Щоб гарні яйця мати — треба добре годувати

Вирощування ремонтного молодняку — найважливіший процес. Від правильної його організації значною мірою залежить продуктивність майбутньої несучки. Порушення режимів утримання й годівлі молодняку можуть призвести до негативних наслідків, які в дорослої птиці здебільшого вже не вдається усунути.

М. Тесля, зоотехнік-консультант,
ТОВ «Ветфактор»

Під час організації вирощування молодняку потрібно враховувати особливості його росту й розвитку в кожному віковому періоді, вимоги до чинників зовнішнього середовища: температури, вологості повітря, світлового режиму, а також особливості годівлі курчат.

Розпочинати потрібно з годівлі
Важлива умова успішного вирощування молодняку птиці — організація правильної годівлі з перших днів життя. Після розміщення курчат у пташники, передусім, рекомендується напоїти їх, щоб вони змогли відновити втрачений об’єм рідини. Добрі результати дає випоювання в перші 24 год життя 3–5%-го розчину глюкози або цукру з обов’язковим додаванням вітаміну С — 1 г на 1 л води. Вода для курчат має бути завжди легкодоступною, а фронт напування — не менш ніж 1,5–2 см на голову. Що раніше після виведення курчат починають годувати, то краще вони ростуть: перша годівля має бути не пізніше ніж через 14–16 год після виведення.
У новонароджених курчат травна система ще незріла й не здатна ефективно перетравлювати багаті на вуглеводи корми. Проте активність травних ферментів істотно підвищується вже протягом першого тижня життя. Отже, ефективна годівля курчат у цей період визначає їхній ріст і розвиток до кінця вирощування. Щоб виростити якісний ремонтний молодняк, у перші п’ять-сім днів життя курчатам треба згодовувати так званий нульовий раціон. Він має складатися з кормів, що містять найбільшу кількість легкорозчинних і легкоперетравних поживних речовин, таких як: кукурудза, пшениця, соєвий шрот, сухе молоко або молочні відвійки, доброякісне рибне борошно.
Можливі й добавки рослинної олії (не більше 1,5%). Загальне правило для всіх раціонів птиці, які застосовують із перших днів життя, — особлива увага до достатнього вмісту протеїну, незамінних амінокислот (лізин, метіонін) і легкодоступних вуглеводів. Не слід особливо насичувати первинний раціон тваринними й рослинними жирами. Не треба додавати дріжджі й м’ясо-кісткове борошно, а рибне борошно для цих цілей придатне тільки з низьким вмістом жиру. В комбікорм для курчат перших днів життя бажано додати підкислювач, паралельно випоювати або теж додати в комбікорм пробіотики.
Два «П» у годівлі молодняку
Останні п’ять-шість років застосування підкислювачів і пробіотиків у кормах для птиці стало практично нормою. Є, звичайно, господарства, які вважають, що їм це не потрібно, чи не бачать результатів застосування. Тож, мабуть, варто докладніше розглянути ці дві групи продуктів, які формують стабільний мікробний гомеостаз і сприяють розвитку травлення в молодняку птиці.

   Підкислювачі — це суміші органічних кислот із підкислювальними антибактеріальними властивостями, які застосовують як кормову добавку. Органічні кислоти сприяють розвитку мікрофлори й мікрофауни курчати після виведення і в такий спосіб поліпшують стан шлунково-кишкового тракту, пригнічують ріст і розвиток патогенної мікрофлори (Salmonella, E.coli та інших), збудників плісняви в кормах і кормовій сировині. У шлунково-кишковому тракті птиці вони сприяють оптимізації процесів травлення, пригнічуючи гнильні процеси й активізуючи роботу ферментів. Оскільки рН і мікробне навантаження в шлунково-кишковому тракті тварин зменшуються, забезпечуючи його здоров’я, то поліпшується й приріст ваги, а ризик розладів травної системи, відповідно, меншає.
Чому ж не завжди й не всі господарі мають позитивний результат? Відповідь напрошується тільки одна: використовували не той препарат. Органічні кислоти різняться своїми механізмами дії у питній воді, у кормах і шлунково-кишковому тракті. Різні в них і оптимальні значення рН, метаболічні шляхи й поживні функції. Саме тому різні сполуки органічних кислот застосовують для різних цілей. Наприклад, мурашина й фумарова кислоти мають високу протимікробну активність. Найважливішими для зниження рН є фосфорна, мурашина й фумарова кислоти. До того ж не одна з них, а саме в комплексі.
Відмінним засобом для знезаражування корму від E.coli і Salmonella є мурашина, сорбінова й оцтова кислоти. За активізацію ферментів «відповідають» олійна, молочна й лимонна кислоти. Протигрибний і протипліснявий ефекти передусім зумовлені наявністю у складі кормової добавки пропіонової кислоти, а також сорбінової та бензойної. Причому дві останні найефективніші саме в поєднанні. З огляду на це фахівці з годівлі птиці мають бути вимогливішими під час вибору препаратів, орієнтуватися на потребу саме їхнього господарства для досягнення конкретних цілей. Або, що ще надійніше, обирати найуніверсальніші підкислювачі, придатні для використання в будь-якій ситуації. На сьогодні ринок пропонує велику кількість таких препаратів. Найвідоміші з них: Cальмоніл (сухий і рідкий), Ультрацид, Адімікс — покрита масляна кислота («Нутрі-Ад» (Бельгія)), Біоацид (Biochem), Ацидомікс FG (Novus Deutschland Gmb), Кроноцид Д («Кронос Агро»), Асид Лак (Kemin), Куксацид S (Lohmann Animal Health) та інші.

