"УКРАЇНА" — УКРАЇНІ!

Тож  багато чого можна почути, завітавши до сільського магазину.
У Скориках Підволочиського району він особливий. По-перше — новий, по-друге — називається “Маркет”, по-третє — має товарів більше як на 70 тисяч гривень, по-четверте — працює з прибутком. Виторгу значною мірою допомагають пенсіонери. Адже мають досить непогані статки зі своїх майнових та земельних паїв. Тому й кажуть: “Якби всі господарі були такі, як наш Олег Петрович Крижовачук, то, може, по всій країні поліпшення давно б сталось”. Добрим словом відгукуються про цього керівника і ветерани війни в м. Скалат та селищі Підволочиськ, які не мають земельних паїв, але теж одержують зерно, цукор та інші продукти. Нестор Миколюк, голова Підволочиської райдержадміністрації, переконаний, що, дякуючи таким керівникам, як О. Крижовачук, район у Тернопільській області з більшості економічних показників попереду, зокрема і з вирішення соціальних питань, у т. ч. газифікації. Всі 15 сіл, у яких ТОВ “Україна” орендує землі, газифіковано. Тільки на підведення газу до Медина й Пеньковець торік було витрачено 264 тис. грн, які держава поки що не повернула. Взагалі Нестор Степанович пишається, що свого часу рекомендував Олега Крижовачука на керівну посаду в колективне сільгосппідприємство “Україна”. Час довів — не помилився.
А сам Крижовачук переконаний — щаслива історія КСП, нині ТОВ, розпочалася 1986 року з реставрації старовинної дерев’яної церкви, в якій сповідався сам Богдан Хмельницький. І понині люди моляться перед іконостасом, який подарував гетьман. За цей час з допомогою господарства в районі відновлено сім храмів. А минулого року в Скориках побудували греко-католицьку церкву.
Олег Петрович добре розуміє, що не хлібом єдиним живе людина. Є в нього, на перший погляд, дивна мрія: щоб селяни не тримали підсобне господарство. Але для цього треба мати високий рівень життя. А на закид щодо українського менталітету, наводить переконливі приклади з побуту фермерів Європи та Америки.
Мабуть, так і буде, принаймні в окремо взятому ТОВ “Україна”, тому що О. Крижовачук людина, яка вже живе сучасними вимірами. Машинно-тракторний парк господарства схожий на міні-виставку найкращої світової техніки. Тут перш ніж придбати новинку, збирається рада спеціалістів. А фразу директора: “Хочемо обприскувач із Бразилії — будь ласка. Потрібний з Данії — прошу”, —колеги сприймають як звичайний робочий момент. Комбайн “Холмер”, три зернозбиральні й один кормозбиральний “Джон Діри”, два “Марали” для кукурудзяного поля, два трактори “Джон Дір”, у найближчих планах — купівля ще двох. За останні три роки господарство придбало нової техніки на 14 млн грн. З особливим теплом Олег Петрович говорить про тих, хто працює на ній, а це — переважно молодь: “Механізатори — наша еліта. Взяти хоча б Олега Пашука, який минулого сезону “Холмером” накопав шість тисяч тонн буряків, тож вважаю, що два мільйони сімсот тисяч віддав за той комбайн недаремно”.
Слід додати, що й роботи для комбайна було вдосталь. Цього року в товаристві вдвічі збільшили площу посівів цукрових буряків, нині вона становить 813 га. З тією ж кількістю працюючих, що й позаторік, буряків зібрали 41 тис. т. Весь цикл бурякосіяння, обробітку й копання обслуговують вісім чоловік, кожен із яких виробив цукрової сировини на 800 тис. грн. Тепер виробники солодких коренів, завдяки великому обсягу своєї продукції, можуть диктувати ціни переробникам. Саме цукрові буряки є головним показником ефективності рільничої галузі в “Україні”. “Найбільшим бажанням було, коли я сюди прийшов керівником, “розігнути” жінок, які, зазвичай важко працювали на цукрових буряках. Може, це від того, що й сам спробував того “хліба”, коли, починаючи з четвертого класу, допомагав мамі в ланці, — згадує Олег Петрович. — Адже більшого ворога, ніж людина із сапкою, для цукрових буряків немає. Це я зрозумів значно пізніше, коли побував за кордоном і побачив новітні технології. І зробив все, щоб у нас на полях працювала найсучасніша техніка”. 
Тож збулась не лише ця, а й інша, колись, здавалось, недосяжна мрія Олега Крижовачука  — працювати, як у Європі: 6–7 чоловік на одну тисячу гектарів ріллі. У господарстві одну тисячу гектарів обробляють 8 чоловік, які працюють у агрономічній та інженерній службах, включаючи комірника й сторожа. Якщо в 1986 р. товариство починало з оренди у двох селах 1731 гектара землі, цього року оброблятимуть уже 7 тис. га. Щодо збільшення площ ріллі, Олег Петрович розуміє — екстенсивний шлях непопулярний, але поки що вимушений: люди повинні мати роботу. Водночас у рослинництві домінують інтенсивні технології.
