Укр
Технології
Строки сівби і попередники озимих зернових
29.08.2024
565
Чому останнім часом усе більше аграріїв схиляється до пізніших термінів висіву озимини? Одна з причин цієї тенденції — зміна клімату на більш посушливий. Наприкінці літа та на початку вересня спостерігаються часті посухи, що негативно позначається на проростанні насіння озимини. Висіяне в сухий ґрунт, воно довго не дає проростків, через що на полі спостерігають нерівномірні, «рвані» сходи.
Як відомо, рослини пшениці мають високу екологічну пластичність щодо строків висівання, а також умов вирощування. Кожному знайома картина, як інколи зеленіє поле, де вирощували пшеницю, якщо в серпні випадають дощі: таке насіння проростає просто лежачи на поверхні вологого ґрунту. Крайнощі в строках висівання негативно впливатимуть на продуктивність рослин пшениці. Занадто ранній висів – перша декада вересня — призводить до надмірного кущіння. У таких рослин формується велика кількість пагонів – 7–8 і більше, через це розвивається надмірна надземна маса. Такі посіви сильно переростають, особливо якщо осінь тепла й дощова, і поглинають велику кількість мінеральних добрив ще в осінній період вегетації.
На практиці відзначали, що посіви пшениці, яку висіяли ще до 5 вересня, здебільшого були повною мірою забезпечені вологою та мінеральним живленням і формували настільки потужну надземну масу, що частина рослин у посіві входила у фазу трубкування. Такі рослини навіть за достатнього снігового покриву й не дуже сильних морозів у зимовий період повністю вимерзали. Через форсований ріст такі рослини мають менше механічних тканин, вони схильні до вилягання, ураження різними збудниками грибних захворювань, значно більше пошкоджуються злаковими мухами. Врожайність таких посівів може знижуватись до 6 ц/га й більше.
Занадто пізній посів пшениці також негативно впливає на ростові процеси пшениці озимої. Відомі випадки, коли висівати озимину доводилось на початку листопада, й тільки на початку грудня з’явились перші сходи. І все це — через аномально теплі жовтень і листопад. У разі занадто пізніх строків сівби рослини пшениці не встигають розкущитись, формують лише 3–4 перші листочки. Тоді гальмується фаза кущіння, оскільки в цей період тривалість світлового дня значно зменшується, уповільнюється також формування кореневої системи. Тому рослини пізно висіяної пшениці відстають у рості, їхня коренева система розміщується у верхніх шарах ґрунту, до глибини 45–55 см. Таке поверхневе розміщення коренів не дає змоги культурі поглинати вологу та мінеральні елементи в достатній кількості, тому рослини недостатньо пристосовані до входження в зиму, що, своєю чергою, негативно впливає на їхню весняно-літню вегетацію.
Рослини пшениці, висіяні як у ранні строки, так і в занадто пізні будуть недостатньо адаптовані до впливу низьких температур у зимовий період. Адже занадто ранні строки сівби призводять до форсованого росту рослин, через що в них утворюється значно менше механічних тканин, до того ж тканини надземної частини та коренів містять велику кількість води. Частина цієї води може не зв’язуватись кріопротекторами, тому виникають передумови для масового вимерзання рослин у посіві. Занадто пізній посів теж не сприяє морозостійкості культури. Як відомо, на стійкість будь-яких рослин до низьких температур і морозів впливає концентрація вуглеводів та деяких білків у клітинах. Ці речовини, якщо вони містяться в рослинному організмі в достатній кількості, зв’язують вільну воду. Таким чином у тканинах не залишається рідини, яка б замерзала й спричинила розриви клітинних стінок. Цілком зрозуміло, якщо посів проведено в третій декаді жовтня, сходи з’явились у першій декаді листопада, рослини погано розкущились або кущіння взагалі не почалось, то вони просто не встигають накопичити достатню кількість вуглеводів-кріопротекторів. Проте рослини пізнього строку посіву під час зимівлі перебувають у глибшому спокої, порівнянні з тими, які зійшли ще на початку вересня. Тому такий посів має вищу морозостійкість, попри недорозвиненість вузла кущіння і вторинної кореневої системи, але все одно значна кількість таких рослин випадає з відновленням весняної вегетації.
Оптимальність строків сівби залежить від низки факторів: наявності продуктивної вологи в ґрунті, сприятливого температурного режиму, сортових особливостей, а також від правильно обраної технології вирощування, зокрема від мінерального живлення та обробітку ґрунту.
Часто виникає ситуація, коли оптимальні строки вже підходять, а вміст вологи в орному шарі недостатній. У такому разі сівбу пшениці варто відкласти до допустимих строків, проте якщо дощів все-таки не буде, слід починати висів навіть у сухий ґрунт. Інакше значно зменшуються строки осінньої вегетації рослин пшениці, що негативно впливає на морозостійкість і продуктивність культури в цілому.