   Пробіотики застосовують для профілактики й лікування шлунково-кишкових захворювань інфекційного походження в молодняку сільськогосподарських тварин і птиці, а також для стимуляції неспецифічного імунітету, профілактики й лікування розладів травного тракту. Пробіотики являють собою живі корисні мікроорганізми, зазвичай ті, що входять до складу кишкового біоценозу, але в недостатній кількості. Після введення в ШКТ із кормом пробіотичні мікроорганізми заселяють кишечник. На відміну від антибіотиків, їхня дія спрямована не на знищення частини популяції кишкових мікроорганізмів, а на заселення кишечника конкурентоспроможними штамами бактерій пробіотиків. Водночас вони витісняють патогенні організми з кишкового епітелію, виділяють деякі інші антимікробні чинники, підвищують імунітет. Завдяки цьому кишкова мікрофлора модифікується в бажаному напрямі. Але бактерії мають відповідати деяким критеріям у разі використання їх як пробіотиків. Вони мають бути життєздатними і спроможними заселити епітелій кишечника, а також здолати потенційні загрози й упоратися з конкуренцією інших мікроорганізмів у шлунково-кишковому тракті.
Вибираючи пробіотик для птиці, потрібно надати переваги тому, який містить різні штами бактерій. Уже давно встановлено, що суміш бактерій ефективніша, а комбінація різних штамів пробіотичних бактерій дає кращі результати, ніж використання одного штаму. Як приклад із препаратів вітчизняного виробництва можна назвати Бацелл (ГК «Біона»), Лактин-К (ТОВ «Алісана»), з імпортних — Біо Плюс (Biochem) тощо.
Виробники стверджують, що застосування пробіотика не може викликати передозування препарату, а його тривалий прийом не породжує «ефекту заміни» та інших негативних наслідків. Однак пробіотики рекомендовано призначати не постійно, а короткими курсами по три-п’ять днів. У разі постійного застосування пробіотики можуть спровокувати появу діареї, а також пригнічення власної мікрофлори.
Годівля найменших
«Нульовий» раціон, який складається із вказаних вище кормів і добавок та згодовуваний в оптимальних кількостях, сприяє інтенсивному використанню залишкового жовтка й швидкому втягуванню жовткового мішка. Слід пам’ятати, що у перший тиждень життя корм у годівницях і вода в напувалках мають бути постійно, а оскільки споживання кормів у цей період незначне, то корм потрібно кілька разів проганяти системою, щоб не допускати його залежування. У перший тиждень життя курчати корм треба роздавати не менше шести разів за добу.
Багато господарств, які не мають досить високотехнологічного виробництва комбікормів, у цей період використовують не кормосуміші власного виробництва, а вже готові передстартові й стартові комбікорми, які виготовляють великі виробники кормів і кормових добавок. В основному це стандартні повнораціонні кормосуміші. Але якщо обсяги годівлі досить великі, то практично всі виробники можуть запропонувати птахофабрикам індивідуальні рецепти, які відповідають умовам конкретного господарства з урахуванням побажань фахівців.
Склад і поживні якості «нульового» рецепта наведено на прикладі стандартного передстартового комбікорму одного з вітчизняних виробників (табл. 1).
Cкладові корму: пшениця, кукурудза, рибне борошно, шрот соєвий, вапняк, монокальційфосфат, сіль, соєва олія, амінокислоти (лізин, метіонін, треонін), вітамінно-мінеральний премікс, холінхлорид.
Передстартовий комбікорм із такими якісними показниками не тільки забезпечує курчатам добре набирання фізичної ваги, а й створює оптимальні умови для розвитку здорового шлунково-кишкового тракту, що дуже важливо для подальшого росту й розвитку молодняку. Передстартовий корм зміцнює імунну систему птиці, зменшує санітарне вибракування стада, поліпшує його збережуваність. Правильний старт у кормовій програмі створює прекрасні умови для динамічного росту птиці, водночас питома вага вартості з’їденого обсягу передстартових кормів у загальних витратах годівлі молодняку зазвичай не перевищує 5%.
 
