Спецможливості
Новини

США допомагають Україні розробити правильне законодавство з біотехнологій

15.07.2008
390
США допомагають Україні розробити правильне законодавство з біотехнологій фото, ілюстрація
Україна дедалі ближче підходить до межі, за якою їй доведеться сказати остаточне “так” генетично модифікованим продуктам харчування. Нагадування про те, що це рішення вже на часі, звучать усе частіше.

У травні представників української аграрної преси запросили до прес-центру Посольства США в Україні, де їм було надано змогу поспілкуватися з Мадлен Спірнак, старшим радником із питань біотехнології Державного департаменту Сполучених Штатів. Пані Спірнак прагнула довести українським журналістам переваги впровадження в аграрне виробництво генетично модифікованих (ГМ) культур та наголошувала на потребі якнайшвидшого законодавчого врегулювання цього питання.
Мадлен Спірнак. Моя робота полягає в тому, щоб переїздити з місця на місце й спілкуватися з політиками стосовно розвитку біотехнологій у світі. Уряд США вірить у те, що біотехнології є важливим засобом розвитку, який теж може сприяти покращанню добробуту людей. Ми вважаємо, що треба мати науково обгрунтовані регуляторні акти, які б могли переконати громадськість у безпеці біоорганічних продуктів. Тому, зустрічаючись із урядовцями й політиками з інших країн, я говорю про обидва ці аспекти — економічний розвиток і регуляторні акти. Україна — 31-ша країна, яку я відвідала за останні два роки. Було бажання побувати тут і раніше, адже Україна є дуже важливою європейською сільськогосподарською країною, але можливість з’явилася лише тепер, коли мене запросили відвідати біотехнологічну конференцію в Ялті. Звідси я поїду до Фінляндії, а потім — до Польщі.
А тепер я була б рада відповісти на ваші запитання.
Галина Квітка, “Голос України”. З ким із українських офіційних осіб Ви зустрічалися і якою побачили їхню позицію щодо генетично модифікованих культур?
Мадлен Спірнак. Я зустрілася з представниками міністерств аграрної політики, охорони здоров’я та економіки, парламентарями, а також багатьма науковцями. Ми обговорювали регуляторні акти, перспективи розвитку аграрних технологій і конкурентоспроможності українського сільського господарства.
Юрій Михайлов, “Агробізнес сьогодні”. Сформулюймо запитання так: “Чи задоволені Ви відповідями, які почули? Чи склалося у Вас враження, що українські чиновники розуміють саму проблему?”
Мадлен Спірнак. Я розмовляла з людьми, які розуміються на біотехнологіях і усвідомлюють потребу в розробці відповідних регуляторних актів. Я не спілкувалася з людьми, які про біотехнології ніколи не чули. Упродовж своїх подорожей мені доводилося бувати в країнах, де офіційні особи мають дуже обмежені знання щодо біотехнологій, але я вважаю, що України це не стосується.
Лариса Гук, “АгроПерспектива”. Чи пропонують США якісь програми співробітництва американських компаній або наукових установ у галузі біотехнологій з українськими?
Мадлен Спірнак. Ми говорили про біобезпеку і науково обгрунтовані оцінки ризику в широкому розумінні цих понять. Щоб компанії, коли вони вирішать прийти в Україну, мали певність, що їхні продукти приймуть. Спілкуючись із українськими офіційними особами, ми торкалися лише питання, як можна допомогти регуляторному процесу в Україні.
Лариса Гук. Як багато американських біотехнологічних компаній уже працює на українському ринку або виявляє зацікавленість вийти на нього?
Мадлен Спірнак. Я не знаю точних цифр, але на світовому ринку є чимало компаній, які працюють у галузі біотехнологій. Є, зокрема, дві великі американські.І вони співпрацюють у різних країнах з місцевими компаніями, щоб просувати свою продукцію.
Олександр Рожен, “Дзеркало тижня”. В яких країнах Чорноморського басейну слід найближчим часом чекати прориву у використанні біотехнологій?