У 2002 р. було розроблено й апробовано програму “Пшениця”. Торік із кожного гектара зібрали по 93 ц зерна — на 40 ц більше, ніж у 2003 р. На окремих площах намолочували і понад 10 т/га. В середньому — 9,5 тис. т пшениці. В 2003 р. товариству “Україна” присвоїли статус елітгоспу з правом вирощування елітного насіння: гороху, ячменю, пшениці. Нині товариство реалізує пшеницю Миронівська 67, Миронівська 35 і Крижинка.
Минулі жнива вперше горох збирали прямим комбайнуванням. Такий спосіб дав прибавку врожайності 15%, тож і одержали по 49 ц/га.
Поряд з давно апробованими культурами успішно культивують кукурудзу. 150 ц зерна з гектара — це дуже висока для цих земель врожайність. Але й кошти в технологію її вирощування вкладено чималі. У планах — розширення площ, а відтак — придбання нових сушильних агрегатів, розбудова токового господарства. До того ж, останні жнива показали, що автопарк із 36 машин малий, його потрібно поповнювати.
О.Крижовачук переконаний, що землю треба розуміти душею й серцем, тоді навіть за непередбачуваних умов, візьмеш від неї те, що планував. “Наші люди можуть усе, — впевнений Олег Петрович. — Немає поганих працівників. Є погані керівники. Увага, довіра, належна матеріальна винагорода за працю — ті стимули, які забезпечують високу віддачу людської праці. Мені пощастило — поруч люди, яким можу довіряти. Як на себе самого, покладаюсь у всіх внутрішньогосподарських питаннях на свого заступника Олега Посилюжного. Озимий клин повністю обслуговує агрохімік Ярослав Господарський, ячмінь і горох контролює агроном-насінняр Михайло Музика, на буряковому полі господарює агрохімік Раїса Шерстій”.  
Робота багатогалузевого господарства ТОВ “Україна” побудована на таких засадах: все, що робиш, повинно бути кращим, ніж у інших. А значить, не просто тваринницька ферма, — а племзавод чорно-рябої молочної худоби. Торік надоїли по 6,5 тисячі кілограмів від кожної з 450 корів (все поголів'я великої рогатої худоби — 1760 голів). Середньодобові прирости молодняку — в межах 670-800 г. На фермі давно вже стало проблемою не те, чим годувати худобу, а те, як згодувати їй заготовлений різноманітний асортимент кормів. Розвозять їх коні. Тваринництво приносить щоденні кошти від реалізації молока та забезпечує роботою 116 чоловік.
Всього ж у товаристві 280 працюючих і 3,5 тисячі пайовиків. Сьогодні вже бачиться давньою історією 1986 рік, коли господарство заборгувало людям 5 млн 400 тис. грн. Обов’язок зі сплати боргу взяв на себе новий керівник — О. Крижовачук.
І сьогодні він каже: “Найбільше моральне задоволення одержую, коли підписую відомість на зарплату і бачу, що вона зростає. А коли є ще можливість і премію видати — то взагалі люблю”.
Кожен із тих, хто працює у товаристві, хто є його пайовиком, зацікавлений в економічному зростанні господарства. Торік в “Україні” реалізували продукції на 20 млн грн, з яких близько 4 млн — чистий прибуток. А отже, люди й надалі відчуватимуть себе більш захищеними. Близько 30% прибутків йде на соціальну сферу. “Робимо все для того, щоб наші люди завжди мали підтримку. Ми взяли за правило завжди дотримуватись свого слова. Коли люди в тебе вірять — легше працювати”. За цими словами Олега Петровича — конкретні дії. Селян ніколи не залишають на одинці з бідою, їм допомагають морально й матеріально. Якщо людина попадає до лікарні, директор товариства або його заступник особисто спілкуються з лікарями, купують потрібні ліки. І в радості, наприклад весілля, в касі господарства можна позичити тисяч 5–6 гривень, зрозуміло, що й продукти для святкового столу будуть за пільговими цінами. Сільські учні мають безплатне харчування. Для них будують нову школу. Є в господарства свої стипендіати, майбутні спеціалісти. Майже в кожному дворі — власний автомобіль. Працює будинок культури. Та й те, що в селі все більше народжується дітей, — теж показник зростаючого добробуту.  Крім того, допомагають ветеранським організаціям району. Торік на гуманітарну допомогу та в різні фонди перерахували майже 400 тис. грн.  
Що ж до майбутнього, то Олег Крижовачук як керівник господарства, стратегію на рік 2005 розробив ще в 2004, наразі планує вже 2006 рік. Самозаспокоєння йому не притаманне. “Я завжди ловив себе на думці: невже це апогей, невже це все? Що ж далі? Але кожного року ставлю нові завдання, які ще масштабніші. І стає цікавіше працювати”, — така життєва позиція Олега Петровича.

Вікторія ВОЛОШКА