Спецможливості
Техніка та обладнання

Вживане зарубіжне обладнання: придбати чи?

05.06.2008
490
Вживане зарубіжне обладнання: придбати чи? фото, ілюстрація

Останнім часом на внутрішньому ринку обладнання для харчової і переробної промисловості зарубіжні фірми та вітчизняні посередницькі структури дедалі частіше пропонують використане зарубіжне технологічне обладнання. Річ у тім, що значна частина підприємств різноманітних галузей харчової та переробної промисловості потребує негайного технічного переоснащення. Коштів на закупівлю нового імпортного обладнання часто-густо не вистачає, вітчизняні виробники нового обладнання не в змозі надати покупцеві тих “пільг”, які пропонують іноземні фірми.

Останнім часом на внутрішньому ринку обладнання для харчової і переробної промисловості зарубіжні фірми та вітчизняні посередницькі структури дедалі частіше пропонують використане зарубіжне технологічне обладнання. Річ у тім, що значна частина підприємств різноманітних галузей харчової та переробної промисловості потребує негайного технічного переоснащення. Коштів на закупівлю нового імпортного обладнання часто-густо не вистачає, вітчизняні виробники нового обладнання не в змозі надати покупцеві тих “пільг”, які пропонують іноземні фірми. Отож і виходить, що при придбанні “беушного” обладнання за кордоном (а ціни на нього нижчі, ніж на нове, хоч і вищі від аналогічного нового вітчизняного обладнання) складається суб’єктивне враження, що підприємство—виробник харчових продуктів переоснащується зарубіжним високоякісним технологічним обладнанням за помірними цінами, тобто, як кажуть у народі, “дешево і сердито”. Загальноприйнята практика продажу такого устаткування така: продавець здійснює повну ревізію обладнання (деталей, вузлів і комплектуючих виробів) на предмет їх працездатності й, згідно з чинними технічними вимогами, у разі потреби міняє на нові. При цьому устаткування подетально розбивають, проводять промивання, сушіння, відновлення, фарбування. Далі з урахуванням заміни спрацьованих деталей і вузлів проводиться складання машини та передторговельна підготовка (фарбування та надання йому товарного вигляду). Усе це має, на наш погляд, супроводжуватися підготовкою потрібних технічних документів, у яких знайшли б відображення вимоги до обладнання та його експлуатації і, головне, гарантії продавця щодо термінів роботоспроможності цієї техніки. Зазвичай ці очевидні вимоги виконуються не завжди. Давайте спробуємо розібратися у цьому питанні й виокремимо ті моменти, на які слід звернути увагу покупцеві при підготовці до закупівлі вже використовуваного обладнання. Отже, покупець має з’ясувати для себе таке. 1. Хто продає б/в обладнання З’ясування цього питання дасть змогу покупцеві впевнитися, що він купує не “кота в мішку”. Можна умовно виокремити три групи зарубіжних продавців: машинобудівні фірми, які поряд із випуском нового обладнання здійснюють відновлення аналогічного “секонд-хенду”; посередницькі фірми, які скуповують таке обладнання і його відновлення здійснюють своїми силами; посередницькі фірми, що займаються перепродажем б/в обладнання. Найпривабливішою є перша група фірм, які цінують свою репутацію на міжнародному ринку, тому і до “беушного” обладнання у них професійний підхід, тобто можна сподіватися, що всі потрібні роботи з відновлення такого обладнання будуть виконані. Найменш приваблива — третя група. Ці фірми, скуповуючи та продаючи б/в обладнання, можуть проігнорувати вимоги до виконання відновлювальних робіт, у кращому разі здійснити передторговельну підготовку — почистити, пофарбувати зовнішні поверхні та й годі. Слід мати на увазі, що представники цієї групи можуть бути непрофесіоналами за конкретними видами обладнання. Що більше посередників між продавцем і покупцем, то вища ціна на техніку. 