Спецможливості
Агрохімія

Захист зернових культур від шкідника хлібного жука

07.07.2017
3404
Захист зернових культур від шкідника хлібного жука фото, ілюстрація

Про­тя­гом ос­танніх чо­ти­рь­ох років на зер­но­вих по­лях Ук­раїни спо­с­теріга­ють ма­со­вий роз­ви­ток та ви­со­ку шкідливість хлібних жуків. Це має місце в гос­по­дар­ст­вах усіх ґрун­то­во-кліма­тич­них зон. Рівень за­се­лен­ня посівів зер­но­вих ко­ло­со­вих куль­тур ци­ми шкідни­ка­ми інко­ли ся­гав 30–70% (мак­сим. — 90–100%) за се­ред­ньої чи­сель­ності 0,5–10, мак­сим. у край­о­вих сму­гах — 23–90 жуків на 1 м2. Жу­ки по­шко­д­жу­ва­ли 1–8, мак­сим. — 12–25, а в де­я­ких во­гни­щах і до 40% ко­лосків, а та­кож 0,3–2, мак­сим. 8% зе­рен.

 

Ре­зуль­та­том шкідли­вої діяль­ності хлібних жуків та інших фіто­фагів є значні не­до­бо­ри вро­жаїв зер­на. При­чи­на­ми ма­со­во­го розмно­жен­ня зер­но­вих шкідників є гло­баль­не по­тепління кліма­ту, а та­кож низь­ка куль­ту­ра зем­ле­роб­ст­ва че­рез по­ру­шен­ня або ігно­ру­ван­ня сівозмін, спро­щен­ня тех­но­логії ви­роб­ництва, знач­не змен­шен­ня об­сягів за­сто­су­ван­ня інсек­ти­цидів, не­до­статнє ре­сур­со- й енер­го­за­без­пе­чен­ня.

З-поміж пред­став­ників цьо­го ви­ду жуків в Ук­раїні шко­дять: кузь­ка, кра­сун, хре­с­то­но­сець та інші. Най­по­ши­реніший та найшкідли­віший — жук-кузь­ка. 

Жук-кузь­ка (Anisoplia austriaca Неrbst.) по­ши­ре­ний по­всюд­но, крім північно-західних рай­онів Полісся. Тіло до­рос­лої ко­ма­хи за­вдовжки 12–16 мм, си­ню­ва­то-чор­не з ме­та­ле­вим бли­с­ком. Над­кри­ла тем­но-ка­ш­та­нові з чор­ною ква­д­рат­ною пля­мою біля їхньої ос­но­ви. 

Кра­сун, або хрущ по­льо­вий (А. segetum Herbst.) трап­ляється скрізь, та найбільша йо­го шкідливість зафіксована в сте­повій зоні та Кри­му. Тіло до­рос­лої ко­ма­хи за­вдовжки 8–10 мм, си­ню­ва­то-чор­не з ме­та­ле­вим бли­с­ком, по­кри­те жов­ту­ва­ти­ми во­ло­с­ка­ми. Над­кри­ла ко­рич­не­во-жовті, без ри­сун­ка, з твер­ди­ми ши­па­ми на кра­ях і та­кож по­криті жов­ту­ва­ти­ми во­ло­с­ка­ми.

Жук хре­с­то­но­сець (А. agricola Рoda) зустрічається по­всюд­но, най­частіше на Поліссі та в північній ча­с­тині Лісо­сте­пу, а та­кож у пе­редгір’ях та го­рах Кри­му. До­вжи­на тіла до­рос­лої ко­ма­хи — 10–14 мм, го­ло­ва, гру­ди й но­ги чорні, над­кри­ла чер­во­ну­ва­то-ко­рич­неві з чор­ним ри­сун­ком у ви­гляді хре­с­та або яко­ря.

Са­миці всіх цих видів жуків відкла­да­ють у ґрунт білі ок­руглі яй­ця за­вдовжки 1,5–2,0 мм. Ли­чин­ки жов­ту­ва­то-білі, ду­го­подібно виг­нуті, м’ясисті, з ко­рич­не­вою го­ло­вою й до­б­ре роз­ви­не­ни­ми но­га­ми. До­вжи­на тіла до­рос­лих ли­чи­нок жу­ка-кузь­ки — 30–35 мм, кра­су­на — 25, ре­ш­ти видів — 25–30 мм. Ля­леч­ки вільні, жов­ту­ваті, за­вдовжки 14–18 мм.

Особ­ли­вості жит­тя й розмно­жен­ня хлібних жуків ба­га­то в чо­му подібні.

