Аграрна реформа в Україні: стратегія розвитку "3 + 5"

За словами міністра, стратегія розвитку називається «3+5». Що це за формула успіху і які подальші дії розв’язку цього нехитрого математичного завдання?

Таке формулювання стратегічного плану пояснюється тим, що Мінагрополітики визначило три основні пріоритети та п’ять важливих напрямів, які перетинаються із ними. Пріоритети — це реформа системи держпідтримки з акцентом на дрібних фермерів, завершення земельної реформи та реформа держпідприємств. А напрями: розвиток ринків збуту, органічне виробництво і нішеві культури, розвиток сільських територій, зрошення та безпека харчової продукції.

Про гектари

За словами Тараса Кутового, у блоці «земельна реформа» — теза, яку хоче запропонувати міністерство і яку обговорювали на Кабінеті Міністрів, пов’язана із можливістю продажу права оренди на землю, а також банківської застави прав оренди. 

— Дуже важливо пояснити, — наголосив промовець, — що в такому разі ми говоримо не про продаж землі, а фактично — про похідний інструмент, який дасть можливість стратегічним інвесторам мати довгостроковий горизонт по своїх інвестиціях. 

Це дасть змогу власникам паїв отримувати постійно орендні платежі від тих, хто орендує їхню землю. Бо нині це одне з основних джерел поповнення сімейного бюджету на селі. І так само це сьогодні дасть можливість банківському сектору повноцінно кредитувати галузь. Уже зараз фактично права оренди через механізм реалізації підприємств продаються, але власники паїв не мають ніякого реального стосунку ні до ціноутворення, ні до можливості здійснення цих дій.

Якщо ця реформа буде успішно реалізована, є сподівання, що малі та середні виробники, які є пріоритетом для міністерства, зможуть консолідувати невеликі обсяги, 100–150 га, необхідні для того, щоб сьогодні успішно господарювати на рівні сім’ї. 

Міністр також поінформував, що нині у Верховній Раді перебуває на розгляді законопроект, який фактично передбачає передання права розпорядження землями із державного органу влади, як це є наразі, до місцевих. 

У розрізі цих намірів кроки міністерства щодо продажу права оренди гектарів також видаються актуальними. 

Про бюджетну допомогу

За інформацією Тараса Кутового, довгий час і досить великими обсягами ресурсів підтримувалося вітчизняне сільське господарство. Але якщо сьогодні спитати у пересічного фермера, чи була насправді та підтримка, то переважна більшість людей скаже, що ні. Так, з одного боку, згадають відомі програми, що стосувались державної підтримки ведення скотарства, садівництва, зокрема про безоплатну передачу в селянські господарства нетелей, виділення коштів на закладання садів, надання кредитів фермерським господарствам. До речі, у нас заборгованість бюджету за цими програмами — 722 млн грн. І люди в судах виборюють можливість повернути ці кошти собі за попередньо затвердженими і підтвердженими державою програмами.

З другого боку, є питання щодо морального обличчя самого позичальника, бо ж не секрет, що часто ці кошти видавалися у рамках корупційної схеми, і багато хто з-поміж тих, що їх отримували, уже «на старті» розумів, що ці гроші «повертати не треба». Вони просто клали їх до власної кишені і ділилися із корумпованими чиновниками. 

Інший аспект — обсяги цієї підтримки. Вона не давала фермерам реальної можливості зростання і кардинальної зміни загалом виробничих відносин, не надавала відчутного поштовху для розвитку. 

Що пропонує міністерство? Надавати підтримку групам фермерів і малих гравців агробізнесу — для того щоб вони на основі сукупного обсягу наданих їм фінансів могли спільно профінансувати якісь основні активи. Наприклад, із досвіду Польщі: там 5–7 фермерів об’єднуються в групи і в рамках державної підтримки мають можливість придбати невеличку сушарку, невеличкий елеватор, що здатні забезпечити їхні виробничі потреби, вирішити якісь транспортні питання — тобто таким чином мають реальну допомогу для свого невеликого об’єднання. І це робить їх конкурентоспроможними. І сьогодні це дуже важливо, адже фермери з огляду на технологічні особливості господарювання не можуть конкурувати із великими підприємствами. Вони не можуть використовувати широкозахватну техніку, не мають змоги вносити безводний аміак, у них немає елеваторів, які дають можливість якісно сушити зерно, надійно зберігати і в «правильний момент» вигідно продавати його і, відповідно, бути ефективнішими. 

Що в умовах сьогоднішніх реалій може зробити їх конкурентоспроможними? По-перше, державна підтримка (звісно, це не може бути завжди і постійно). По-друге, перехід у нішові сфери. І такі є. Наприклад, великий холдинг ніколи не буде займатися органічними культурами. Сьогодні така агропродукція в обсязі загального виробництва в Україні займає всього лише 0,2% загального валу. В контексті грошей — це менше ніж 16 млн євро. Це на рівні того, що сама Україна у валі генерує близько 16 млрд. Тому це саме та перспективна ніша, де фермери можуть бути успішними. Для цього їм треба допомогти сертифікуватися, щоб дати можливість розвитку і виходу на ринки збуту.

