Захист сільськогосподарських культур від листогризучих совок

Сільськогосподарським культурам в Україні шкодить ціла група багатоїдних лускокрилих шкідників, яка має назву “листогризучі совки”. До початку нашого століття домінуючими були капустяна совка, совка-гамма та С-чорне. Згодом зросла кількість інших видів совок: бавовникова, помідорна (карадрина), городня, горохова.
Останнім часом на полях зафіксовано високу чисельність і шкодочинність цієї групи шкідників, розширення їхнього ареалу. Так, у 2001–2004 рр. виявляли осередки, в яких пошкодженість рослин цукрових буряків і багаторічних трав совкою-гаммою сягала 53–75% за чисельності гусениць 10–26 екз./м2 (Київська, Вінницька, Сумська, Черкаська обл.). Капустяна совка в господарствах АР Крим, Миколаївської, Одеської, Харківської, Хмельницької областей місцями пошкоджувала майже 100% рослин капусти.
У степовій зоні в 2000–2004 рр. значної шкоди завдавали помідорна й бавовникова совки. Так, за середньої пошкодженості томатів карадриною (5–17%) в осередках цей показник сягав 50–100%. Бавовникова совка пошкоджувала рослини кукурудзи, соняшнику, овочевих культур на 3–17, максимально — на 30–80%.
На інтенсивність розмноження листогризучих совок водночас із погодними чинниками значною мірою впливають умови господарювання. Так, з огляду на загальну економічну скруту, нинішній стан сільського господарства в нашій країні залишається важким. Через дефіцит фінансів технологію рослинництва аграрії часто виконують не в повному обсязі і, як наслідок, значно порушують агротехніку вирощування культур, що, своєю чергою, спричиняє надмірну забур’яненість полів.
На жаль, Україна втратила провідні позиції застосування біологічного методу захисту рослин. Так, у 1991 р. на повну потужність працювали 268 біолабораторій, а біологічні засоби використовували на площі 5 млн га. Нині в країні функціонує лише 73 біолабораторії (до того ж, більшість із них — комерційні підприємства з некваліфікованими кадрами), а біозахист здійснюють на 1 млн га землі.
Через це застосування трихограми для боротьби з лускокрилими шкідниками сільгоспкультур зведено до абсурдного мінімуму. Вкрай недостатні й обсяги застосування хімічних заходів захисту рослин.
Погіршенню фітосанітарної ситуації посівів, стрімкому поширенню шкідників, зокрема совок, сприяє також стихійне вилучення землі з обороту і водночас відновлення екологічної ніші різних багатоїдних фітофагів.
Особливості розвитку й спосіб життя листогризучих совок багато в чому подібні. Зимують гусениці, лялечки, інколи й метелики. Метелики літають, починаючи з квітня і до кінця вегетаційного періоду. Яйця відкладають зісподу листя бур’янів, а також культурних рослин. Гусениці живляться листками: спершу скелетують їх, а потім обгризають. Заляльковуються на рослинах або в грунті.
Протягом року більшість видів розвивається в двох генераціях. Тоді ж совка-гамма, а інколи й карадрина та бавовникова совка дають три покоління.
Листогризучі совки мають своїх природних ворогів, до яких належать паразитичні комахи з ряду перетинчастокрилих, зокрема яйцепаразит трихограма, а також мухи-тахіни. Яйця гусениць і лялечок знищують хижі жужелиці, золотоочки, мурахи, птахи (шпаки, граки, чайки, галки, горобці).
Зважаючи на трофічні особливості й спосіб життя листогризучих совок, осередкове заселення ними посівів, для обмеження чисельності й шкодочинності цих фітофагів потрібна система заходів захисту. Складовими цієї системи є агротехнічні, механічні методи, широке застосування біологічних і хімічних засобів.
Оскільки заселеність полів совками багато в чому залежить від забур’яненості, для обмеження темпів розмноження цих шкідників ефективними будуть заходи, спрямовані на знищення бур’янів.
Серед агротехнічних заходів захисту рослин важливе значення мають обробіток грунту та дотримання технології вирощування сільськогосподарських культур. Так, під час зяблевої оранки зимуючих лялечок листогризучих совок заорюють у глибші шари грунту, звідки метелики не в змозі вибратись. Після гороху й інших бобових культур та ріпаку поле треба переорати відразу ж, зібравши врожай, оскільки саме на них починає розвиватися перше покоління капустяної совки.
Посіви просапних культур (цукрові буряки, соняшник, кукурудза, овочеві) з оптимальною густотою рослин і чистими від бур’янів та розпушеними міжряддями в період льоту метеликів совок менше принаджують їх для відкладення яєць. Розпушення міжрядь названих вище культур із присипанням бур’янів у рядках під час відкладення яєць і виплодження гусениць та відходу їх на залялькування й розвиток лялечок сприяє зниженню значної частки популяцій шкідників та активізації діяльності хижих комах.