Важливою умовою нормального розвитку посівів за сівби в умовах дефіциту вологи та за низьких рівнів внесення елементів живлення є внесення сучасних препаратів з фізіологічною активністю щодо активації розвитку кореневої системи рослин. До того ж у роки з подовженим періодом осінньої вегетації, у посівах озимих зернових культур можна спостерігати інтенсивний розвиток борошнистої роси, септоріозу листків тому необхідно бути готовими до осіннього внесення фунгіцидів.Також з метою запобігання непродуктивним втратам поживних речовин в осінній період і навесні та уникнення конкуренції культурних рослин із бур’янами доцільним буде осіннє внесення гербіцидів.
Температурний режим ґрунту й повітря вносить свої корективи в оптимальність строків сівби озимих. Кожного року цей показник може коливатись у значних межах. Якщо одного року в середині жовтня відзначали значні зниження температури на фоні низького забезпечення вологою, то в інші, бувало, протягом усього жовтня ще тримається доволі тепла й волога погода. Оптимальні строки сівби пшениці за цими роками будуть значно відрізнятись.
Сортові особливості також мають вплив на оптимальні строки сівби пшениці. Якщо в господарства є така можливість, то розпочинати сівбу потрібно з високопластичних сортів, таких як: Трипільська, Одеська 267, Одеська 162, Подолянка, Астарта, Богдана, Даринка Київська, Малинівка, Землячка одеська, Богемія та низка інших. Вони повільніше розвиваються, ростові процеси рослин не затягуються в них до глибокої осені. Такі біологічні особливості сортів позитивно впливають на морозостійкість посіву. Продовжувати й закінчувати сівбу доцільно сортами пшениці озимої, які здатні інтенсивно розвиватись, майже не реагують на скорочення тривалості світлового дня, схильні до формування великої кількості продуктивних стебел за короткий період вегетації. Здебільшого це сорти скоростиглого типу, зокрема: Достаток, Вдала, Золотоколоса, Колумбія, Смуглянка та інші.
Оптимальні строки сівби залежать також від обраної технології вирощування, а саме мінерального живлення. Все більше зерновиробників України практикує внесення не твердих тукосумішей, а рідких комплексних добрив і аміаку безводного. Дослідним шляхом установлено, що під пшеницю озиму найдоцільніше вносити аміак безводний наприкінці вересня – на початку жовтня. Саме в цей період орний шар ґрунту містить більше продуктивної вологи, що позитивно впливає на утримання аміаку в ґрунті та надалі забезпечить повноцінне живлення рослин азотом упродовж їхньої вегетації. Висівання на такому полі правильно дібраних сортів убезпечить посів від переростання рослин пшениці. Як результат — такі посіви добре зимують і формують достатньо високі врожаї.
Взагалі останнім часом в Україні значно змістились оптимальні строки висіву озимих зернових культур. Ще близько 40–50 років тому оптимальними термінами сівби для різних кліматичних зон України був період від 5 до 20 вересня. На разі найвищі врожаї пшениця озима формує за пізніших строків висівання – із 25 вересня і завершуючи першою декадою жовтня. Проте це не означає, що фермери мають проводити посівну якомога пізніше. За даними багатьох наукових установ, оптимальні строки сівби змістились на 10–15 днів, і це означає, що за нинішніх погодних умов можливо отримувати врожай пшениці на 5–10 ц/га кращий, аніж раніше. Проте не слід забувати, що максимальна продуктивність культури розкривається тільки за оптимальних строків висіву.
Таким чином, негативний вплив на продуктивність озимини справляє як занадто ранній висів, так і значне запізнення із посівною. Оптимальні строки — ті, за яких зменшиться ризик переростання, проте буде достатньо часу, щоб рослини почали кущитись і пройшли всі етапи загартування.
Окрім строків висіву озимини, важливим є також спосіб сівби. За допомогою корекції ширини міжрядь можна досягнути оптимальних умов розвитку для рослин у посіві. Так, ще донедавна стандартна ширина міжрядь для зернових культур становила 15 см. Такий технологічний прийом здебільшого був зумовлений конструкцією сівалок старого зразка. Проте така ширина міжрядь не завжди відповідає біологічним потребам рослин певних сортів і вирощуванню в різних ґрунтово-кліматичних умовах.
