Захист посівів сої від бур’янів

У цій статті розглянемо питання шкідливості сегетальної рослинності у посівах сої, адже ця культура нині займає вагому частку в сівозмінах сільгоспвиробників України. Варто зазначити, що в її посівах у всіх регіонах країни переважає змішана засміченість різними видами бур’янів, що потребує застосування навіть радикальних заходів їхнього контролю. Водночас врахувати потрібно й те, що останніми роками у посівах культури відзначають шкідливість амброзії полинолистої, ареал якої розширюється із підвищенням температури.

Також останніми роками в посівах сої помітно зросли кількість і шкідливість таких бур’янів, як підмаренник чіпкий, паслін чорний, нетреба звичайна, злинка канадська, які здатні чинити культурним рослинам значну конкуренцію в боротьбі за джерела росту й розвитку. Так, втрати врожаю сої від шкідливості злинки канадської у посівах сої зафіксовані на рівні майже 83%. Окрім того, рослини цього бур’яну активно заселяють шкідливі комахи, які є переносниками різних інфекційних хвороб (злинка може уражуватися вірусом жовтої мозаїки).

Якщо раніше характер та ступінь забур’яненості посівів сої визначався, насамперед, потенційними запасами насіння та вегетативних органів розмноження бур’янів у ґрунті, погодними умовами навесні та на початку літа, то тепер на ступінь забур’янення впливатимуть підвищення температури повітря, яке вже відбулося, та поява нових видів бур’янів через відчутне потепління. Тому аграрії під час вирощування сої з кожним роком стикаються з новими викликами, які потрібно швидко вирішувати.

Шкідливість бур’янів у посівах сої залежить, насамперед, від їхнього видового складу, умов вологозабезпеченості, скоростиглості сорту, густоти стояння посіву, потенційної забур’яненості орного шару, заходів догляду за посівами.

Найпоширенішими та дуже шкідливими в посівах сої є пізні ярі види, такі як щириця звичайна, куряче просо, мишій сизий. До шкідливих видів, які впливають на врожайність культури, належать види щириці, гірчиця польова, підмаренник чіпкий, чистець однорічний, види гірчаку, види осоту, талабан польовий, фіалка польова, ромашка непахуча, жабрій звичайний, паслін чорний, грицики звичайні, березка польова, галінсога дрібноквіткова, злинка канадська, портулак городній, пирій повзучий, нетреба звичайна, дурман звичайний та інші види. Більшість видів дводольних бур’янів (лобода біла, талабан польовий, редька дика, грицики, осот польовий тощо) мають потужну стрижневу кореневу систему та надзвичайно високу природну стійкість до несприятливих умов середовища, тому надто інтенсивно починають домінувати в екосистемі, поглинаючи значну частину світла, вологи й поживних речовин. Така конкуренція у початкові фази розвитку культури вкрай небезпечна.

Для ефективного контролю сегетальної рослинності в посівах сої не варто недооцінювати, зокрема, й повторне забур’янення культури. Поява наступної хвилі бур’янів у її посівах характерна для другої половини літа, тобто наприкінці вегетації культури. Як правило, в цей час посіви можуть активно заростати такими бур’янами, як види лободи й щириці, пасльоном чорним, курячим просом та іншими. У результаті знижується продуктивність посівів й ускладнюється процес збирання культури, що теж призводить до збільшення втрат урожаю.

Застосування гербіцидів під час вегетації сої дає змогу забезпечити контроль бур’янів у фази росту й розвитку, які є найчутливішими до впливу хімічних речовин.

З урахуванням цього рекомендовано вносити гербіциди з умістом таких діючих речовин: імазамокс, бентазон, тифенсульфурон-метил, ацифлуорфен, хлоримурон-етил, імазетапір та інші.

Ефективний контроль однорічних злакових та двосім’ядольних бур’янів під час етапу органогенезу двох-трьох справжніх листків культури забезпечує застосування післясходових препаратів на основі інгібіторів АЛС-похідних імідазоліну, а саме з умістом діючої речовини імазамокс (Пассат, РК, Пульсар 40, РК, Імамекс 40 SL, PK), 40 г/л, з нормою витрати 0,75–1 л/га.

Гербіциди з умістом імазамоксу пригнічують як вегетуючі, так і нові проростки бур’янів завдяки ґрунтовій активності, стримують появу наступної хвилі бур’янів. Такі препарати ефективно діють на широкий спектр дводольних і злакових бур’янів: види щириці та мишію, канатник Теофраста, вівсюг звичайний, просо куряче, галінсогу дрібноквіткову, фіалку польову, підмаренник чіпкий, паслін чорний, талабан польовий, гірчицю польову.

