Зниження ПДВ на сільгосппродукцію: чи все так красиво, як обіцяють?

Нещодавно депутати ухвалили в першому читанні законопроєкт, який має знизити ПДВ на сільгосппродукцію до 14%. Здавалося б — перемога. Але деякі економісти відшукали і в цьому законопроекті не одну «зраду». І це не говорячи про втрати бюджету, адже згідно економічної теорії наповнення бюджету — не єдина мета податкової політики держави.

Останні кілька років усі зміни в оподаткуванні сільгоспвиробників відносилися до розряду «закручування гайок». Аж раптом, напередодні місцевих виборів (знову збіг обставин?), де, на відміну від загальнонаціональних, селяни будуть не лише об’єктом, а й суб’єктом політичного процесу (принаймні на рівні ОТГ), парламентарі вирішили знизити ставку ПДВ з 20 до 14% на основні види сільгосппродукції: пшеницю, жито, ячмінь, овес, кукурудзу, сою, насiння льону, ріпаку, соняшнику, насiння та плоди iнших олiйних культур, цукрові буряки, живець ВРХ і свиней і незбиране молоко. Отже, законодавці нарешті запропонували очевидне зменшення податкового навантаження на сільгоспвиробників.

І не лише на них. Так, директор Спілки «Борошномели України» Родіон Рибчинський відзначив, що законопроектом задоволені і переробники. Адже для них не тільки знижується ставка ПДВ на «вхідну» сировину, а й переміщується термін сплати основної суми ПДВ з дати оплати сировини на дату оплати зобов’язань по операціях з реалізації продуктів її переробки. Іншими словами, сплата ПДВ відкладається щонайменше на 30 днів.

Що ж спонукало депутатів так розщедритися? Самі автори законопроєкту пояснюють, що «специфіка аграрної галузі вимагає особливих підходів до оподаткування суб’єктів господарювання цього сектору економіки. Функціонування ефективного аграрного сектору повинно передбачати різнопланову державну підтримку у податковій  сфері, як це  і передбачено принципами податкового законодавства України…». Тобто, логіка проста: не можемо забезпечити дотації в необхідному обсязі, так хоч податкові пільги надамо.

Та деякі економісти віднайшли в документі кілька «зрад». Перше, на що вони вказують, — це наявність різних ставок ПДВ, що ускладнює адміністрування податку. Але голова Вченої Ради Інституту обліку і фінансів НААН України, доктор економічних наук, професор Валерій Жук вважає цю проблему перебільшеною: «Якщо автоматизувати бухгалтерію, то й адміністрування податків полегшиться. На жаль, багато сільгосппідприємств, особливо малих, мають з цим проблеми, як і з кваліфікованими кадрами. Тому й скаржаться на складність адміністрування податків». Але, з його досвіду, так буває з кожною новацією в оподаткуванні: спочатку скаржаться, а через деякий час звикають.

В Київській школі економіки додають, що різні ставки податків — це спокуса для маніпуляцій: записав продукт під іншим кодом — і вже нижча ставка податку. Однак в Українському клубі аграрного бізнесу згодні з авторами законопроєкту в тому, що зниження ставки ПДВ зменшить стимули до «скруток» та інших махінацій.

Також деякі економісти говорять про те, що зниження ставки ПДВ і застосування різних ставок цього податку суперечить зобов’язанням України щодо гармонізації законодавства, що регулює ПДВ, з європейським. І тут вони праві. Але — лише частково. Адже європейська практика допускає знижену ставку ПДВ на цілу низку товарів. На підставі цієї норми Польща знизила ПДВ на всю сільгосппродукцію до 5%, Угорщина — на молоко до 18%, і таких прикладів ціла низка.

Однак відповідна Директива ЄС передбачає, що ставка ПДВ може знижуватися, щоб здешевити продукт якраз для кінцевого споживача. Недарма знижена ставка ПДВ застосовується в першу чергу саме для харчових продуктів. У нас же ПДВ знижене на сільськогосподарську сировину, яка ще потребує переробки, або ж використовується в якості кормів, а не продається кінцевому споживачу.

А от наявність тимчасового касового розриву, термін якого залежить від часу, необхідного за технологією на переробку такої сільгосппродукції  (зі зниженою ставкою ПДВ) та реалізацію кінцевому споживачу продуктів переробки, не заперечують навіть в УКАБ.

Але вітчизняна практика адміністрування ПДВ зумовлює ще одну проблему — типово українську  і не характерну для європейських країн, що практикують зниження ставки ПДВ на деякі товари. Проблема ця — відшкодування ПДВ з бюджету в умовах різнобою ставок оподаткування придбаних ресурсів і проданої сировини. Наприклад, господарство купує добрива, ЗЗР, пальне зі ставкою ПДВ 20%, а продає сільгосппродукцію зі ставкою 14%. За однакової ставки ПДВ податковий кредит перекривався сплаченим ПДВ. А зараз бюджету слід буде відшкодовувати господарству частину сплаченого ПДВ. Всі знають, що отримання відшкодування ПДВ з бюджету в нашій країні — болюча тема. Мало того, що платникам завжди кажуть, що у бюджеті немає грошей, так ще й відшкодування, згідно нашого законодавства, обов’язково супроводжується податковою перевіркою. Цілком можна очікувати, що господарства вирішать за краще попросити податківців віднести це відшкодування в рахунок наступної оплати, а самому продовжити купувати товари й техніку з вхідним ПДВ в 20%, ніж витримати позапланову перевірку. Врешті, як додає Валерій Жук, підприємство може збільшити свої інвестиційні витрати так, щоб мати цих додаткових 6% податкових зобов’язань і зводити баланс, як і раніше, без відшкодувань з бюджету.

Останнім аргументом противників законопроєкту є очікуване зменшення надходжень до бюджету. УКАБ і це заперечує, адже кінцевий споживач платить ПДВ з придбаних товарів у такому ж обсязі, як і раніше. Більше того, зниження ставки ПДВ на сільгоспсировину означає зменшення обсягів бюджетного відшкодування ПДВ її експортерам. Однак у бюджеті зараз величезна діра. Тому аграрії побоюються, що до другого читання депутати можуть вихолостити закон: якщо не зменшити обсяг пільги з оподаткування ПДВ, то суттєво ускладнити їх отримання.

В цілому ж Валерій Жук оцінив зниження ставки ПДВ як позитивний крок. Хоча й не до кінця продуманий. «Колись новації в оподаткуванні АПК розроблялись комплексно відповідними інститутами системи НААН. Приклад такої комплексної розробки — спец режим оподаткування ПДВ, завдяки якому сільське господарство отримало потрібні інвестиції, що дало змогу суттєво підняти врожайність. Зараз же уряд цілком покладається на так званих експертів, більшість з яких знаходиться на грантовому фінансуванні з-за кордону. Так що тут годі чекати якоїсь комплексності, тож цілком можливо, що заощаджені завдяки зниженню ставки ПДВ кошти підуть не на інвестиції, а на проїдання, або ж зниження ставки ПДВ не досягне бажаного ефекту через якийсь «ляп» нормативної бази», — підсумував Валерій Жук.

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com