Спецможливості
Досвід господарств

Вирощування кукурудзи в «ДП “Зернятко”»: дрібниці з великими перевагами

19.06.2019
862
Вирощування кукурудзи в «ДП “Зернятко”»: дрібниці з великими перевагами фото, ілюстрація

Господарство «ДП “Зернятко”» розташоване на Чернігівщині, у Менському районі. Загальна площа обробітку земель становить 8400 га. У структурі посівних площ такі культури: озима пшениця — 1826 га, пивоварний ячмінь — 500 га, який тут вирощують уже п’ятий рік поспіль, другий рік у господарстві практикують вирощування ярої пшениці (торік на круг вдалося зібрати 75 ц/га), соняшник — 1500 га.

 

Також однією з основних культур є горох, який у господарстві висівають на площі 1100 га, проте через нестабільні погодно- кліматичні умови є певні ризики для його вирощування. За словами Сергія В’ялого, співвласника господарства, вирощування озимої пшениці потрібно розглядати в одній ланці з горохом. Якщо ж її висівати після інших попередників, то різниця за врожайністю, порівняно з виробництвом після гороху як попередника — небо та земля на користь останнього. Урожай озимої пшениці як мінімум на 10 ц/га, а на деяких полях навіть і на 15 ц/га більший лише завдяки бобовому попереднику. Також господарство «Зернятко» спеціалізується на вирощуванні сої — 500 га та кукурудзи — 2500 га. Зокрема, про практикум із виробництва качанистої й піде мова у цій статті.

Попередниками для кукурудзи в господарстві є три культури: соняшник, частину кукурудзяних посівів вирощують після сої, яка є одним із кращих попередників, а ще частину — після ячменю. Переважаючим попередником є соняшник, який виявляється найгіршим для кукурудзи, але не критичним.

співвласник господарства Сергій В'ялийГосподарство розташоване у перехідній зоні Лісостеп — Полісся. Невелику частину ґрунтів становлять чорноземи опідзолені, домінують — сірі лісові, піщані ґрунти. Ясна річ, на різних типах ґрунтів проводять різний обробіток. Як правило, це безполицевий у вигляді дискування та комбінованого глибокого розпушування на глибину 25–30 см одночасно з вирівнюванням поверхні поля. Для цього використовують ґрунтообробний комплекс «Кокерлінг». На чорноземних полях під кукурудзу раз на чотири роки виконують глибоку оранку. Щодо удобрення, то фосфорно- калійні добрива NPK 6–17–26 вносять зазвичай під дискування або під глибокорозпушувач у нормі 150– 200 кг/га.

Щодо азотних добрив у господарстві картина дещо інша. Тут протягом багатьох років проводили дослідження із застосуванням різних видів азоту. З осені вносили безводний аміак у нормі 110 кг/га на глибину 15–18 см за оптимальної вологості ґрунту. За другої системи азотного живлення навесні, під час сівби, за допомогою сівалки «Кінзе» — карбамід 200 кг/га. Конструктивна особливість цієї сівалки дає змогу вносити добрива водночас із сівбою, але із закладанням «поживи» нижче від рівня висівання насіння та дещо вбік від рядка. За три роки такого експерименту в господарстві були зроблені певні спостереження, на основі яких дійшли таких висновків: якщо рік за зволоженням сприятливий і його рівень у ґрунті оптимальний, то вибір падає на користь карбаміду. Різниця у бік підвищення врожайності в такому разі становить у середньому 0,5–1,0 т/га. Якщо ж ґрунтової вологи недостатньо, то перевага за внесення безводному аміаку.

Здавалося б, Чернігівщина — регіон із достатньою кількістю опадів, проте є деякі моменти. Як сказав Сергій В’ялий, якщо брати регіон у цілому, то за вегетацію випадає достатня кількість опадів — на рівні 300–350 мм. Проте погодно- кліматичні умови вносять свої корективи: наприклад, цьогоріч після закінчення зими, коли зійшов останній сніг, два місяці (станом на 28.05.) не було жодного дощу. Перед цим температура була на рівні 35°С. Навіть озимина вже викинула колос. Тобто якщо суму опадів розглядати в розрізі за місяцями, то, зазвичай, за вегетацію вони випадають нерівномірно: саме тоді, коли волога найнеобхідніша для росту й розвитку рослин, тут і спостерігають не надто критичні, але все ж таки посушливі умови для вирощування кукурудзи.