Амброзія полинолиста чутлива до дії препаратів на основі діючої речовини імазамокс. Проте слід враховувати, що стійкими до діючої речовини імазамокс є однорічні двосім’ядольні бур’яни з родини лободових. Діюча речовина імазамокс інгібує синтез протеїну в бур’янах. Унаслідок її дії молоде листя жовтіє, точки росту відмирають, призупиняється розвиток рослин бур’янів, спостерігається карликовість і як результат — загибель рослин. Зростання бур’янів призупиняється вже через декілька годин після застосування препарату. Причому видимі ознаки загибелі рослин бур’янів не візуально не спостерігаються — вони проявляються пізніше, а повна загибель бур’янів настане через три — шість тижнів після обприскування.

Застосування гербіцидів із діючою речовиною імазамокс під час фази розвитку культури перший трійчастий листок і коли злакові бур’яни ще повністю не зійшли, призводить до зниження ефективності. Тому задля отримання високої ефективності обприскування слід виконувати за настання оптимальних строків.

Для контролю дводольних бур’янів допускається використання імазамокс у баковій суміші з бентазоном. Наприклад, імазамокс, 22,4 г/л + бентазон, 480 г/л (Корум, РК). Загалом пропорцію препаратів слід корегувати в кожному випадку окремо. Для обмеження шкідливості однорічних двосім’ядольних бур’янів застосовують гербіциди з умістом діючої речовини бентазон (Базагран, в.р., Бента, РК, Ефес, РК) 480 г/л, з нормою витрати 1,5–3 л/га (один — три справжні листки культури).

Гербіциди на основі діючої речовини бентазон, яким характерна селективна дія щодо сої, ефективні для контролю пасльону чорного, ромашки непахучої, підмаренника чіпкого, талабану польового, зірочника середнього, галінсоги дрібноквіткової, гірчиці польової, редьки дикої, волошки синьої, осоту, гірчаків, нетреби, щириці, капустяних бур’янів. У разі слабкого забур’ янення посівів сої у ранні фази розвитку бур’янів можливе внесення бентазону з мінімальною нормою витрати, а за надмірної засміченості та в пізніші фази розвитку бур’янів норма витрати має бути максимальна.

Для досягнення найвищої ефективності гербіцидів на основі діючої речовини бентазон під час обприскування потрібно робочий розчин наносити на об’єкт так, щоб листя та стебла бур’янів були повністю змочені. Обприскувати слід по бур’янах, які не перекриті листям культури, і доступні для попадання на них препарату.

Для знищення чутливих бур’янів (стадія двох — чотирьох листків) у ранні фази розвитку рекомендовано застосовувати гербіциди з умістом діючої речовини тифенсульфурон-метил (Оріон, ВГ, Сміт, ВГ, Формула, в.г.) 750 г/кг. Чутливими до дії цієї активної речовини є такі основні бур’яни: канатник Теофраста, щириця розлога, падалиця ріпаку й соняшнику, лобода біла, види жабрію, види ромашки, види гірчаку, портулак городній, редька дика, гірчиця польова, сухоребрик лікарський, зірочник середній, талабан польовий та інші. Середньочутливими є амброзія полинолиста (два листки), осот польовий, підмаренник чіпкий, осот жовтий та інші. Стійкість до дії цих гербіцидів проявляють березка польова, види молочаю, галінсога дрібноквіткова, паслін чорний.

Гербіциди на основі діючої речовини тифенсульфурон-метил застосовують для контролю однорічних дводольних бур’янів у посівах сої з помірним і середнім ступенями забур’янення чутливими до препарату бур’янами в посівах сої вузькорядного способу сівби з міжряддям 15–22 см. Також використовують як страхові гербіциди після неефективних результатів дії ґрунтових препаратів або для контролю повторної хвилі забур’яненості, особливо рослинами з родини капустяних.

Для контролю широколистяних бур’янів у посівах сої застосовують препарати з умістом діючої речовини ацифлуорфен (Сойгард Голд SL, PK, Флагман Екстра, РК та інші). Гербіциди на основі ацифлуорфену ефективні для обмеження шкідливості редьки дикої, гірчаку почечуйного, зірочника середнього, фіалки польової, видів щириці, гірчиці польової, галінсоги дрібноквіткової, падалиці ріпаку та соняшнику, підмаренника чіпкого, амброзії полинолистої, портулаку городнього, ромашки лікарської та інших.

Гербіцид швидко абсорбується і поширюється рослинами бур’янів у надземній частині та кореневою системою. Загалом ацифлуорфен має чітко виражену контактну й системну дії, селективний, не тільки абсорбується листками та корінням, а й може рухатися рослиною. Інгібує фермент, який бере участь у синтезі хлорофілу. Загибель бур’янів відбувається внаслідок руйнування їхньої клітинної мембрани. Після проникнення в рослини бур’янів, діюча речова пригнічує процеси синтезу білка та хлорофілу, зупиняє процес перетворення енергії, вводить бур’ян у стан стресу. Повна загибель бур’янових рослин настає через три — чотири дні. Обприскування краще виконувати в безвітряну, відносно вологу теплу погоду з температурою повітря в межах 15–25°С. Застосовувати гербіциди на основі активної речовини ацифлуорфен для обприскування посівів, які пошкоджені шкідниками або хворобами, а також у жарку погоду, коли температура повітря понад 25°С, або ж у разі можливих нічних приморозків не рекомендується.

