Спецможливості
Новини

Те­тя­на Генрі-Яку­бовсь­ка: «Ко­ли ти про­даєш насіння, ти про­даєш надію на хо­ро­ший уро­жай, радість, “но­ве жит­тя”»...

12.10.2015
761
Те­тя­на Генрі-Яку­бовсь­ка:  «Ко­ли ти про­даєш насіння, ти про­даєш надію  на хо­ро­ший уро­жай, радість, “но­ве жит­тя”»... фото, ілюстрація

Не мож­на не ди­ву­ва­ти­ся: як відо­ми­м у бізнесі жінка­м вдається за­ли­ша­ти­ся ми­ли­ми та жіноч­ни­ми і вод­но­час бу­ти серй­оз­ни­ми  керівни­ка­ми й успішни­ми підприємця­ми, ор­ганічно поєдну­ва­ти, зда­ва­ло­ся б, не­поєдну­ва­не — по­чут­тя й емоційність, так би мо­ви­ти, чи­с­то жіно­чої на­ту­ри і жорсткі пра­ви­ла ве­ден­ня су­час­но­го бізне­су, ста­тус бе­ре­гині ро­дин­но­го за­тиш­ку і теп­ла та хо­лод­ний бізнес-роз­ра­ху­нок.

Не мож­на не ди­ву­ва­ти­ся: як відо­ми­м у бізнесі жінка­м вдається за­ли­ша­ти­ся ми­ли­ми та жіноч­ни­ми і вод­но­час бу­ти серй­оз­ни­ми  керівни­ка­ми й успішни­ми підприємця­ми, ор­ганічно поєдну­ва­ти, зда­ва­ло­ся б, не­поєдну­ва­не — по­чут­тя й емоційність, так би мо­ви­ти, чи­с­то жіно­чої на­ту­ри і жорсткі пра­ви­ла ве­ден­ня су­час­но­го бізне­су, ста­тус бе­ре­гині ро­дин­но­го за­тиш­ку і теп­ла та хо­лод­ний бізнес-роз­ра­ху­нок.

О. Єрмоленко
o.yermolenko@univest-media.com

Сьо­годні у гос­тях у «Про­по­зиції» — чарівна пред­став­ни­ця са­ме та­ко­го вда­ло­го поєднан­ня, Те­тя­на Генрі-Яку­бовсь­ка, ге­не­раль­ний ди­рек­тор «Ліма­грейн-Ук­раїна», яка «роз­криє всі кар­ти» і по­­ділить­ся із чи­та­ча­ми на­шо­го ви­дан­ня своїми по­гля­да­ми на жит­тя. Тож до ва­шої ува­ги — роз­повідь успішної жінки про бізнес вза­галі та
«Ліма­грейн» зо­к­ре­ма…

Дім, церк­ва, ро­ди­на (при­га­дуєте, як у відо­мо­му німець­ко­му ви­разі: «кіндер, кю­хе, кірхе»?)…  Сте­рео­ти­пи жіно­чої зай­ня­тості. Те, що Ви не ста­ли їхньою за­руч­ни­цею, засвідчує Ваш нинішній ста­тус. А от чи важ­ко Вам бу­ло їх по­до­ла­ти і пе­ре­ко­на­ти ото­чен­ня, що за­роб­ля­ти гроші і зай­ма­ти­ся бізне­сом — це не су­то чо­ловіча роль?
— Я вза­галі про­тив­ник то­го, щоб діли­ти світ на чо­ловічий і жіно­чий. Хо­ча, зви­чай­но ж, ми різні: і фізіологія, і пси­хо­логія, і сприй­нят­тя світу. Про­те в житті стільки сфер, де аб­со­лют­но бай­­­ду­же — чо­ловік ти чи жінка. І бізнес — як­раз та­ка сфе­ра, і, на мій по­гляд, ген­дерні пи­тан­ня в ньо­му про­сто не­до­речні. Го­ло­вне — чи дав тобі Гос­подь іскру діло­ви­тості і чи зда­тен ти це ро­би­ти. А що­до то­го, чо­ловік це чи жінка — неваж­ли­во.
Що ж сто­сується сте­рео­ти­пу «бізнес — не жіно­ча спра­ва»... У міжна­род­них кор­по­раціях на стать співробітників дав­но вже ніхто не звер­тає ува­ги, го­ло­вне — щоб спра­ва ро­би­ла­ся. На­пев­но, і в Ук­раїні схо­жа си­ту­ація, тут на те, що ти жінка, теж особ­ли­во не див­лять­ся. При­кладів то­го, що жінка мо­же успішно ве­с­ти бізнес — хоч від­бав­ляй... Мені по­ща­с­ти­ло, я відра­зу ж по­­тра­пи­ла в іно­зем­ну ком­панію і до­во­ди­ти ко­мусь, що я жінка, яка знає як і вміє за­роб­ля­ти гроші, мені не до­ве­ло­ся. До речі, свої перші дивіден­ди, цілих 25 рублів (!), я за­ро­би­ла, ко­ли мені бу­ло дев’ять років. На­пев­но, вже тоді зро­зу­міла, що «ро­би­ти» гроші, щось про­да­ю­чи, мені по­до­бається. Тож про­дажі для ме­не — не ро­бо­та, а, швид­ше, та­кий собі вид спор­ту, від яко­го я от­ри­мую за­до­во­лен­ня.
…А от у бу­ден­но­му житті цей сте­рео­тип ще жи­вий, де-не-де і про­явить­ся. І не тільки у нас, західні країни — теж не ви­ня­ток. Ось взя­ти хо­ча б Фран­цію. За всю її історію у них в уп­равлінні дер­жа­вою бу­ли тільки ко­ролі, і жод­ної ко­ро­ле­ви, яка б істот­но впли­ну­ла на хід історії. Так, бу­ла Ка­те­ри­на Медічі (ве­­ль­ми під­ступ­на осо­ба, не­дар­ма її на­зи­ва­ли «чор­на ко­ро­ле­ва»), Марія-Ан­ту­а­нет­та (і чим во­на закінчи­ла? Гільйо­ти­ною…). Хо­ча ні, ще од­на жінка при вла­ді у них все ж та­ки бу­ла, і то на­ша співвітчиз­ни­ця, ук­раїнка, Ан­на Київ­ська, яка після смерті чо­ловіка дев’ять років «ке­ру­ва­ла» країною. Але цей іс­­то­рич­ний факт фран­цу­зи (як і те, що, на відміну від сво­го чо­ловіка, ко­ро­ля Генріха, Ан­на вміла пи­са­ти) не силь­но люб­лять зга­ду­ва­ти... Ну як тут не скла­с­ти­ся сте­рео­ти­пу, що жінки нездатні ро­би­ти щось серй­оз­не в політиці, еко­номіці
та бізнесі?