То від чого ж залежить вибір керівництва ДП «Зернятко» на користь застосування аміаку чи карбаміду? Вся справа — у принципі дії того чи іншого виду азотного добрива. У несприятливий за вологістю рік коренева система культури намагається рости в глибші шари ґрунту, оскільки у верхньому немає вологи. Таким чином, діставшись до зони внесення аміаку, коріння починає споживати азот. У сприятливий за зволоженням рік коренева система рослини більше сконцентрована у верхньому шарі ґрунту, таким чином карбамід, який під час висіву вносять сівалкою на глибину 8 см, починає засвоюватися культурою на більш ранніх етапах росту й мігрувати у нижні шари (адже азот, як відомо, найрухоміший з-поміж трьох основних макроелементів), тобто в період росту коріння кукурудзи.

Тому в господарстві із загальної площі 2,5 тис. га безводний аміак вносять з осені на площі 1000 га та на ґрунтах із вмістом гумусу не менше ніж 2,5%, для того щоб азот краще зв’язувався із ґрунтом. Адже за його внесення на піщаних ґрунтах спостерігається промивання добрива в нижні шари, тому таке його застосування недоцільне. На решті площі застосовують карбамід.

Що дає така схема удобрення? На полях, де восени повністю внесено безводний аміак і фосфорно- калійні добрива, темп сівби доволі високий, адже висівають лише насіння, і це має важливе значення, коли потрібно провести сівбу в найкоротші строки.

Також одне з цікавих питань для агровиробників є економічна ефективність застосування карбаміду та безводного аміаку. За словами керівника господарства, вартість карбаміду дещо нижча за ціну на безводний аміак, проте різниця несуттєва. Якщо ж враховувати те, що безводний аміак проявляє ще й побічну інсектицидну дію та може знищувати ґрунтових шкідників, то ціна застосування обох форм азотних добрив фактично однакова. Проте ціна ціною, але все ж таки слід враховувати важливість завдання щодо забезпечення високих темпів сівби.

Також аграріям буде цікава думка практика щодо обґрунтування норми внесення карбаміду. Справа в тому, що біурет є побічним продуктом синтезу карбаміду. Його допустима норма у складі добрив має бути не більше як 3%. Коли ж його вміст перевищує допустимі показники, то він значно «б’є» по рослині. Стара агрономічна школа говорить, що карбаміду можна вносити не більше ніж 200 кг/га. Якщо ж норму добрив підвищити, то за певних умов побічний продукт може зашкодити кукурудзі. Проте на практиці є такі спеціалісти, які для того, аби підвищити стартову родючість ґрунту, за один прийом вносять карбамід у нормі 500 кг/га.

З якою метою? Аргумент — це, мовляв, задля того, аби за один прийом підвищити рівень родючості ґрунту, щоб потім, у подальші роки, вносити мінімальну кількість азоту. Такі «спеціалісти» не зовсім розуміються на агрохімії, адже ситуація з азотом дещо інша порівняно з фосфором і калієм.

Щодо технології вирощування кукурудзи: в ДП «Зернятко» обирають гібриди за строками стиглості в діапазоні ФАО 220–320. Проте здебільшого(60%) вони мають середнє ФАО 240–280 та по 20% — ФАО 200–220 і 300–310. Висівають зазвичай базові гібриди: ПР39Б76 із ФАО 280 (це гібрид із зубоподібним типом зерна, у нього чудова вологовіддача), також добре зарекомендували себе гібриди ДКС 3795, ДКС 4014, Конкорд, Р8521, ДС0918 та інші.

Щодо густоти рослин у господарстві теж пробували висівати по-різному. Враховуючи екстремально посушливі періоди (викидання волоті — період цвітіння та фаза наливання зерна), після кількох експериментів дійшли до таких оптимальних норм: якщо ФАО — до 220, то густота рослин на гектар має становити не більше як 85 тис., а з ФАО понад 250 висівати слід із нормою 80 тис. схожих насінин.