Мадлен Спірнак. Великий потенціал ми вбачаємо, звичайно, в Україні. У вас є перспективи у вирощуванні таких біотехнологічних продуктів, як соя, цукрові буряки і картопля. Якщо подивитися на Румунію, то вона вже доволі успішно вирощує толерантну до гербіцидів сою. Для кукурудзи велику проблему становить кукурудзяний черв’як, що дуже впливає на вирощування цієї культури в Туреччині. Тобто це визначає потенціал використання біотехнологій у цій країні. Актуальним для Туреччини є й вирощування генетично модифікованої бавовни.
Вчені з країн Причорномор’я також мають певні успіхи в галузі біотехнологій. Зокрема, болгарські науковці створили сорт пшениці, толерантний до посухи. В Росії вчені розробили генетично модифіковану картоплю, стійку до вірусних хвороб. Тобто видно, що розвиваються не лише ті технології, які приходять з Америки, а й ті, авторами яких є місцеві розробники.
Сьогодні в світі приблизно 8 млн фермерів вирощують генетично змінені культури, і 90% із них працюють у країнах, де не вистачає ресурсів. Тільки в Індії приблизно мільйон фермерів вирощує ГМ-бавовну. В Європі дуже швидко зростають площі під ГМ-кукурудзою: її вирощують в Іспанії, Португалії, Німеччині, Франції і Чехії, а цього року невеликі площі буде засіяно в Словаччині.
Павло Коротич, “Пропозиція”. Генів, які відповідають за стійкість культури до тих чи інших несприятливих факторів, виділено не так багато — кілька десятків. Усі вони належать певним власникам, які й одержують роялті за вирощування ГМ-культур численними фермерами. Чи можна назвати ті компанії, які здебільшого мають на ці гени права власності?
Мадлен Спірнак. Дуже важко сказати про кількість цих компаній, але патентування генів резистентності здійснюють і університети, навіть один із підрозділів Мінсільгоспу США теж має права на деякі гени.
Павло Коротич. Чи мають інші країни, крім США, права на такі гени?
Мадлен Спірнак. Так, є компанії в Канаді, Німеччині, Швейцарії, Китаї. Але в багатьох випадках — це мультинаціональні корпорації, які ведуть діяльність у різних країнах. Наприклад, співпрацюють у цій галузі Індія й Китай: Індія намагається створити бавовну, стійку до певних шкідників, використовуючи саме китайські технології.
Галина Квітка. Чи чули Ви що-небудь про генетично модифіковані цукрові буряки, які створюють в Інституті цукрових буряків УААН?
Мадлен Спірнак. Так, нещодавно почула, але багато про це не знаю. Тут, напевно, краще брати інтерв’ю в них. Та мені відомо про інше: вчені різних країн дуже багато працюють у кооперації. Наприклад, на конференції в Ялті був науковець із Південної Кароліни, який приїхав лише для того, аби зустрітися з двома своїми колегами, з якими він має спільний проект. Один із них — український науковець, а другий — болгарський.
Павло Коротич. За неофіційними даними українських вчених і виробничників, торік в Україні у валовому зборі соєвих бобів половина була — генетично модифіковані. Цю сою висівали нелегально, а насінням слугувала ГМ-соя, яку ввозять із-за кордону, щоб додавати до фуражу. Проте весь вирощений в Україні врожай цієї культури офіційно вважають нетрансгенним, і тому одержану сою без застережень додають до м’ясних і молочних продуктів, які потім потрапляють на стіл українським споживачам. Тож запитання таке: чи не страшно Вам було відвідувати в Україні заклади харчування, адже американці звикли знати, що вони їдять?
Мадлен Спірнак. Це запитання можна розділити на кілька частин. Передусім, в Україні я не боялася їсти нічого. Далі, американці їдять генетично модифіковані продукти, і це є незаперечним фактом. Вони не звертають на це жодної уваги. 90% сої і 50% бавовни, що їх виробляють в Америці, є генетично модифікованими. У нас немає системи обов’язкових позначень ГМ-компонентів на продуктах харчування. Ми виходимо з тієї думки, що ризик потрапляння трансгенної культури в довкілля не більший, аніж ризик від такої самої культури, але нетрансгенної. А спеціальне маркування потрібне лишень тоді, якщо ГМ-культура містить у собі, наприклад, алергени чи токсичні компоненти.
Отже, в регуляторній процедурі дуже важливою частиною оцінки ризику є визначення, чи містить культура ці алергени й токсини, чи ні, щоб науковці знали, як працювати з нею в подальшому.