Чи вба­чаєте Ви в бізне­совій сфері якісь ню­ан­си за­леж­но від статі керівни­ка?
— Наголошу, я до­три­му­ю­ся дум­ки, що не­має по­нят­тя «жіно­чий» або «чо­­ловічий» бізнес. Є про­сто бізнес. А ось стиль йо­го ве­ден­ня, і справді, пев­ною мірою за­ле­жить від статі бізне­с­ме­на. У жінок до­б­ре роз­ви­не­не «шо­с­те від­­чут­тя», хо­ча всі роз­ра­хун­ки ми і ро­­би­мо за пра­ви­ла­ми, у відповідних про­гра­мах, але це по­чут­тя ви­ни­кає тоді, ко­ли потрібно зро­би­ти пра­виль­ний ви­­бір і прий­ня­ти зва­же­не рішен­ня. Я на­в­чи­ла­ся довіря­ти цьо­му своєму особ­ли­во­му по­чут­тю, і досі во­но ме­не ще не підво­ди­ло. У чо­ловіків, як мені здається, та­ко­го не­має. Ще жінкам вла­с­ти­во ба­га­то го­во­ри­ти, але я не вва­жаю це не­­долі­ком. У нас у ком­панії в ос­нов­но­му чо­­ловічий ко­лек­тив, і я спо­с­терігаю, що де­ко­ли чо­ловіки-ко­ле­ги мовчки, не вда­ю­чись у по­яс­нен­ня один од­но­му своїх рішень-кроків, ве­дуть спра­ви і при цьо­му ча­с­то не мо­жуть дійти єди­ної дум­ки. І все це кон­крет­но при­прав­ле­но не­га­ти­вом. Звісно, я настійно ра­д­жу їм, щоб во­ни сіли і про­сто об­го­во­ри­ли си­ту­а­цію. Лю­ди на­сам­пе­ред по­­вин­ні спілку­ва­ти­ся. Що більше ти спілкуєшся із клієнта­ми, дис­триб’юто­ра­ми, ко­ле­га­ми, то простіше, про­зоріше і зро­зумі­ліше ве­с­ти бізнес. А жінки мо­жуть і люб­лять спілку­ва­ти­ся і, мені здається, це тільки на ко­ристь бізне­су.

Жінка-керівник і сільське гос­по­дар­ст­во — все ж та­ки до­волі не­ча­с­те поєднан­ня. Як так ста­ло­ся, що Ви «опи­ни­ли­ся» са­ме в цій ца­рині? З чо­го все по­чи­на­лось?
— Поч­не­мо з то­го, що сільське гос­по­дар­ст­во мені по­до­ба­ло­ся завжди, хо­ча в моїй ро­дині до ньо­го ніхто не мав жод­но­го сто­сун­ку. Прав­да, один мій дідусь «стар­ту­вав» у своїй ко­му­ністич­ній кар’є­рі із го­ло­ви кол­го­с­пу, але в ньо­го там щось «не зрос­ло­ся». Та, втім, не йо­го вплив став по­штов­хом до мо­го  ви­бо­ру — я йо­го май­же й не пам’ятаю — він «по­­міняв» мою ба­бу­сю на іншу (сміється)... Так що при­кла­дом для ме­не він не став. Але мені завжди по­до­ба­ли­ся хімія, біологія, фізи­ка... за­га­лом, при­род­ничі на­уки, то­му, по­до­рослішав­ши, виріши­ла шу­ка­ти ща­с­тя са­ме в цьо­му на­прямі, тим більше, що в ро­ду бу­ли хіміки (мій дядь­ко й досі ви­к­ла­­­дає хімію в Національ­но­му універ­си­теті ім. Шев­чен­ка). Але ме­ди­ци­на — не моє (досі крові бо­ю­ся), у до­­слідни­ки (хіміки, біоло­ги) — теж ні (не уяв­ляю се­бе день від дня із мікро­ско­пом або ре­ак­ти­ва­ми у ла­­бо­ра­торії). По­ра­ди­ли аг­рар­ний вуз — і при­род­ничі на­уки по­­трібні, і не з па­цю­ка­ми та ре­ак­ти­ва­ми во­зи­ти­ся... Освіта різно­с­то­рон­ня і різно­пла­но­ва. По­сту­пи­ла у Київ­­ську сільсько­го­с­по­дарсь­ку ака­демію на фа­куль­тет за­хи­с­ту рос­лин. І хо­ча тоді це не був пре­стиж­ний на­вчаль­ний за­клад, я не со­ро­ми­ла­ся то­го, що вчу­ся на аг­ро­но­ма. Мо­жу ска­за­ти, що ба­га­то моїх од­но­груп­ників «пе­ре­орієнту­ва­ли­ся» і за­раз пра­цю­ють зовсім в інших сфе­рах, ду­же да­ле­ких від сільсько­го гос­по­дар­ст­ва. А я про це навіть ніко­ли і не ду­ма­ла. То­му що вва­жаю: сільгоспви­роб­ни­ки — це справжні, прості та щирі, лю­ди, з яки­ми мені ду­же приємно і про­сто спіл­­­ку­ва­ти­ся, і ма­ти ділові сто­сун­ки та ве­с­ти спільну спра­ву.
По закінченні сільго­с­па­ка­демії я пої­ха­ла на ста­жу­ван­ня до Франції (і тут ме­­ні ду­же в при­годі ста­ло те, що я знаю фран­цузь­ку мо­ву, хо­ча вчи­ла я її, швид­ше, для за­до­во­лен­ня), де у ме­не бу­ла мож­ливість зміни­ти свою спеціалізацію, але я за­ли­ши­ла­ся вірною своєму ви­бо­ру і досі про це не шко­дую. До то­го ж мені до біса ціка­во бу­ло вчи­ти­ся: си­с­те­ма фран­­­цузь­кої освіти — це не про­сто зуб­ріння термінів, по­нять, це за­­хоп­ли­вий про­цес піз­нан­ня, коли те­бе  вчать на­сам­пе­ред  ду­ма­ти, ана­лізу­ва­ти, твор­чо підхо­ди­ти до вирі­шен­ня стан­дарт­них і не­стан­дарт­них за­вдань.
Мій фран­цузь­кий керівник ста­жу­ван­ня за­про­по­ну­вав мені про­дов­жи­ти на­вчан­ня у фран­цузь­ко­му сільсько­го­с­по­дарсь­ко­му вузі. Я по­го­ди­ла­ся — так  от­ри­ма­ла дру­гу ви­щу аг­ро­номічну ос­­віту, але вже у Франції. Во­на відрізняє­ться від на­шої, вклю­чає в се­бе ду­же ба­­­га­то дис­циплін, що сто­су­ють­ся сіль­сь­ко­го гос­по­дар­ст­ва (аг­ро­номія, зо­о­технія, кор­мо­ви­роб­ництво і т. п.), і навіть ви­щу ма­те­ма­ти­ку.