На по­лях жук-кузь­ка з’яв­ляється в кінці трав­ня — першій по­ло­вині черв­ня. Ма­со­вий літ жуків, відповідно до се­редніх ба­га­торічни­х спо­с­те­ре­жен­ь, при­па­дає на 11 черв­ня — 17 лип­ня. Спо­чат­ку во­ни жив­лять­ся пирієм, потім пе­ре­хо­дять на озимі, а пізніше — на ярі зер­нові куль­ту­ри. Пе­ре­ва­гу відда­ють жи­ту, пше­ниці озимій та ярій, рідше за­се­ля­ють інші зла­ки. Жук міцно охоп­лює кри­ви­ми чіпки­ми но­га­ми ко­лос і жи­вить­ся зер­ном мо­лоч­ної та вос­ко­вої стиг­лості, про­со­ву­ю­чи го­ло­ву між лу­соч­ка­ми ко­ло­са. За по­вної стиг­лості ви­би­ває зер­на на зем­лю, внаслідок чо­го втра­ти вро­жаю збільшу­ють­ся. Один жук про­тя­гом жит­тя зни­щує 9–10 ко­лосків. Уго­до­вані са­миці відкла­да­ють яй­ця в ґрунт (пло­дючість — до 50 шт.). Для їхньо­го відкла­дан­ня шкідник ви­би­рає пухкі ґрун­ти й ча­с­то зо­се­ре­д­жується на про­сап­них куль­ту­рах. Че­рез місяць із яєць вип­ло­д­жу­ють­ся ли­чин­ки, які жи­вуть у ґрунті про­тя­гом 22 місяців, зи­му­ю­чи двічі. Пер­ший рік жит­тя во­ни жив­лять­ся у ґрунті гноєм і тон­ки­ми корінця­ми різних рос­лин. Ли­чин­ки дру­го­го ро­ку пе­ре­гри­за­ють підземні ча­с­ти­ни сходів і мо­ло­дих рос­лин сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур (пше­ниці, жи­та, ку­ку­руд­зи, бу­ряків, со­няш­ни­ку, кар­топлі), сіянців мо­ло­дих де­рев, що мо­же при­зво­ди­ти до зріджу­ван­ня посівів і на­са­д­жень. Після дру­гої зимівлі в травні — першій по­ло­вині черв­ня відбу­вається їхнє за­ляль­ко­ву­ван­ня завгли­бшки 10–15 см, звідки че­рез два-три тижні ви­хо­дять жу­ки. Ля­леч­ки з ніжним по­кри­вом ду­же чут­ливі до ме­ханічних по­шко­д­жень і під час куль­ти­вацій ґрун­ту на гли­би­ну за­ляль­ко­ву­ван­ня ма­со­во ги­нуть.

У жу­ка-кузь­ки є при­родні во­ро­ги. Так, жуків зни­щу­ють му­хи-ктирі, хижі жу­же­лиці, пта­хи (си­во­рак­ша, дя­тел, чай­ка, куріпка, грак, гал­ка, со­ро­ка, шпак, го­ро­бець, одуд й ін.). Ли­чи­нок поїда­ють сіра во­ро­на, грак, чай­ка зви­чай­на. На ли­чин­ках роз­ви­ва­ють­ся де­які пе­ре­тин­ча­с­то­крилі па­ра­зи­ти (сколії, тифії й ін.), а та­кож па­ра­зи­тичні не­ма­то­ди й па­то­генні мікро­ор­ганізми. Та, по­при все, чи­сельність хлібних жуків у посівах зер­но­вих куль­тур за­ли­шається ви­со­кою, то­му про­ве­ден­ня за­хис­них за­ходів на­бу­ває над­зви­чай­ної важ­ли­вості.    

За­хисні за­хо­ди

На підставі да­них ба­га­торічно­го та дов­го­ст­ро­ко­во­го (річно­го) про­гнозів у кож­но­му гос­по­дарстві для кож­но­го кон­крет­но­го по­ля роз­роб­ля­ють пев­ну си­с­те­му кон­тро­лю хлібних жуків.

З ура­ху­ван­ням біологічних особ­ли­во­с­тей і спо­со­бу жит­тя цих шкідників роз­роб­ле­но ком­плекс­ну си­с­те­му за­хи­с­ту посівів зер­но­вих. Ба­га­то з її скла­до­вих є зви­чай­ни­ми еле­мен­та­ми тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня ви­со­ких уро­жаїв, ви­ко­нан­ня якої на на­леж­но­му рівні ство­рює спри­ят­ли­ві умови для рос­ту й роз­вит­ку рос­лин та не­спри­ят­ли­ві — для шкідників. У ціло­му ж інте­г­ро­ва­ний за­хист зер­но­вих куль­тур вклю­чає ор­ганізаційно-гос­по­дарські, аг­ро­технічні й хімічні за­хо­ди.

