Спецможливості
Агробізнес

Ук­раїні потрібна твер­да про­до­воль­ча політи­ка

04.06.2015
948
Ук­раїні потрібна твер­да про­до­воль­ча політи­ка фото, ілюстрація

Однією з гострих проблем сучасності є продовольче забезпечення населення. Кожна країна розв’язує цю проблему відповідно до власних можливостей: одні орієнтуються на самозабезпечення продовольством, інші — надають перевагу його імпорту, а деякі вміло поєднують обидва шляхи.

Однією з гострих проблем сучасності є продовольче забезпечення населення. Кожна країна розв’язує цю проблему відповідно до власних можливостей: одні орієнтуються на самозабезпечення продовольством, інші — надають перевагу його імпорту, а деякі вміло поєднують обидва шляхи.

М. Хо­рун­жий, про­фе­сор

Тож під про­до­воль­чою політи­кою дер­жа­ви слід ро­зуміти здатність уря­ду та регіональ­них уп­равлінських струк­тур постійно підтри­му­ва­ти ба­ланс між по­пи­том і про­по­зицією на про­до­воль­ст­во
не­за­леж­но від об’єктив­них та суб’єктив­них при­чин роз­вит­ку національ­ної еко­номіки.
Як­що ке­ру­ва­тись цим прин­ци­по­во важ­ли­вим ро­зумінням суті про­до­воль­чої політи­ки, то маємо всі підста­ви ствер­д­жу­ва­ти, що за­про­по­но­ва­ний Про­гра­мою діяль­ності Кабіне­ту Міністрів Ук­раїни розділ «Но­ва про­до­воль­ча по­лі­ти­ка» (див. По­ста­но­ву Вер­хов­ної Ра­ди Ук­раїни № 26-VIII від
11 груд­ня 2014 р.) аж ніяк цьо­му не відповідає. Скла­дається вра­жен­ня, що роз­роб­ни­ки цьо­го розділу або не ро­зуміють суті про­до­воль­чої політи­ки, або ж під час ство­рен­ня про­гра­ми пішли про­стим шля­хом фор­му­лю­ван­ня її по­ло­жень з до­по­мо­гою хо­до­вих фраз, які здебільшо­го не ма­ють пря­мо­го сто­сун­ку до влас­не про­до­воль­чої політи­ки.
Що не вик­ли­кає сумніву, то це чітка орієнтація уря­ду на по­даль­ше інтен­сив­не на­ро­щу­ван­ня ек­с­пор­ту сільсько­го­с­по­дарсь­кої про­дукції та про­до­воль­ст­ва для cтвер­д­жен­ня лідер­ст­ва на світо­во­му про­до­воль­чо­му рин­ку. Між тим, на тлі зовнішньо­е­ко­номічних успіхів у про­да­жу про­дукції АПК на світо­вих рин­ках Ук­раїна все частіше відчу­ває слабкість і пев­не роз­ба­лан­су­ван­ня внутрішньо­го рин­ку про­до­воль­ст­ва. До то­го ж події нинішньо­го періоду, пов’язані із війною на сході Ук­раїни, по­ка­за­ли, що в країні про­до­воль­чої політи­ки як та­кої вза­галі не­має. Так, про­до­воль­чим за­без­пе­чен­ням армії пе­рей­мається не дер­жа­ва, а на­се­лен­ня, во­лон­те­ри. У країні в усій по­вноті про­яви­ла се­бе над­зви­чай­на про­до­воль­ча си­ту­ація: за­без­пе­чен­ня життєво важ­ли­ви­ми хар­чо­ви­ми про­дук­та­ми ста­ло під за­гро­зою на ча­с­тині те­ри­торії, де про­жи­ває по­над 4 млн осіб і скон­цен­т­ро­ва­но сотні ти­сяч військо­вих. До то­го слід до­да­ти і та­ке. Нині в Ук­раїні 3,6 млн пенсіонерів пе­ре­бу­ва­ють за ме­жею бідності, за різни­ми дже­ре­ла­ми, у країні 2,5–3 млн бідняків. Крім то­го, міграційні про­це­си, зу­мов­лені війною на сході країни, за­го­ст­ри­ли си­ту­ацію із про­до­воль­чим за­без­пе­чен­ням на­се­лен­ня і в тих об­ла­с­тях і регіонах, ку­ди пе­реїха­ли (хо­ча й тим­ча­со­во) крим­ча­ни, лу­ган­ча­ни і до­неч­ча­ни. Різка де­валь­вація гривні при­зве­ла до про­до­воль­чо­го ажіота­жу, який, по суті,
став не­ке­ро­ва­ним.
