Технiчна полiтика АПК: десятий рiк намiрiв без реалiзацiї

Технiчна полiтика АПК: десятий рiк намiрiв без реалiзацiї

За дев’ять рокiв незалежностi на державному рiвнi були затвердженi двi урядовi програми щодо виробництва вiтчизняної сiльськогосподарської технiки, якi благополучно не виконанi. Десятий рiк послiдовно з аграрної економiки зникає її стрижень — технiка сiльськогосподарського призначення. Без постiйного оноволення матерiально-технiчна база сiльгоспвиробникiв зменшувалася, спрацьовувалася, фiзично i морально старiла i нинi знаходиться в критичному станi як за кiлькiстю, так i за технiчним станом.

За дев’ять рокiв незалежностi на державному рiвнi були затвердженi двi урядовi програми щодо виробництва вiтчизняної сiльськогосподарської технiки, якi благополучно не виконанi. Десятий рiк послiдовно з аграрної економiки зникає її стрижень — технiка сiльськогосподарського призначення. Без постiйного оноволення матерiально-технiчна база сiльгоспвиробникiв зменшувалася, спрацьовувалася, фiзично i морально старiла i нинi знаходиться в критичному станi як за кiлькiстю, так i за технiчним станом (табл. 1).
З аналiзу даних, наведених у таблицi 1, видно, що за дев’ять рокiв кiлькiсть технiки сiльгоспвиробникiв зменшилася на 48—52%, а наявна — гранично спрацьована i застарiла. Iз машин, що залишилися, 50% вiдпрацювали амортизацiйнi строки i пiдлягають списанню.
Спостерiгається пряма залежнiсть мiж кiлькiстю технiки та валовим збором зернових. Кiлькiсть зернозбиральних комбайнiв у 2000 роцi порiвняно з 1991 роком зменшилася iз 104 тис. до 49 тис., або на 53%, i валовий збiр зернових знизився з 49,6 до 24,4 млн т, тобто на 51,5%.
Забезпеченiсть сiльгоспвиробникiв роботоздатною технiкою перебуває в межах 25—27% не від потреби, а від рівня забезпеченостi 1991 року. Це означає, що тільки 25—27% польових робiт виконується в межах оптимальних агротехнологiчних строкiв, а 75% — коли доведеться. За таких умов рiзкого пiдвищення врожайностi очiкувати не варто.
Hа державному рiвнi розширення виробництва с.-г. продукцiї вбачається не через вирiшення технiчного забезпечення i переоснащення з допомогою фiнансової пiдтримки через доступнi кредити й помiркованi податки, а в мотивацiї власникiв земельних надiлiв до виробництва с.-г. продукцiї.
Справдi, мотивацiя — потужне джерело натхнення i внутрiшньої енергiї за наявностi коштiв i технiки. Втiм, мотивацiю, як i полiтику, в плуг не запряжеш. Без коштiв на практицi суть мотивацiї зводиться до тривiального: хочеш вижити — сiй, жнивуй як хочеш i як можеш.
Припустимо, що для пiдсилення мотивацiї розведемо 5—6 млн коней i оброблятимемо землю ними. Щоб виорати 1 га за день кiньми, орачу за чепiгами плуга слiд пройти 40—50 км. Тому, крiм коней, залишається вiдшукати в селах таких фiзично пiдготовлених i здорових людей, щоб упродовж 2—3 тижнiв змогли щодня проходити ці 40—50 км. Припустимо, що i зазначену проблему вирiшили. Залишається невiдомим, як вносити мiндобрива, пестициди без технiки?
В останнi 9 рокiв у загальному потоцi полiтичних, економiчних i соцiальних негараздiв явно недооцiнювали роль i значення технiки для ефективного с.-г. виробництва. За обставин нездiйснення рiшень технiчної полiтики механiзованi технологiї через економiчнi реалiї трансформуються в iндустрiальнi мiражi.
Технiчну полiтику можна розглядати конкретно, через виробництво тракторiв, комбайнiв, iншої с.-г. технiки, але бiльш значним показником можуть слугувати наслiдки браку технiки через виробництво с.-г. продукцiї.
Уряд задекларував свої намiри — досягти в 2001 роцi 35—36 млн т валового збору зернових. Hамiри бiльше благороднi та амбiтнi, нiж реальнi. Благороднi, бо вiдбивають надiї хлiборобiв на те, що держава нарештi зверне належну увагу на аграрний сектор економiки. Амбiтнi — тому що передбачають упродовж року пiдвищити валовий збiр на 10—11 млн т, або на 40%.
Головне питання — чи є пiдстави для таких амбiцiйних намiрiв? Безперечно, є. У 2000 роцi було вирощено 30—31 млн т зернових, а зiбрано 24,4 млн т.
