США допомагають Україні розробити правильне законодавство з біотехнологій

У травні представників української аграрної преси запросили до прес-центру Посольства США в Україні, де їм було надано змогу поспілкуватися з Мадлен Спірнак, старшим радником із питань біотехнології Державного департаменту Сполучених Штатів. Пані Спірнак прагнула довести українським журналістам переваги впровадження в аграрне виробництво генетично модифікованих (ГМ) культур та наголошувала на потребі якнайшвидшого законодавчого врегулювання цього питання.
Мадлен Спірнак. Моя робота полягає в тому, щоб переїздити з місця на місце й спілкуватися з політиками стосовно розвитку біотехнологій у світі. Уряд США вірить у те, що біотехнології є важливим засобом розвитку, який теж може сприяти покращанню добробуту людей. Ми вважаємо, що треба мати науково обгрунтовані регуляторні акти, які б могли переконати громадськість у безпеці біоорганічних продуктів. Тому, зустрічаючись із урядовцями й політиками з інших країн, я говорю про обидва ці аспекти — економічний розвиток і регуляторні акти. Україна — 31-ша країна, яку я відвідала за останні два роки. Було бажання побувати тут і раніше, адже Україна є дуже важливою європейською сільськогосподарською країною, але можливість з’явилася лише тепер, коли мене запросили відвідати біотехнологічну конференцію в Ялті. Звідси я поїду до Фінляндії, а потім — до Польщі.
А тепер я була б рада відповісти на ваші запитання.
Галина Квітка, “Голос України”. З ким із українських офіційних осіб Ви зустрічалися і якою побачили їхню позицію щодо генетично модифікованих культур?
Мадлен Спірнак. Я зустрілася з представниками міністерств аграрної політики, охорони здоров’я та економіки, парламентарями, а також багатьма науковцями. Ми обговорювали регуляторні акти, перспективи розвитку аграрних технологій і конкурентоспроможності українського сільського господарства.
Юрій Михайлов, “Агробізнес сьогодні”. Сформулюймо запитання так: “Чи задоволені Ви відповідями, які почули? Чи склалося у Вас враження, що українські чиновники розуміють саму проблему?”
Мадлен Спірнак. Я розмовляла з людьми, які розуміються на біотехнологіях і усвідомлюють потребу в розробці відповідних регуляторних актів. Я не спілкувалася з людьми, які про біотехнології ніколи не чули. Упродовж своїх подорожей мені доводилося бувати в країнах, де офіційні особи мають дуже обмежені знання щодо біотехнологій, але я вважаю, що України це не стосується.
Лариса Гук, “АгроПерспектива”. Чи пропонують США якісь програми співробітництва американських компаній або наукових установ у галузі біотехнологій з українськими?
Мадлен Спірнак. Ми говорили про біобезпеку і науково обгрунтовані оцінки ризику в широкому розумінні цих понять. Щоб компанії, коли вони вирішать прийти в Україну, мали певність, що їхні продукти приймуть. Спілкуючись із українськими офіційними особами, ми торкалися лише питання, як можна допомогти регуляторному процесу в Україні.
Лариса Гук. Як багато американських біотехнологічних компаній уже працює на українському ринку або виявляє зацікавленість вийти на нього?
Мадлен Спірнак. Я не знаю точних цифр, але на світовому ринку є чимало компаній, які працюють у галузі біотехнологій. Є, зокрема, дві великі американські.І вони співпрацюють у різних країнах з місцевими компаніями, щоб просувати свою продукцію.
Олександр Рожен, “Дзеркало тижня”. В яких країнах Чорноморського басейну слід найближчим часом чекати прориву у використанні біотехнологій?
Мадлен Спірнак. Великий потенціал ми вбачаємо, звичайно, в Україні. У вас є перспективи у вирощуванні таких біотехнологічних продуктів, як соя, цукрові буряки і картопля. Якщо подивитися на Румунію, то вона вже доволі успішно вирощує толерантну до гербіцидів сою. Для кукурудзи велику проблему становить кукурудзяний черв’як, що дуже впливає на вирощування цієї культури в Туреччині. Тобто це визначає потенціал використання біотехнологій у цій країні. Актуальним для Туреччини є й вирощування генетично модифікованої бавовни.
