Спецможливості
Агрохімія

Захист томатів від фітофторозу

09.07.2021
18218
Захист томатів від фітофторозу фото, ілюстрація

Фітофтороз,або бура гниль плодів томата (Phytophthora infestans Mont de Bary), є найпоширенішим і найшкідливішим захворюванням культури,яке щороку проявляється у вигляді ураження стебел, листків, бутонів,квіток, плодів культури. Шкідливість хвороби виявляється в зменшенні асиміляційної поверхні рослин,відмиранні верхівок і бічних пагонів, зниженні в плодах вмісту цукру, органічних кислот, вітаміну С.

 

 

 

 

 

В разі інтенсивного розвитку хвороби втрати врожаю сягають 70–80%, а в епіфітотійні роки — 100%. Уражені плоди стають непридатними для споживання й переробки. Моніторинг поширення й розвитку хвороби на виробничих полях культури й на приватних присадибних ділянках показує, що збудник хвороби (Phytophthora infestans Mont de Bary) дуже пластичний, попри несприятливі погодні чинники: глобальне потепління, аномальні температури протягом останніх років, тривалість яких у період вегетації рослин сягає від декількох декад до місяця й більше; тривале спекотне літо, — патоген залишається життєздатним в уражених тканинах рослин. Як тільки-но температура повітря навколишнього середовища знижується до 7–22°С і в цей період випадають короткочасні дощі або рясні роси, що зволожують поверхню рослин, а відносна вологість повітря становить не нижче як 86% протягом 4–6 годин, тоді відразу ж на поверхні уражених органів знову з’являється свіже спороношення гриба у вигляді білосніжного легкого нальоту, зооспорангії гриба швидко поширюються і викликають нові зараження рослин.

Прояв фітофторозу на листках томатаТака закономірність розвитку фітофторозу на томатах підтверджується даними фітосанітарного стану посівів культури, наведених у звітах обласних відділів прогнозування, фітосанітарної діагностики та аналізу ризиків Управління фітосанітарної безпеки Головного управління Департаменту фітосанітарної безпеки та контролю у сфері насінництва та розсадництва Держпродспоживслужби України. Так, наприклад, 2017 року фітофтороз томатів виявляли в усіх областях України, де в середньому було уражено 3–60% рослин. Особливо сильне ураження (87–100%) рослин хворобою за середнього, подекуди сильного ступенів розвитку мало місце в господарствах Волинської, Кіровоградської та Миколаївської областей. Ураження плодів становило від 1 до 100%.

Діагностичні ознаки прояву хвороби на стеблахА 2018 року розвиток хвороби на томатах коливався від 10–45% у південних областях до 38–80% — у північних, центральних і західних областях. Особливо сильне ураження мало місце в господарствах Волинської, Вінницької, Чернівецької, Кіровоградської, Миколаївської, Донецької та Сумської областей, де було уражено 80–100% рослин, за розвитку хвороби 5–25% (максимум 35%), 7–60% (максимум 100%) плодів на 100% обстежених площ культури.

Перші ознаки фітофторозу на томатах у виробничому сезоні 2019 року були виявлені в третій декаді травня в Закарпатській області на ранніх посадках культури в низинній зоні. Такий ранній прояв хвороби був спричинений украй сприятливими погодними умовами: помірною температурою повітря й дуже частими опадами. У II-III декадах червня хвороба проявилася на ранніх сортах томата в західних, центральних і південних областях, у першій декаді липня — в північних і східних областях. У червні хвороба розвивалася дуже повільно в умовах сухої жаркої погоди, в окремих районах спостерігалась депресія. Опади, які випали в липні, та зниження температури в нічні години в серпні сприяли швидкому відновленню хвороби та її подальшому розвитку на рослинах томата. Найінтенсивніше поширення фітофторозу (100% обстежених площ культури) в період дозрівання плодів зареєстровано в господарствах Волинської, Чернівецької, Кіровоградської, Донецької та Миколаївської областей, на яких було уражено 80 (максимум 100%) рослин, 11% (максимум 18%) плодів за розвитку хвороби 18% (максимум 27%).

