Як уберегти рослини від чорної ніжки

Чорна ніжка, на жаль, добре знайома багатьом овочівникам. Вона проявляється переважно на розсаді різних видів капусти (білокачанної, червоної, савойської, пекінської, цвітної, брюссельської, кольрабі, броколі) та пасльонових культурах (томат, перець, баклажан), вражає сходи редьки, турнепсу, брукви, салату, шпинату, ревеню.

Характерною ознакою її є почорніння та загнивання кореневої шийки. Уражена тканина темніє, витончується, стебло часто викривляється, у місці ураження утворюється перетяжка. Коренева система хворих рослин розвивається слабо, коріння другого та третього порядку відмирають, розсада дуже легко висмикується із ґрунту.

Збудниками цього захворювання є різні ґрунтові гриби, які паразитують у тканинах ослаблених рослин. Найчастіше це Olpidium brassicae Wor., Pythium de baryanum Hesse, Рhoma lingam Desm., Rhizoctonia aderholdii Koloch. та ін.

Гриби O. brassicae і P. de baryanum уражують рослини на ранніх фазах розвитку, від початку проростання насіння до формування 2–3 справжніх листків. Тканини прикореневої частини стебла стають водянистими, буріють і загниють, сама рослина жовтіє, в’яне, вилягає і часто гине. Зараження зазвичай носить масовий характер, особливо у парниках та розсадниках, де утворюються великі осередки захворювання.

Зараження грибами Рh. lingam та Rh. aderholdii відбувається трохи пізніше, коли розсада майже готова до висаджування. У цьому випадку інфікована тканина стебла стає не водянистою, а більш сухою та пружною, на її поверхні з’являються бурі штрихи, які поступово заглиблюються та розширюються. Місце ураження у кореневої шийки витончується і темніє — утворюється перетяжка. Рослини при цьому зазвичай не гинуть, але після пересадки у відкритий ґрунт гірше приживаються та помітно відстають у рості.

Якщо висаджена розсада капусти все ж таки укорінюється, згодом рослини набувають зовні здорового вигляду і формують качани, проте до моменту збирання врожаю на них може проявитися осіння форма ризоктоніоза, що виражається у відгниванні та відділенні листя качана від качанця. Особливо це спостерігається на пізніх сортах. На гнилому листі біля центральної жилки добре помітні дрібні плоскі майже чорні склероції гриба — чітка діагностична ознака ризоктоніоза. Якщо заражені качани потрапляють на зберігання, гнилизна може прогресувати. Зовнішнє листя таких качанів з часом стає сухим, жовтим, воскоподібним, а за сильного ураження качан може повністю відгнити від кочерижки.

Гриби O. brassicae і P. de baryanum у циклі розвитку утворюють зооспори, які заражають рослини за наявності краплинної вологи, і спори, що спочивають — цисти у першого гриба і ооспори у другого. Зберігається інфекція в ґрунті та зараженому насінні. Гриб Рh. lingam утворює на ураженій тканині чорні точки — плодові тіла (пікніди з пікноспорами), а на рослинних залишках, що перезимували, — перитеції з сумкоспорами, які зберігаються в ґрунті і на насінні протягом декількох років.

Розвитку чорної ніжки сприяють:

беззмінне використання ґрунту в парниках та теплицях, що веде до накопичення інфекції;

кисла реакція ґрунтового розчину;

сильне ущільнення ґрунту;

загущений посів;

порушення правил догляду за розсадою;

полив рослин холодною водою (температурний стрес);

надмірний полив;

погана вентиляція парників/теплиць;

підживлення надлишковими дозами азотних добрив;

ушкодження рослин шкідниками.

Захисні заходи

Враховуючи, що всі збудники чорної ніжки зберігаються у вигляді спор або склероцій і накопичуються в культиваційних спорудах, щоб захистити від них розсаду овочевих культур, необхідно проводити низку фітосанітарних заходів.

1. Ретельно очищати культиваційні споруди від рослинних решток, у зимових теплицях — за 30–40, а в плівкових — за 8–10 діб до початку висаджування рослин проводити випалювання поверхні ґрунту та доступної частини металоконструкцій газовим пальником та знезараження від зимуючої інфекції шляхом спалювання сірчаних шашок (30 г/м³).