Як роз­ви­ва­ла­ся Ва­ша кар’єра? Яким був шлях у бізнес до «Ліма­грей­ну» та, зо­к­ре­ма, у ньо­му? Роз­кажіть про бізне­со­вий досвід: чи є відмінності, чи до­ве­ло­ся вчи­ти­ся, пе­ре­вча­ти­ся, щось зміню­ва­ти…
— По закінчен­ні ви­шу у Франції у ме­не бу­ла пе­ред­дип­лом­на прак­ти­ка у ком­панії «Доу Аг­ро­Сай­енсіс» са­ме із за­хи­с­ту рос­лин, де потім я і про­дов­жи­ла пра­цю­ва­ти. Але ро­бо­та у хімічній ком­панії зда­ла­ся мені де­що нуд­ною, не до душі (та­ке відчут­тя, що «про­даєш смерть»). Я піш­­ла з ком­панії, потім от­ри­­ма­ла ще й еко­номічну освіту (Мaster of business science). А після цьо­го по­тра­пи­ла на ро­бо­ту в «Ліма­грейн» (від­­діл ово­че­вих куль­тур, ком­панія Clause). Ди­рек­то­ром там був ко­­лишній сту­дент фран­цузь­ко­го ви­шу, який і я закінчи­ла, і під час оз­най­ом­чої ек­с­курсії по насін­нєво­му за­во­ду він ска­зав про­ро­чу фра­зу (яку я пам’ятаю до­­сі), мов­ляв, як­що я по­тра­пи­ла в цю «ка­с­т­ру­лю із насінням», то вже ніку­ди з неї не ви­бе­ру­ся. І він мав рацію — ось уже по­над 10 років я в насіннєво­му бізнесі. Як на ме­не, ко­ли ти про­даєш на­­­сіння, ти про­даєш надію на хо­ро­ший уро­жай, радість, «но­ве жит­тя», а не хіміка­ти, які мо­жуть вби­ти все жи­ве і за­вда­ти шко­ди довкіллю. І са­ме цей на­прям діяль­ності мені до душі.
А в «Ліма­грейн-Ук­раїна» я по­тра­пи­ла вза­галі ви­пад­ко­во. У той час у Фран­ції я пра­цю­ва­ла регіональ­ним ди­рек­то­ром Clause по Цен­т­ральній і Східній Європі, і якось моєму знай­о­мо­му із Ка­зах­ста­ну потрібна бу­ла зер­но­ва ку­ку­руд­за. Ну і я, по до­б­роті своїй, виріши­ла йо­му до­по­мог­ти. Звер­ну­ла­ся за до­­по­мо­гою до ди­рек­то­ра по Цен­т­ра­льній Європі «Ліма­грейн», і там з’ясу­ва­ло­ся, що «Ліма­грейн» як­раз шу­кає лю­ди­ну, щоб відкри­ти й очо­ли­ти пред­став­ницт­во в Ук­раїні (тоді ком­панія роз­ши­рю­ва­ла свою при­сутність на Сході і від­кри­ва­ла свої пред­став­ництва та­кож і в Біло­русі, Росії, Ка­зах­стані, Мол­дові ). Самі ро­зумієте — я по­го­ди­ла­ся. Ось так із «морк­ви­ни» я по­тра­пи­ла в трош­ки інший на­прям.
І ось уже сім років я в Ук­раїні (із 2008 р.). По­чи­на­ли ми вчо­ти­рь­ох (до речі, во­ни й те­пер пра­цю­ють зі мною). І зви­чай­но, це бу­ло зовсім не про­сто — бу­ли і піки, і падіння. Але я відчу­ваю ве­ли­ку відповідальність за свою ро­бо­ту, і мо­жу та­кож ска­за­ти, що за цей час бізнес істот­но виріс — і я ра­зом з ним. На­ше за­вдан­ня — бук­валь­но «до­не­с­ти жит­тя» рос­ли­ни, так би мо­ви­ти, в за­­род­ку  і за­без­пе­чи­ти на­шим клієнтам ви­со­кий уро­жай, а це за­ле­жить від то­го, яке насіння їм за­вез­ли, як йо­го зберіга­ли. Із насінням, яке ми про­даємо в Ук­раїні, — все в по­ряд­ку, клієнти за­до­во­лені. То­му я вва­жаю, що фран­цузь­ким ко­ле­гам за нас, ук­раїнських «братів по це­ху», чер­воніти не до­во­дить­ся.