На зрошуваних полях дощування під час виплодження гусениць і залялькування призводить до загибелі 80–85% гусениць молодших віків та лялечок.
Для відловлювання метеликів совок можна використовувати коритця з мелясою, що шумує. Їх виставляють по периметру поля через 20–30 м одне від одного на відстані 15 м від краю поля. Щоранку метеликів вибирають із коритець у відро з водою і знищують. За допомогою коритець можна відловити близько 70% метеликів, саме тому їх вважають важливим засобом обмеження чисельності совок.
Із біологічних заходів регулювання чисельності листогризучих совок ефективним є застосування трихограми совкових форм у зонах Лісостепу й Північного Степу. У регіонах, де складаються сприятливі умови для розвитку цього яйцепаразита (ГТК 0,9–1,2), перший його випуск проводять на початку, другий — у період масового відкладання яєць. За умов подовжених строків льоту здійснюють додатковий випуск трихограми — через 5–7 днів після другого. На зернобобових, багаторічних травах, цукрових буряках, овочевих у перший строк випускають 20 тис. самиць паразита на 1 га, в дальших випусках — із розрахунку одна самиця на 20 яєць шкідника на 1 м2.
За ГТК 0,5–0,8 або 1,3–1,7 використовують трихограму методом повторних випусків, оскільки її дія обмежується 3–5 днями. Перший випуск паразита (30–40 тис. на 1 га) проводять за чисельності не менше 4–5 яєць на 1 м2 (перше покоління); 7–8 яєць на 1 м2 (друге покоління) для совок із груповою яйцекладкою (капустяна, бавовникова) та 15 яєць на 100 рослин за поодинокої яйцекладки (совка-гамма, карадрина). Для оптимізації строків і норм випуску трихограми слід дотримуватися технології використання феромонних пасток. Якщо, наприклад, на одну пастку виявлено в середньому 3–4 самиці першого або 7–8 другого покоління капустяної совки чи 4 самиці бавовникової совки, то трихограму випускають через 2–3 дні.
Під час захисту посівів від карадрини можуть виникнути труднощі, пов’язані з біологічними особливостями шкідника. Яйцекладки, які з’являються через 1–3 дні після вильоту совки, прикриті сіруватими волосинками, що захищають яйця від паразитів та інших чинників негативного впливу. Тому ефект від трихограмування можливий у разі випуску цієї комахи на плантації до та під час відкладання яєць карадриною, починаючи з другої половини травня. Серед інших важливими є названі вище агротехнічні заходи.
Із хімічних засобів проти листогризучих совок використовують Альтекс 100, к.е. (0,10–1,15 л/га), Базудин 600 EW, 60% в.е. (1–2 л/га), Дамаск, 60% в.е. (1 л/га), Діазинон, 60% к.е. (1 л/га), Децис, 2,5% к.е (0,3 л/га), Децис Форте, 12,5% к.е (0,05–0,08 л/га), Золон, 35% к.е. (1,5–3,0 л/га), Сумі-альфа, 5% к.е. (0,2 л/га), Ф’юрі, 10% в.е. (0,1–0,15 л/га), Шерпу, 25% к.е. (0,16 л/га). Ефективним є використання гормональних препаратів у посадках капусти: Димілін, 25% з.п. (0,08–0,12 кг/га), Матч 050, 5% к.е. (0,4 л/га), Номолт, 15% к.с. (0,3 л/га). Застосування інсектицидів на плантаціях томатів, баклажанів, перцю проти гусениць помідорної, бавовникової та інших совок бажане до початку плодоутворення.
Відомо, що використання навіть високоефективних хімічних інсектицидів не гарантує довготривалого стримування чисельності шкідників. До того ж, санітарно-гігієнічні вимоги потребують обмеження застосування інсектицидів, особливо на овочевих культурах, насінниках багаторічних трав. Тому в захисті вирощуваних культур від листогризучих совок істотного значення набувають такі екологічно безпечні засоби, як мікробіопрепарати. З останніх ефективними проти названої групи шкідників є Бітоксибацилін (норма витрати — 2–3 кг/га) та Лепідоцид (1,5–2,0 кг/га). Ці препарати застосовують проти гусениць I–II покоління.
Враховуючи наявність природних ворогів листогризучих совок, певне значення в обмеженні чисельності останніх можуть мати й природоохоронні заходи.
На присадибних ділянках для зниження шкодочинності капустяної совки після збирання капусти та інших капустяних культур грунт потрібно перекопати й заборонувати. Вивернутих лялечок шкідника добре поїдають граки, шпаки, чайки, а також свині й свійські птахи. Розсаду капусти треба висаджувати в ранні строки, ретельно знищувати бур’яни. Чимале захисне значення має також розпушування міжрядь капусти та інших культур, що спричиняє загибель великої кількості лялечок та погіршує умови для вильоту метеликів. Яйця молодих гусениць можна збирати і вручну, поки вони не залізли вглиб качана. Робити це слід рано вранці або вдень у похмуру погоду.