На 50–87% обстежених площ фітофтороз виявляли в Закарпатській, Івано-Франківській, Вінницькій, Житомирській і Херсонській областях, на полях яких було уражено в середньому 29% (максимум 70%) рослин, 3–5% (максимум 10%) плодів за розвитку хвороби 0,5–3%. Найбільший рівень ураження рослин спостерігали в приватному секторі, де хворобою було охоплено до 90% обстежуваних площ та уражено 25–85% рослин і 8–17% плодів. У всіх інших областях хворобу виявляли на 5–40% площ, де було уражено 1–13% рослин, 1–7% (в осередках — до 20%) плодів за розвитку хвороби 0,1– 5% (максимум 15%).

Наведені дані свідчать про те, що в агроценозах накопичився величезний запас інфекції в ґрунті, на уражених рослинних рештках, у зараженому насінні томата. А якщо прийняти до уваги те, що збудник хвороби уражує всі пасльонові культури (особливо картоплю), то джерело інфекції в рештках уражених рослин і бульбах картоплі зростає в десятки разів. Тому за умов високої вологості повітря, частих дощів, тривалих туманів і рясних рос, температури 15–22°С в окремі короткі періоди вегетації рослин розвиток фітофторозу на томатах слід очікувати від сильного до епіфітотійного рівня, якщо завчасно не буде проведено комплекс захисних заходів.

 

Захисні заходи

Уражені фітофторозом бутони і квіткиНайрадикальнішим, економічно вигідним і екологічно чистим методом захисту томата від фітофторозу є вирощування стійких сортів і гібридів. Слід зауважити, що імунних сортів і гібридів томата до фітофторозу в природі немає. Відносною польовою стійкістю до хвороби характеризуються такі сорти й гібриди: Акела F1, Асвон F1, Астерікс F1, Бобкат F1, Голтянський, ДРВ 7680 F1, Індіо F1, ІНХ 1577 F1, Кларабелла F1, Ламако F1, Метро F1, Рожеве серце, Рожевий велетень, Фортікс F1, Чевоний мікадо, Чудо, Яг 8810 F1 та ін.

Ефективним заходом проти фітофторозу в закритому ґрунті є своєчасне і якісне проведення дезінфекції культиваційних приміщень, після збирання останнього врожаю плодів і після збирання рослинних залишків. Ретельне знезараження ґрунту, знарядь його обробітку, тари та інвентарю, а також профілактичні, агротехнічні та захисні заходи в період росту й розвитку розсади та дорослих рослин істотно знижують поширення й розвиток хвороб у полі.

Також слід забезпечити ретельне знищення рослинних решток, провести глибоку оранку або перекопування земельної ділянки, дотримувати сівозміну у відкритому ґрунті. Найкращими попередниками томата є бобові, капуста, цибуля, огірки. У змішаних сівозмінах — озима пшениця, люцерна, горох, кукурудза. Повертати томат та інші пасльонові культури на попереднє поле слід не раніше ніж за три-чотири роки. Розміщувати томати потрібно на добре провітрюваних сонячних ділянках, важливо дотримуватися оптимальних строків висаджування розсади та густоти рослин. Слід наголосити, що рослини пізніх строків посадки уражуються фітофторозом значно сильніше, ніж ранніх строків. На загущених ділянках тривалий час затримується волога на рослинах, що сприяє швидкому зараженню та розвитку хвороби. Не слід допускати контакту листків рослин із ґрунтом, нижні листки до першої плодової китиці слід видаляти, що суттєво покращує рослинам хорошу циркуляцію повітря.

Рослини високорослих сортів і гібридів — своєчасно підв’язувати на шпалери, видаляти старі відмерлі листки, а також уражені листки й плоди фітофторозом — їх негайно знищувати або закопувати в ґрунт за межами ділянки на глибину 0,5 м. Міжряддя потрібно утримувати в чистому, розпушеному стані.

Для підвищення стійкості рослин до фітофторозу слід під томати вносити підвищені дози (на 10–15% від розрахункових) калійних добрив. Щоб уникнути занесення інфекції з картоплі на томати, варто дотримуватися просторової ізоляції між полями цих культур не менше як 500 м.

Насіння томата для висіву рекомендується відбирати тільки зі здорових плодів. Для висівання відбирають кондиційне насіння, відсортоване в 5%-му розчині кухонної солі (NaCl). Для цього в скляний циліндр, заповнений розчином солі, насипають сухе насіння томата й протягом 5 хв збовтують. Після відстоювання хворе насіння, яке характеризуються невеликою питомою вагою, спливає на поверхню розчину, його видаляють, а для висіву використовують лише те, що опустилося на дно циліндра.