Га­ло­пу­ю­ча інфляція, крат­не зро­с­тан­ня цін на про­до­воль­ст­во на тлі ка­та­ст­рофічно­го зни­жен­ня купівель­ної спро­мож­ності на­се­лен­ня свідчать не про що інше, як за­галь­но­національ­не за­го­ст­рен­ня про­до­воль­чої про­бле­ми.
Без вжит­тя над­зви­чай­них за­ходів про­до­воль­чо­го за­без­пе­чен­ня на­се­лен­ня країна мо­же опи­ни­тись у си­ту­ації, ко­ли назріва­ти­ме «про­до­воль­чий май­дан», а нам не вдасть­ся навіть ут­ри­ма­ти той низь­кий рівень спо­жи­ван­ня, який є на­разі.
Щоб у цьо­му пе­ре­ко­на­ти­ся, до­стат­ньо звер­ну­тись до офіційно­го дже­ре­­ла — ста­ти­с­тич­но­го ви­дан­ня «Сільське гос­по­дар­ст­во Ук­раїни, 2013 рік». У 1990 р. енер­ге­тич­на скла­до­ва се­ред­нь­о­до­бо­во­го спо­жи­ван­ня на­се­лен­ням Ук­раїни ста­но­ви­ла 3597 ккал, що май­же відповіда­ло на­уко­во об­грун­то­ваній нормі, а се­реднє спо­жи­ван­ня про­теїну на од­ну лю­ди­ну бу­ло на рівні 105,3 г. У 2013 р. ка­лорійність до­бо­во­го раціону ста­но­ви­ла ли­ше 2969 ккал, тоб­то на 628 ккал мен­ше за од­но­час­но­го зни­жен­ня рівня за­без­пе­чен­ня про­теїном до 90,4 г. За цей са­мий період спо­жи­ван­ня мо­ло­ка і мо­лоч­них про­дуктів змен­ши­лось на 41%, цу­к­ру — на 26, хліба і хлібо­бу­лоч­них ви­робів — на 24, м’яса і м’ясо­про­дуктів — на 18, ри­би і ри­бо­про­дуктів — на 17%. Як­що у 1990 р. із ро­дин­но­го бю­д­же­ту ви­т­ра­ча­лось 35% коштів, то те­пер зви­чай­на ук­раїнська сім’я зму­ше­на ви­т­ра­ча­ти 62%, вод­но­час енер­ге­тич­на на­си­ченість хар­чу­ван­ня змен­ши­лась у 2,3 ра­за.

  Мо­ти­ва­то­ром погіршен­ня про­до­воль­чо­го за­без­пе­чен­ня на­се­лен­ня ста­ла дер­жа­ва, яка за період 1990–2013 рр. за­ра­ди ви­со­ких при­бутків на зовнішніх рин­ках по­спри­я­ла збільшен­ню в аг­рар­них підприємствах посівів технічних куль­тур, зо­к­ре­ма со­няш­ни­ку, сої та ріпа­ку, відповідно, у 3, 11 і 15 разів. На­томість ек­с­порт­не спря­му­ван­ня ви­роб­ництва цих куль­тур про­сто-та­ки підірва­ло ос­но­ву роз­вит­ку тва­рин­ництва че­рез зни­жен­ня мо­ти­вації ви­ро­щу­ван­ня важ­ли­вих для цієї га­лузі куль­тур. Так, об­ся­ги посівів цу­к­ро­вих бу­ряків і кор­мо­вих куль­тур змен­ши­лись уп’яте­ро (тоді як са­ме із бу­ряків для годівлі тва­рин одер­жу­ють 62% гич­ки, 80 — жо­му і 1,5% ме­ля­си).
