Уманські коренеплоди

Торік у травні Кабінет Міністрів України затвердив рішення про створення Інституту коренеплідних культур на базі філіалу Інституту цукрових буряків УААН, в складі якого він пройшов трансформацію від випробувальної станції до експериментальної бази, центральної генетичної станції та філіалу.

Ще перед Другою світовою війною і відразу після неї тут була експериментальна база, де відпрацьовували методи селекційного процесу. Саме тоді, особливо після серпневої сесії ВАСГНІЛ 1946 року, громили “продажну дівку імперіалізму” генетику і викорінювали із селекційних установ основи генетичного вчення Менделя, Моргана і Вейсмана. А в Умані невелика група людей тихо вела собі наукові дослідження з класичної менделівської генетики, цитології та ембріології цукрових буряків і вціліла, мабуть, тому, що працювала на периферії. І це дало свої плоди: селекція одержала нові методи виведення високопродуктивних сортів цукрових буряків на основі гібридизації культурних рослин та їхніх диких родичів, що стало підставою для перетворення експериментальної бази в повноцінний селекційний пункт, який розширив спектр своїх наукових досліджень. У 1959 році тут вперше було виділено і цитологічно вивчено форми багатонасінних цукрових буряків із цитоплазматичною чоловічою стерильністю та широко розгорнуто роботи із селекції однонасінних цукрових буряків.
Перехід на гетерозисну селекцію обумовив весь подальший шлях досліджень із вдосконалення методів створення лінійних матеріалів. Від цього напряму досліджень в Умані не відступають і сьогодні.
На початку шістдесятих років ХХ століття на селекційному пункті розпочалася робота зі створення однонасінних чоловічостерильних цукрових буряків способом схрещування багатонасінних стерильних форм із однонасінними фертильними. Як наслідок, було одержано нову однонасінну чоловічостерильну форму та перші закріплювачі О-типу. Водночас розпочали роботи зі створення пробних гібридів однонасінних цукрових буряків на стерильній основі і вивчення їхньої продуктивності.
На базі стерильних матеріалів Уманського пункту та багатонасінного запилювача Верхняцької дослідно-селекційної станції було створено, а з 1981 року районовано перший в СРСР гібрид на стерильній основі — Ювілейний. З часом гібрид зайняв значні площі посівів, він і досі перебуває у виробництві, хоч уже й поступається новим матеріалам. Аби інтенсифікувати селекційні роботи в обраному напрямі, в 70-ті роки минулого століття Уманський селекційний пункт значно зміцнив свою матеріально-технічну базу. Зокрема, було збудовано селекційно-тепличний комплекс голландського типу, що являє собою за суттю фітотрон; виготовлено індивідуальні та групові ізолятори; змонтовано лінію для визначення цукристості; збудовано новий лабораторний корпус, що значно поліпшило умови для розвитку робіт із селекції чоловічостерильних форм і створення високопродуктивних гібридів. Характерною особливістю роботи пункту стало широке співробітництво з науково-дослідними установами країн Східної та Західної Європи. Завдяки обміну стерильними формами і запилювачами було досягнуто суттєвого збагачення генетичної основи вихідних матеріалів, підвищено індивідуальний рівень спеціалістів.
У зв’язку з широким розмахом науково-дослідних робіт, розширенням кількості й кваліфікації кадрів, Уманський селекційний пункт було спочатку реорганізовано в Центральну селекційно-генетичну станцію (1981), а згодом — у філію Інституту цукрових буряків УААН (1994 р.). З травня 2007 р. це самостійний науково-дослідний інститут коренеплідних культур. Це тому, що, крім гібридів цукрових буряків, тут успішно ведуть селекцію інших коренеплодів. Зокрема, вперше в Україні створено сорти цикорію коренеплідного Уманський 90 і Уманський 95. Виведено низку гібридів кормових буряків, один з яких (Уманський напівцукровий) є національним стандартом при Державному сортовипробуванні. Але особливою гордістю й основним надбанням уманської селекції стала ціла серія гібридів, виведена вже після Ювілейного. І чільне місце в цій серії належало й досі належить популярному гібриду Український ЧС–70, який висівають на 45% посівних площ цукрових буряків в Україні. Кращі його показники у виробничих умовах становлять: за врожайністю — 670 ц/га, цукристістю — 19,7%, збором цукру — 132 ц з гектара.
