Вирощування сорго в Південному Степу

В зоні Степу України, з його жорсткими ґрунтово-кліматичними умовами, де близько 80% земель розташовані на території з річним випаданням менше як 400 мм опадів і сумою ефективних температур 2600–3000°С кукурудзі та іншим культурам часто не вдається формувати стабільні врожаї. У таких умовах найперспективнішими стають соргові культури, які за прояву своїх потенційних можливостей — фізіологічно сприятливого використання активної інсоляції, фотосинтетичних ресурсів, володіння найбільшою пластичністю, невибагливістю, здатністю протистояти посусі і за наявності науково обгрунтованої технології вирощування — можуть забезпечувати високі та сталі врожаї.

За даними аналітиків компанії Pro-Consulting, популярність сорго в Україні зростає настільки стрімко, що може вивести його з категорії нішевих культур. І в особливо посушливих регіонах ця культура цілком може замінити кукурудзу. Навіть прогнозують збільшення в середньостроковій перспективі площ посівів до 1,5 млн га.

За невибагливість до складних агрометеорологічних умов, посухо- та солестійкість сорго ще називають «верблюдом рослинного світу». Маючи таку особливість, як солевитривалість, сорго можна вирощувати на засолених і солонцюватих ґрунтах. Рослини витримують підвищену концентрацію ґрунтового розчину (росте та розвивається за концентрації солей від 0,6 до 0,8%, навіть за вмісту хлоридів і сульфатів), здатне запобігати вторинному засолюванню.

У сорго дуже розвинута коренева система, яка за силою росту значно випереджає надземну масу, активно розростається та проникає на глибину до 2–2,5 м. Під час сильних посух у корінні утворюється захисний кремнієвий шар, що оберігає його від висихання. Таке ж значення має восковий наліт на стеблах і листі рослин — він здатний відбивати надмірну сонячну радіацію.

Особливістю сорго є спроможність призупиняти свій ріст за несприятливих умов та залишатись у анабіотичному стані до настання оптимальних умов зростання та розвитку рослин. Коли в ґрунті зберігається трохи вологи, культура продовжує рости, попри спеку та низьку вологість повітря. В разі повного пересихання ґрунту рослини впадають у стан спокою, припиняють ріст і розвиток, а після випадання опадів знову переходять до активної життєдіяльності. Такі особливі властивості сорго надають йому переваги, порівняно з іншими культурами, в зонах ризикованого землеробства, якою, зокрема, є Степ України.

Виробництво

Сорго — за обсягами вирощування посідає четверте місце у світі після пшениці, кукурудзи та рису. Найбільшими світовими виробниками сорго у 2018–19 МР були США (9,2 млн т), Нігерія (6,8 млн т), Індія та Мексика (відповідно 4,6 та 4,4 млн т), Ефіопія та Судан — 4,1 та 4 млн т, Аргентина та Австралія — 3,2 та 2,2 млн т. У Європі найбільшим виробником (близько 1 млн т ) і експортером сорго є Франція.

Згідно з оцінками експертів, Україна вже декілька сезонів (незважаючи на відносно невеликі посівні площі) входить до п’ятірки ключових світових експортерів сорго (за результатами 2018–19 МР посіла четверте місце у світі за експортом), хоча за обсягами виробництва та посівними площами цієї культури наша країна не входить до десятки світових провідних виробників. Найбільші посівні площі зернового сорго в Україні були 2012 року — 171,8 тис. га. Потім площі невпинно скорочувалися й в останні два роки мали найменші значення — 43,1 та 46,4 тис. га (найбільші площі — в Дніпропетровській, Миколаївській, Черкаській, Херсонській, Кіровоградській, Одеській областях, рис.1).

Але можна відзначити, що ситуацію зі зменшенням площ посівів дещо виправляє врожайність. За останні вісім років середня врожайність зросла з 15,2 ц/га у 2012 р. до 46,3 та 40,8 ц/га у 2018–19 роках відповідно. Щоправда, обсяги виробництва сорго у 2018–2019 роках залишились майже на рівні 2012 року. Причина — менші посівні площі.

