Як виростити сочевицю: рекомендації провідного світового експортера

Одним з основних ареалів вирощування сочевиці у світі є канадська провінція Саскачеван. Ця культура є головною статтею аграрного експорту провінції. Так, у 2016 р. провінція експортувала 5 млн т бобових на суму $3,5 млрд, з яких трохи більше $2 млрд припадало на сочевицю: $1400 млн на червону і понад $600 млн на зелену. Цікаво, що індустрія вирощування сочевиці виникла в Саскачевані практично з нуля в останні півстоліття, а зараз вона постачає продукцію до Індії – країни, де сочевиця протягом тисячоліть становить вагому частку в споживанні. Тож для тих, хто цікавиться порівняно маловідомою (точніше – призабутою) для України культурою, ми подаємо рекомендації об’єднання виробників бобових провінції Саскачеван.

Загальна характеристика

Висота стебел сочевиці становить від 20 до 75 см залежно від грунтово-кліматичних умов. Культура характеризується підземним проростанням: сім’ядолі залишаються під землею після проростання, формуючи перші два вузли. Якщо сходи сочевиці пошкоджуються заморозками, спекою або вітром, з підземних вузлів відростає нове стебло.

Перші два вузли формуються на рівні поверхні грунту або під землею. Це так званий катафіл. З нього може відрости нове стебло в разі загибелі перших молодих сходів від заморозків, спеки, гербіцидів, чи посухи. Третій вузол формує першу пару справжніх листків. У сприятливих умовах новий вузол формується кожні 4-5 днів. Складний листок завдовжки близько 5 см має від 9 до 15 листкових пластинок. Аж до цвітіння на вершечках листків виростають короткі вусики. Перше суцвіття формується приблизно на 12-му вузлі.

Рослина сочевиці від природи індетермінантна. Рослини продовжують цвісти, поки не потраплять у якийсь стрес: посуха, спека, дефіцит елементів живлення.

Рослина самозапильна. Стручки мають довжину не більше 2,5 см і містять 1-2 насінини. Рослини за умов достатніх енергії росту та площі живлення дають 2 і більше пагонів з одного стебла. Однак основний урожай формується на вторинних (повітряних) відростках найвищого вузла головного стебла прямо під першим суцвіттям. Цвіт, що з’являється після першого тижня серпня, може не сформувати виповнених зерен до жнив.

Вага 1000 насінин – 40-50 г.

Існують Clearfield-сорти, толерантні до імідазолінів, а також сорти з помірною стійкістю до аскохітозу та стійкі до 1-ї раси антракнозу.

Позаяк точка росту знаходиться під землею, витримує весняні заморозки. Сходи витримують заморозки -4…-6 ºС.

Коренева система порівняно неглибока – до 60 см. Культура помірно стійка до високих температур і посухи. Сочевиця потребує принаймні помірного зволоження – 150-250 мм за період вегетації, щоб сформувати виповнені стручки. Як індетермінантна від природи культура, сочевиця цвіте доти, доки дозволяють природні умови. Відтак рослині для запуску процесу дозрівання насіння потрібен стрес – чи то від посухи, чи то від браку азоту. Надлишкова волога сприяє вегетативному росту, затримує дозрівання, зменшує кількість насінин у стручку і сприяє поширенню грибкових хвороб. Найкраще сочевиця росте на добре дренованих грунтах з рН від 6 до 8. Не терпить підтоплення або засолення. За здатністю до фіксації азоту переважає сою. В умовах Західної Канади фіксує 34-136 кг/га азоту.

Місцеві особливості

Найбільш підходящою для сочевиці вважається південно-західна і центральна частини провінції – зона коричневих і темно-коричневих грунтів. Нові, більш детермінантні сорти дали змогу розширити ареал вирощування за рахунок зон чорноземів і малопотужних чорноземів. В зоні вологих чорноземів і сірих лісових грунтів занадто волого, щоб отримувати стабільні врожаї високої якості. Надлишкова вологість підвищує хворобливість і уповільнює дозрівання сочевиці.

Різновиди

Зелена

Розмір насінин – крупний (маса 1000 насінин 64-73 г), середній (трохи більше 50 г) або дрібний (33-34 г). Зазвичай – крупнонасінна. Більшість сортів вимагає ранніх строків сівби, позаяк вони мають порівняно пізній термін дозрівання. Зазвичай індетермінантна. Високорослість зумовлює схильність до вилягання, а в умовах високої вологості – до захворювання на сіру (Botrytis) і білу (Sclerotinia) гниль.

Червона

Виділяється крупнонасінна (маса 1000 насінин 55-56 г), дрібнонасінна (34-45 г) і дуже дрібнонасінна (30-32 г). Дрібнонасінні сорти скоростигліші, ніж зелені.