Сучасні зернові сівалки дають широкий вибір параметрів ширини міжрядь: від 7,5–10,0 до 18,0–25,0 см. У літературі зустрічаються дані, що за використання вузькорядного способу сівби з міжряддям 7,5–10,0 см та відстанню між рослинами в рядку до 4,0 см забезпечується ефективне кущіння рослин без втрат урожаю. В Євросоюзі досить широко практикують вузькорядний спосіб сівби, його використання може забезпечити прибавку врожаю до 10% порівняно з міжряддям 18 см. Одним із позитивних факторів вузькорядного способу сівби є те, що в таких посівах швидко змикаються міжряддя, поверхня ґрунту менше пересихає, що сприяє кращому збереженню запасів продуктивної вологи. Окрім цього, зростає конкурентність посіву до бур’янів. Проте вузькорядний спосіб сівби потребує ретельнішої підготовки поля. Також за його застосування зростають вимоги до потужності трактора, оскільки збільшується кількість робочих органів на одиницю площі, а відповідно, зростатимуть і витрати на пальне. І ще один нюанс: за зменшення ширини міжрядь є імовірність масового пізнього утворення вторинних пагонів, що значно знижує якісні показники врожаю.
Велика кількість господарств у світі, а тепер і в Україні, впроваджують ресурсоощадні технології вирощування зернових культур. No-till технологія, яка не передбачає взагалі обробітку ґрунту, формує на поверхні поля шар із рослинних решток. Це сприяє збереженню значної кількості продуктивної вологи, і саме для такої системи вирощування краще придатний широкорядний спосіб сівби. Така ширина міжрядь дає змогу якісніше провести висів, оскільки цей процес утруднений наявністю решток на поверхні ґрунту. Крім цього, збільшення ширини міжрядь сприяє зростанню кущистості пшениці, а це дає можливість збільшити продуктивність культури за вирощування її за No-till технологією.
Пшениця озима, порівняно з іншими зерновими, найвимогливіша до попередників. Особливо зменшується її продуктивність за вирощування після пшениці чи інших зернових. Беззмінне вирощування призводить до збільшення засміченості посівів, особливо бур’янами, що пристосовані до спільного зростання з культурою. Також часте повернення на поле рослин одного виду призводить до масового нагромадження в ґрунті збудників різних хвороб, поширенню яких сприяють заражені рослинні рештки попередньої культури.
Усі культури, після яких сіють пшеницю озиму, за ступенем висушування ними ґрунту на час збирання врожаю поділяють на три групи: ті, що мають достатні запаси води в ґрунті (кукурудза, вівсяно-горохові суміші); ті, які залишають відносно великі запаси води, але тільки в глибинних шарах ґрунту (зернобобові культури) й ті, що найбільше висушують ґрунт (зернові колосові, соняшник).
Польові культури по-різному діють і на структуру ґрунту. Зокрема, позитивно впливає на її формування коренева система багаторічних трав: вони поліпшують структуру ґрунту на один-два роки. Кількість водостійких аґреґатів в орному шарі надзвичайно динамічна. Під впливом культур і обробітку накопичується органічна речовина як фонд для утворення клейкого матеріалу. Джерелом цієї речовини в ґрунтах насамперед є культурні рослини. Їхній вплив на утворення водостійких аґреґатів залежить від могутності й характеру кореневих систем рослин, кількості та якості органічних решток, впливу на ґрунтову мікрофлору, тривалості вегетації культур на полі, рівня врожайності, агротехніки й умов мінералізації органічних решток упродовж веґетації та в післязбиральний період. Тому попередник має важливе значення для пшениці озимої. Найсприятливіші умови для цього створюються на полі чорного пару. Після зайнятих парів залишається тривалий післязбиральний період, протягом якого випадають дощі, тому на такому фоні успішно відбуваються процеси, пов’язані з утворенням доступних для рослин форм поживних речовин. Непарові попередники пшениці озимої в цьому плані поступаються парам. Вони пізно звільняють поле (липень – серпень), у цей час стоїть посушлива погода, в ґрунті уповільнюються мікробіологічні та фізико-хімічні процеси.
За даними багаторічних досліджень, проведених науковцями Інституту зернових культур на чорноземах звичайних Північного Степу України, встановлено, що, незалежно від строків сівби, найвищий рівень продуктивності — 6,05 т/га пшениця озима формувала по чорному пару, за сівби після сої – 5,34 т/га, ячменю ярого – 4,58 т/га, соняшнику – 4,95 т/га. Недобір урожаю, порівняно із сівбою по чорному пару, становив 0,71 т/га (11,7%), 1,47 т/га (24,3%) та 1,10 т/га (18,2%) відповідно до попередників. Оптимальним строком сівби пшениці в умовах Степу є період із 17.09 по 25.09 (табл. 1).
