Як заробити на смородині?
Вирощують смородини у нас чимало. Але багато професійних виробників вже не можуть точно згадати, коли на ній добре заробляли. Ціни на ринку у гривнях зараз тримаються на рівні 2010–13 років. А сама гривня за цей час «схудла» більш ніж утричі. Секретами прибуткового бізнесу на смородині ділиться власник фірми «Агроспецгосп» Юрій Качунь, який вирощує смородину поблизу Тернополя.
Дуже важливо правильно обрати сорти
«У нього така плантація, яких я і в Європі не бачив», — сказав про Юрія Качуня один з вітчизняних виробників смородини. Красиві, доглянуті ряди кущів, справжнісінький газон у міжряддях без жодної бур’янини. Плантацією сунуться тракторці з причіпними комбайнами, які не залишають після себе жодної ягоди ні на кущі, ні на землі. В час, коли всі, у кого вистачає грошей, кидаються садити лохину, а у кого не вистачає — малину, Юрій Качунь з-поміж ягідних культур вирощує одну смородину. В нинішньому сезоні площа його ягідника — 50 га.
«Смородина — пречудова ягода, я не знаю, навіщо шукати іншу», — говорить господар. У цьому питанні він не погоджується з багатьма виробниками ягід, які скаржаться на те, що на смородині неможливо заробити, а інколи й узагалі корчують насадження.
Головною помилкою тих, хто брався вирощувати смородину в попередні роки, Юрій Качунь називає те, що вони орієнтувалися на державну програму компенсації вартості посадкового матеріалу. Річ у тім, що до 2015 р. ця програма передбачала компенсацію тільки якщо висаджуються районовані сорти. А таких районованих сортів у програмі було всього три — і всі ранні, вітчизняної селекції (Ювілейна Копаня, Софіївська і Вернісаж).
«Я дивуюсь некомпетентності тих, хто складав перелік сортів. Адже смородина — це ж не суниця, де основний прибуток отримують від ранньої ягоди», — коментує Ю. Качунь. Він пояснив: «Смородина, на відміну від суниці, — не десертна ягода. Ніхто не купує смородину, щоб їсти її ложкою, з цукром чи сметаною. Левова частка смородини йде на переробку». Відповідно, ранні сорти смородини мають лише забезпечувати перші поставки на заводи, розширюючи сезон переробки.
Пан Юрій нагадав ще про одну особливість ранньої смородини — вона найкраща для виробництва концентратів. Однак останніх в Україні майже не виробляють: T. B. Fruit, виробник соків Galicia — рідкісний виняток. Щоправда, рання смородина підходить також для сушіння.
Натомість більша частина врожаю смородини йде на заморожування. А для заморожувальників ягода ранніх сортів занадто м’яка й пливуча. “Заморожувальники хочуть кращої ягоди — твердої, щоб надходила на їхнє підприємство цілою, і щоб легко відривалась від плодоніжки. Бо якщо ягода з плодоніжкою, вони занижують закупівельну ціну», — пояснив Ю. Качунь.
Сам він подібні сорти викорчував. Тож зараз площа його насаджень, яка колись досягала 120 га, скоротилася до 50. Зараз, як розповідає наш співрозмовник, виробники ранніх сортів змушені віддавати врожай часом по 8 грн/кг — дорожче ягоду продати неможливо.
І це при тому, що в нинішньому сезоні смородини бракує — що в Україні, що в Польщі. «Мій друг у Польщі, у якого я запозичую деякі елементи технології і який має 200 га смородини, цього року зібрав з молодих плантацій не більше 4 т/га, а зі старих — 1,5 т/га, бо заморозки досягали 6–8°С», — розповідає Ю. Качунь. «У багатьох господарствах, де, на відміну від «Агроспецгоспу», не приділяли достатньо уваги захисту, в цьому році спостерігається значне ураження смородини антракнозом», — додає консультант ТОВ «Агрокомпанія», канд. біол. наук Людмила Козира.