Специфічна

Чорна (т. зв. «Бєлуга»).

Французька зелена – розмір насінин дрібний, як у дрібнонасінної червоної, але під час приготування боби краще зберігають свою форму, ніж у червоної.

Іспанська коричнева – розмір насінин зазвичай, як у дрібнонасінної червоної, споживається переважно в Іспанії.

Сівба

Висівається на глибину 2,5-7,5 см за температури грунту на глибині сівби не нижче 5ºС. Добре підходить для прямого посіву: хороша енергія росту дає змогу сходам пробиватися крізь пожнивні рештки. За прямого посіву урожайність вища, ніж після обробітку грунту, і тим вища, чим більша висота стерні, в яку сочевиця сіється прямим посівом. Висока стерня попередника захищає грунт від випаровування вологи і підвищує ефективність використання грунтової вологи сочевицею. Також чим вища стерня попередника, тим вище розташовуються найнижчі стручки, завдяки чому полегшується збирання і знижуються втрати врожаю.

Після сівби грунт зазвичай прикочується котками.

Живлення

Інокуляція бактерією Rhizobium leguminosarum може забезпечити до 80% потреб рослини в азоті. Є штами бактерії, які краще підходять для певних сортів. Інокуляція проводиться як одним штамом бактерій, так і сумішшю штамів.

У випадку інокуляції сільгоспвиробник має подбати про життєздатність бактерій, якими інокульоване насіння. Бактерія Rhizobium чутлива до температурних стресів, висихання і прямого сонячного проміння. Тому інокульоване насіння має бути висіяно негайно після інокуляції.

Інокулянти чутливі до гранульованих добрив, тому такі добрива бажано вносити так, щоб вони розташовувалися в стороні або нижче насінини. Також інокулянти чутливі до деяких фунгіцидів, які рекомендуються для протруєння насіння.

Для інокуляції застосовуються рідкі, порошкоподібні та гранульовані препарати.

Рідкі інокулянти зручні і забезпечують кращий контроль норми внесення порівняно з іншими формами препаратів. Але сама бактерія в рідких препаратах вразливіша до змін зовнішніх факторів і контакту з протруйниками, ніж в інших формах препаратів. Тож щоб рідкий інокулянт спрацював ефективно, потрібно сіяти насіння відразу після інокуляції в вологу землю.

Порошкоподібні інокулянти мають тривалішу дію і не настільки вразливі до контакту з протруйниками, як рідкі, однак при внесенні все одно треба дотримуватися обережності. Деякі порошкоподібні інокулянти вимагають застосування ад’ювантів. Вони можуть краще прилипати до насіння після легкого намочування останнього.

Гранульовані інокулянти забезпечують легке внесення і можуть бути внесені в рядок. Гранульована форма дає змогу уникнути ризику несумісності з протруйниками, однак і з цими інокулянтами слід бути обережним. Гранульовані інокулянти менш вразливі до дії зовнішніх факторів та фунгіцидів, що вносяться під час сівби.

Всі форми інокулянтів однаково ефективні, якщо вони правильно внесені і умови зовнішнього середовища ідеальні. В несприятливих умовах найефективніші гранульовані інокулянти, далі йдуть порошкоподібні, а за ними рідкі.

Хоча бактерії класу Rhizobium можуть жити в грунті роками, ефективні азотофіксуючі бактерії можуть не вижити. Через це рекомендується проводити інокуляцію сочевиці щоразу, коли її висівають. Дослідження в Західній Канаді показали, що інокуляція бобових забезпечує підвищення врожайності на 30-50%. Тому найдосвідченіші виробники сочевиці щоразу інокулюють посівний матеріал.

Перевірка утворення бульбочок

Ефективність інокуляції можна перевірити на початку цвітіння. Щоб можна було оцінити утворення бульбочок, повинно пройти до 4 тижнів від сівби. Найкращий спосіб перевірити утворення бульбочок – викопати рослину і обережно змити землю з коріння у відрі з водою. Бульбочки тендітні і можуть пообриватися з коріння, якщо рослину виривати.

Якщо бактерії активно фіксують азот, бульбочки всередині будуть виразно червоними або рожевими. Фіксація азоту відбувається синхронно з ростом рослини, забезпечуючи її азотом під час швидкого вегетативного росту. Вона уповільнюється, коли рослина починає формувати стручок і насіння.

Інокулянт, внесений з насінням, дає результат у вигляді бульбочок, що формуються на головному корені неподалік кінчика. Якщо інокулянт вносився в грунт (як у випадку з гранульованими), бульбочки будуть і на головному, і на другорядних коренях. Мала кількість бульбочок свідчить про слабку інокуляцію. Зелений або кремовий колір бульбочок всередині замість рожевого свідчить про те, що бактерії погано фіксують азот.