«Ліма­грейн» в Ук­раїні пред­став­ле­на із 2008 ро­ку, втім, за та­кий до­волі ко­­рот­кий строк ком­панії вда­ло­ся ос­воїти чи­ма­лу ча­ст­ку рин­ку та за­во­ю­ва­ти при­хильність ук­раїнських аг­раріїв. За­вдя­ки чо­му?
— Так, наразі нас зна­ють уже по всій Ук­раїні. І не про­сто зна­ють, але і висіва­ють на­ше насіння на знач­них пло­щах (цьо­горіч на­шим со­няш­ни­ком засіяли по­над 800 тис. га). У нас «клас­не» насіння, яке має унікаль­ну ге­не­ти­ку. Во­но за­­тре­бу­ва­не й у сте­повій зоні, і на Поліссі... Будь-який сільгоспви­роб­ник знай­де у нас для се­бе са­ме те, що йо­му потрібно, те насіння, що відповідає йо­го рівню гос­по­да­рю­ван­ня і по­тре­бам... І для тра­диційної тех­но­логії, і для інтен­сив­ної. Наші се­лекціоне­ри постійно ви­во­дять на ри­нок гібри­ди, що відповіда­ють ак­ту­аль­ним по­тре­бам сільгоспви­роб­ників. На­при­клад, не­за­ба­ром ми ви­ве­де­мо на ри­нок но­вий, особ­ли­вий, бренд — насіння по­су­хостійкої ку­ку­руд­зи. Зга­дай­те, у 2010 році ку­ку­руд­за май­же вся про­па­ла че­рез спе­ку, а гібри­ди «Ліма­грейн» ви­сто­я­ли і навіть да­ли при­стой­ний уро­жай. Але після цьо­го був дефіцит насіння, і щоб та­ко­го більше не трап­ля­ло­ся, на­ша ком­панія пра­цює в цьо­му на­прямі, а са­ме над ство­рен­ням по­су­хостійкої ге­не­ти­ки ку­ку­руд­зи.
Плюс у «Ліма­грейн-Ук­раїна» — про­фесійна ко­ман­да (по­ло­ви­на співробітників ма­ють кан­ди­датсь­кий ступінь). Наші регіональні ме­не­д­же­ри став­лять собі за ме­ту не про­сто про­да­ти насіння, а по мак­си­му­му на­да­ти кон­суль­таційну до­по­мо­гу: ко­ли, як і скільки... з оп­ти­маль­ни­ми ви­т­ра­та­ми і мак­си­маль­ним ефек­том. І по­вто­рю­ся: на­ша ге­не­ти­ка ду­же се­бе до­б­ре за­ре­ко­мен­ду­ва­ла не тільки у Франції, а й у Європі, зо­к­ре­ма в Ук­раїні, та й і в усь­о­му світі. Во­на, як­що мож­на так вис­ло­ви­ти­ся, фер­ме­ро­люб­на, вдяч­на. Не­дар­ма «Ліма­грейн» — од­на з найвідоміших насіннєвих ком­паній у світі…

Сьо­годні Ук­раїна пе­ре­жи­ває до­волі складні ча­си. Чи по­зна­чається це яки­мось чи­ном на роз­вит­ку бізне­су ком­панії в Ук­раїні?
— Зви­чай­но, не­стабільна си­ту­ація в країні відчу­вається, і це ду­же по­зна­чається і на на­шо­му бізнесі. Ще по­за­торік у нас спра­ви йшли про­сто фан­та­с­тич­но, насіння роз­ку­по­ву­ва­ли за пе­ре­до­пла­тою миттєво, тільки да­вай, а сьо­годні курс ва­лют ми все-та­ки відчу­ває­мо на своїх про­да­жах. Прав­да, борж­ників у нас по­ки не­має — всі наші клієнти по­рядні та надійні. Ми пра­цюємо тільки із дис­триб’юто­ра­ми, без­по­се­ред­ньо ком­панія нічо­го не про­дає. Парт­нерів — ре­аліза­торів насіння у нас не ду­же ба­га­то, але всі — надійні, пе­ре­вірені і ви­со­ко­про­фесійні (як тут Ілліча не зга­да­ти — «кра­ще мен­ше, та кра­ще»). Справді, 8–10 та­ких ви­про­бу­ва­них співпра­цею ефек­тив­них парт­нерів — це не 40, які по­тре­бу­ють ко­ло­саль­них за­трат ча­су й енергії.
Звісно, ми тут, у «Ліма­грейн», усі ро­зуміємо, що сьо­годнішні труд­нощі тим­ча­сові й ук­раїнський ри­нок уже по­тро­ху огов­тується, втім, це вже не той рівень, який був, на­при­клад, сім років то­му, ко­ли 70% площ засіва­ли «не­зро­зумілим» насінням невідо­мої се­лекції. Нині всі сільгоспви­роб­ни­ки пе­рей­ш­ли на якісні гібри­ди та сор­ти. Рівень зро­с­тає. І те­пер уже насіннєві ком­панії зма­га­ють­ся між со­бою за клієнта, про­по­ну­ю­чи йо­му якісний насіннєвий ма­теріал. Ри­нок роз­ви­вається, навіть се­ред­ня вро­жайність те­пер на­ба­га­то ви­ща, ніж бу­ла раніше, в чо­му за­слу­га якісної ге­не­ти­ки та ЗЗР. Аг­рарії Ук­раїни дійсно силь­но ви­рос­ли, «по­до­росліша­ли», у країні відбу­ла­ся справжня «зе­ле­на ре­во­люція», і мені приємно, що ком­панія «Ліма­грейн» взя­ла у ній ак­тив­ну участь.