Зараз в «Агроспецгоспі» залишилась тільки смородина іноземної селекції. Велику площу займає сорт Тибен. Господар називає його оптимальним для тих, хто вирощує смородину на «свіжий» ринок. Втім, покуштувавши його, відзначаєш, що вітчизняні сорти, ті самі Ювілейна Копаня та ін., солодші. Шкода тільки, що вони не створені для комбайнового збирання: сорти «під комбайн» повинні мати твердішу ягоду і тонші, гнучкіші пагони, щоб ні комбайн їх не обламав, ні щоб товсті задерев’янілі пагони не поламали пальці струшувального механізму.
А у великих виробників смородини зараз просто нема іншого вибору, як збирати ягоду комбайном. Наприклад, у пана Юрія 3 комбайни, всі — причіпні, польської фірми «Веремчук» (у Юрія Качуня є ще одна фірма — ТОВ «Агропромсад», котра є ексклюзивним дистрибутором в Україні комбайнів для збирання ягід фірми Weremczuk FMR). Як розповів наш співрозмовник, вони збирають до 2 га за день. Ягоди для заморожування можна зібрати вдвічі більше, бо комбайн може збирати її і вночі. А от на «свіжий» ринок ягоду вночі не позбираєш, бо тоді вона буде вся в росі.
Але, щоб досягти максимальної продуктивності комбайна, потрібно, як зауважує Ю. Качунь, правильно організувати процес збирання. Зокрема, необхідно, щоб комбайнові було де розвернутися, щоб було кому розвантажити ягоду з комбайна і завантажити порожню тару.
Також чималі площі в господарстві займає шотландський сорт Бен Тиран. Це, за словами господаря, — найпізніший на даний час на ринку України сорт. Він дозрів у господарстві цього року 20 липня, тоді як інші почали збирати 10 липня, а ранні сорти, коли вони були в господарстві, дозрівали вже з 1 липня. Цей сорт Юрій Качунь називає оптимальним для заморожування. Ягоди цього сорту добре відділяються від плодоніжки. Тоді як ягоди для «свіжого» ринку мають добре триматися на плодоніжці, щоб не обсипалися на землю передчасно або під час збирання комбайном.
На концентрат, на думку Ю. Качуня, найкращі сорти — польські Тісель і Гоферт. Тісель він називає найсолодшим і найурожайнішим: урожайність може досягати 18 т/га, тоді як в «Агроспецгоспі» середній показник за ввесь цикл плодоношення (8 років) по всіх сортах становить 7,5–8 т/га. Щоправда, лежкість у Тіселя дуже низька: його треба продати в день збирання.
Закладка нової плантації
Цієї осені пан Юрій збирається закладати нові насадження смородини. Для цього він ще з ранньої весни готує поле під посадку ягоди. «Дехто думає, що висаджувати смородину можна відразу після збирання культури-попередника, коли ягідник влаштовують на місці вирощування польових культур. Але це — викинуті на вітер гроші», — розповідає Ю. Качунь.
У нього ж підготовка поля під смородину починається з сівби білої гірчиці. Господар розповів, що ця культура — не тільки сидерат, а й природний глибокорозпушувач, коренева система якого глибоко проникає в грунт, руйнуючи плужну підошву і формуючи капіляри, через які добре проходять волога і поживні елементи. Крім того, білої гірчиці не терплять ціла низка шкідників і хвороб, тож сидерат ще й частково оздоровлює ділянку.
В червні, коли біла гірчиця починає цвісти, її переди сковують. Через 2 тижні (залежно від сухості чи вологості грунту) на поле в господарстві вносять бактеріальний препарат і повторюють дискування. Зазвичай у господарстві вносили такі бактеріальні препарати, як Триходермін і Гаупсин, але цього року не змогли їх купити, то використали Екостерн.