Оскільки на полях господарства є серйозна проблема з ґрунтовими шкідниками, зокрема з дротяником, то насіння додатково протруюють інсектицидом, зазвичай — Космосом або Круїзером, які показують високу ефективність. Після висівання приблизно на 25% площі застосовують ґрунтову схему захисту кукурудзи від бур’янів.

Чому саме така стратегія захисту? Як пояснив керівник господарства, у період, коли на полях у фазі чотирьох листків у культури потрібно внести страхові гербіциди на всій площі, в їхньому регіоні можуть бути затяжні опади, які стануть на заваді процесу внесення гербіцидів (така ситуація вже неодноразово траплялася). Тож щоб частково нівелювати її несприятливий вплив, було прийнято рішення про часткове застосування ґрунтової схеми, і фактично 500 га площі вже застраховані від «зеленої » пожежі.

Проти однорічних одно- та дводольних бур’янів у якості ґрунтових гербіцидів використовують бакову суміш Мерлін, 130 г/га + Харнес, 1 л/ га, яка здебільшого вирішує питання контролю наявних у посівах рослин-засмічувачів. До того ж така бакова суміш забезпечує хорошу економіку. Однією з проблем на полях господарства є наявність хвоща польового в посівах кукурудзи. Проти нього застосовують препарат Дікогерб Супер — саме комбінація діючих речовин МЦПА та дикамби здатна добре контролювати цей бур’ян. На решті площі застосовують страхове внесення гербіциду Майстер Пауер. Про цей продукт можна сказати так: вніс — і забув. Попри те, що препарат рекомендований для внесення до фази восьми листків у культури, як наголосив керівник ДП «Зернятко», вони «таким не займаються». Хоча гербіцид справляє досить м’який вплив на культуру, тут його вносять у рекомендованій нормі здебільшого до фази розвитку рослин кукурудзи п’ять-шість листків.

Якщо ж на полі переважає малорічний тип забур’ яненості, то, звісно, немає сенсу використовувати максимально рекомендовану норму. В разі потреби проконтролювати, наприклад, пирій та наявну на полі падалицю соняшнику (особливо євролайтнінгового) норму доведеться збільшити до 1,4–1,5 л/га. Якщо ж виникає потреба застосовувати гербіцид у пізніші фази розвитку культури, то не варто вносити його у фазі шести листків кукурудзи. Адже саме в цей період у рослин формуються генеративні органи, і якщо ви застосуєте гербіцид, то він спричине зниження врожайності кукурудзи через «скидання » певної кількості рядів зерен у качані. Тому якщо ви не встигаєте накрити всю площу страховими гербіцидами до настання фази шести листків, краще перечекати цей період розвитку культури й застосувати обробку у фазі сім-вісім листків у культури.

Внесення гербіцидів у фазі дев’яти-десяти листків не варто проводити, позаяк культура відчує серйозний стрес. Візуальні симптоми препарату можуть і не проявитися зміною кольору листків, проте різко призупиняться ростові процеси: рослини будуть просто «сидіти» протягом тижня, допоки діюча речовина гербіцидів, що накопичилась в їхніх органах і тканинах, не нейтралізується рослинним організмом.

 У період вегетації (зокрема, під час викидання волоті) в кукурудзи, за словами Сергія В’ялого, щороку стикаються з проблемою шкодочинності кукурудзяного стеблового метелика, адже на сьогодні Чернігівщина входить у п’ятірку лідерів за площею висівання кукурудзи в Україні. Раніше в господарстві цього шкідника контролювали двома способами: біологічним і хімічним.

Проте наразі від біологічного методу вже відійшли, адже для високої його ефективності потрібно мати надійного постачальника якісної трихограми. До того ж доволі важко проконтролювати ефективність такого методу, адже буває так, що навіть після дворазового внесення трихограми візуального ефекту її дії не спостерігається. Останніми роками проти шкідника проводять хімічне обприскування інсектицидом Кораген та іншими дозволеними препаратами.