Вчені з країн Причорномор’я також мають певні успіхи в галузі біотехнологій. Зокрема, болгарські науковці створили сорт пшениці, толерантний до посухи. В Росії вчені розробили генетично модифіковану картоплю, стійку до вірусних хвороб. Тобто видно, що розвиваються не лише ті технології, які приходять з Америки, а й ті, авторами яких є місцеві розробники.
Сьогодні в світі приблизно 8 млн фермерів вирощують генетично змінені культури, і 90% із них працюють у країнах, де не вистачає ресурсів. Тільки в Індії приблизно мільйон фермерів вирощує ГМ-бавовну. В Європі дуже швидко зростають площі під ГМ-кукурудзою: її вирощують в Іспанії, Португалії, Німеччині, Франції і Чехії, а цього року невеликі площі буде засіяно в Словаччині.
Павло Коротич, “Пропозиція”. Генів, які відповідають за стійкість культури до тих чи інших несприятливих факторів, виділено не так багато — кілька десятків. Усі вони належать певним власникам, які й одержують роялті за вирощування ГМ-культур численними фермерами. Чи можна назвати ті компанії, які здебільшого мають на ці гени права власності?
Мадлен Спірнак. Дуже важко сказати про кількість цих компаній, але патентування генів резистентності здійснюють і університети, навіть один із підрозділів Мінсільгоспу США теж має права на деякі гени.
Павло Коротич. Чи мають інші країни, крім США, права на такі гени?
Мадлен Спірнак. Так, є компанії в Канаді, Німеччині, Швейцарії, Китаї. Але в багатьох випадках — це мультинаціональні корпорації, які ведуть діяльність у різних країнах. Наприклад, співпрацюють у цій галузі Індія й Китай: Індія намагається створити бавовну, стійку до певних шкідників, використовуючи саме китайські технології.
Галина Квітка. Чи чули Ви що-небудь про генетично модифіковані цукрові буряки, які створюють в Інституті цукрових буряків УААН?
Мадлен Спірнак. Так, нещодавно почула, але багато про це не знаю. Тут, напевно, краще брати інтерв’ю в них. Та мені відомо про інше: вчені різних країн дуже багато працюють у кооперації. Наприклад, на конференції в Ялті був науковець із Південної Кароліни, який приїхав лише для того, аби зустрітися з двома своїми колегами, з якими він має спільний проект. Один із них — український науковець, а другий — болгарський.
Павло Коротич. За неофіційними даними українських вчених і виробничників, торік в Україні у валовому зборі соєвих бобів половина була — генетично модифіковані. Цю сою висівали нелегально, а насінням слугувала ГМ-соя, яку ввозять із-за кордону, щоб додавати до фуражу. Проте весь вирощений в Україні врожай цієї культури офіційно вважають нетрансгенним, і тому одержану сою без застережень додають до м’ясних і молочних продуктів, які потім потрапляють на стіл українським споживачам. Тож запитання таке: чи не страшно Вам було відвідувати в Україні заклади харчування, адже американці звикли знати, що вони їдять?
Мадлен Спірнак. Це запитання можна розділити на кілька частин. Передусім, в Україні я не боялася їсти нічого. Далі, американці їдять генетично модифіковані продукти, і це є незаперечним фактом. Вони не звертають на це жодної уваги. 90% сої і 50% бавовни, що їх виробляють в Америці, є генетично модифікованими. У нас немає системи обов’язкових позначень ГМ-компонентів на продуктах харчування. Ми виходимо з тієї думки, що ризик потрапляння трансгенної культури в довкілля не більший, аніж ризик від такої самої культури, але нетрансгенної. А спеціальне маркування потрібне лишень тоді, якщо ГМ-культура містить у собі, наприклад, алергени чи токсичні компоненти.