Обсяг експорту в останні три роки знизився зі 148,3 тис. т ($21,6 млн) у 2017-му до 93,2 тис. т ($15,9 млн) у 2019 році. Причому динаміка цін експорту сорго мала позитивний вектор — від 145,8 дол./т до 171,1 дол./т.

Найбільшими імпортерами зерна сорго з України є європейські країни — Іспанія, Італія, Польща. Також останніми роками Україна продавала зерно сорго до Ізраїлю та Туреччини. На думку українських експертів, Україна має хороші перспективи експорту сорго, адже з урахуванням того, що основні споживачі зерна сорго — країни Близького Сходу, Африки та ЄС, Україна має вигідніше географічне розташування, ніж найбільші виробники цієї культури: США, Індія, Мексика та Аргентина. Також вважається, що з точки зору експорту найперспективніший для України є китайський ринок.

Головними причинами недостатнього поки що розвитку ринку сорго в Україні є низька обізнаність виробників із технологією його вирощування, неналагодженість переробки та збуту цієї продукції, а також суттєві коливання в рентабельності культури. І все ж, зважаючи на швидкі зміни клімату в Україні і світі зі все більшим зростанням дефіциту природного зволоження, аналітики й спеціалісти останнім часом в один голос стверджують, що в цих умовах українським агровиробникам доведеться диверсифікувати своє виробництво і переорієнтовуватися на нові культури, зокрема на такі посухостійкі, як сорго.

Біологічні особливості сорго

Культурі сорго притаманна значна пластичність — воно легко пристосовується до ґрунтово-кліматичних умов, завдяки чому має широкий ареал поширення. Насіння починає проростати при 10°С, проте оптимальна температура перебуває в межах 25–30°С. Надмірно висока, особливо в період від сходів до кущіння, пригнічує ріст рослин. У фазі викидання волоті сорго витримує підвищення температури до 40–45°С без будь-яких негативних наслідків. Завдяки чому воно і є жаро- й посухостійкою культурою. Дуже чутливі рослини сорго до понижених температур і заморозків (у будь-якій стадії розвитку, зокрема сходи гинуть вже за -2…-3°С).

Сорго належить до пізніх ярих культур. У середньому до повного дозрівання зерна потрібна сума позитивних температур за вегетаційний період становить від 3000 до 3500°С залежно від сорту та умов вирощування.

Встановлено, що доцільність вирощування сорго тієї чи іншої групи стиглості настає за забезпеченості сумою температур не менше як 90% потрібної. Адже існує пряма залежність між урожаєм і сумою температур за вегетаційний період.

Сорго значно легше, ніж інші культури, витримує повітряну та ґрунтову посуху, суховії і високі температури. Цьому сприяє те, що транспіраційний коефіцієнт, порівняно з іншими культурами, в сорго малий. На створення одиниці сухої речовини витрачається 300 частин води, тоді як у кукурудзи — 388, пшениці — 515, ячменю — 543, гороху — 730. Для набубнявіння його зерна потрібно 35, кукурудзи — 40, пшениці — 58, гороху — 95% вологи від своєї ваги.

Рослини споживають воду нерівномірно. Більшу її частину використовують у відносно короткий проміжок часу — десять днів до початку викидання волоті і десять — після цвітіння (25–30 днів), що становить 40–45% загального водоспоживання. Водночас, попри високу посухостійкість, культура добре реагує на зрошення, значно збільшуючи врожай.

Непридатними для вирощування сорго є кислі ґрунти з рН менше як 5,5, заболочені місця з високим заляганням ґрунтових вод, ґрунти з умістом продуктивної вологи в метровому шарі на момент висіву менше ніж 50 мм. Сорго позитивно відкликається на покращення умов мінерального живлення, особливо на бідних ґрунтах. Найдефіцитнішим елементом живлення для культури є азот. Найбільше культура його використовує у міжфазні періоди інтенсивного росту й формування генеративних органів, особливо за 10–15 днів до початку викидання волотей і 10–15 днів — після цвітіння.

