Спецможливості
Технології

Захист плодових розсадників у лісостепу України від трубкокрутів і довгоносиків у ранньовесняний період

05.06.2008
538
Захист плодових розсадників у лісостепу України від трубкокрутів і довгоносиків у ранньовесняний період фото, ілюстрація
Захист плодових розсадників у лісостепу України від трубкокрутів і довгоносиків у ранньовесняний період

Захист плодових розсадників у лісостепу України від трубкокрутів і довгоносиків у ранньовесняний період

Яблуневий квіткоїд є постійним видом в агробіоценозі плодового розсадника і завдає значної шкоди саджанцям і підщепам на полях розсадника, маточнику вегетативно розмножуваних підщеп, маточно-живцевим і особливо маточно-насінним насадженням яблуні. У грушевих садах шкідник зустрічався зрідка (не більше 2% від групи всіх садових довгоносиків), на полях вирощування саджанців груші і маточнику вирощування айви був відсутнім.

Встановлено, що біологічний розвиток цього виду становить рік. Зимують жуки в грунті на глибині 2–3 см, а також під опалим листям в садах, лісополосах, поблизу них, або в лісі під дикою яблунею. Появу цього шкідника в кроні дерев ми відмічали разом з букаркою за середньодобової температури повітря близько 6°С, що збігалося з фазою “набрякання бруньок” (кінець березня 1986 р., 1989—1990 рр., 1999–2001 рр.; І–ІІ декадах квітня 1987–1988 рр., 1991–1998 рр.). Масове заселення насаджень у розсаднику спостерігалося пізніше, через 7–10 днів за середньодобової температури повітря 8°С, що збігалося з фазою “зеленого конуса”.
Спостереження свідчать, що спочатку відбувалося заселення і пошкодження бруньок в маточних насаджень, через два-три дні (1986 р., 1989–1991 рр., 1997–1999 рр.) або одночасно (1987–1988 рр., 1991–1996 рр., 1999–2001 рр.) — саджанців, отриманих шляхом зимового щеплення, маточників вегетативно розмножуваних підщеп, насінних і вегетативних підщеп, висаджених у розсадниках восени.
Слід відмітити, що заселення садивно-підщепного матеріалу відбувається дуже швидко, особливо за температури повітря 10...12°С і вище. Шкідник має змогу літати і характеризується надзвичайно високою ненажерливістю.
За відсутності проведення захисних заходів протягом світлового дня (з 10 години ранку до третьої дня) одна самка шкідника знищує 97,9–100% усіх вегетативних бруньок на саджанцях другого року вирощування, що створює цілком реальну загрозу рослинам на полях розсадника.
Встановлено, що шкідник через 1–3 дні залишає рослини на полях розсадника і повертається знову в маточні сади (до 99% щільності популяції), аби знову пошкоджувати бруньки і відкладати яйця в бутони (по одному яйцю).
Спостереження свідчать, що спарювання особин починається одразу після їх появи з наступним відкладанням яєць. Плодючість шкідника порівняно з іншими садовими жуками, є невеликою — 40–70 яєць, рідко — 100. Оптимальна температура для відкладання яєць перебуває в межах 12...16°С. У цьому інтервалі температур самиці максимально реалізують потенційний запас яєць.
Результати спостережень свідчать, що розвиток личинок триває 18–25, стадії лялечок — 6–12 днів (за температури 14...22°С). Масовий вихід молодих жуків спостерігався наприкінці IІІ декади травня — І декади червня (1986 р., 1989–1990 рр., 1999–2001 рр.) і ІІ декади червня (1987–1988 рр., 1991–1998 рр.). Таким чином, весь цикл розвитку яблуневого квіткоїда орієнтовно становить 1–2 місяці. Встановлено, що 97% особин популяції шкідника, закінчивши відкладання яєць, гине. Найбільшої шкоди фітофаг завдає саме в наступні строки свого розвитку: від пробудження та заселення насаджень і до закінчення яйцекладки. Шкодочинність виду полягає як у знищенні брунькової вегетативної маси рослин, особливо прищепно-підщепного матеріалу, так і в зниженні виходу насіння у маточно-насінних садах.
Сірий буряковий довгоносик є постійним шкодочинним видом у шкілках сіянців яблуні та груші.
Встановлено, що зимують жуки в грунті на глибині до 60 см. Генерація комах, як правило, дворічна, личинки за своє життя (13–14 місяців) живуть у грунті і розподіляються так: 0–15 см — 0,1%; 16–30 см — 20,9%; 31–45 см — 29,6%; 46-60 см — 41,6%; 61–70 см — 7,8%, глибше вони не траплялися. Тут вони розвивалися на коренях осоту рожевого та березки польової як найбільш поширених бур’янів у розсаднику, засміченість якими за останні 15 років значно зросла. Навесні, після прогрівання грунту до 3°С жуки, сірого бурякового довгоносика починали підніматися вгору. Масова поява шкідника після перезимівлі спостерігалася наприкінці ІІІ декади квітня (1986 р., 1988–1990 рр., 1993–1995 рр.) або наприкінці І декади травня (1987 р., 1991–1992 рр., 1996–1999 рр.).