За та­ких об­ста­вин сподіва­тись на зро­с­тан­ня влас­но­го ви­роб­ництва про­до­воль­ст­ва — мар­на спра­ва. І навіть імпорт цьо­му не за­ра­дить, хо­ча у 2013 р., порівня­но із 2005, в Ук­раїну бу­ло імпор­то­ва­но у 2,2 ра­за більше го­то­вої хар­чо­вої про­дукції, у 3,8 — про­дуктів тва­рин­но­го по­хо­д­жен­ня. На імпорт сільсько­го­с­по­дарсь­кої і про­до­воль­чої про­дукції за ці ро­ки бу­ло ви­т­ра­че­но май­же по 7 млрд дол./рік. У то­му ж та­ки 2013 р. на зовнішніх рин­ках про­да­ли зер­на на 6,3 млрд дол., а на імпорт про­до­воль­ст­ва ви­т­ра­ти­ли на 11% більше. От­же, та­ка аг­рар­на (а за­од­но й про­до­воль­ча) політи­ка на­дає пе­ре­ва­гу інве­с­ту­ван­ню не влас­но­го, а за­рубіжно­го про­до­воль­чо­го ви­роб­ництва.
Пе­ре­ва­жан­ня ек­с­пор­ту си­ро­вин­них ре­сурсів, замість спря­му­ван­ня їх на внутрішній ри­нок, не тільки йде врозріз із мож­ли­во­с­тя­ми ос­тан­нь­о­го, а й з ог­ля­ду на су­час­ну си­ту­ацію в країні стає пев­ною за­гро­зою. Йдеть­ся про те, що на світо­во­му рин­ку відчут­но зни­жу­ють­ся ціни на зер­но (про­до­воль­че і фу­раж­не), со­няш­ник, ріпак та сою. Вод­но­час спо­с­терігається зро­с­тан­ня цін на яло­ви­чи­ну, сви­ни­ну, вер­ш­ко­ве мас­ло, си­ри, су­хе мо­ло­ко — са­ме на ті ви­ди, які у нас під за­гро­зою змен­шен­ня ви­роб­ництва.
Суб’єктив­ною при­чи­ною різко­го спа­ду про­до­воль­чо­го за­без­пе­чен­ня на­се­лен­ня є цілко­ви­те усу­нен­ня дер­жа­ви від фор­му­ван­ня за­сад внутрішньої про­до­воль­чої політи­ки. Йдеть­ся, пе­ре­дусім, про відсутність у країні хо­ча б на­бли­же­них роз­ра­хунків, скільки потрібно про­до­воль­ст­ва за фізіо­логічни­ми та на­уко­во об­грун­то­ва­ни­ми нор­ма­ми хар­чу­ван­ня, якою має бу­ти гра­нич­на ме­жа імпор­ту про­до­воль­ст­ва, наскільки пла­то­с­про­мож­ний по­пит (зо­к­ре­ма, по­точні мінімаль­ні пенсія і зар­пла­та) є та­ки­ми, що відповіда­ють хо­ча б про­жит­ко­во­му мініму­му, чи мож­на у цій си­ту­ації й на­далі дис­танціюва­тись від ціно­у­тво­рен­ня на сільсько­го­с­по­дарсь­ку про­дукцію та про­до­воль­ст­во і чи вза­галі мож­на в су­час­них умо­вах відмо­ви­тись від ре­гу­лю­ван­ня про­до­воль­чих цін і дер­жав­них за­купівель си­ро­ви­ни та про­до­воль­ст­ва.