Надбання уманських селекціонерів — гібриди нового покоління, які є гідними конкурентами сортам іноземної селекції на українських полях. Насамперед: Уманський МС 72 — однонасінний триплоїдний гібрид на стерильній основі, урожайно-цукристого напряму, стійкий до церкоспорозу, коренеїду, має високі технологічні якості, призначений для механізованого збирання. Занесений до Державного реєстру сортів рослин України в 2002 році й рекомендований для вирощування в зонах Полісся. Найвища урожайність отримана у 2000 році в науковому центрі “Сорт” Київської області — 709 ц/га.  Уманський ЧС–90, записаний у Державний реєстр сортів рослин у 2003 році, гібрид урожайно-цукристого напряму, стійкий проти цвітушності, ураження коренеїдом, толерантний до церкоспорозу.
Уманський ЧС-97 — триплоїдний гібрид цукристого напряму, стійкий проти цвітушності, толерантний до коренеїда та церкоспорозу. Має добру придатність для механізованого збирання.
Софія — триплоїдний гібрид урожайно-цукристого напряму, стійкий проти цвітушності, ураження коренеїдом та церкоспорозом. Придатний до механізованого збирання.
Севастьянівський — занесений у Державний реєстр сортів рослин у 2005 році, урожайно-цукристого напряму, стійкий проти цвітушності, ураження коренеїдом, толерантний до церкоспорозу, має хороші технологічні якості.
Доброслава — триплоїд, занесений у Реєстр в 2006 році, урожайно-цукристого напряму, стійкий проти цвітушності, ураження коренеїдом та церкоспорозом.
Зоряний — найновіший із серії гібридів, занесений у Реєстр у 2007 році, урожайно-цукристого напряму, стійкий проти цвітушності, ураження коренеїдом, а також толерантний до церкоспорозу та ризоманії.
Усі названі гібриди мають добру придатність до механізованого збирання й високий потенціал продуктивності:
lурожайність коренеплодів — 600–700 ц/га;
lцукристість — 17–19%;
lзбір цукру — 11–12 т/гектара.
І це ще не все. За роки роботи селекціонерів в Умані створено досить багатий генофонд цукрових буряків, який уже конкурує не тільки з вітчизняними, а й із зарубіжними аналогами. Так, у випробуваннях узагальнено показники Уманських ЧС-компонентів, 12 запилювачів у 2006 році були кращими за ЧС-компоненти фірми КВС, “Нові сад” (Сербія) та “Рамонь” (Росія). Узагальнені показники уманських гетерозисних запилювачів за всіма компонентами в 2006 році переважали наявні в Україні аналоги.
Основним стратегічним завданням своєї діяльності на сучасному етапі Інститут коренеплідних культур вважає створення високопродуктивних ЧС-гібридів цукрових, кормових і столових буряків та інших коренеплідних культур, здатних витримувати конкуренцію на території України з селекційними матеріалами західних фірм. Зокрема, поставлено мету довести потенціал урожайності нових гібридів цукрових буряків до рівня 700–800 ц/га, цукристості — 18,5–19,5%, збору цукру з гектара — до 13–15 т. Вони мають бути придатними для вирощування в несприятливих погодно-кліматичних умовах, а за формою коренеплода — зручними для механізованого збирання.
Уже тепер інститут має можливість виробляти оригінальне насіння, насіння супереліти та еліти сортів і гібридів, потрібних для одержання 1,5–1,6 тис. т комерційного насіння цукрових буряків зі схожістю не менше 90%, одноростковістю й вирівняністю фракцій 90–95%, добре захищеного від шкідників та хвороб.
Інститут працює в науковому плані з Інститутом цукрових буряків УААН, бере участь у селекційних програмах Beta-крос та Beta-інтеркрос. Здійснює практичні кроки щодо розширення державного сортовипробування Уманських ЧС-гібридів за межами України, найперше в країнах СНД, для відновлення збуту комерційного насіння, який безпідставно було призупинено в попередні роки. Юристи та економісти інституту спільно з провідними насіннєвими фірмами України вивчають можливість і форми удосконалення співробітництва для поступової інтеграції та трансформації інституту в селекційно-насіннєву фірму європейського типу.