Насіннєвий бізнес — ду­же склад­ний. На рин­ку чи­ма­ло про­по­зицій насіння різно­го по­хо­д­жен­ня і вод­но­час відчу­вається не­ста­ча якісно­го посівно­го ма­теріалу. Яким чи­ном Ва­ша ком­панія вирішу­ва­ти­ме цю про­бле­му: збільшен­ням об­сягів імпор­ту, ви­роб­ництвом насіння в Ук­раїні?
— Так, не­ве­ли­кий дефіцит насіння є, він не­суттєвий, але все-та­ки є. Ду­же силь­но виріс ри­нок, і бу­ває, що з усієї на­шої ши­ро­кої лінійки насіння чо­гось та й не ви­с­та­чає. Але на­ма­гаємо­ся на­ла­го­ди­ти логісти­ку так, щоб кінце­вий спо­жи­вач не відчув на собі ці не­зруч­ності. У нас є відділ, який зай­має проміжне місце між ко­мерційним і відділом роз­вит­ку. Са­ме там зай­ма­ють­ся до­бо­ром сортів і гібридів для Ук­раїни, їхньою реєстрацією. Щорічно — це де­сят­ки по­зицій. Спо­чат­ку мені зда­ва­ло­ся, навіщо так ба­га­то всьо­го, але... всі про­дук­ти знай­ш­ли сво­го кінце­во­го спо­жи­ва­ча. Ми вра­хо­вуємо, зви­чай­но ж, по­пит, але для йо­го за­до­во­лен­ня потрібно як мінімум два ро­ки, щоб ви­ро­с­ти­ти насіння. То­му пра­цюємо на пер­спек­ти­ву: сьо­годні — не час, а за­в­т­ра — са­ме во­но. Тож ми завжди в тренді... Насіння ви­с­та­чить на всіх — тільки скажіть за­вчас­но, що са­ме вам потрібно.