Згiдно з повiдомленнями Мiнiстерства аграрної полiтики, озимих посiяно 8,9 млн га (в даному разi не аналiзуватимемо агротехнологiї посiву). Hа наш погляд, це єдиний показник, який має фiзичний вимiр. Решта (мотивацiя i полiтична воля, можливiсть пiд заставу землi отримати банкiвськi кредити) належить до фiлософсько-психологiчних категорiй i має рiвнозначну дiю за будь-якої системи: капiталiстичної, соцiалiстичної, вiтчизняної демократичної.
Подiбнi благороднi намiри могли сформуватися за обставин, коли iнформацiйні матерiали щодо аграрного сектора висвiтлюються i подаються так, що проблеми, якi супроводжують сільгоспвиробникiв упродовж останнiх рокiв, незначнi порiвняно з досягнутими успiхами, тому варто лише побажати успiху — i вiн неминуче прийде.
Hеможливiстю виконання такого важливого для держави й людей зернового проекту через брак технiки слiд привернути увагу до фiнансових, економiчних, технiчних, органiзацiйних проблем технiчної полiтики АПК.
Hа жаль (чи на щастя), полiтична воля, благороднi намiри, державний устрiй ще не можуть змiнити погодних умов, агробiологiчних законiв осипання зерна i тривалостi жнив та технiчних закономiрностей спрацювання й старiння технiки.
Поставлене урядом на 2001 рiк завдання — валовий збiр зернових 35 млн т — доцiльно розглядати з двох позицiй: можливостi виростити такий урожай i можливостi його зiбрати. Hа українських чорноземах не тiльки можна, а й конче потрiбно вирощувати по 70—80 млн т. Можливiсть зiбрати вирощений урожай — завдання складне з рiзних об’єктивних i суб’єктивних чинникiв.
Викладемо тi чинники, якi пiд час розробки зернового проекту не враховувалися i на якi, на наш погляд, слiд зважити.
Погоднi умови. Вiдомо, що у природи немає поганої погоди, проте 30—35% термiну жнив, за статистичними даними, припадає на дощовi днi, коли строки втрачаються i збирати врожай неможливо. У 2000 роцi пiд час жнив випало 243% опадiв вiд норми. Для компенсацiї таких несприятливих умов резервiв зернозбиральних комбайнiв немає, тому строк жнив затягується.
Iнший показник — механiчнi та агробiологiчнi втрати вирощеного врожаю.
Втрати вирощеного врожаю були, є i будуть, тiльки їх варто прогнозувати, враховувати й зводити до мінімуму потрібною кiлькiстю комбайнiв, їх продуктивнiстю i технiчним станом.
Передбачимо, що уряд докладе максимум зусиль i допоможе знайти 1 млрд грн для кредитної пiдтримки сільгоспвиробникiв i всiляко сприятиме їм виростити зазначений урожай. Суть проблеми — зiбрати вирощений урожай з мiнiмально допустимими втратами, тому що механiчнi втрати здебiльшого визначаються технiчним рiвнем комбайнiв, їх фактичним технiчним станом i квалiфiкацiєю комбайнерiв, механiкiв, а агробiологiчнi втрати — тривалiстю жнив, яка залежить вiд кiлькостi комбайнiв, продуктивностi i їх технiчного стану.
Щоб зiбрати додаткових 10 млн т зернових, слiд розв’язати одне iз завдань: або виростити 45—46 млн т i наявною зернозбиральною технiкою збирати впродовж двох мiсяцiв iз втратами вирощених 10 млн т, або додатково закупити 4 тис. iмпортних зернозбиральних комбайнiв, кожен з яких за жнива може зiбрати по 2500 т зернових, або купити 7 тис. вiтчизняних комбайнiв iз сезонним завантаженням 1400—1500 т на комбайн. Вартiсть iмпортних комбайнiв становитиме близько 5 млрд, а вiтчизняних — близько 30 млрд грн плюс 100 млн грн додатково на пальне. Це якраз той приклад, коли протягом 10 рокiв парк машин практично не поновлювався i технiчна полiтика через економiчнi реалiї трансформується в iндустрiальнi мiражi — тому що вартiсть 10 млн т зернових становитиме 5—6 млрд грн, а вартiсть технiки майже вп’ятеро перевищує вартiсть добавки вирощеного врожаю.
Достатньо ознайомитися з даними таблицi 2, якi вiдбивають залежнiсть агробiологiчних втрат зерна через самоосипання вiд тривалостi жнив, щоб зрозумiти: втрати вирощеного врожаю до 30% неминуче очiкують сільгоспвиробникiв, якщо жнива триватимуть понад 20 днiв.
Зазначенi данi отриманi за часiв колишнього СРСР, коли середня врожайнiсть зернових на 10—20 ц/га була вищою, але закономiрностi зберiгаються за будь-якої врожайностi, тому що сорти зернових культур залишилися попереднiми.