На поверхні шкідник ховався під грудочками землі, рослинними рештками, у ямках, залишав їх лише для живлення.
Масове спарювання особин розпочиналося з початку травня, а наприкінці ІІ—ІІІ декад травня відбувалося масове відкладання яєць у грунт. З другої половини червня спостерігалося поступове зниження темпів відкладання яєць, згасання активності жуків та їхня смерть. Найбільшої шкоди в шкілці сіянців жуки завдавали в період своєї найбільшої активності — від середини травня до закінчення І декади червня. Спочатку відбувалося пошкодження сходів дички яблуні, потім (через 7–10 днів) — сходів груші, що пов’язано з біологічними особливостями розвитку цих культур. Пошкоджувалися також і рослини, що були запікірувані. Пікірування проводилося в ІІІ декаді травня у фазі двох справжніх листків.
Жуки не віддавали особливої переваги яблуні чи груші. Харчувалися листочками, об’їдаючи їх з країв, а також пошкоджуючи точку росту рослини. Встановлено, що за чисельності сірого бурякового довгоносика 0,1–0,3 екз./м2 у шкілці сіянців яблуні та груші знищується до 98% вегетуючих рослин.
Відроджені личинки шкідника добиралися до корінців бур’янів, живлячись ними. Навесні вони піднімалися вгору, заляльковувалися. Відродження жуків нового покоління розпочиналося наприкінці липня і закінчувалося наприкінці серпня, залишаючись у грунті до весни наступного року.
Нами вивчалися трофічні зв’язки довгоносика. Для цього в шкілці сіянців яблуні розкладали принади по 100 г кожна з розрахунку: одна принада на 100 м2 площі. Як принади ми використовували зелену масу осоту рожевого, березки польової, полину, амброзії, лопуха, люцерни, еспарцету, пшениці, а також жом, силос, подрібнені коренеплоди (буряк, морква). Їх розкладали ранньої весни в період виходу довгоносиків на поверхню грунту до появи сходів дички яблуні. Результати обліків засвідчили, що на зеленій масі збиралося по 34–42 жуки на одну принаду, а на інших їх було мало чи не було зовсім, хоча останні часто рекомендуються в літературі.
Саме тому для зниження чисельності довгоносиків після висівання насіння зерняткових культур і до появи сходів як принади слід використовувати лише зелену масу рослин, оброблених такими препаратами (з розрахунку на 10 л води): Антіо, 25% к.е. (20,0 мл), Базудин, 60% в.е. (15,0 мл), Маврик 2Ф, 22,3% ФЛО (5,0 мл), Конфідор, 20% в.р.к. (2,5 мл), Каліпсо*, 48% к.с. (2,5 мл), Актара, 25% в.г. (2,0 г), Регент, 80% в.г. (0,2 г).
Ми випробовували нові препарати проти шкідника, обробляючи ними посівний матеріал: Промет 400, 40% мк.с. (2,5–3,0 мл/кг), Гаучо, 70% з.п. (8–10 г/кг) і Круізер, 35% т.к.с. (1,5–2,5 мл/кг). Встановлено, що на третю добу більше половини підсаджених в ентомологічні ізолятори жуків було уражено внаслідок отруєння цими інсектицидами, що свідчить про перспективність цих препаратів і правильність включення їх до національного “Переліку пестицидів і агрохімікатів…”.
Ефективним для зниження чисельності шкідника є застосування хімічних препаратів шляхом наземного обприскування, зокрема: Антіо, 25% к.е. (2,0 л/га), Маврик 2Ф, 22,3% ФЛО (0,5 л/га), Конфідор, 20% в.р.к. (0,25 л/га), Каліпсо*, 48% к.с. (0,25 л/га), Актара, 25% в.г.(0,2 кг/га), Регент, 80% в.г. (0,02 кг/га).

Ю. Яновський,
канд. с.-г. наук, ст. науковий співробітник відділу захисту рослин,
Мліївський інститут садівництва
ім. .Л. П. Симиренка УААН

* Препарат перебуває на стадії
державних випробувань

Інтерв'ю
Український агрокомплекс відзначає експортна орієнтованість. Тому логістична складова для аграріїв має не менше значення, ніж власно агровиробництво. Зокрема, протягом врожайного минулого року обсяги перевалки зерна в українських портах... Подробнее
Висока культура землеробства потребує організованості та злагодженості у виконанні кожного технологічного процесу. А в умовах інтенсивного землеробства всі технологічні операції слід довести до ідеалу, оскільки їхнє виконання є найбільш... Подробнее

1
0