Проти поверхневої і внутрішньої інфекції фітофторозу обов’язково знезаражують насіння 50%-м розчином з. п. фундазолу з нормою витрати 5–6 г на 1 кг насіння. З цією метою можна провести також завчасне (за три-чотири місяці до висіву) знезараження насіння 1%-м розчином перманганату калію (KMnO4) або 20%-м розчином соляної кислоти (HCl). Насіння насипають у марлеві мішечки, кладуть їх у скляні циліндри або склянки, в які потім вливають розчин марганцівки або соляної кислоти й витримують протягом 30 хв. Обсяг розчину має перебільшувати обсяг насіння приблизно в три-чотири рази. Після обробки насіння ретельно промивають проточною водою протягом 10–15 хв і просушують.

За одну добу до висіву насіння його можна обробити проти поверхневої інфекції 40%-м розчином формаліну (10 мл формаліну розбавляють у 3 л води). У цьому розчині насіння замочують протягом 15 хв, обов’язково — з наступним витримуванням його під плівкою або брезентом протягом двох годин, щоб пари формальдегіду вбили поверхневу інфекцію.

Уражені хворобою плодиЗа браком протруйників можна використовувати термічну дезінфекцію насіння. Насіння томата витримують у сушильній шафі (термостаті) за температури 50–52°С протягом однієї-двох діб, а потім температуру поступово підвищують до рівня 78–80°С і витримують насіння за цієї температури ще добу. Висока температура вбиває зовнішню й внутрішню інфекцію, проте не знижує схожість насіння.  Задля підвищення стійкості молодих рослин до хвороби проводять передвисівне загартування насіння протягом 15 діб. Для цього його замочують у воді й витримують по черзі протягом доби за температури 0–3°С, а потім 12 годин — за температури 18°С.

Підвищує стійкість рослин до фітофторозу передвисівне замочування насіння в розчині бурштинової кислоти (17 мл на 1 л води) або в 1%-у розчині сірчанокислого цинку — протягом доби. Не менш ефективним є передвисівне замочування насіння у водному настої деревної золи, в якій міститься більше як 30 макро- й мікроелементів. Для цього беруть 20 г деревної золи на 1 л води і настоюють протягом двох діб. У цьому настої насіння томата витримують від 4 до 6 год.

Знищення бур’янів і своєчасне розпушування ґрунту проводять від чотирьох до шести разів, що прискорить ріст і розвиток рослин, істотно знижуватиме вологість повітря під покривом рослин, створюватиме несприятливі умови для проростання зооспорангіїв гриба та швидкого зараження рослин. Одна з причин сильного ураження рослин фітофторозом — це різкі перепади нічних і денних температур, особливо у липні-серпні, коли вдень сухо й спекотно, а вночі вже прохолодно. У посушливі роки хвороба прогресує набагато повільніше. Сприяє розвитку фітофторозу і підвищена вологість, тому поливати томати можна тільки під корінь, а не дощуванням.

Протягом вегетації задля підвищення стійкості рослин до фітофторозу та збільшення їхньої продуктивності необхідно проводити не менше як два позакореневі підживлення рослин. Перше проводять після 12–15 діб після висаджування розсади в ґрунт, друге — на початку зав’язування плодів. Позакореневе підживлення проводять макро- й мікроелементами в збалансованих співвідношеннях, на основі результатів агрохімічного аналізу ґрунту й рослин. Слід практикувати по можливості раннє висаджування розсади в ґрунт, що дає можливість рослинам ранніх сортів і гібридів уникнути ураження хворобою до появи інфекції і ма-сового її поширення в полі.

Проти фітофторозу та інших хвороб на виробничих плантаціях культури потрібно проводити профілактичні обприскування рослин одним із дозволених фунгіцидів на основі діючих речовин:

азоксістробін, к.с. (Квадріс 250 SC, 0,6 л/га та аналоги);

азоксістробін + дифеноконазол, КС (Квадріс Топ 325 SC, 0,75–1 л/га);

алюмінію фосфіт + фосфориста кислота, РК (Фитал, 2–2,5 л/га);

аметоктрадин + хлороксид міді, к.с. (Орвего, 0,8–1 л/га);

беналаксил–М + манкоцеб, з.п. (Фантік М, 2,5 кг/га);