Пам’ятаємо, що в 1990, 1991 роках, коли Україна мала 105—110 тис. зернозбиральних комбайнiв i валовий збiр зернових сягав 49—50 млн т, жнива по Українi тривали пересiчно 21 день. I тодi втрати врожаю сягали 10 млн т. Проте на тлi такого значного валового збору не заведено було твердити про втрати. Про втрати свiдчили зелені сходи пiсля первинного обробітку — лущення.
У 2001 роцi в Українi залишилося близько 49 тис. вiдносно роботоздатних зернозбиральних комбайнiв iз середнiм строком експлуатацiї понад 12 рокiв, за нормативного 1600 мотогодин. Iз зазначеної кiлькостi комбайнiв лише 10 тис. мають невироблений амортизацiйний строк.
Показуючи кiлькiсть наявної технiки в сільгоспвиробникiв, слiд обов’язково враховувати фактичний термiн її використання, позаяк строк експлуатацiї є опосередкованим показником її роботоздатностi й затрат на експлуатацiю.
Hаприклад, для комбайнiв СК-5 “Hива” дослiдженнями виявленi такi закономiрностi, що на 5—6-му роцi експлуатацiї сезонний виробiток знижується на 62...65%, наробiток на вiдмову зменшується з 4,9 до 3,8 год, середня тривалiсть вiдновлення зростає в 2—2,5 раза, частка запасних частин в експлуатацiйних затратах зростає до 48%. За старiнням на 5—6-му роцi збiльшуються також витрати ПММ на 31...78%, нiж на початку експлуатацiї.
Аналiз багаторiчної практики використання зернозбиральних комбайнiв у колишньому СРСР i останнiх 9 рокiв в Українi з урахуванням їх строкiв експлуатацiї, технiчного стану дає змогу зробити певнi висновки: продуктивнiсть кожного зернозбирального комбайна iз строком експлуатацiї понад 10 рокiв удвiчi нижча, нiж нових. Hаявним парком зернозбиральних комбайнiв можна зiбрати за годину до 40 тис. т зернових за потреби 200—250 тис. т. Тобто наявним парком зернозбиральних комбайнiв зiбрати 35 млн т зернових без втрат вирощеного врожаю в межах 25—30% неможливо. Сезонне навантаження на старi та спрацьованi зернозбиральнi комбайни пiдвищилося до 384 га/сезон. За нормативу на новий СК-5 “Hива” — 120 га/сезон, 200—220 га/сезон — для “Дон-1500”. Основне навантаження припадає на 3000 зарубiжних комбайнiв, якi за сезон вiдпрацьовують пiд навантаженням 500—800 мотогодин i збирають по 3—5 тис. т/сезон тiльки завдяки високим показникам надiйностi. Слiд також враховувати, що внаслідок частих і тривалих простоїв через поломки пiд час жнив за сумарними простоями близько 8 тис. не братимуть участi в жнивах.
Економiчнi труднощi сільгоспвиробникiв унеможливлюють пряму закупiвлю потрiбної технiки, тому формуються лiзинговi компанiї, якi за угодами лiзингу реалiзують технiку замовникам. Це вихiд, та не найкращий. Лiзингом займаються Укрлiзинг, лiзингова компанiя Мiнагрополітики, банк “Україна”. Реалiзувати технiку i забрати “з наваром” кошти може будь-яка контора. Це у нас умiють робити й знають, як це робити. Проблема в iншому — обслуговування технiки. Зрозумiло, що сервіс без матерiальної технiчної бази, чiтко органiзованої служби з наданням квалiфiкованого та обов’язкового обслуговування у виглядi практичної допомоги перетворюється в хитромудру комбiнаторику обiцянок, надiй, iнспекцiйних оглядiв i звинувачень споживачiв у неправильнiй експлуатацiї машин. А все тому, що бракує повнокровного ринку с.-г. технiки та вiдповiдних правил гри на цьому ринку: вiдповiдальнiсть продавця i права покупця. Поки що на ринку реалiзацiя товару на 10—20 грн i технiка на 100—400 тис. грн проводиться за одними недосконалими правилами.
I ще одна реальнiсть вiд бiдностi. Лiзинговi компанiї отримують кошти на потрiбну технiку вiд держави та переказують їх на заводи на виробництво технiки. За таких схем сподiватися на пiдвищення якостi технiки не варто. Адже дiє правило: що маємо, те й продаємо. Hавiть вболiваючи за вiтчизняне машинобудування, слiд зважити на досвiд колишнього СРСР: закритiсть внутрiшнього ринку не сприяла i не сприятиме пiдвищенню технiчного рiвня с.-г. технiки. Має бути розумний протекцiонiзм, пiдтримка вiтчизняного с.-г. машинобудування, яка стимулювала б, першою чергою, пiдвищення якостi машин i як дальший етап — технiчного рiвня. Тому що пiдвищення технiчного рiвня неминуче призведе до значного пiдвищення цiни на технiку, яку сільгоспвиробники не зможуть купити.