Ви роз­по­ча­ли ви­роб­ництво насіння ку­ку­руд­зи в Ук­раїні. Чи є пер­спек­ти­ви ек­с­пор­ту цьо­го насіння в інші країни, зо­к­ре­ма до Євро­пи?
— Так, ми роз­по­ча­ли ви­роб­ля­ти насіння в Ук­раїні. Це ро­бить йо­го де­шев­шим, до­ступнішим. Сьо­годні під час уве­зен­ня насіння в країну на мит­ниці ми пла­ти­мо 20% ПДВ, а відне­дав­на — ще й 10% по­дат­ку на імпорт, що ро­­бить насіння на­ба­га­то до­рож­чим. І всі ці до­дат­кові ви­т­ра­ти ля­га­ють на плечі сіль­госпви­роб­ників. Як­що раніше якісний посівний ма­теріал в Ук­раїні ви­ро­с­ти­ти бу­ло про­бле­ма­тич­но, то сьо­годні за­вдя­ки пе­ре­до­вим тех­но­логіям це ста­ло цілком мож­ли­вим. Ми ви­ро­щуємо насіння май­же всієї зер­но­вої гру­пи, крім со­­няш­ни­ку (у нас в інших країнах є ви­роб­ничі по­туж­ності для йо­го ви­роб­ництва). Сьо­годні по­пит на посівний ма­теріал ку­ку­руд­зи ми по­кри­ваємо ук­раїнським ви­­роб­ництвом. Ук­раїнське насіння пов­ністю відповідає євро­пейсь­ко­му за якістю  — за­вдя­ки аг­рокліма­тич­ним умо­вам та адап­тації до місце­вих умов. І ук­раїн­ські насіннєві за­во­ди теж нічим не гірші від за­кор­дон­них, навіть кращі — наші «за­вод­ча­ни» поїзди­ли по світу, ви­б­ра­ли най­кра­ще і за­мо­ви­ли собі.
Нині ак­тив­но відбу­вається про­цес гар­монізації ук­раїнсько­го за­ко­но­дав­ст­ва, що ре­гу­лює про­це­си у насінництві, з між­­­­­­на­род­ни­ми нор­ма­ми. Зо­к­ре­ма, ду­же по­зи­тив­ни­ми є про­це­си, пов’язані із сер­тифікацією насіння. У 2009 році Ук­раїна приєдналась до схем сортової сертифікації та контролю руху насіння в міжнарод­ній торгівлі насінням зернових культур, кукурудзи та сорго ОЕСР (Ор­гані­зація еко­номічно­го співробітництва та роз­вит­ку, яка, зо­к­ре­ма, здійснює діяльність із міжна­род­ної сер­тифікації насіння. Схем сор­то­вої сер­тифікації ОЕСР до­три­му­ють­ся по­над 50 країн).
Це да­ло змо­гу Ук­раїні пре­тен­ду­ва­ти на по­вноцінне парт­­­нер­ст­во в міжна­род­ній торгівлі на­­сінням і відкри­ває мож­ливість для ек­с­пор­ту насіння прак­тич­но по всьо­му світу.
Але ще за кілька років до прий­нят­тя рішен­ня про приєднан­ня Ук­раїни до схем ОЕСР ми впро­ва­ди­ли і за­сто­со­ву­ва­ли на прак­тиці міжна­родні пра­ви­ла сер­тифікації. За цей час в Ук­раїні бу­ло на­ко­пи­че­но вже до­стат­ньо досвіду і ви­рос­ли ви­со­кок­валіфіко­вані фахівці, які мо­жуть за­без­пе­чи­ти най­кращі ре­зуль­та­ти.
Але, на жаль, мож­ли­вості, які ми от­ри­ма­ли (сер­тифіка­ти ОЕСР і ІСТА, бла­китні ети­кет­ки ОЕСР на упа­ковці) не доз­во­ля­ють нам по­ки ви­хо­ди­ти на рин­ки ЄС (для цьо­го потрібно ще виз­нан­ня еквіва­лент­ності ук­раїнської си­с­те­ми сер­тифікації нор­мам ЄС, із по­даль­­шим постійним їхнім підтвер­­джен­ням). Інши­ми сло­ва­ми, ми по­винні до­ве­с­ти, що наші офіційні ви­мо­ги до якості насіння, мар­ку­ван­ня та упа­ков­ки не нижчі, ніж у ЄС.
Для цьо­го Євро­пейсь­ка комісія у кінці трав­ня — на по­чат­ку черв­ня цьо­го ро­ку про­во­ди­ла ау­дит в Ук­раїні. На­ша ком­панія, Насіннєва асоціація Ук­раїни та інші ком­панії — її чле­ни до­кла­ли мак­си­маль­них зу­силь для підго­тов­ки та успішно­го про­хо­д­жен­ня цьо­го ау­ди­ту. Потрібно ро­зуміти, що це був ду­же не­про­стий період для насіннєвої га­лузі: постійні зміни в струк­турі дер­жав­них ор­ганів і в ре­гу­лю­ванні, ліквідація Держсільгоспінспекції. Інспек­то­ри Євро­пейсь­кої комісії пе­ревіря­ли все, що їх ціка­ви­ло. Ми знаємо, що по­пе­редній ре­зуль­тат ау­ди­ту — ду­же по­зи­тив­ний. Сьо­годні з’яв­ляється ре­аль­ний шанс, що ми все ж та­ки відкриємо двері насінню ук­раїнсько­го ви­роб­ництва в Євро­пу. Це ду­же важ­ли­вий крок для Ук­раїни. Вже ма­ло хто бе­ре під сумнів, що у нас є мож­ливість ви­ро­щу­ва­ти якісне насіння за кон­ку­рент­ною собівартістю. І мені здається, що євро­пей­ські країни бу­дуть ду­же раді от­ри­му­ва­ти ук­раїнське якісне насіння за прий­нят­ною ціною.
ТОВ «Ліма­грейн-Ук­раїна» — один із за­снов­ників та ініціаторів ство­рен­ня Насіннєвої асоціації Ук­раїни. Яка ме­та цьо­го про­ек­ту?  Навіщо це Вам?
— Насіннєві асоціації функціону­ють у ба­га­ть­ох країнах світу. В ук­раїнську асоціацію вхо­дять провідні насіннєві ком­панії, які спеціалізу­ють­ся на се­­лек­ції і ви­роб­ництві насіння, а та­кож ком­панії-по­ста­чаль­ни­ки. Це ті ком­панії, яким не бай­ду­жа до­ля ук­раїн­сько­го насінництва, йо­го май­бутнє і які заці­кав­лені в постій­но­му роз­вит­ку га­лузі, ство­ренні спри­ят­ли­вих умов для всіх йо­го учас­ників. По­чат­ко­ва ме­та — пред­став­ля­ти га­лузь на рин­ку, співпра­цю­ва­ти з усіма дер­жав­ни­ми ор­га­на­ми. За часів по­пе­ред­ньої вла­ди ми пе­ре­важ­но зай­ма­ли­ся пи­тан­ня­ми за­хи­с­ту бізне­су, по­до­лан­ням різних бю­ро­кра­тич­них бар’єрів, інши­ми сло­ва­ми — «три­ма­ли обо­ро­ну». А сьо­год­­ні ми справді до­по­ма­гаємо роз­ви­ва­ти га­лузь, «пи­са­ти» за­ко­ни та підза­конні ак­ти, більш про­зорі і зро­зумілі для дер­жа­ви і найбільш адап­то­вані до євро­пей­сь­ких стан­дартів. За­вдя­ки ак­тив­ним діям асоціації, зо­к­ре­ма коміте­ту із реєстрації, і відкритій по­зиції Держ­ветфіто­служ­би та Ук­раїн­сько­го інсти­ту­ту ек­с­пер­ти­зи сортів рос­лин те­пер на­ба­га­то спро­с­ти­ла­ся про­це­ду­ра реєстрації насіння — на­разі її мож­на зро­би­ти за два ро­ки, а не за три, як це бу­ло раніше. Ство­ре­но комітет із ви­роб­ництва насіння, який пра­цює з усіх пи­тань, що сто­су­ють­ся ви­роб­ництва і сер­тифікації насіннєво­го ма­теріалу.
Ще од­не за­вдан­ня на­шої асоціації — це бо­роть­ба із кон­тра­факт­ним насінням. Нині на рин­ку чи­ма­ло насіння мож­на ку­пи­ти без до­ку­ментів (як пра­ви­ло, це   фаль­сифікат) і, звісно, без га­рантії. Обіця­ють еліту, а на­справді по­купці от­ри­му­ють не­зро­зумілу сор­то­суміш. Цьо­го не по­вин­но бу­ти на рин­ку. Сьо­годні потрібно ду­же ак­тив­но бо­ро­ти­ся із кон­тра­фак­том, і це — в пріори­теті на­шої Насіннєвої асоціації. Бо­ро­ти­ся з цим ук­рай склад­но, вра­хо­ву­ю­чи рівень під­ро­бок. Якість упа­ков­ки прак­тич­но не­­мож­ли­во відрізни­ти від оригіна­лу, і ду­же ча­с­то, на жаль, підроб­ку вид­но вже у полі, ко­ли зійшли схо­ди. І по­ки наш сіль­госп­­ви­роб­ник не пе­ре­ста­не на свій страх і ри­зик ку­пу­ва­ти не­зро­зуміло що і невідо­мо в ко­го, мо­ти­ву­ю­чи це тим, аби де­шев­ше, — ви­коріни­ти цю про­бле­му бу­де вкрай склад­но. Потрібно бу­ти, в пер­шу чер­гу, про­фесіона­лом, у то­му числі в пи­тан­нях за­купівлі насіння. Один із ме­тодів бо­роть­би — спілку­ва­ти­ся, по­яс­ню­ва­ти, відкри­ва­ти га­рячі лінії. Сільгоспви­роб­ни­ки зре­ш­тою по­винні ро­зуміти, що ку­пи­ти якісне насіння мож­на тільки в офіційних пред­став­ни­ків і тільки з ори­гіна­ль­ни­ми до­ку­мен­та­ми, а не з їхніми фо­то­копіями.