Тож, повертаючись до першої частина вашого запитання, хочу наголосити, що для України дуже важливою є розробка регуляторної системи і системи оцінки ризику, щоб фермери вирощували тільки ті культури, які ваш уряд вважає безпечними для споживання. Це потрібно ще й для того, щоб сільгоспвиробники могли забезпечити собі й певний економічний зиск від вирощування цих культур. В Індії, наприклад, культивують дуже багато ГМ-кукурудзи, але немає системи, яка б давала змогу відстежувати її поширення. Тому й немає впевненості в безпеці.
Також хочу додати в зв’язку з вашим запитанням таке: багато компаній очікують на введення в Україні регуляторної системи і не хотіли б, щоб їхнє насіння використовували тут без законодавчого унормування.
Лариса Гук. Чи надає уряд США фінансову або технічну підтримку тим країнам, які хотіли б розвивати біотехнології? Що є визначальним для розвитку біотехнологій як таких: брак ресурсів у світі чи економічний зиск?
Мадлен Спірнак. Уряд Сполучених Штатів надає допомогу деяким країнам, які розробляють свої регуляторні акти. Однак суми назвати дуже важко. Ми підтримуємо також обмін спеціалістами в цій галузі. Щодо України, то США вже здійснили певну допомогу в просуванні регуляторного процесу: це стосувалося вступу вашої країни в СОТ. Аналогічну допомогу одержали Йорданія та Грузія — теж у рамках приєднання цих країн до СОТ.
Проте невелика частина країн створює торгові бар’єри: там чи самі уряди не хочуть розвивати біотехнологій, чи вважають, що їхні громадяни не бажають споживати цих продуктів. І саме це є причиною, чому в інших державах бояться мати справу з ГМ-культурами. Отож, якщо європейці не хочуть бачити в себе трансгенних рослин, то це не є добре. Бо це стимулює страх в інших країнах. Ми б хотіли, щоб торгові бар’єри було усунуто, а всі застережні заходи грунтувалися б на наукових твердженнях.
Юрій Михайлов. З-поміж країн, що займаються біотехнологіями, є Іран, який нині дуже жорстко критикують Сполучені Штати за ядерну програму. Відомо, що біотехнології теж можуть бути використані як зброя. То чи варто так всебічно підтримувати поширення цих технологій у світі з огляду на існування таких політичних режимів?
Мадлен Спірнак. Призупинення біотехнологій не зупинить біотероризму. Справа в тому, що у довкіллі є доволі багато організмів і речовин, які можуть бути застосовані в цьому напрямі. Можу сказати, що проблема біотероризму викликає певні хвилювання в США, і ми намагаємося це відстежувати.
Галина Квітка. Які кроки співробітництва з Україною Ви бачите в перспективі: імпорт насіння, виробництво його спільно з українськими компаніями чи щось інше? Чи зможуть американські дипломати переконати українських фермерів? Якщо ні, то хто ж сіятиме в Україні трансгенні культури?
Мадлен Спірнак. Якщо казати про фермерів, то, наскільки мені відомо, серед них є дуже великий інтерес до нових технологій. Адже вартість вирощування ГМ-культур, порівняно зі звичайними, на 20% нижча: менша потреба в застосованні пестицидів, техніка робить менше проходів по полю. І коли фермери складають фінансовий баланс вирощування культури, то вони бачать прибутковість такого виробництва і йдуть на це.
Павло Коротич. Чи відомі в США випадки, коли гени стійкості переносилися з культурних рослин на бур’яни, і як у зв’язку з цим змінювалася собівартість вирощування культури на тих полях?
Мадлен Спірнак. Може, й були випадки перенесення резистентності, але, наскільки я знаю, не було жодного випадку збільшення вартості вирощування культур. Є технологія, і її треба застосовувати належним чином — якщо фермери це враховують, то жодної небезпеки перенесення резистентності немає.


Підготував
Павло Коротич

Інтерв'ю
Ансгар Борнеманн, директор Nestlé в Україні та Молдові
Nestlé в Україні активно співпрацює з місцевими постачальниками. За даними на кінець 2016 року, близько 70% компонентів для товарів компанія купує на місцевому локальному ринку.  Із 2007 року
Компанія «Нертус» активно розвиває два напрямки. Перший — насінництво гібридів соняшнику й кукурудзи сербської селекції. Другий — ЗЗР та мікродобрива. На сьогодні в портфелі компанії «Нертус» вже 70 препаратів для зернових, зернобобових,... Подробнее

1
0