Розпаювання землi має вносити iстотнi корективи в технiчну полiтику. Подрiбнення земельних надiлiв для їх вчасного обробiтку потребує збiльшення кiлькостi с.-г. технiки. Потреба в тракторах зростає не на 10—20%, а майже вдвiчi, як це є в розвинених країнах свiту.
Для прикладу, в США на ферми з посiвною площею до 50 га припадає до 5 тракторiв середньою потужнiстю близько 60 к.с. iз середньорiчним завантаженням до 300 год, а на ферми iз посiвною площею до 800 га — 8 тракторiв середньою потужнiстю до 150 к.с. i середньорiчним завантаженням у межах 650 год. Hа дрiбні ферми припадає до 5 к.с./га, а на великі — до 2 к.с./га, але середньорiчне завантаження тракторiв на великих фермах удвiчi бiльше.
Суть технiчної полiтики надто звужується i здебiльшого зводиться до виробництва технiки. Поза увагою залишаються проблеми ефективностi використання, технiчного сервiсу, структури ремонтно-обслуговуючої бази. Адже наукою i передовою практикою доведено, що, завдяки чiткiй органiзацiї i ефективному використанню технiки, можна пiдвищити продуктивнiсть машин на 25—30% i до 25% знизити витрати пального.
Iз формуванням науково-практичних засад фiрмового технiчного сервiсу — непочатий край роботи. Проблема гарантiйного обслуговування машин була важливою, а перетворилася на злободенну, щоб запобiгти безвiдповiдальностi виробникiв i продавцiв перед споживачем за реалiзовану технiку.
Щоб вiдновити до рiвня 1991 року парк тракторiв, комбайнiв за 4—5, а не за 50—70 рокiв, слiд щороку виробляти 80—100 тис. тракторiв i 6—8 тис. зернозбиральних комбайнiв та сформувати фiнансовi можливостi, щоб сільгоспвиробники змогли їх придбати (табл. 3).
Якщо за календарем ми живемо в ХХI ст. у перiод застосування високих iнформацiйних технологiй, то за кiлькiстю, технiчним станом наявної с.-г. технiки в сільгоспвиробникiв вiдкинутi до рiвня кiнця
50-х — початку 60-х рокiв ХХ ст.
Як передбачається подолати вiдставання в 40 рокiв iз забезпечення технiкою? Завдання надто складне, але його слiд розв’язати для збереження продовольчої незалежностi країни.
Уже найвищi урядовцi визнали, що Україна — аграрна країна, але, зважаючи на те, що документи, як i звуки в повiтрi, поширюються повiльно, не всi урядовцi “внизу” почули це визнання. Тому активних дiй щодо прискорення реалiзацiї технiчної полiтики не спостерiгаємо.
Технiчна полiтика АПК була i залишається галузевою проблемою i за минулi роки, попри її важливiсть, так i не реформувалася до рiвня загальнодержавної стратегiї. Враховуючи значущiсть технiки сiльськогосподарського призначення для економiчного вiдродження села i кошти (до 15 млрд щороку), якi неминуче доведеться вкладати у її розробку i виробництво, департамент сiльськогосподарського машинобудування доцiльно реформувати в незалежний комiтет сiльськогосподарського машинобудування. Поки що спостерiгається протилежне. Iз другорядних технiчну полiтику довели до звичайного нiкому не потрiбного тягаря, що й вiдбивається в бюджетi 2001 року. Для розв’язання всiх початкових завдань виробничих i наукових проблем механiзацiї видiлено всього 1,456 тис. грн. Такi кошти комерцiйнi структури з офiсiв на Хрещатику витрачають на канцелярськi потреби, а держава — на розв’язання проблем механiзованих технологiй домiнуючої галузi, що якраз i є пiдтвердженням попередньої тези. Ще раз пiдкреслимо. Закуплено iмпортної технiки на $2,5 млрд i жодної гривнi не витрачено за останнi роки на дослiдження проблем її виробничої i технiчної експлуатацiї. Це свiдчить про рiвень усвiдомлення i вiдповiдальностi за витраченi кошти.
Аби поповнити парк тракторiв, комбайнiв, iншої с.-г. технiки за кiлькiстю до рiвня 1991 року, з урахуванням нинiшнiх цiн (без ремонтно-обслуговуючої бази), потрiбно 140 млрд грн. Пiдготовка в АПК до розв’язання завдань технiчної полiтики розпочалася. Задля економiї скорочено посаду заступника мiнiстра з питань механiзацiї. За принципом: технiки немає — i заступника мiнiстра не потрiбно.

А. Демко, доцент НАУ