Урожайність пшениці озимої залежно від строків сівби та попередників, т/га
|
Строк сівби
|
Попередник |
Середнє за строком сівби |
|||
|
чорний пар |
соя |
ячмінь ярий |
соняшник |
||
|
10 вересня |
5,88 |
5,45 |
4,74 |
5,00 |
5,27 |
|
17 вересня |
5,98 |
5,46 |
4,79 |
5,13 |
5,34 |
|
25 вересня |
6,15 |
5,39 |
4,57 |
5,02 |
5,28 |
|
2 жовтня |
6,25 |
5,31 |
4,41 |
4,83 |
5,20 |
|
10 жовтня |
5,98 |
5,11 |
4,37 |
4,75 |
5,05 |
|
Середнє по попередниках |
6,05 |
5,34 |
4,58 |
4,95 |
5,23 |
В умовах Північного Степу України пшениця озима вищий рівень продуктивності — 6,15-6,25 т/га по чорному пару формувала за сівби з 25.09 по 2.10; після попередників: сої — 5,45–5,46 т/га та ячменю ярого — 4,74-4,79 т/га за строків висіву з 10.09 по 17.09: а після соняшнику — 5,02-5,13 т/га – з 17.09 по 25.09. Зміщення строків сівби на пізніші призводило до суттєвого зниження врожаю, що було зумовлено недостатнім розвитком рослин перед входженням посіву культури в зиму. Рослини пізніх термінів сівби по непарових попередниках не встигали добре розкущитися і накопичити достатньої кількості запасних речовин, тому дуже пошкоджувались навіть невеликими морозами і значна їхня частина гинула в ранньовесняний період. За ранніх строків сівби по чорному пару рослини переростали, в результаті чого їхня морозостійкість також різко знижувалась.
Отже, після кращих попередників пшеницю озиму доцільно сіяти в другій половині оптимальних строків (із 25.09 по 2.10), після гірших – у першій (із 17.09 по 25.09). На ґрунтах, бідних поживними речовинами, висівання озимини доцільно проводити в більш ранні агротехнічні строки, а на родючих ґрунтах – з другої половини оптимальних строків.
Результати досліджень та виробничий досвід засвідчили, що пшениця, висіяна навіть у дуже пізні строки, після 10 жовтня, входила в зиму в стадії «шильця», а інколи сходи з’являлися навіть у лютому, і такі посіви формували повноцінний урожай. Проте така ситуація – це, як правило, виняток за умов м’яких «європейських» зим і є досить ризикованою для отримання стабільного врожаю.
Зростання частки пізніх посівів, коли озимина йде у зиму у фазу «шильця», та років з подовженим періодом вегетації восени зумовлює необхідність забезпечити високий рівень захисту рослин протягом подовженого періоду. Сходи озимини, які довгий час перебувають у початкових фазах розвитку, характеризуються зниженим рівнем резистентності до хвороб та шкідників. Саме тому протруйники варто застосовувати у максимальних зареєстрованих дозах. За результатами багаторічних виробничих та польових дослідів науковців Інституту фізіології і генетики рослин НАН України, зниження доз протруйника є економічно невиправданим, так як не забезпечує ефективного контролю хвороб. Перевагу слід віддати протруйникам, які характеризується широким спектром дії і мають високу фунгіцидну ефективність проти твердої та летючої сажки, фузаріозної і гельмінтоспоріозної кореневих гнилей, снігової плісняви та інших хвороб. У разі наявності загрози пошкодження посівів ґрунтовими шкідниками (дротяником, хлібною жужелицею й ін.), злаковими мухами, попелицею, цикадками тощо для передпосівної обробки насіння доцільно використовувати комбіновані інсекто-фунгіцидні протруйники.
За пізніх строків сівби пшениці озимої норму висіву насіння збільшують на 10–15 %, причому під час висіву слід обов’язково внести фосфор і калій, які сприяють прискореному розвитку рослин в осінній період, кращому загартуванню та перезимівлі.Норму висіву насіння визначають з урахуванням: морфологічних особливостей сорту – типу формування врожайності (стебловий чи колосовий); умов регіону вирощування (ґрунт, погода, клімат); строків сівби; якості підготовки ґрунту; системи удобрення, рівнів забур’янення поля та запланованого врожаю.
Отже, під час вибору строків та способу висіву озимини фермер за можливості повинен керуватись насамперед біологічними потребами озимих зернових культур, враховувати погодні умови, особливості сорту. Адже тільки за умови забезпечення максимально комфортних умов вегетації можна досягти високої продуктивності посіву та якості зерна культури.
За матеріалами наукових установ України
Читайте також
Інтерв'ю
25 квітня керівнику районної організації ГО «Аграрна самооборона України» в Кропивницького районі Віталію Береговому серед білого дня в обласному центрі спалили автомобіль. Сталося це після того, як «Аграрна самооборона України» втрутилася... Подробнее
Війна в Україні триває. Наші захисники та захисниці продовжують відважно боротися проти російських окупантів і з кожним днем наближають Перемогу. В той же час, на своєму фронті продовжують працювати і українські аграрії. Попри всі труднощі... Подробнее
Статті
1
0