Поглинання фосфору корінням розпочинається з перших днів вегетації. До фази викидання волоті рослини засвоюють 50% його загальної кількості. Сорго потребує багато калію, який споживається рослинами рівномірно протягом усього вегетаційного періоду й конкретна кількість якого залежить від ґрунтово-кліматичних умов.

Агротехнологічні особливості вирощування сорго

На формування врожаю зерна сорго впливають біологічні та генетичні особливості різних гібридів, з одного боку, та забезпеченість сприятливими факторами й умовами життя рослин, особливо в критичні періоди — з другого. Тому для забезпечення потреб рослин під час формування врожаю важливо знати періоди розвитку та етапи органогенезу сорго. У розвитку рослин виділяють два основні періоди — формування вегетативних органів (корені, стебла, листя) та утворення генеративних органів (суцвіття, квітки, насіння).

Сорго проходить 12 етапів органогенезу:

І — проростання (10–12 днів);

ІІ — сходи, утворення третього листка (8–10 днів);

ІІІ — ІV кущіння — продовження кущіння (12–14 днів кожен);

V — VІ — фаза виходу в трубку — продовження виходу в трубку (12–14, 5–7 днів відповідно);

VІІ — ріст стебла (16–18 днів);

VІІІ — викидання волоті (5–7 днів);

ІХ — цвітіння (4–7 днів);

Х — формування і ріст зернівки (12–14 днів);

ХІ — налив зернівки (18– 20 днів);

ХІІ — фаза воскової і повної стиглості (10–12 днів).

Але для практичного використання агровиробникові простіше визначати стадії розвитку рослин за зовнішніми ознаками: Зокрема, опис таких стадій використовують у США. Ріст рослин розподілено за стадіями — від нульової стадії (сходи) до дев’ятої (стадія повної стиглості) і відповідно — на два періоди розвитку: формування вегетативних органів (стадії 0–5) та формування генеративних органів (стадії 6–9) (рис. 2, табл.).

Необхідний для досягнення кожної стадії час залежить від гібрида та умов навколишнього середовища. Він може відрізнятися навіть для одного гібрида, вирощеного в тому самому місці в разі зміни строків висіву. На тривалість кожної стадії розвитку рослин можуть вплинути також такі фактори, як удобрення ґрунту, хвороби, підвищена вологість, густота посіву, забур’яненість.

За вживання відповідних агротехнічних заходів з урахуванням основних стадій розвитку рослин сорго можна задовольнити потреби рослин протягом усього періоду їхнього росту та під час формування врожаю і забезпечити інтенсивну технологію вирощування сучасних високоврожайних гібридів. Комплекс агротехнічних заходів під час вирощування сорго має бути спрямований на: підвищення врожаю та його якості; регулювання притоку факторів росту до рослини ззовні; врахування біологічних особливостей культури, ґрунтово-кліматичних умов, сортового розмаїття, цільового призначення посівів тощо. В отриманні високих урожаїв важливе значення мають вибір поля, застосування раціональної системи обробітку ґрунту, використання добрив, прийомів збереження вологи, оптимальні строки сівби, ефективні прийоми догляду за рослинами та збирання врожаю.

Повільний ріст надземної частини впродовж 30–40 днів від початку сходів визначає особливості культури сорго, що потребує чистоти полів, підвищеної вимогливості до передвисівної підготовки ґрунту, використання гербіцидів. У зв’язку з цими особливостями біології сорго захист від бур’янів є основоположним фактором у технології вирощування цієї культури, тож його слід виконувати ще на ранніх етапах її розвитку. Тому всі агротехнічні заходи мають бути спрямовані на знищення смітної рослинності на полі, накопичення вологи та вирівнювання поверхні ґрунту. Біологічні особливості сорго змушують ретельно підходити до комплексу весняно-польових робіт, особливо до передвисівного обробітку ґрунту. Це обумовлено теплолюбністю рослин сорго, малим розміром насіння, повільним наростанням надземної маси у післясходовий період, що створює загрозу пригнічення рослин бур’янами.