Профілактичні за­хо­ди

  • до­три­ман­ня на­уко­во обґрун­то­ва­ної струк­ту­ри посівних площ, за якої зер­нові ко­ло­сові куль­ту­ри не мають зай­ма­ти по­над 50% на­яв­них у гос­по­дарстві ор­них зе­мель, щоб за­­по­бігти по­втор­ним посівам або мо­но­куль­турі;
  • тех­но­логія ви­ро­щу­ван­ня куль­тур із чітким до­три­ман­ням усіх пе­ред­ба­че­них прий­омів (без ви­ве­ден­ня із си­с­те­ми або спро­щен­ня яко­гось із них) за всебічно зва­же­ної обґрун­то­ва­ності.

Аг­ро­технічні за­хо­ди

  • кра­щий по­пе­ред­ник пше­ниці ози­мої в зоні Сте­пу й цен­т­раль­но-східній ча­с­ти­ні Лісо­сте­пу — чор­ний пар, зо­ра­ний або за­ди­с­ко­ва­ний у травні та за­куль­ти­во­ва­ний у серпні;
  • у травні — на по­чат­ку черв­ня — гли­бо­ке (10–12 см) роз­пу­шен­ня міжрядь про­сап­них куль­тур, за мож­ли­вості — з од­но­ча­сним піджив­лен­ням рідки­ми азот­ни­ми до­б­ри­ва­ми. Це ра­ди­каль­ний спосіб об­ме­жен­ня чи­сель­ності хлібних жуків у стадіях пе­ре­для­ле­чок і мо­ло­дих ля­ле­чок;
  • роздільне зби­ран­ня зер­на на по­чат­ку вос­ко­вої стиг­лості зі швид­ким підби­ран­ням валків дає змо­гу змен­ши­ти зер­нові втра­ти від жуків у посіві на ко­ре­ню та у вал­ках;
  • лу­щен­ня стерні завгли­бшки 10–12 см зра­зу ж після зби­ран­ня зер­но­вих ко­ло­со­вих і по­втор­но че­рез 10–12 днів. Під час цьо­го аг­ро­прий­о­му ли­чин­ки та яй­ця хлібних жуків ви­но­сять­ся на по­верх­ню ґрун­ту, де ги­нуть від ви­си­хан­ня, зни­щу­ють­ся па­ра­зи­та­ми та поїда­ють­ся хи­жа­ка­ми й пта­ха­ми;
  • зяб­ле­ва оран­ка плу­га­ми з пе­редплуж­ни­ка­ми або пло­с­корізним зна­ряд­дям за до­стат­ньої во­ло­гості ґрун­ту, про­ве­де­на до се­ре­ди­ни жовт­ня, тоб­то до мож­ли­во­го по­чат­ку міграції ли­чи­нок хлібних жуків на зимівлю в глибші ша­ри ґрун­ту;
  • на по­лях із чи­сельністю ли­чи­нок дру­го­го ро­ку жит­тя по­над 15 ек­земп­лярів на 1 м2 озимі зер­нові куль­ту­ри слід висіва­ти насінням, об­роб­ле­ним інсек­ти­цид­ни­ми про­труй­ни­ка­ми (Га­у­чо 70 WS, з.п.; Круїзер 350 FS, т.к.с.; Нупрід Макс, ТН; Нупрід 600, ТН; Рубіж, к.е.; Та­бу, КС), або на 10–12 днів пізніше від ус­та­нов­ле­них строків, до то­го ж збільше­ною на 10–12% нор­мою висіву та з пе­ред­посівною куль­ти­вацією в два сліди;
  • бо­ро­ну­ван­ня й куль­ти­вація на­весні до­по­мо­жуть до­сяг­ти об­ме­жен­ня чи­сель­ності хлібних шкідників, як­що їхні ли­чин­ки пе­ре­бу­ва­ють близь­ко від по­верхні ґрун­ту (завглибшки 1–5 см);
  • на по­лях із ви­со­кою чи­сельністю ли­чи­нок хлібних жуків (по­над 10 екз./м2) пе­ред сівбою ярих куль­тур обов’яз­ко­ве про­ве­ден­ня двох куль­ти­вацій з інтер­ва­лом 8–10 днів. 