Тому пряма підтримка має бути прив’язана до обсягу реалізації сільгосппродукції у попередньому виробничому періоді. При цьому треба керуватися положеннями відповідного закону про підтримку аграрного сектору.  У грошовому вимірі міністерство пропонувало у рамках цієї стратегії виділити 3 млрд грн на наступний рік. Цього року на пряму підтримку малих і середніх фермерів планується залучити 450 млн грн. Сподіваємось, ці суми будуть проголосовані парламентом. Причому кошти розподілятимуться не комісіями, як це є сьогодні, а самими фермерськими асоціаціями, які визначатимуть, хто саме може претендувати на цю допомогу від держави.

Про держпідприємства

Міністр розповів про плани щодо реформи державних підприємств. "Ще перебуваючи у комітеті, — пригадав він, — ми з колегами заслуховували звіти державних підприємств, підпорядкованих МінАПК. Так от, за попередній звітний період обсяг їхніх збитків сягав 3,6 млрд грн. За весь час незалежності України, окрім того, що там екстраординарний корупційний потенціал, на жаль, нічого позитивного не було продемонстровано. У світовій практиці держава дуже рідко буває ефективним власником. У цих активів повинен бути реальний господар. 

І в цьому контексті я хотів би сказати дещо стосовно компанії “Укрспирт”. До кінця року ми маємо намір вийти із чітким баченням статусу цього державного підприємства і передати його Фонду держмайна. На ньому “висить” дуже багато боргів, але загальна концепція така: перше — всі заводи, які є в державному підприємстві, сьогодні повинні бути запущені. Вони мають демонструвати свою ефективність, а не так, як наразі — п’ять-сім підприємств функціонують, а всі інші, які навіть можуть працювати, стоять. І така ситуація створюється навмисно для того, щоб “чорна сторона” отримувала у цій справі ще більші “бариші”. Всі це розуміють, і тому цю практику слід припинити і на цьому поставити крапку. 

А в рамках самого державного підприємства до кінця року треба вийти на чітку, прозору і зрозумілу модель його приватизації — і зробити це. Причому приватизаційна модель не завжди передбачає передачу одразу всього підприємства в одні руки. Продаємо 25–30% із можливістю у подальшому купити 30–40%. Але цей додатковий аукціон відбудеться лише у разі, якщо покупець виконує заявлену інвестиційну програму, досягне фінансових показників"

Міністр коротко зупинився і на п’яти ключових моментах стратегічної програми розвитку. «Головним у агровиробництві є продукт. Із ним пов’язаний успіх галузі. Зерно можна продати до Єгипту, Ірану чи Саудівської Аравії. І лише це “витягує” галузь, а не те, що ми там зробили якісь екстраординарні досягнення. Досягнення — лише в активі приватних компаній, які побудували інфраструктуру, що дає сьогодні можливість експортувати ці обсяги зерна. Тому ті успіхи, які є сьогодні, — це наше Богом дане географічне положення, родючі чорноземи і успіхи тих підприємств, які змогли розвинути логістику та, у тому числі, відкрити для себе ринки збуту, що дає їм змогу отримати ті додаткові ресурси, які вони сьогодні мають. Цих ресурсів — через біржі, через залучення капіталу — сьогодні не мають малі і середні гравці агробізнесу, і саме держава повинна надати їм таку можливість. Наприклад, у сусідній нам Польщі при середньому розмірі фермерського господарства на рівні 8 га ці агроструктури цілком успішні. А у нас є більш ніж достатньо можливостей, щоб мати таку саму успішну модель, як у наших сусідів. Як приклад: сьогодні Україна імпортує яблука на десятки мільйонів євро! Невже ми не можемо закрити навіть цей примітивний сегмент? Сьогодні Україна має дисбаланс щодо пропозиції/потреби гречки — тоді як це не має бути проблемою, оскільки її абсолютно просто вирішити, маючи правильну програму розвитку галузі, зокрема щодо підтримки малого і середнього бізнесу. 

І ми зможемо це зробити, але нам потрібна підтримка за двома ключовими законами. Перший — це закон про обіг земель сільськогосподарського призначення. І друге — закон про державну підтримку малих та середніх гравців агробізнесу (він буде називатись «Закон про підтримку агропромислової галузі»). 

Такий підхід допоможе не тільки зберегти і села, і те населення, яке в них проживає, а й допоможе дати їм можливість розвиватися та підвищувати економіку країни». 

Г. Квітка, спеціально для журналу «Пропозиція»