2. Використовувати для вирощування розсади субстрати (торфосуміші або торф), що не містять спор і склероцій збудників хвороб, і спеціальні ємності — контейнери, пластмасові горщики, торф’яні стаканчики та ін. В якості субстрату можна використати, наприклад, суміш торфу, перегною та піску. Придатним буде і торфо-кокосовий субстрат — на кожні 250 л торфу слід додати по два п’ятикілограмових кокосових брикети, попередньо замочивши їх у воді.

3. Чітко прораховувати норми внесення мінеральних добрив залежно від забезпеченості тепличних ґрунтів поживними речовинами. Внесення великих доз азотних добрив за нестачі інших елементів різко знижує стійкість розсади до чорної ніжки та інших хвороб.

4. Проводити оранку або перекопування ґрунту в теплицях та його знезараження термічним способом. З цією метою використовують стаціонарні чи пересувні установки, які подають пару в ґрунт через трубопроводи чи на його поверхню під укриття (термічна плівка, брезент). Пару під плівку подають доти, поки температура ґрунту на глибині 30 см досягне 80 °С, а вологість — 60–70 %. Тривалість пропарювання – від 3 до 12 годин, залежно від заперечування ґрунту патогенами.

5. Щорічно додавати в тепличний ґрунт якісний торф, тирсу або солом’яну січку (не менше 25–30 % обсягу орних шарів). Це суттєво покращує водно-фізичні властивості ґрунту, сприяє швидкому росту та розвитку розсади, підвищенню опірності рослин чорній ніжці та іншим захворюванням. Для прискорення процесу мінералізації на 1 т соломи треба додавати 10, а на 1 т тирси — 3–5 кг д.р. азоту. Для зниження надлишкової кислотності застосовують вапняні добрива або поливають ґрунт 8 % вапняним молоком (1,5-3 л/м²).

6. Проводити хімічне знезараження ґрунту. Для цього використовують негашене вапно (1,5 кг/м²) або хлорне вапно (тільки восени, 150–200 г/м²). Ефективним заходом є також внесення у ґрунт подрібненої деревної золи (100 г/м²). Після внесення того чи іншого препарату ґрунт перекопують, прикочують і покривають плівкою або мульчують.

7. Дезінфікувати парникові короби, рами, горщики, касети шляхом замочування в дезінфікуючих розчинах (хлорне вапно з розрахунку 400 г/10 л води та ін.).

8. Оздоровлювати ґрунт за допомогою біо­препаратів. Таких, наприклад, як Граундфікс, р. (5–12 л/га), МікоХелп, п. (0,1–0,5 кг/га), ТрихоПлант, КС (5 л/га), Триходермін БТ, п. (5–10 л/га), Азотофіт-т, п. (1 г/кг ґрунтосуміші), біодобрива «ПМК-У», р. (0,5–3 л/га), мікробіологічні добрива Байкал-ЕМ, р. (2 л/га) або Байкал-ЕМ-1, р. (2–5 л/га). Внесення таких препаратів істотно оздоровлює ґрунт від спор і склероцій багатьох фітопатогенів, при цьому покращується аерація, вологоємність і повітропроникність ґрунту, збільшується кількість корисної ґрунтової мікрофлори. Однак слід пам’ятати, що використання біопрепаратів ефективне лише за середньодобової температури повітря не нижче 17...18 °С.

9. Термічним чи хімічним способом знезаражувати насіння від зовнішньої та внутрішньої інфекції. Термічну дезінфекцію насіння томату та огірка проводять у сушильних шафах: 1–2 доби за температури 50…52 °С, а потім ще добу за 78…80 °С. Насіння капусти 20–25 хв прогрівають у теплій воді (48…50 °С), а потім 2–3 хв охолоджують у холодній. Висока температура вбиває зовнішню та внутрішню інфекцію, не знижуючи при цьому схожості насіння. Для підвищення стійкості рослин до хвороб після термічного знезараження насіння слід замочити у розчині мікроелементів.

Хімічна дезінфекція насіння полягає в їхньому протруюванні спеціальними препаратами фунгіцидної дії. Насіння капусти, огірка, баштанних культур проти чорної ніжки, кореневих гнилей та інших захворювань протруюють препаратами Максим 480 FS, ТН (100 мл/100 кг), Іншур Профі, ТН (1–2 мл/кг), Апрон XL 350 ES, ТН (50 мл/100 кг насіння капусти, 2,5 мл/кг насіння огірка). Насіння томату обробляють Фундазолом, ЗП (5–6 г/кг).

