Цибулева міль на часнику

Цибулева міль (Acrolepia assectella Zell.) — шкідник, що завдає значної шкоди вегетативним і генеративним органам різних видів цибулі та часнику. Зазвичай пошкоджує продовольчі та насіннєві посіви. Гусениці можуть проникати у стрілки і нерозпущені суцвіття часнику й цибулі та знищувати бутони або підгризати квітконоси. Втрати насіння через це іноді складають від 40 до 80 %.

Приховані пошкодження призводять до значних втрат у період зберігання. Шкідник є потенційною загрозою для виробництва цибулі та часнику як в Україні, так і за її межами.

Згідно з повідомленням ЄОКЗР, шкідник поширений у Африці (Алжир), Азії (Японія, Казахстан, Киргизстан, Монголія та Росія), Європі (Австрія, Азербайджан, Білорусь, Бельгія, Боснія і Герцеговина, Хорватія, Чехія, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Угорщина, Італія, Латвія, Литва, Люксембург, Македонія, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Сербія, Словаччина, Словенія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Україна, Великобританія), Північній Америці (Канада (Онтаріо, Острів принца Едуарда і Квебек), вперше знайдено у  1993 р.), США (Нью-Йорк, Мейсон та ін., 2011 р.).

Відомо, що перший опис комахи як самостійного виду зроблено ще у 1839 р. Систематичне положення: Insecta: Lepidoptera: Acrolepiopsis. Синоніми: Acrolepiopsis assectella, Argiope assectella, Acrolepiopsis vigiliella, Acrolepiopsis betulella, Leek smudge, Leek moth.

Основними рослинами-живителями цибулевої молі є рослини роду Allium — цибуля (Allium ceppa L), цибуля-порей (Allium porrum L), часник (Allium sativum L) та інші.

У Палеарктиці зустрічається до 20 видів роду Acrolepiopsis, які за морфологічними ознаками подібні до цибулевої молі (Acrolepia assectella), але відрізняються будовою статевих органів і видами рослин-живителів.

Морфологічні ознаки

Імаго цибулевої молі — метелик сірого кольору, опушений. Довжина тіла — 8 мм, розмах крил — 10–17 мм. Передні крила коричневі з білими поперечними смугами і великою білою плямою біля заднього краю, задні — сірі з довгою бахромою.

Яйця білого кольору, овальні, довжиною 0,4 і шириною 0,2–0,3 мм.

Гусениця веретеноподібної форми довжиною 10–13 мм, жовтувато-зелена з сірувато-коричневими плямами, з 8 парами ніг.

Личинки першого віку розміром 1 мм з головою жовто-коричневого кольору. Розвиток їх складається з п’яти віків, статі можуть відрізнятись на 4-ій чи 5-ій стадіях.

Лялечка завдовжки 7–8 мм, від світло-жовтого до темно-коричневого кольору, знаходиться у павутинному коконі.

Зимує цибулева міль у стані дорослої особини чи лялечки у різних захищених місцях, таких як будівлі, огорожі та рослинні рештки. У північній частині Європи вона може дати 2 покоління, а у південній — до 6 поколінь на рік. У східній провінції Онтаріо (Канада) дає 3 покоління на рік, у Алжирі — до 8 поколінь.

Життєвий цикл

Час та тривалість розвитку комахи у значній мірі залежить від температури. Вона стає активною і з’являється навесні, коли температура досягає 9,5°C і вище. Поява метеликів шкідника збігається з моментом появи сходів цибулі. Літають вони у сутінках і вночі, і загалом їх літ реєструють з кінця квітня до початку жовтня в залежності від кліматичної зони. У Прибалтиці, наприклад, виліт спостерігається в середині червня і з липня по серпень.

В Україні перший виліт цибулевої молі після зимівлі розпочинається у кінці квітня — на початку травня і закінчується у середині травня. Комахи активні вночі і залишаються нерухомими протягом дня. У першу ніч після появи самки випускають феромон, який приваблює самців. Спарювання відбувається у другій половині ночі. Самки спарюються тільки один раз. Яйця вони починають відкладати не раніше наступної ночі і лише коли знайдуть рослину-господаря Allium. Відкладають по одному яйцю на рослину на нижній поверхні листків, шийках цибулин, квіткових стрілках цибулі та часнику. Протягом 3–4 тижнів одна самка може відкласти до 70–100 яєць.

Через 5–7 днів з яєць відроджуються невеликі (10–11 мм) гусениці жовто-зеленого кольору з коричневими бородавками. Вони вгризаються у тканини листя часнику або цибулі, роблячи вузькі ходи, проникають у порожнини стрілок або на внутрішню сторону листкових пластин. Через кілька днів личинки починають рухатися до основи рослини, до місця, де утворюються молоді листочки, виїдаючи паренхіму у вигляді поздовжніх смужок і залишаючи неушкодженим епідерміс листка, який може розтріскуватися. Внаслідок цього на листках з’являються світлі плями неправильної форми — «міни». Згодом верхівка листка, а потім і увесь він жовтіє і засихає.

Іноді личинки пошкоджують і квіти рослини-живителя, але зазвичай уникають їх, оскільки у них міститься речовина сапонін, яка пригнічує ріст личинок. На часнику та цибулі-порей гусениці пошкоджують листки і стрілки, які невдовзі в’януть, деформуються і гинуть. Ріст рослин затримується, урожайність знижується.

За 25 °C гусениці відроджуються через 3–4 дні. Розвиток личинки триває 2 тижні. Через 6–12 днів активного живлення вони мігрують, формують кокони на пошкоджених рослинах, бур’янах або на поверхні ґрунту і там заляльковуються. Розвиток лялечки триває 9–12 днів залежно від погодних умов. У полі стадія лялечки триває до трьох тижнів і у цьому ж стані шкідник може перезимовувати.

Для розвитку від яйця до імаго сумарна температура вище 7 °С має становити близько 445 °С. Зазвичай комаха проходить п’ять личинкових віків, які тривають від 11 до 23 днів. За низьких температур і короткого фотоперіоду дорослі комахи здатні перезимовувати і виживати протягом 4–6 місяців, однак ця діапауза знижує плодючість самок. Через нерівномірний розвиток у природі покоління накладаються одне на одне, тому одночасно можуть зустрічатися гусениці, лялечки та імаго.

Заходи боротьби

Основні вектори поширення цибулевої молі — посадковий матеріал, тара, транспортні засоби, торгівля, листки, рослинні рештки тощо. Відтак велике значення у боротьбі з цим шкідником мають чергування культур у сівозміні, знищення рослинних решток, посів і посадка здоровим посадковим матеріалом, застосування дозволених до використання в Україні інсектицидів.

Н. Скрипник, к. б. н., завідуюча відділом карантину рослин Інституту захисту рослин НААН