Раніше ви­бу­до­ва­на си­с­те­ма пря­мих міжга­лу­зе­вих відно­син, яка ще до­не­дав­на діяла в аг­ро­про­до­воль­чо­му сек­торі, нині повністю зни­ще­на. І це при­кро, ад­же в її ос­нові діяв взаємо­вигідний ме­ханізм міжга­лу­зе­во­го кон­трак­ту, який га­ран­ту­вав сільсько­му гос­по­дар­ст­ву вигідну ціну та мо­ти­во­вані умо­ви про­да­жу ви­роб­ле­ної про­дукції. Го­ло­вний прин­цип її функціону­ван­ня по­ля­гав у то­му, що в си­с­темі за­готівлі сільсько­го­с­по­дарсь­кої про­дукції доміну­ва­ли прямі зв’яз­ки, які по­сту­по­во по­ча­ли на­бу­ва­ти оз­нак цен­т­ро­ви­во­зу.
У 1990 р. без­по­се­ред­ньо аг­рар­ни­ми підприємства­ми на пе­ре­роб­ку бу­ло про­да­но: зер­но­вих — у 9,5 ра­за, олійних куль­тур — у 3,7, цу­к­ро­вих бу­ряків — у 8,5, ху­до­би і птиці — у 8,9 і мо­ло­ка — у 7,9 ра­за більше, ніж у 2013 р. На­томість про­даж че­рез по­се­ред­ників (що іме­ну­ють се­бе аг­робізне­сом) збільшив­ся (разів): зер­на — у 55, олійних куль­тур — 55 тис., цу­к­ро­вих бу­ряків — 19, ху­до­би і птиці — 374, мо­ло­ка — 1,7. Зро­зуміло, що та­ке «про­хо­д­жен­ня» си­ро­ви­ни аж ніяк не мо­же відповіда­ти ви­мо­гам що­до збе­ре­жен­ня її якості, а сприяє од­но­му — за­роб­лян­ню при­бутків на ре­зуль­та­тах сільсько­го­с­по­дарсь­кої праці та не­кон­тро­ль­о­ва­но не­ви­прав­да­но­му зро­с­тан­ню роздрібних цін на про­до­воль­ст­во.
Як­що ми не відро­ди­мо врівно­ва­же­но-зба­лан­со­ва­но­го роз­вит­ку аг­ро­про­до­воль­чо­го сек­то­ру, Ук­раїна пе­ре­тво­рить­ся на со­няш­ни­ко­во-ріпа­ко­во-соєву дер­жа­ву, яка за­без­пе­чу­ва­ти­ме роз­ви­ток світо­вих ринків і вод­но­час на­далі згор­та­ти­ме влас­не про­до­воль­че ви­роб­ництво. Зре­ш­тою на­далі це при­зве­де до то­го, що вітчиз­няні ре­сур­си ста­нуть об­ме­жені, а країни з роз­ви­ну­тою еко­номікою ско­ри­с­та­ють­ся цією зруч­ною мож­ливістю ор­ганізації ук­раїнсько­го внутрішньо­го рин­ку про­до­воль­ст­ва шля­хом збільшен­ня влас­но­го ек­с­пор­ту.
Ге­не­раль­ним на­пря­мом невідклад­ної ро­бо­ти уря­ду та регіональ­них адміністрацій у вирішенні цих важ­ли­вих за­вдань має бу­ти раціоналізація про­дук­то­во­го лан­цю­га. Влас­не, це є ос­но­вою су­час­ної аг­ро­про­до­воль­чої політи­ки країн Євро­пейсь­ко­го Со­ю­зу. На цьо­му має грунту­ва­тись і но­ва про­до­воль­ча політи­ка Ук­раїни.
По­бу­до­ва­на на ос­нові взаємодії парт­нерів про­дук­то­во­го лан­цю­га, про­до­воль­ча політи­ка не є чи­мось «за­хмар­ним» — во­на не по­тре­бує до­дат­ко­вих інве­с­тицій, а грунтується на ор­ганізацій­но­му об’єднанні у певні інте­г­ро­вані струк­ту­ри. До то­го ж та­ке об’єднан­ня цілком ре­аль­не і мож­ли­ве на­сам­пе­ред на рівні регіонів під егідою рай­он­них і об­лас­них дер­жав­них адміністрацій, оскільки під їхнім керівництвом пра­цю­ють зо­се­ре­д­жені там як аг­рарні, так і пе­ре­робні під­приєм­ства.