Тво­ри­ти бізнес без зла­го­д­же­ної ко­ман­ди од­но­думців не­мож­ли­во. Наскільки сьо­годні Ви за­до­во­лені влас­ною ко­ман­дою?
— Мо­жу ска­за­ти од­не: ко­ман­да «Ліма­грейн-Ук­раїна» — най­кра­ща. У нас усі —  Про­фесіона­ли, са­ме так —  з ве­ли­кої літе­ри. Лю­дям у нас пра­цює­ть­ся ком­форт­но і до­б­ре, плин­ності кадрів прак­тич­но не­має. Всі от­ри­му­ють від ро­бо­ти мо­раль­не, і що ду­же важ­ли­во в сьо­годнішніх не­ста­бі­ль­них умо­вах —  ма­теріаль­не за­до­во­лен­ня. І з приємністю та гордістю (ад­же це ба­га­то­го вар­те!) за­зна­чу, що ті чо­ти­ри осо­би, які сто­я­ли зі мною пліч-о-пліч  на са­мо­му по­чат­ку спра­ви, досі пра­цю­ють у ко­­манді і, я сподіва­ю­ся, не зби­ра­ють­ся її по­ли­ша­ти. Наші співробітни­ки дру­жать сім’ями, всі один од­но­го до­б­ре зна­ють. Я вва­жаю, що це — най­кра­щий по­каз­ник стабільності ком­панії. Я за час ро­бо­ти звик­ла довіря­ти своїм ко­ле­гам, і кон­тро­лю­ва­ти їх — не­має по­тре­би. Я вірю у свою ком­панію, а в її про­дукції я упев­не­на навіть не на 100, а на 150%.
Які цілі і за­вдан­ня Ви ста­ви­те пе­ред со­бою осо­би­с­то і пе­ред ком­панією на най­б­лиж­чу пер­спек­ти­ву?
— Пла­ни у нас, звісно, є. У пер­спек­тиві хотіло­ся б зай­ня­ти своє за­кон­не чет­вер­те місце у сег­менті насіння ку­ку­руд­зи на рин­ку, у нас для цьо­го є все: якісне насіння і про­дук­ти, ко­ман­да про­фесіо­налів. А та­кож — ут­ри­ма­ти­ся у трійці лі­­дерів із ви­роб­ництва насіння со­няш­ни­ку. Мені здається, що у «Ліма­грейн» є ве­ли­ка пер­спек­ти­ва і що­до по­­сівно­го ма­теріалу пше­ниці в Ук­раїні  (ми сьо­годні № 1 у ви­роб­ництві насіння пше­ниці в Європі й успішно роз­ви­ває­мо цей на­прям на всіх кон­ти­нен­тах). В Ук­раїні ж ще потрібен час для на­ла­го­д­жен­ня се­лекційної діяль­ності у сег­менті пше­ниці.
На­ше за­ко­но­дав­ст­во по­ки галь­мує обмін се­лекційним ма­теріалом між краї­на­ми, хо­ча пев­ний про­грес у цьо­му пла­ні ми вже маємо. За­вдя­ки три­ва­лим і на­по­лег­ли­вим зу­сил­лям Насіннєвої асоціації Ук­раїни вда­ло­ся до­сяг­ти спо­чат­ку знят­тя за­бо­ро­ни на обмін дослідни­ми зраз­ка­ми, а те­пер є по­зи­тивні кро­ки що­до спро­щен­ня цьо­го про­це­су. Та по­при це, ще важ­ко ве­с­ти се­лекцію, ад­же обміну та постійно­му пе­ре­си­лан­ню під­ля­га­ють ти­сячі дрібних зразків по всьо­му світу. В су­час­них умо­вах, ко­ли ком­панії розміщу­ють свої се­лек­ційні цен­т­ри в різних країнах і зво­дять їх у єди­ну си­с­те­му, без на­дан­ня мож­ли­вості вільно­го обігу се­лек­цій­но­го ма­­теріалу Ук­раїна ри­зи­кує ви­па­с­ти з цьо­го про­це­су, і відповідно, про­грес у цьо­му на­прямі бу­де під за­гро­зою. Ге­не­тич­ний ма­теріал про­сто мо­же про­па­с­ти, як­що не да­ти йо­му мож­­ливість вчас­но і в най­ко­ротші терміни (це мо­же бу­ти до 10 днів) по­­тра­пи­ти в різні до­­слідні цен­т­ри. Для се­лек­ціоне­ра це оз­на­чає  цілий рік при­кро змар­но­ва­ної ро­­бо­ти. Ми на­ма­гаємо­ся на­ла­го­ди­ти се­лекційну діяльність в Ук­раїні і маємо що­до цьо­го за­ду­му до­­сить амбітні пла­ни. Важ­ли­во ро­­зу­міти, що се­лекційна діяльність ук­рай потрібна на­сам­пе­ред для Ук­раїни, для підви­щен­ня вро­жай­ності, от­ри­ман­ня найбільш адап­то­ва­них сортів і гібридів. Ро­зуміючи важ­ливість цьо­го про­це­су, «Ліма­грейн» та інші насіннєві ком­панії го­тові інве­с­ту­ва­ти (й уже інве­с­ту­ють) в цю сфе­ру на пер­спек­ти­ву. По­бу­ду­ва­ти насіннєвий за­вод за відповідної підго­тов­ки мож­на за один рік, а се­лекційна діяльність по­тре­бує на­ба­га­то більших за­трат ча­су і фінан­со­вих ви­т­рат. Це ду­же склад­ний і ви­т­рат­ний про­цес, але й най­важ­ливіший у нашій справі.