2. Технічний стан обладнання Під час ознайомлення з пропонованим до продажу “беушним” обладнанням “покупцеві” доцільно насамперед з’ясувати рік його виготовлення і кількість років експлуатації. По можливості перевірити його роботу на холостому ходу. При огляді устаткування слід звернути увагу на технічний стан комплектуючих виробів і несучих деталей та вузлів, які працюють під навантаженням. Щодо комплектуючих виробів (електродвигуни, редуктори, паси передачі, системи управління та електроніки, підшипники, варіатори, гідроприводи тощо) слід з’ясувати рік їх випуску. Якщо їх експлуатаційний ресурс уже вийшов чи перебуває на межі морального спрацювання, то вони мають бути замінені на нові. Наприклад, систему управління чи електроніки, яка може вийти з ладу під час експлуатації обладнання у покупця, замінити буде дуже проблематично, та й коштуватиме це надто дорого. При огляді стану несучих деталей і вузлів (базові рами та станини, сальники, ущільнювачі, підшипники, прокладки, муфти, валки, механізми передач тощо) слід мати на увазі, що найчастіше зустрічаються такі вади: базові рами та станини — наявність тріщин; сальники, ущільнювачі, прокладки — підтікання мастил; валки та підшипники — наявність люфту у місцях кріплення; муфти — спрацювання робочих поверхонь; механізми передач — спрацювання шестерень тощо. Проведення цих робіт надасть покупцеві можливість мати уявлення про технічний стан обладнання. 3. Контракт (угода) на постачання обладнання Під час оформлення юридичних документів купувлі-продажу “беушного” обладнання покупцеві слід звернути увагу на: терміни виконання контракту з боку продавця; гарантований термін роботи обладнання у покупця; перелік запасних частин, які продавець має надати покупцеві; гарантоване сервісне обслуговування з боку продавця. На практиці часто-густо зустрічаються випадки недодержання термінів виконання контракту з боку продавця. Це призводить до того, що покупець (!) матиме сплатити чималі штрафи та ще й у валюті. Зарубіжний партнер не горить бажанням надавати певні гарантії щодо термінів експлуатації “беушного” обладнання та проводити сервісне і технічне його обслуговування. Щодо запасних частин, то, з одного боку, що перелік їх у контракті повнішим буде, то довшим буде термін експлуатації його у покупця. Але з іншого боку, ціни на них продавець, зазвичай, встановлює дуже високі (є випадки, коли вартість комплекту запасних частин дорівнює чи навіть вища ціни обладнання), у результаті чого покупець стає певною мірою заручником продавця. З огляду на наведений далеко не повний перелік труднощів і вад, з якими може зустрітися покупець при придбанні “беушного” зарубіжного обладнання, виникає питання: а чи варто купувати таку техніку на таких умовах, мати додаткові труднощі, пов’язані з відволіканням додаткових сил і фінансів? Вітчизняні машинобудівники, що випускають обладнання для харчової та переробної промисловості, спроможні вже тепер виготовляти нове аналогічне обладнання з відповідними технічним рівнем та якістю, у стислий термін, за індивідуальними вимогами замовника, надати гарантії термінів його експлуатації, забезпечити потрібними запасними частинами, провести монтаж, налагодження та пуск його “під ключ” у споживача, навчити обслуговуючий персонал провести гарантійне, сервісне та післягарантійне обслуговування, і, що найістотніше, вартість вітчизняного нового обладнання значно нижча від аналогів зарубіжного, у тому числі й “секонд-хенду”. В. Войтовський, заст. директора з агропромислового комплексу Департаменту ливарного виробництва України, Я. Пижинський, канд. економ. наук, голова правління, генеральний директор ВАТ “Мелітопольпродмаш”

Інтерв'ю
Загальновизнані стандарти безпеки якості харчових продуктів - це мова, якою розмовляють імпортери, міжнародні торговельні мережі і закупівельники. Україна поки що тільки на шляху формування культури
Заріпов Андрій
Несприятливі погодні умови часто спричинюють втрату частини врожаю.  Але аграрії можуть зберегти фінансову стабільність  за допомогою агрострахування. 

1
0