Азот: Аналіз грунту має велике значення. Високий вміст азоту в грунті несприятливо впливає на утворення бульбочок і фіксацію ними азоту. По мірі зростання надходження азоту з грунту та добрив обсяги фіксації азоту бульбочковими бактеріями знижуються. Тож зазвичай внесення азоту не рекомендується при вирощуванні сочевиці. За рахунок фіксації азоту сочевиця може забезпечити до 80% своїх потреб у цьому елементі. Решта надходить з грунту.

Коли сумарне надходження азоту з грунту й добрив досягає 28-40 кг/га, фіксація азоту бульбочковими бактеріями сповільнюється, а коли воно перевищує 55 кг/га, фіксація азоту зупиняється.

Щоб бульбочки сформувались, потрібно 3-4 тижні після сівби. У випадку відсутності або малої кількості бульбочок брак азоту компенсують внесенням добрив по листу. На ранніх стадіях рослини розвиваються слабко, якщо вміст азоту в грунті менший за 11 кг/га. Це може спричиняти пожовтіння рослин. Дефіцит азоту на ранніх стадіях вегетації може бути компенсований внесенням невеликих (10-15 кг/га) кількостей азоту під час сівби. Великі кількості азоту, внесеного при сівбі, хоча й допоможуть рослині на ранніх стадіях компенсувати дефіцит цього елементу в грунті, однак кінцева врожайність від цього не зростає. Часто дефіцит азоту на ранніх стадіях вегетації повністю компенсує внесення моноамонійфосфату (NPK 12:51:0).

Фосфор: Сочевиця потребує порівняно високих доз фосфору. Адже активний ріст кореневої системи сприяє утворенню бульбочок, що фіксують азот. Також фосфор сприяє ранішому й дружнішому дозріванню.

Якщо сочевиця вирощується на грунтах, бідних на доступний фосфор, або в прохолодних вологих умовах, це вимагає компенсації потреби рослини в цьому елементі шляхом внесення фосфорних добрив. Однак різкого зростання врожайності вдається досягти не завжди. Але ефект від внесення фосфорних добрив полягає вже в тому, що вони покращують стресостійкість культури.

Максимальна норма внесення фосфору при сівбі – 22 кг/га. Ця норма вноситься за хорошого або ідеального рівня зволоження. За гіршого зволоження норму внесення фосфорних добрив зменшують. Якщо існує потреба у внесенні підвищених норм фосфору, фосфорні добрива вносять так, щоб вони розташовувалися збоку насінин або під ними, або ж фосфорні добрива вносять під попередника.

Бобові накопичують великі кількості фосфору завдяки здатності бульбочкових бактерій розчиняти стійкі сполуки фосфору та завдяки симбіозу з мікоризою, котрий сприяє росту кореневої системи. Ось чому бобові не демонструють великого відгуку на  внесення фосфорних добрив, однак вимагають компенсації винесеного з грунту з урожаєм фосфору.

Калій: Сочевиця вимагає високих норм калію. Однак внесення калію разом з сівбою може пошкодити сходи. При внесенні при сівбі калію, як і фосфору, рекомендується застосовувати ширші сошники. Сумарне внесення К₂О та фосфору при сівбі не повинно перевищувати 22 кг/га.

Сірка: Потребується в порівняно значних дозах – 9-11 кг/га. Дефіцит доступної сірки компенсують внесенням сульфату амонію, який містить сірку в доступній для рослин формі, збоку, всередину рядка або врозкид. Досліди показують обмежений вплив внесення сірки на врожайність за винятком випадків, коли вміст цього елементу в грунті дуже низький.

Потреба в мікроелементах встановлюється індивідуально залежно від їх вмісту в грунті за даними агрохімічного аналізу.

Під урожай сочевиці 2 т/га вносять в середньому 103 кг/га азоту, 27,5 кг/га фосфору, 86 кг/га калію і 5 кг/га сірки. Винесення з урожаєм цих елементів живлення становить відповідно 68,5, 21, 36,5 і 5 кг/га.

Бур’яни

Сочевиця – слабкий конкурент бур’янам. Тому захист культури від бур’янів вимагає довгострокової стратегії, яка охоплює всю сівозміну. Заходи з боротьби з багаторічними бур’янами повинні вживатися на попередниках сочевиці. На дрібнонасінній сочевиці важко контролювати падалицю пшениці й ячменю. Бур’яни, які проростають порівняно пізно, такі, як курай чи паслін, заважають збиранню і підвищують вологість стручків.