Тра­диційно що­ро­ку ком­панія «Ліма­грейн» ви­во­ди­ла на ри­нок кілька но­вих про­дуктів. Мож­на очіку­ва­ти цьо­го й на­далі?
— Ком­панія «Ліма­грейн» постійно вив­чає по­тре­би аг­раріїв Ук­раїни і про­по­нує сільгоспви­роб­ни­кам про­дук­ти від­­повідно до їхніх ви­мог. І цей рік — не ви­­ня­ток. На­при­клад, дов­гий час в Ук­раїні гібри­ди ку­ку­руд­зи із ФАО 290 бу­ли не над­то за­тре­бу­вані сільгоспви­роб­ни­ка­ми че­рез їхню не­спро­можність кон­ку­ру­ва­ти за вро­жайністю із більш пізньо­с­тиг­ли­ми, із ФАО 300–330. Гібрид Аде­вей до­­вів, що це цілком мож­ли­во, і  цьо­го ро­ку кількість куп­ле­но­го насіння зрос­ла у 20 разів!!! Дру­гий по­зи­тив­ний мо­­мент — йо­го ви­со­ка по­су­хо­стійкість. У пів­ден­них регіонах Ук­раїни по­пе­ред­нь­о­го і цьо­го років він по­ка­зав кра­щий ре­зуль­тат стійкості до по­су­ш­ли­вих умов. Але ком­панія на цьо­му не зу­­пи­ня­єть­­ся, і цієї вес­ни ми очікуємо по­­пов­нен­ня асор­ти­мен­ту ще дво­ма ви­со­ко­про­дук­тив­ни­ми по­су­хо­стій­ки­ми гіб­ри­да­ми. Но­вин­кою цьо­го ро­ку від «Ліма­­грейн» є ви­­со­ко­про­дук­тив­ний гібрид ку­ку­руд­зи ЛГ30325 для гос­по­дарств північно-схід­них регіонів
і цен­т­ру Ук­раїни.
Цьо­го ро­ку ми про­дов­жи­ли ро­бо­ту із про­су­ван­ня на ри­нок насіння со­няш­ни­ку брен­да SUNEO. Це так звані 3G-гібри­ди, ад­же пред­став­ни­ки цьо­го брен­да ма­ють най­ви­щий ген стійкості до вовчка, до­б­ру стійкість до гербіци­ду Євро-Лайтнінг і ви­со­ку то­ле­рантність до по­су­хи. Та­ке поєднан­ня дає мож­ли­вість от­ри­ма­ти мак­си­маль­ну при­бут­ковість на по­лях. Ті, хто хоч раз спро­бу­вав їх ви­ро­щу­ва­ти, на­далі від них уже не відмов­ля­ють­ся. Ці гібри­ди мак­си­маль­но за­хи­щені, і во­вчок їх про­сто «не бе­ре» (ця про­бле­ма на­разі — прак­тич­но по­всюд­но в Ук­раїні, навіть там, де про це не люб­лять го­во­ри­ти з тих чи інших при­чин).
Дру­га пе­ре­ва­га гібридів під брен­дом SUNEO — це ви­со­ка пла­с­тичність у ви­ко­ри­с­танні тех­но­логії Clearfield як що­до строків ви­ко­ри­с­тан­ня Євро-Лайт­нінг, так і що­до доз йо­го вне­сен­ня. Тре­тя пе­ре­ва­га —  ви­со­ка то­ле­рант­ність гібридів до по­су­ш­ли­вих умов, пе­ревіре­на ба­га­торічним ви­ро­щу­ван­ням ге­не­ти­ки «Ліма­грейн» на Півдні Ук­раї­ни в ко­мерційних посівах. Змен­шен­ня тех­но­логічних ви­т­рат за ви­ро­щу­ван­ня цих гібридів і от­ри­ма­на вро­жайність із лиш­ком пе­ре­кри­ва­ють ви­щу, порівня­но зі стан­дарт­ни­ми гібри­да­ми, ціну насіння. Цьо­го ро­ку вже мож­на прид­ба­ти три гідри­ди SUNEO: ЛГ5542 КЛ, ЛГ5631 КЛ і ЛГ5661КЛ.
Аг­рарії півночі та цен­т­ру країни вже цьо­го ро­ку змо­жуть прид­ба­ти уль­т­ра­ранній гібрид ЛГ5377 (для північніших рай­онів) і ви­со­ко­в­ро­жай­ний гібрид ЛГ5485 (для цен­т­раль­них регіонів Ук­раїни). Обид­ва гібри­ди ма­ють стійкість до но­вих рас не­справжньої бо­рош­ни­с­тої ро­си, що на сьо­годні ду­же ак­ту­аль­но для цих регіонів, і ма­ють ви­со­ку то­ле­рантність до ос­нов­них хво­роб. Еко­логічні ви­про­бу­ван­ня, про­ве­дені в Ук­раїні, підтвер­ди­ли їхню ви­со­ку то­ле­рантність і стабільність.

Інтерв'ю
Геннадій Юдін, віце-президент ВГО "Українська горіхова Асоціація"
Горіхівництво за останній час уже встигло стати однією із найбільш скандальних галузей аграрного виробництва. Після всім відомого  розголосу  із «горіховою мафією» цікавість до саджанців та
Люди, які в усьому шукають позитив, відзначають, що нинішньої весни на полях хоча б хвороби не дошкуляють. «І так, і ні», — коментує ситуацію менеджер з технічної підтримки напряму захисту насіння компанії «Сингента», фітопатолог, кандидат... Подробнее

1
0