Цей продукт має й овіцидну дію на шкідників. Також можна застосувати й більш економічний варіант, наприклад Децис Ф-люкс або ж Карате Зеон, проте слід враховувати, що ці продукти належать до піретроїдної групи. Тому за їхнього використання потрібно враховувати температуру навколишнього середовища, а також до того часу, доки дорослі особини ще не відклали яєць, оскільки ці препарати не справляють овіцидної дії. Проте вони мають чудовий нокдаун- ефект. Інколи в господарстві обходяться крайовими обробками (для прийняття такого рішення потрібно зайти в поле та визначити ступінь заселеності посіву шкідниками. Найкраще моніторити літ шкідника світловими пастками (або ж рухаючись біля кукурудзяного поля на автомобілі з увімкненим світлом). Для внесення робочої суміші використовують гелікоптер — за його застосування вдається «загнати» її в нижні шари стебел рослин.

Також у господарстві було помічено різну стійкість посівів кукурудзи до стеблового кукурудзяного метелика, що визначається фізіологічною особливістю деяких гібридів. За словами керівника господарства, деякі гібриди кукурудзи мають велику міцність стебла (близьку до твердості бамбука). А поруч може бути поле з іншим гібридом кукурудзи, на якому всі верхівки рослин «викошені» шкідниками. Є гібриди, які, наприклад, мають високий потенціал урожайності, чудову вологовіддачу, проте нестійкі до стеблового метелика, тому для таких посівів потрібно заздалегідь планувати систему захисту. І варто зазначити, що часом, за несприятливих щодо розвитку шкідника умов, навіть перевага таких гібридів за результатами врожайності, як правило, нівелюється затратами на їхній інсектицидний захист.

Далі настає черга збирання кукурудзи. Через затяжний період збирання врожаю (з організаційних причин чи через несприятливі погодні умови) інколи рослини в полі перестоюють. Проаналізувавши вирощувані гібриди, в господарстві встановили, що деякі з них схильні до перестоювання, а деякі — не зовсім. У чому ж річ? Як розповів Сергій В’ялий, господарство завершувало збирання кукурудзи в січні цього року (хоча були й такі виробники, що «розтягли це задоволення » аж до березня). Коли ж ви збираєте урожай вчасно, то питань щодо пошкодження хворобами чи інших практично не виникає.

Фактично інсектицидний захист є останнім прийомом у вирощуванні кукурудзи. У ситуації із зимовим збиранням кукурудзи в господарстві помітили, що в тих гібридів, обгортки яких були відокремлені (розпушені) від качана, зерно було майже нормальне. А в тих, де обгортки щільно прилягали до качана, внаслідок потрапляння вологи всередину, зерно уражувалося фузаріозом. Такому ураженню, на думку керівника, сприяло щільне прилягання обгортки до качана, що не давало змоги провітрюватися зерну, тоді коли на гібридах із розпушеними качановими обгортками зерно краще провітрюється, не накопичує вологи і відтак менше піддається зараженню хворобами.

Тож керуючись такою технологією вирощування кукурудзи, в господарстві досягають виконання поставленого завдання щодо виробництва її зерна — 10 т/га у сухій вазі. Як бачите, за вмілої організації виробничого процесу й обґрунтованої технології та зважених рішень кукурудзу можна успішно вирощувати за будь-яких умов. Варто лишень помічати дрібниці та використовувати їх на свою користь.

 

Г. Жолобецький

Журнал «Пропозиція», №6, 2018 р.

Ключові слова: Кукурудза

Інтерв'ю
Геннадій Юдін, віце-президент ВГО "Українська горіхова Асоціація"
Горіхівництво за останній час уже встигло стати однією із найбільш скандальних галузей аграрного виробництва. Після всім відомого  розголосу  із «горіховою мафією» цікавість до саджанців та
Зовсім недавно в Української зернової асоціації з'явився новий керівник - Микола Горбачьов. Ми поговорили з ним про проблеми, які хвилюють УЗА, прогнози на нинішній сезон і особисте бачення бізнес

1
0