Отже, в регуляторній процедурі дуже важливою частиною оцінки ризику є визначення, чи містить культура ці алергени й токсини, чи ні, щоб науковці знали, як працювати з нею в подальшому.
Тож, повертаючись до першої частина вашого запитання, хочу наголосити, що для України дуже важливою є розробка регуляторної системи і системи оцінки ризику, щоб фермери вирощували тільки ті культури, які ваш уряд вважає безпечними для споживання. Це потрібно ще й для того, щоб сільгоспвиробники могли забезпечити собі й певний економічний зиск від вирощування цих культур. В Індії, наприклад, культивують дуже багато ГМ-кукурудзи, але немає системи, яка б давала змогу відстежувати її поширення. Тому й немає впевненості в безпеці.
Також хочу додати в зв’язку з вашим запитанням таке: багато компаній очікують на введення в Україні регуляторної системи і не хотіли б, щоб їхнє насіння використовували тут без законодавчого унормування.
Лариса Гук. Чи надає уряд США фінансову або технічну підтримку тим країнам, які хотіли б розвивати біотехнології? Що є визначальним для розвитку біотехнологій як таких: брак ресурсів у світі чи економічний зиск?
Мадлен Спірнак. Уряд Сполучених Штатів надає допомогу деяким країнам, які розробляють свої регуляторні акти. Однак суми назвати дуже важко. Ми підтримуємо також обмін спеціалістами в цій галузі. Щодо України, то США вже здійснили певну допомогу в просуванні регуляторного процесу: це стосувалося вступу вашої країни в СОТ. Аналогічну допомогу одержали Йорданія та Грузія — теж у рамках приєднання цих країн до СОТ.
Проте невелика частина країн створює торгові бар’єри: там чи самі уряди не хочуть розвивати біотехнологій, чи вважають, що їхні громадяни не бажають споживати цих продуктів. І саме це є причиною, чому в інших державах бояться мати справу з ГМ-культурами. Отож, якщо європейці не хочуть бачити в себе трансгенних рослин, то це не є добре. Бо це стимулює страх в інших країнах. Ми б хотіли, щоб торгові бар’єри було усунуто, а всі застережні заходи грунтувалися б на наукових твердженнях.
Юрій Михайлов. З-поміж країн, що займаються біотехнологіями, є Іран, який нині дуже жорстко критикують Сполучені Штати за ядерну програму. Відомо, що біотехнології теж можуть бути використані як зброя. То чи варто так всебічно підтримувати поширення цих технологій у світі з огляду на існування таких політичних режимів?
Мадлен Спірнак. Призупинення біотехнологій не зупинить біотероризму. Справа в тому, що у довкіллі є доволі багато організмів і речовин, які можуть бути застосовані в цьому напрямі. Можу сказати, що проблема біотероризму викликає певні хвилювання в США, і ми намагаємося це відстежувати.
Галина Квітка. Які кроки співробітництва з Україною Ви бачите в перспективі: імпорт насіння, виробництво його спільно з українськими компаніями чи щось інше? Чи зможуть американські дипломати переконати українських фермерів? Якщо ні, то хто ж сіятиме в Україні трансгенні культури?
Мадлен Спірнак. Якщо казати про фермерів, то, наскільки мені відомо, серед них є дуже великий інтерес до нових технологій. Адже вартість вирощування ГМ-культур, порівняно зі звичайними, на 20% нижча: менша потреба в застосованні пестицидів, техніка робить менше проходів по полю. І коли фермери складають фінансовий баланс вирощування культури, то вони бачать прибутковість такого виробництва і йдуть на це.
Павло Коротич. Чи відомі в США випадки, коли гени стійкості переносилися з культурних рослин на бур’яни, і як у зв’язку з цим змінювалася собівартість вирощування культури на тих полях?
Мадлен Спірнак. Може, й були випадки перенесення резистентності, але, наскільки я знаю, не було жодного випадку збільшення вартості вирощування культур. Є технологія, і її треба застосовувати належним чином — якщо фермери це враховують, то жодної небезпеки перенесення резистентності немає.

Підготував
Павло Коротич