В посушливих умовах Південного Степу весняну підготовку зябу рекомендується починати з боронування в два сліди за настання фізичної стиглості ґрунту. Після цього проводять культивацію на глибину 10–12 см із одночасним боронуванням. За настання оптимальних строків висіву виконують другу культивацію на глибину 5–6 см, у разі потреби — з унесенням ґрунтових гербіцидів.

Після першої культивації рекомендується прикочувати ґрунт в агрегаті з боронами, що позитивно впливає на його температурний режим і вологість. У роки з посушливою весною прикочування після першої культивації і висівання підвищує врожай та сприяє швидкому проростанню бур’янів, які знищуються передвисівною культивацією.

Однією з важливих умов отримання високих урожаїв є сівба доброякісним насінням. Підготовка насіння до висіву має розпочинатися з його калібрування. Також обов’язковим перед висівним заходом є проведення повітряно-теплового обігрівання насіння на сонці протягом чотирьох-п’яти днів, протруєння його проти пліснявих грибів, бактеріальних захворювань, сажки, та від попелиці й ґрунтових шкідників (препарати Максим ХL, Круїзер 350) Також слід обробити антидотом Концепт ІІІ для можливості проводити обробіток посівів ґрунтовими гербіцидами на основі S-метолахлору. Бажано також проводити інкрустацію насіння, що дає змогу розпочинати сівбу до настання ранніх строків.

Сівбу рекомендується починати за сталого прогрівання ґрунту на глибині 10 см до 12–15°С, глибина загортання насіння — 5–6 см. Спосіб сівби — пунктирний, широкорядний із міжряддям 45–70 см. Норма висіву визначається за шириною міжрядь і густотою стояння рослин на гектарі. Рекомендована норма для умов Південного Степу — 100–120 тис. рослин на гектар, витрата насіння в такому разі становить 5–6 кг/га.

Сівбу виконують як звичайними просапними сівалками (УПС-8,УПС-6, Клен та ін.), так і сівалками прямого висіву (наприклад John Deere, Kinze та ін.) з одночасним внесенням 10–15 кг д. р. фосфорних добрив. Після сівби обов’язково проводять прикочування посіву.

Сорго — це страхова стратегічна культура на випадок загибелі озимих або ранніх ярових у результаті посухи. Його можна сіяти в дуже пізні строки — до кінця травня — початку червня.

Догляд за посівами складається з таких операцій:

• досходове боронування легкими зубовими боронами (в перші дні після сівби, за чотири-п’ять днів до появи сходів);

• післясходове боронування (у фазі творення другого-третього листка та у фазі чотирьох-п’яти листків). Цей захід, за даними досліджень, у багатьох випадках дає змогу не проводити першого міжрядного обробітку;

• проведення міжрядних культивацій: перша — у фазі п’ятого листка, на глибину 5–6 см, друга — після появи сьомого листка, на глибину 6–8 см;

• хімічний захід — в разі великої кількості бур’янів: він передбачає, зазвичай, внесення ґрунтових гербіцидів (під передвисівну культивацію або одразу після сівби, під боронування) та страхових гербіцидів (до появи п’ятого листка);

• в разі заселення посівів попелицями у фазі до п’ятого-сьомого листка та в період масової появи гусені кукурудзяного метелика застосовують обробку інсектицидами.

Збирання сорго проводять у фазі повної стиглості зерна прямим комбайнуванням зерновими комбайнами за вологості рослин 22% і нижче. Під час збирання врожаю потрібно зменшити швидкість обертання барабана до 500–600 об./хв. Для зниження вологості рослин до потрібного значення та прискорення дозрівання зерна застосовують десикацію посіву. В умовах дефіциту вологи в ґрунті, як цього року, рекомендується висівати скоростиглі та ранньостиглі сорти й гібриди. Найбільш адаптовані для Південного Степу — Прайм, Спрінт W, Даш Е, Свіфт, Бургго, Юкі, Сонцедар.

В. Сидоренко, зав. лабораторії

В. Малярчук, канд. с.-г. наук, заст. директора,

Південно-Українська філія УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого

Журнал «Пропозиція», №6, 2020 р.