Через місяць після дискування, коли сходи бур’янів дійшли до фази ниточки, проводять культивацію, яку повторюють за місяць. «Дуже важливо не пустити бур’яни на ягідник. Бо якщо вони прорвуться, насіють свого насіння, боротися з ними буде дуже важко. Ретельно слідкуючи за появою бур’янів, ми обходимося без гербіцидів», — розповідає господар. Ще один спосіб боротьби з бур’янами — залуження міжрядь. Останнє виконує й інші важливі функції: знижує температуру грунту, підвищує його вологість, дає змогу збирати ягоду чисту, без бруду. Так що міжряддя повністю зайняті травою, яку скошує косарка-подрібнювач з відкидним плечем KS 2.2 R, здатна підійти до самих пагонів.
Висаджують саджанці, які вирощують самотужки, восени. Густота посадки, за словами Ю. Качуня, оптимальна — 5000 шт./га, максимальна — 8000 шт./га. При цьому ширина міжрядь становить 4 м, а відстань між рослинами в ряду — 40–50 см. Він пояснив, що така схема посадки і показник оптимальної густоти продиктований особливостями комбайнового збирання. За густоти 5000 шт./га кущі відхиляються тільки в бік міжрядь, завдяки чому ягоду зручно збирати комбайном. За меншої густоти гілки відхиляються в усі боки, через що робота комбайна не настільки ефективна.
При цьому ніякого підживлення не проводять, адже рослина має ще слабку кореневу систему, нездатну засвоїти більше, ніж це міститься в пожнивних рештках сидерату. «Азоту з сидерату на перший рік смородині цілком достатньо: більше азоту вона просто не може «з’їсти”, бо нема «зубів», — говорить Ю. Качунь.
Живлення і захист смородини
Навесні ж перед розпусканням бруньок смородину підживлюють Нітробором, який містить азот, кальцій і бор. У фазу бутонізації і після закінчення цвітіння смородину також підживлюють добривом Вуксал Борон. Також під час початку розпускання бруньок на ягідник вносять добриво «Кристалон» фосфорне і мікроелементи, а під час росту ягід — «Кристалон інтенсивний ріст». Крім того, в 3-й декаді травня смородину підживлюють добривом Вуксал Кальцій, щоб забезпечити необхідну твердість ягоди. Щоосені вносять добриво Yara 11:11:21, збагачене магнієм, сіркою, бором, залізом, марганцем, цинком, міддю й молібденом. «Особливо важливі для смородини фосфор, калій і залізо — ця культура їх любить», — відзначила Людмила Козира.
Велика плантація ягід потребує захисту від хвороб і шкідників, причому профілактичного. Головними проблемами для виробників смородини на Західній Україні, за словами Л. Козири, з-поміж хвороб є антракноз і септоріоз, а з-поміж шкідників — попелиці і скляниці. Також небезпечні, за її словами, бруньковий і павутинний кліщ. «Останньому, який сильно розвивався на смородині в минулому й позаминулому році вже з червня через те, що посухи стали регулярними, дуже важко дати раду», — відзначила Л. Козира. По-перше, через те, що акарициди під час дозрівання не застосуєш, а вони захищають культуру протягом лише 3 тижнів після обробки. По-друге, через брак зареєстрованих на смородині препаратів.
Тому залишається тільки позаздрити польським виробникам, у яких можливості захисту значно ширші. Так, проти брунькового кліща вони можуть вносити як Енвідор, так і дешевший препарат Ортус, проти антракнозу — Сігнум.
Найближчими ж роками, як вважає Ю. Качунь, смородина буде знову в ціні. Через це він і не прагне розширити асортимент за рахунок модних нині малини чи лохини. «В 2010–13 роках, коли смородина коштувала 2,5 долари/кг, багато хто понасаджував плантації. А зараз, у 2019–20 роках, їх пора вже корчувати», — зауважує наш співрозмовник. Адже в його господарстві, наприклад, смородину корчують після 8-го врожаю, а плодоносити культура починає на наступний рік після посадки. Натомість лохини в найближчі рік-два, на його думку, на ринку буде стільки, що дехто почне її корчувати. І, навпаки, смородину, як сподівається Ю. Качунь, найближчими роками знову насаджуватимуть. Причому великими масивами: якщо збирати ягоду комбайном, що є на сьогодні майже єдиним економічно ефективним способом збирання, то слід висаджувати відразу не менше 10 га.
Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com