Фор­му­ван­ня та­ких інте­г­ро­ва­них струк­тур ста­не пе­ре­ду­мо­вою за­без­пе­чен­ня на рівні регіонів не­обхідно­го про­до­воль­чо­го ре­сур­су, за­побіга­ти­ме де­пре­сив­но­му роз­вит­ку регіональ­ної еко­номіки, спри­я­ти­ме вирівню­ван­ню еко­номічних умов, підви­щен­ню зай­ня­тості на­се­лен­ня і, що особ­ли­во важ­ли­во, ста­не по­штов­хом до інно­ваційно­го роз­вит­ку. Це на­бу­ває особ­ли­во­го зна­чен­ня в умо­вах об­ме­же­ності ре­сурсів і по­тре­би підви­щен­ня соціаль­но­го до­б­ро­бу­ту, виз­на­чаль­ним чин­ни­ком яко­го є на­леж­не про­до­воль­че за­без­пе­чен­ня на­се­лен­ня.
 Досвід Євро­пи засвідчує, що про­до­воль­ча політи­ка мо­же бу­ти ре­зуль­та­тив­ною, як­що во­на спря­мо­ва­на пе­ре­дусім на за­хист і роз­ви­ток внутрішньо­го рин­ку про­до­воль­ст­ва, грунтується на ре­альній інте­г­рації аг­ро­про­мис­ло­во­го ви­роб­ництва як на за­галь­но­національ­но­му, так і на регіональ­но­му рівні, а та­кож на до­три­манні прин­ципів дер­жав­но­го аг­рар­но­го про­текціонізму.
Інте­г­рація Ук­раїни в Євро­пейсь­кий простір ви­ма­гає від дер­жав­ної про­до­воль­чої політи­ки зва­жа­ти на тен­денції, які нині виз­на­ча­ють ре­аль­ну пер­спек­ти­ву аг­рар­но­го роз­вит­ку. Го­ловні з них такі: зміна струк­ту­ри спо­жи­ван­ня та підви­щен­ня якості про­до­воль­ст­ва, зро­с­тан­ня по­пи­ту на ор­ганічне, дієто­логічне та еко­логічно чи­с­те про­до­воль­ст­во, по­си­лен­ня ро­бо­ти із ви­роб­ництва по­пе­ред­ньо пе­ре­роб­ле­них і го­то­вих до спо­жи­ван­ня про­дуктів, виз­на­чен­ня умов що­до ек­с­пор­ту си­ро­ви­ни та підви­щен­ня ви­мог що­до імпор­ту про­до­воль­ст­ва, роз­ши­рен­ня сфе­ри дер­жав­ної підтрим­ки ви­роб­ництва про­до­воль­ст­ва, за­до­во­лен­ня внутрішньо­го спо­жив­чо­го по­пи­ту на про­до­воль­ст­во за прий­нят­ни­ми ціна­ми.

   Дер­жав­на про­до­воль­ча політи­ка по­тре­бує від уря­ду та уп­равлінських струк­тур у регіонах про­ве­ден­ня до­сить важ­ли­вих прак­тич­них за­ходів.
Œ   Потрібно чітко усвідо­ми­ти особ­ливість по­точ­но­го періоду: про­бле­му про­до­воль­чо­го за­без­пе­чен­ня на­се­лен­ня не мож­на успішно розв’яза­ти без
за­лу­чен­ня регіональ­них уп­рав-
лінських струк­тур.