На полях, де заплановано вирощування сочевиці наступного сезону, проти однорічних озимих широколистих бур’янів пізно восени вносять такі гербіциди, як 2,4-Д або МЦПА, нормою до 280 г/га д. р. Внесення гербіцидів навесні а також таких препаратів, як Дікамба, слід уникати через фітотоксичність.

Передпосівне або досходове внесення гербіцидів суцільної дії важливе для контролю бур’янів до появи сходів. Грунтові гербіциди можуть забезпечити контроль за бур’янами на ранніх стадіях вегетації, але за умови достатнього зволоження. Впровадження технології Clearfield розширило можливості фермерів з використання гербіцидів. Деякі гербіциди можуть вимиватися сильними дощами в глибину, тож якщо планується їх застосування, сочевицю висівають на глибину не менше 5 см. Зенкор не рекомендується вносити за вмісту органічної речовини в грунті менше 4%.

Трифлураліни (наприклад, Трефлан) зареєстровані тільки для осіннього внесення, позаяк весняне внесення, особливо на більш легких грунтах, можуть спричинити фітотоксичність та поширення ризоктоніозу.

З метою уникнення резистентності бур’янів важливо міняти гербіциди.

Коли культура знаходиться в стресі (спека, посуха, заморозки, тощо), стійкість сочевиці до гербіцидів знижується. В випадку стресу слід зачекати з внесенням гербіциду приблизно 4 дні і вносити його ввечері. Сочевицю можуть пошкодити гербіциди, зареєстровані на інших культурах, тому перед обробкою потрібно ретельно вимити бак обприскувача.

Альтернативою гербіцидам, згідно з дослідженнями, може бути післясходова культивація, коли висота культури не перевищує 10 см, в теплу сонячну погоду. Культивація неодмінно пошкодить частину рослин, тому норму сівби слід збільшити.

Також загущення створює конкуренцію бур’янам. Досліди показали, що збільшення густоти сівби до 240 шт/м² зменшує щільність бур’янів і підвищує врожайність.

Хвороби

Уражується аскохітозом, стемфіліозом і антракнозом, сірою й білою гниллю, на ранніх стадіях – кореневими гнилями. Аскохітоз уражує переважно зрілі рослини в прохолодну дощову погоду. Збудники аскохітозу зимують на рослинних рештках, тому не можна сіяти сочевицю по сочевиці. Фунгіциди вносять до зімкнення рослин сочевиці.

Шкідники

Серед шкідників культури – ковалики та горохова попелиця.

Збирання

Скошується сочевиця при землі, щоб захопити нижні стручки. При скошуванні слід застосовувати жатку, яка не врізатиметься в землю і не засмічуватиме нею врожаю. Щоб уникнути висипання насіння, краще збирати в умовах високої вологості. Десикація знижує якість урожаю, особливо зеленої сочевиці. Разом з тим десикація прискорює готовність культури до обмолоту, знижує втрати від висипання і підвищує якість насіння, якщо жнива відбуваються в вологу погоду. Сочевиця готова до обмолоту зазвичай через 7-10 днів після десикації, а в жарку, суму погоду – через 4-7 днів. Підвищує ефективність десикації її виконання ввечері або вночі та високі норми робочої витрати рідини. Для десикації сочевиці зареєстровані д. р. дикват, сафлюфенацил та глюфосинат амонію.

Збирати сочевицю можна прямим комбайнуванням у стадії повної стиглості. Збирають сочевицю гнучкою жаткою з автоматичним контролем висоти, повітряним барабаном і стеблопідйомником.

Обмолот найкраще проводити за вологості зерна 18%. Після збирання сочевицю висушують до вологості не більше 14% (зелену) або 13% (червону).

Обмолот рекомендується проводити на понижених швидкостях, щоб уникнути пошкодження зерна – 250-500 об/хв. Налаштування обмолоту повинно регулюватися в широкому діапазоні, щоб забезпечити якісні обмолот і сепарацію без пошкодження зерна. Необхідно уважно слідкувати за тим, щоб зерно не пошкоджувалось, а також за якістю очистки з одночасним уникненням втрат зерна.

Зберігання

Тривалість зберігання за вологості не вище 14% і температури не вище 15  ͦС може досягати 40 тижнів. За необхідності висушування гарячим повітрям його температура не повинна перевищувати 45  ͦС, щоб не спровокувати проростання, а зниження вологості за 1 прохід не повинно перевищувати 4-5 процентних пунктів. Сушити сочевицю слід обережно, щоб уникнути пошкодження зерна. Через це бажаніше застосовувати стрічкові конвеєри, ніж металеві шнеки. Також слід передбачити пом’якшувачі, щоб уникнути пошкодження зерна внаслідок падіння зі значної висоти. Зелена сочевиця при зберіганні з часом світлішає, тож її слід зберігати в темному місці. 

Переклав Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com