною ін­струк­цією та про­во­дять ор­ганізації, які ма­ють на те офіційний дозвіл. Особ­ли­во су­во­ро кон­тро­люється фумігація: її за­бо­ро­не­но за­сто­со­ву­ва­ти для партій зер­на, при­зна­че­них для відправ­лен­ня і кон­цен­т­рації на пор­то­вих еле­ва­то­рах.

Волога та аерозольна дезінфекція

Во­ло­гий і ае­ро­золь­ний спо­со­би бо­роть­би з комірни­ми шкідни­ка­ми ефек­тивні для об­роб­ки вільних складсь­ких по­меш­кань і при­лег­лих те­ри­торій. Для цьо­го ви­ко­ри­с­то­ву­ють фо­с­фо­рор­ганічні й піре­т­роїдні інсек­ти­ци­ди (Ак­теллік, Арріво, Ка­ра­те, Фа­с­так, Фу­фа­нон та інші), нор­ма за­сто­су­ван­ня яких ста­но­вить: за во­ло­гої об­роб­ки - 0,2 л/м2, за ае­ро­золь­ної - 20 мл/м3 складсь­кої пло­щі. Для об­роб­ки те­ри­торії нор­му збільшу­ють удвічі.

Об­роб­ку партій зер­на про­во­дять та­ки­ми са­ми­ми пре­па­ра­та­ми у про­цесі за­ван­та­жен­ня у зер­но­с­хо­ви­ще. Нор­ма ви­т­ра­ти пре­па­ра­ту, на­при­клад Ак­телліку, ста­но­вить для про­до­воль­чо-кор­мо­во­го зер­на та насіння 16 мг/т. Пре­па­рат Фа­с­так ре­ко­мен­до­ва­но тільки для об­роб­ки насіння (з тією са­мою нор­мою). Пе­ре­ва­гою ае­ро­золь­ної об­роб­ки є ви­со­ка дія пре­па­ра­ту навіть у не­гер­ме­ти­зо­ва­но­му схо­вищі, її не­долік - до­сить три­ва­лий проміжок ча­су до доз­во­ле­ної ре­алізації зер­на. До­стовірно відо­мо, що після декількох місяців за­лиш­ки пре­па­ратів не пе­ре­ви­щу­ють мак­си­маль­но доз­во­ле­но­го рівня (МДР) та до­ся­гається надійний за­хист зер­на від шкідників у разі за­сто­су­ван­ня пре­па­ратів у ре­ко­мен­до­ва­них до­зах.

Газова дезінфекція (фумігація)

З-поміж хімічних за­ходів проти шкідників зерна га­зо­ва фу­мігація є най­е­фек­тивнішою. Для її про­ве­ден­ня за­сто­со­ву­ють такі фу­­міган­ти: газ бро­ми­с­тий етил; таб­лет­ки на ос­нові фосфіду алюмінію (Ал­фос, Фо­с­ком, Фо­с­ток­син); таб­лет­ки на ос­нові фосфіду магнію (Де­геш Плейтс, Маг­ток­син). Пе­ред фумігацією потрібно ре­тель­но за­гер­ме­ти­зу­ва­ти приміщен­ня, а фумігацію про­во­ди­ти із за­лу­чен­ням тільки спе­ціаль­них за­гонів, які ма­ють дозвіл і від­повідне об­лад­нан­ня. Дез­ак­ти­вація ста­но­вить порівня­но ко­рот­кий період - до 10 діб із по­чат­ку об­роб­ки.

Бро­ми­с­тий етил по­да­ють у склад чи без­по­се­ред­ньо в зер­но­ву ма­су з ба­лонів у роз­ра­хун­ку 20-100 г/м3 (об­роб­ка од­но­ра­зо­ва). Про­те слід відміти­ти, що за­сто­су­ван­ня бром­ме­ти­лу ос­таннім ча­сом (з 2005 ро­ку) жор­ст­ко об­ме­же­не в зв'яз­ку з не­га­тив­ним впли­вом на ат­мо­сфер­ний озон. Та­кож потрібно на час фумігації цим га­зом і де­га­зації звільни­ти примі­щен­ня від лю­дей.

Фосфін. Як замінник бром­ме­ти­лу ви­ко­ри­с­то­ву­ють фосфін у ви­гляді таб­ле­ток ок­руг­лої фор­ми або по­рош­ку. Таб­лет­ки вво­дять у потік зер­на за до­по­мо­гою спе­ціаль­них до­за­торів. Нор­ма - 2-6 таб­ле­ток на 1м3 чи на 1 т зер­на. Ак­тив­на ре­чо­ви­на (фосфід алюмінію або магнію) вве­де­но­го у зер­но­ву ма­су чи роз­кла­де­но­го у приміщенні пре­па­ра­ту ре­а­гує з во­ло­гою, виділя­ю­чи та­ким чи­ном ток­сич­ний для шкідників фо­с­фо­ри­с­тий во­день. На­томість у зерні за­ли­ша­ють­ся ней­т­раль­на ре­чо­ви­на - гідро­окис алюмінію або магнію - і ча­ст­ко­во не роз­кла­де­ний за­ли­шок фосфіду. Три­валість фумігації за­ле­жить від тем­пе­ра­ту­ри: за 5...10°С - де­сять діб; за 21...25°С - п'ять діб. Де­га­зація ста­но­вить не мен­ше де­ся­ти діб. Ре­алізація зер­на до­пу­с­кається у разі за­лиш­ку фосфіду не ви­ще до­пу­с­ти­мо­го рівня (МДР).