На рівні дер­жа­ви тре­ба за­без­пе­чи­ти при­стой­ний пла­то­с­про­мож­ний рівень на­се­лен­ня та взаємо­вигідні міжга­лу­зеві відно­си­ни в аг­ро­про­до­воль­чо­му сек­торі. Дер­жа­ва має взя­ти на се­бе відповідальність і ви­я­ви­ти політич­ну во­лю що­до за­про­ва­­джен­ня на період над­зви­чай­ної си­ту­ації (у якій ми на­разі пе­ре­бу­ваємо) жор­ст­ко­го ре­гу­лю­ван­ня цін на ре­сур­си, особ­ли­во про­мис­ло­во­го по­хо­д­жен­ня, та про­до­вольчі то­ва­ри. Без цьо­го рішу­чо­го кро­ку по­даль­ше зро­с­тан­ня роздрібних цін на про­до­воль­ст­во
не зу­пи­ни­ти.
Своєю чер­гою, регіональні ор­га­ни дер­жав­но­го уп­равління (на рівні адміністра­тив­них рай­онів та об­ла­с­тей) зо­бов’язані до­лу­чи­ти до про­це­су про­до­воль­чо­го за­без­пе­чен­ня на­се­лен­ня всі мож­ливі дже­ре­ла одер­жан­ня про­до­воль­ст­ва і всі гос­по­да­рю­ючі суб’єкти в аг­ро­про­до­воль­чо­му сек­торі. Мож­ли­вості тут не­об­ме­жені, оскільки на кожній адміністра­тивній те­ри­торії розміщу­ють­ся і сільсько­го­с­по­дарські, і пе­ре­робні про­мис­лові підприємства, які кон­че важ­ли­во поєдна­ти спільною соціаль­но-еко­номічною відпові­даль­ністю шля­хом ство­рен­ня про­дук­то­вих ко­о­пе­ра­тивів, кла­с­терів за уча­с­тю як аг­рар­них та пе­ре­роб­них підприємств, так і осо­би­с­тих се­лянсь­ких і фер­мерсь­ких гос­по­дарств, хол­дин­го­вих струк­тур та інших об’єднань.
У цій ца­рині дер­жав­но­го уп­равління виз­на­чаль­ним має бу­ти прин­цип са­мо­за­без­пе­чен­ня регіонів про­до­воль­ст­вом як ос­но­ви са­мо­за­без­пе­чен­ня країни, що є га­рантією
її про­до­воль­чої, еко­номічної
і політич­ної не­за­леж­ності.
   Про­до­воль­че за­без­пе­чен­ня на­се­лен­ня слід обов’яз­ко­во підпо­ряд­ко­ву­ва­ти об­грун­то­ва­но­му про­гно­зу­ван­ню. Це зна­чить, що потрібно, на­решті, роз­по­ча­ти роз­роб­ку національ­них і регіональ­них ба­лансів усіх видів про­до­воль­ст­ва. Роз­ра­хо­вані на ос­нові об­грун­то­ва­них норм спо­жи­ван­ня, такі ба­лан­си ста­нуть ба­зою для: пла­ну­ван­ня роз­вит­ку аг­ро­про­до­воль­чо­го сек­то­ру, виз­на­чен­ня ре­аль­но­го по­пи­ту на про­до­воль­ст­во та на­пов­нен­ня рин­ку про­до­воль­чи­ми то­ва­ра­ми влас­но­го ви­роб­ництва, пе­ред­ба­чен­ня мож­ли­во­го ек­с­пор­ту, а та­кож про­гно­зу­ван­ня сту­пе­ня про­до­воль­чої не­за­леж­ності як регіонів, так і країни в ціло­му.

Інтерв'ю
Petro Melnyk2
Компанія Agricom Group спеціалізується на рослинництві. Обробляє землю на Чернігівщині та Луганщині, вирощує олійний льон, соняшник, кукурудзу, овес та гречку. Але більш відома як виробник товарів із
Аномальна погода цієї весни для підприємств, що спеціалізуються на виробництві плодово-ягідної продукції, стала катастрофою. Сталася вона в ніч із 10 на 11 травня. Крім морозів, стабільна низька

1
0