валіфенал + манкоцеб, ВГ (Валіс, 2 кг/га; Емендо М, 2–2,5 кг/га);

гідроксид міді, ВГ (Косайд 2000, 2,5 кг/га та аналоги);

диметоморф + манкоцеб, в.г, ЗП (Акробат МЦ, Кольт 690, 2 кг/га та аналоги);

дифеноконазол, КЕ (Скор 250 ЕС, 0,5 л/га);

манкоцеб, ЗП (Дітан М-45, 1,2–1,6 кг/га та аналоги);

манкоцеб, ВГ (Манзат, 1,3 кг/га);

манкоцеб + пропамокарб гідрохлорид, КС (Татту, 3 л/га);

манкоцеб + цимоксаніл, ВГ (Наутіл, 1,8–2 кг/га);

мандіпропамід, КС (Ревус 250 SC, 0,5–0,6 л/га);

мандіпропамід + дифеноконазол, КС (Ревус Топ 500 SC, 0,6 л/ га);

металаксил- М + манкоцеб, ВГ (Ридоміл Голд МЦ 68 WG, 2,5 кг/га та аналоги);

метирам, в.г. (Полірам ДФ, 2–2,5 кг/га);

метирам + гідроксид міді, ВГ (Каурітіл ДФ, 3 кг/га);

оксатіапіпролін + фамоксадон, СЕ (Зорвек Інкантія, 0,4–0,5 л/га);

піраклостробін + диметоморф, КЕ (Кабріо Дуо, 2,5 л/га);

піраклостробін + метирам, ВГ (Кабріо Топ, 2 кг/га);

пропінеб, ЗП (Антракол 70 WG, 2 кг/га);

сульфат міді триосновний, КС (Купроксат, 3–5 л/га та аналоги);

фенамідон + пропамокарб гідрохлорид, КС (Консенто 450 SC, 1,7–2 л/га);

флуазінам, КС (Ширлан 500 SC, 0,3–0,4 л/га та аналоги);

фосетил алюмінію, ЗП (Ефатол, 2 кг/га);

хлороксид міді, КС (Медян Екстра 350 SC, 2–2,5 л/га);

ціазофамід, КС (Ранман Топ, 0,5 л/га);

цимоксаніл + манкоцеб, ВГ (Курзат М 68, 2–2,5 кг/га та аналоги);

цимоксаніл + фамоксадон, ВГ (Тайтл 50, 0,6 кг/га, та аналоги);

цимоксаніл + хлороксид міді, ЗП (Ордан, 2,5–3 кг/га).

Перше профілактичне обприскування рослин фунгіцидами проводять через 10–15 діб після висаджування розсади в ґрунт. Усі подальші обробки рослин виконують на основі даних прогнозу розвитку хвороб, біологічних особливостей сорту чи гібрида. Вибір фунгіциду залежить від спектра фунгітоксичної дії та рівнів захисної спроможності діючої речовини препарату щодо збудника хвороби.

 

Проти фітофторозу можна використовувати також біопрепарати: Агат 25-К, т.п. (0,3 г/5 л води/ сотку); ТрихоПлант, к.с. (150–200 мл/5 л води/ сотку). У разі загрози інтенсивного розвитку фітофторозу — проводити дострокове збирання плодів із подальшим їхнім дозарюванням у сховищах. Проти поверхневої інфекції фітофторозу обов’язкове проведення дезінфекції плодів перед закладанням їх на дозарювання в гарячій воді (60°С протягом 1,5–2 хв) або в 50%-у розчині бури, нагрітої до 50°С. 

                   

І. Марков, професор НУБіП України

Журнал «Пропозиція», №4, 2020 р.

Інтерв'ю
Ма­рек Руж­няк— влас­ник гру­пи ком­паній Agro-Land Group
Аг­рар­на Поль­ща та­кож міцно «при­кипіла» до Ук­раїни, ад­же польські тех­но­логії, техніка, посівний та насіннєвий ма­теріал уже дав­но от­ри­ма­ли схва­лен­ня ук­раїнських сільгоспви­роб­ників і
Турбота про навколишнє середовище, збереження біорізноманіття, покращення медоносної бази, підтримка держави. Оперування сучасними знаннями, організація промислових пасік та інвестиції в переробне обладнання. Таким, цілком імовірно, може... Подробнее

1
0