Ней­т­ральні ре­чо­ви­ни у ви­гляді сіро­го по­рош­ку ви­да­ля­ють із зер­на за до­по­мо­гою се­па­ру­ван­ня чи аспірації.
Ре­жим фумігації фосфіном (до­зу­ван­ня пре­па­ра­ту і час ек­с­по­зиції), за­леж­но від ви­ду шкідників і тем­пе­ра­ту­ри, є обов'яз­ко­вим. Не­до­три­ман­ня ре­жи­му при­зво­дить до ре­зи­с­тент­ності (не­сприй­нят­ли­вості) шкідників до пре­па­ра­ту. Ви­ди тих шкідників, які на­бу­ли ре­зи­с­тент­ності, ста­ють особ­ли­во не­без­печ­ни­ми, оскільки їхня чут­ливість до пре­па­ра­ту мо­же змен­шу­ва­тись у 80-120 разів.
Ре­жим фумігації та­кож пов'яза­ний із постійним кон­тро­лем за кон­цен­т­рацією і за­лиш­ком пре­па­ра­ту. Для кон­тро­лю за фосфіном ви­ко­ри­с­то­ву­ють інди­ка­торні труб­ки різних фірм-ви­роб­ників, а та­кож га­зо­аналіза­то­ри. В Ук­раїні здебільшо­го ви­ко­ри­с­то­ву­ють інди­ка­торні труб­ки, оскільки вартість га­зо­аналіза­торів до­сить ви­со­ка. Про­те інди­ка­торні труб­ки ма­ють помітно більшу по­хиб­ку та при­зво­дять до не­якісно­го зне­за­ра­жен­ня про­дукції, то­му все-та­ки на­да­ва­ти пе­ре­ва­гу слід су­ча­сним га­зо­аналіза­то­рам.

Доцільність фумігації потрібно виз­на­ча­ти ви­хо­дя­чи із сту­пе­ня ура­жен­ня шкідни­ка­ми зерна та еко­номічної ефек­тив­ності робіт, що пла­ну­ють­ся. На ос­нові по­каз­ни­ка су­мар­ної щільності за­ра­же­ності ко­ма­ха­ми та кліща­ми партії зер­на кла­сифіку­ють за п'ять­ма сту­пе­ня­ми, вве­де­ни­ми в нор­ма­тивні до­ку­мен­ти (табл. 2). За­леж­но від сту­пе­ня, виз­на­ча­ють доцільність фумігації та цільо­вий на­прям ви­ко­ри­с­тан­ня зер­на. Підра­хо­ва­но, що ви­т­ра­ти на фумігацію зер­на віднос­но не­ве­ликі і дорівню­ють вар­тості 3-5 кг зер­на на кожній тонні.

Інтервал перевірки зараженого зерна

Ефек­тивність і своєчасність усіх ме­тодів бо­роть­би з шкідни­ка­ми зер­но­вих за­пасів знач­ною мірою за­ле­жить від кон­тро­лю за рівнем за­ра­жен­ня. Інтер­вал пе­ревірки вста­нов­лю­ють ви­хо­дя­чи з тем­пе­ра­ту­ри і во­ло­гості зер­на, йо­го при­зна­чен­ня.
При  зберіган­ні насіння в мішках пе­ревірку на за­ра­женість шкідни­ка­ми ви­ко­ну­ють один раз у 30 днів узим­ку і че­рез кожні 15 днів улітку. Аналіз на за­ра­женість про­во­дять згідно з нор­ма­тив­ни­ми ме­то­да­ми і стан­дар­та­ми.

Як аль­тер­на­ти­ву хімічно­му ме­то­ду бо­роть­би з комірни­ми шкідни­ка­ми зернових культур мож­на ре­ко­мен­ду­ва­ти та­кож ви­ко­ри­с­тан­ня мікробіологічних пре­па­ратів і фе­ро­мон­них па­с­ток про­ти твер­до­кри­лих та лу­с­ко­кри­лих шкідників. Про­те та­кий спосіб ви­прав­до­вує се­бе ли­ше в разі не­ви­со­кої їхньої чи­сель­ності та не­ве­ли­ких об­сягів зберіган­ня.

Окрім шкідли­вих ко­мах та кліщів, знач­но­го збит­ку під час зберіган­ня зер­на за­вда­ють гри­зу­ни, які розмно­жу­ють­ся і шко­дять в складсь­ких приміщен­нях не­за­леж­но від по­год­них умов. Для бо­роть­би з ни­ми най­е­фек­тивнішим є за­сто­су­ван­ня от­руй­них при­над на ос­нові фос­фіду цин­ку (Ро­ден­фос), бро­ди­фа­ку­му, фло­ку­ма­фе­ну (Шторм) та інших. При­на­ди роз­кла­да­ють на відстані 2-15 м од­на від од­ної в місцях скуп­чен­ня гри­зунів.
Та­ким чи­ном, ком­плекс­не за­сто­су­ван­ня всіх ме­тодів за­хи­с­ту із ура­ху­ван­ням ви­до­во­го скла­ду шкідників, особ­ли­во­с­тей їхньої біології, чи­сель­ності і сту­пе­ня ура­жен­ня, си­с­те­ма­тич­не про­гно­зу­ван­ня роз­вит­ку і кон­троль рівня шко­до­чин­ності за­без­пе­чать надійний за­хист зер­на під час йо­го зберігання від ураження сільськогосподарських рослин хворобами та шкідникам.

М. Кир­па, д-р с-г. на­ук, зав.ла­б. післяз­би­раль­ної об­роб­ки і зберіган­ня зер­на,

Інсти­тут зер­но­во­го гос­по­дар­ст­ва НА­АНУ, Дніпро­пе­т­ровськ