Хімічні за­хо­ди

У період жив­лен­ня хлібних жуків на ко­ло­с­ках, як­що чи­сельність пе­ре­ви­щує 3–4 осо­би­ни на 1 м2, посіви потрібно об­ро­би­ти інсек­ти­ци­да­ми. Згідно з «Пе­реліком пе­с­ти­цидів і аг­рохімікатів, доз­во­ле­них для ви­ко­ри­с­тан­ня в Ук­раїні» (2016), про­ти цих шкідників ре­ко­мен­до­вані пре­па­ра­ти: Ак­та­ра 240 SC, к.е. 

(0,15 л/га), Ан­ти­ко­ло­рад, КС (0,5 л/га), Ан­ти­ко­ло­рад Макс, КС (0,5 л/га), Анті­жук Профіт, з.п. (0,05 кг/га), БіМоль БТ, КЕ (1,5 л/га), Грінфорт ІЛ 200, КС (0,5 л/га), Грот, ВГ (0,05 кг/га), Де­цис f-Люкс, к.е. (0,20–0,25 л/га), Ди­мевіт, КЕ (1,5 л/га), Ди­ме­фос, КЕ (1,5 л/га), Енжіо 247 SC, КС (0,22 л/га), Залп, КЕ (1 л/га), Кай­зо, ВГ (0,2 кг/га), Ка­ра­те 050 EC, к.е. (0,2 л/га), Ка­ра­те Зе­он 050 CS, мк.с. (0,2 л/га), Ка­ра­тель EC, КЕ (0,2 л/га), Кілер, к.е. (1,0 л/га), Кінфос КЕ, к.е. (0,15–0,5 л/га), Ман­густ, з.п. (0,05 кг/га), Марш, КС (0,5 л/га), Но­­ріл, КЕ (0,75–1 л/га), Ну­рел Д, к.е. (0,75–1,0 л/га), Опер­кот, ЗП (0,15–0,2 кг/га), Рубіж, к.е. (0,5–1,5 л/га), Рубін, КЕ (0,2 л/га), Свя­то­гор, КЕ (1,0–1,5 л/га), Фа­с­корд, КЕ (0,1–0,15 л/га), Фо­сор­ган Дуо, КЕ (0,75–1,0 л/га), Фо­ст­ран, КЕ (1,2–1,5 л/га), Фо­с­фамід, к.е. (0,5–1,5 л/га), Ф’юрі, в.е. (0,07–0,1 л/га), Ци­первіт-аг­ро, КЕ (0,25 л/га). Оскільки хлібні жу­ки най­частіше кон­цен­т­ру­ють­ся на кра­ях полів, об­роб­ки доцільно про­во­ди­ти в край­о­вих сму­гах за­вшир­ш­ки 60–100 м. Нерідко од­но­час­но з хлібни­ми жу­ка­ми шко­ду посівам зер­но­вих спри­чи­ня­ють кло­пи-че­ре­паш­ки, по­пе­лиці, трип­си, жу­ки хлібної жу­­же­­­лиці, то­му пла­ну­ва­ти за­сто­су­ван­ня інсек­ти­цидів слід з ура­ху­ван­ням ціло­го ком­плек­су шкідників. Ба­га­то з на­зва­них ви­ще пре­па­ратів ре­ко­мен­до­ва­но ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти про­ти ком­плек­су шкідників зер­но­вих ко­ло­со­вих. 

На­го­ло­шуємо, що інсек­ти­ци­ди тре­ба за­сто­со­ву­ва­ти своєчас­но й за чітко­го до­три­ман­ня рег­ла­мен­ту. Тут важ­ли­во вра­хо­ву­ва­ти те, що в ок­ремі ро­ки хлібні жу­ки че­рез чо­ти­ри-п’ять днів після до­дат­ко­во­го жив­лен­ня по­чи­на­ють відкла­да­ти яй­ця, і їхня чи­сельність на ко­ло­с­ках у та­ко­му разі то збільшується, то змен­шується. А в більшості хімічних пре­па­ратів строк ос­тан­ньої об­роб­ки — за 20–30 днів до зби­ран­ня. 

 

М. Круть, канд. біол. на­ук (PhD),
Інсти­тут за­хи­с­ту рос­лин НА­АН Ук­раїни

Інтерв'ю
Теплица
Сучасне життя диктує необхідність ІТ- модернізації вітчизняних агропідприємств, проте новітніми технологіями поки що володіє лише десята частина підприємств. 
Директор Сквирської сільськогосподарської дослідної станції Юрій Терновий
15 червня на Сквирській сільськогосподарській дослідній станції проводився щорічний День поля. Він був присвячений органічному землеробству, адже це єдина в Україні дослідна станція, спеціалізацією якої є органічне землеробство. Сайт «... Подробнее

1
0