У посівах сої для контролю дводольних та злакових бур’янів вносять гербіцид з умістом діючої речовини на основі хлоримурон-етилу (Сойгард WG, ВГ) 750 г/кг. Норма витрати такого препарату становить 0,012 кг/га. Посіви сої обприскують за наявності від одного до п’яти трійчастих листків, у період активного розвитку бур’янів, але не пізніше фази чотирьох листків для широколистяних і трьох — для бур’янів із вузькими листками.

Гербіцид застосовують для обмеження шкідливості таких бур’янів: осот польовий, види сухоребрика, амброзія полинолиста, редька дика, види молочаю, жабрій звичайний, види гірчаку, гірчиця польова, види мишію, види проса, види щириці, падалиця соняшнику, зірочник середній, паслін чорний та інші. Активна речовина — хлоримурон-етил швидко абсорбується надземною частиною бур’янів і переміщується в зони росту коренів і стебел. Блокує фермент ацетолактатсинтази, який сприяє синтезу незамінних амінокислот — лейцину та валіну, в результаті чого поділ клітин і розвиток бур’янів припиняються. Видимі ознаки дії з’являються протягом 3-5 днів, хлороз листя та повна загибель спостерігаються через один — три тижні після обприскування.

Основними рекомендаціями, яких слід дотримуватися під час застосування таких препаратів, є оптимальна температура від 10 до 7°С (не нижче як 5°С) і безвітряна погода, бажано вносити за помірної вологості ґрунту. Дощ або зрошення через один — три дні після застосування покращують ефективність дії препарату. Не рекомендується застосовувати в посівах сої, які перебувають у стресовому стані, зокрема через понижену температуру повітря, спеку, посуху, механічне пошкодження або в разі заводнення після зливи, наявності роси або її залишків на поверхні бур’янів. Недоцільно застосовувати на ґрунтах із рівнем рН понад 7.

Широким спектром дії вирізняються препарати на основі поєднання двох діючих речовин імазетапір, 450 г/кг, + хлоримурон-етил, 150 г/кг (Фабіан, ВГ). Посіви сої обприскують, застосовуючи норму витрати препарату 0,1 кг/га, у ранні фази розвитку вегетуючих бур’янів (злакові — до двох-трьох листків, а дводольні — до чотирьох-шести листків) незалежно від фази розвитку культури. Такі препарати є селективними двокомпонентними гербіцидами для захисту посівів сої від однорічних і деяких багаторічних дводольних і злакових бур’янів. Амброзія полинолиста належить до групи бур’янів, що є високочутливими до дії таких препаратів. Поєднані в препараті два активні інгредієнти належать до групи інгібіторів синтезу ацетолактатсинтази. Завдяки цьому протягом декількох годин після обприскування вони проникають через листя й корені, пересуваються флоемою і ксилемою та накопичуються в точках росту. В результаті дії препарату пригнічуються процеси синтезу протеїну, що призводить до порушення поділу й росту клітин меристем.

Гербіциди з таким механізмом дії зупиняють ріст бур’яну через декілька годин після обробки, і майже відразу він припиняє конкуренцію з рослинами сої. Впродовж одного — трьох тижнів після обприскування листки стають хлоротичними, точки росту поступово відмирають, коренева система не розвивається. Ледь утворені молоді корінці, досягши довжини 1–1,5 см, також гинуть. Період захисної дії посівів сої триває впродовж вегетації культури.

Зазначена вище інформація про гербіциди, які застосовують для контролю сегетальної рослинності, звісно, невичерпна. Повний асортимент гербіцидів, які можна застосовувати для контролю бур’янів у посівах сої, наведено в «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні». Для успішного контролю бур’янів у посівах сої хімічні заходи варто застосовувати ще під час вирощування попередників, які чергують із соєю у сівозміні. Основою такого контролю є його ретельне планування вже на ранньому етапі. Таким чином, обмеження чисельності бур’янів у посівах сої бажано починати ще після збирання попередника та підготовки ґрунту під посів наступної культури, тобто сої. Завдяки хімічному захисту посівів сої від шкідливості бур’янів під час вирощування культури зникає міжвидова конкуренція за площу живлення та освітлення на користь культури.

І. Сторчоус, канд. с.-г. наук

Журнал «Пропозиція», №5, 2020 р.