10. В органічній технології вирощування овочевих культур для знезараження насіння від комплексу хвороб використовуються біопрепарати Псевдобактерін 2 (Респекта), р. (0,1 л/кг), Агат 25-К (7–9 г/кг), Фітоцид, p. (2,5 мл/кг), Фітохелп, р. (2,5 мл/кг), ТрихоПлант, КС (2 л/кг насіння томату), Триховіт, п. (50-75 г/кг насіння томату), Органік-баланс, р. (1-2,5 мл/г), Байкал-ЕМ, р. (0,1% розчин, 10 мл/10 г), Байкал-ЕМ-1, н. (10 мл/10 г), Біокомплекс БТУ, р. (1-2,5 мл/г), біодобрива ПМК-У, р. (0,1–0,3 мл/г) або Біогран, р. (2% маси насіння), Азотофіт, р. (5мл/100г). Ефективними проти кореневої гнилі та чорної ніжки томату є також біопрепарат Трихофіт, п. (50–75 г/кг) та добриво Реаком Плюс, р. (3-4 мл/кг).

Протруювання насіння біопрепаратами слід поєднувати з їх обробкою регуляторами росту рослин: АКМ, р.к. (0,2 л/т), Вермістім, р. (8-10 мл/кг), Вермістім Д, ВР (6—8 мл/кг), Вимпел (Агролайт), в.р. (26 мл/100 кг), Гулівер, р. (1 мл/кг), Гумісол, р. (0,08 л/кг), Емістім С, в.р. (0,5 мл/100 кг), Ендофіт L1, РК (0,3–0,5 мл/100 кг), Марс-ELBI. р. (3 мл/10кг), Марс-ELBI, р. (3 мл/10 кг), Сапрогум, р. (0,7–1 мл/10 кг). Можна використовувати передпосівне замочування насіння на 18–24 год у розчині регулятора росту Івін,ВР (0,005–0,01 мг д.в./1 кг).

11. Дотримуватися оптимального режиму температури та вологості залежно від культури, фази розвитку рослин, часу доби та освітленості.

12. Підтримувати вологість ґрунту в теплиці в межах 60–65 %, своєчасно проводити поливи і при необхідності підсипати грядки (горщики, касети) субстратом або піском.

13. Проводити підживлення та профілактичні обприскування рослин проти чорної ніжки та інших хвороб.

14. Щоб уникнути температурного стресу, використовувати для поливу воду (а краще поживні розчини), температура якої не нижче температури повітря в теплиці.

15. Регулярно підживлювати розсаду рекомендованими макро- та мікродобривами або біопрепаратами, наприклад Азотофіт, р. (0,5 л/га), Триходерма Бленд Bio-Green Microzyme TR, КС. (0,3-1 л/га), ТріхоПлант, КС (2-5 л/га), Фітоцид, р. 0,25–0,5 л/га, Казумін 2 Л, РК (1,5 л/га), Фітолавін, РК (1,2–1,6 л/га), Фітохелп, р. (0,25–0,5 мл/га), Екостерн, р. (0,5–5 л/га), ЕКОпроп N, п. (1 кг/га) та ін.

16. Своєчасно видаляти хворі рослини (відразу після появи перших ознак захворювання), а решту здорових підсипати вологим піском, знезараженим поживним субстратом або тонким шаром деревної золи з метою створення умов для формування додаткових коренів вище місць ураження. Здорові рослини поливають або обприскують одним із дозволених препаратів фунгіцидної дії, наприклад, Превікур 607 SL, РК (2,0–4,0 л 0,15%-го розчина на 1м², полив під корінь), Превікур Енерджі 840 SL, РК (2,0–3,0л/га ).

17. Систематично провітрювати теплиці (парники, плівкові укриття) та розпушувати ґрунт у них та проводити ретельне вибракування хворої розсади.

18. Перед висаджуванням у ґрунт замочувати коріння розсади в робочих розчинах препаратів Триходерма Бленд Bio-Green Microzyme TR, КС. (0,5 л/10 рослин), ТрихоПлант, КС (1 % розчин, 20–50 мл/100 м²), Триходермін БТ, п. (10–15 мл/м²), Фітохелп, р. (0,2 л/100 л води), Фітолавін, РК(0,2 % розчин, 1,2–1,6 л/га), Азотофіт, р. (10 мл/100 рослин) або ін.

19. Вирощування стійких до чорної ніжки, кореневих гнилей та інших захворювань сортів та гібридів.

І. Марков, к. б. н., професор, НУБіП України