Період вирощування: фазова годівля
Потреба молодняку в енергії й поживних речовинах залежить від виду птиці, напряму продуктивності та віку. Для періоду вирощування рекомендують, залежно від обраної програми, три- або чотирифазову годівлю. Для прикладу наводимо стандартну трифазову програму годівлі, розроблену у ВНІТІП (табл. 2).
Потреба у вітамінах і мікроелементах забезпечується завдяки гарантованим добавкам у комбікорми й раціони.
У першій фазі (від одного до чотирьох-семи тижнів залежно від кросу) курчатам згодовують кормосуміші з високим вмістом протеїну (до 20%) і обмінної енергії (2900 ккал/кг) за низького рівня клітковини й мінеральних речовин. Під час організації годівлі у цей період дуже важливо, щоб молодняк до чотиритижневого віку досяг стандарту живої маси. Якщо ж птиця в цьому віці відстає у рості, то це може надалі негативно позначитися на її продуктивності. Неприпустимо різко міняти склад раціону в будь-який період, а особливо в перші чотири тижні життя, бо це теж може надовго вивести із рівноваги організм птиці з подальшою затримкою в рості. Кращими показниками повноцінності годівлі зростаючого молодняку є його висока збереженість, жива маса, що відповідає стандарту, бадьорий зовнішній вигляд, добре оперення, відсутність ознак гіповітамінозів і правильне травлення.
Під час вирощування молодняку птиці, починаючи з п’ятої-сьомої доби й до 60-денного віку, часто доводиться спостерігати підвищення в’язкості калу: він стає липким, найчастіше коричневого кольору. Згодом кал прилипає до пуху біля клоаки і в деяких особин закупорює її. Найчастіше закупорювання клоаки може спричинити переохолодження молодняку, також це буває пов’язане з годівлею та деякими порушеннями в травленні. Істотно виправляє ситуацію згодовування курчатам дрібного гравію у дозі 1–2 г на голову за добу. Практика застосування пробіотиків засвідчила, що введення їх у раціон молодняку птиці з перших днів життя — надійна профілактика закупорювання клоаки.
Дальший період дорощування молодняку від 8-го до 16-го тижня — ростовий, він характеризується посиленим ростом кісткової та м’язової тканин. У цей період велике значення має попередження передчасного статевого дозрівання молодої курки. Для цього у кормосумішах треба зменшувати рівень сирого протеїну й обмінної енергії з одночасним підвищенням вмісту сирої клітковини. Передчасне статеве дозрівання й ранній початок яйцекладки небажані, бо що раніше кури починають нестися, то довше вони несуть дрібні яйця (можлива кладка яєць без шкаралупи). Якщо у 12 тижнів нормативної ваги тіла не досягнуто, треба надалі утримувати сталу різницю у вазі щодо стандарту. В цей період прирости ваги понад норму призводять до розвитку жирової тканини й накопичення жиру, що не бажано для майбутньої несучки.
Перехід на передкладковий раціон потрібно здійснювати з 16–17-го тижня або як мінімум за два тижні до передбачуваного знесення першого яйця. Рішення про перехід до цього раціону слід приймати тоді, коли тижневий приріст живої маси птиці змінюється в прогресуючій тенденції. У цьому разі відбувається розвиток органів яйцекладки. Цей раціон із підвищеним вмістом протеїну, кальцію й фосфору складено для того, щоб птиця зуміла створити певний резерв поживних речовин в організмі. Зокрема, так званий медулярний резерв кістки, що є додатковим джерелом кальцію у період формування шкаралупи яйця, а також запобігає появі остеопорозу.
Переводити молодих курочок яєчних ліній на раціони, призначені для дорослих курей, потрібно з урахуванням їхнього фізіологічного стану після досягнення 5%-ї яйценосності. У день появи в стаді перших яєць передкладковий раціон молодих курочок останнього періоду вирощування поступово заміняють комбікормом для дорослих курей.
Реалізувати потенціал сучасних яєчних кросів можна тільки в разі, якщо буде дотримано певних умов. Це значно залежить, передусім, від правильної та раціональної годівлі ремонтного молодняку. Поступово змінюється на краще наше розуміння, якими мають бути комбікорми та технологія їхнього виробництва. У цьому плані ми наближаємося до європейської системи годівлі птиці, відстаючи тільки за структурою вироблених комбікормів. І цей недолік на сьогодні виробники вирішують різними способами, зокрема й застосуванням закріплювачів гранул. Одним із найефективніших і найпопулярніших продуктів у виробників комбікормів є Нутрі-бінд, «Нутрі-Ад» (Бельгія).
Основними виробниками комбікормів в Україні є великі аграрні холдинги, чиї товарні ферми й підрозділи із вирощування птиці одночасно є й споживачами їхньої продукції. Більшість птахофабрик мають сучасні кормоцехи з доробки комбікормів, у багатьох працюють власні комбікормові заводи. Тенденція переходу на самостійне кормовиробництво зумовлена прагненням господарств до зниження вартості кормів і собівартості продукції. Але ж як бути тим господарствам, у яких немає високотехнологічних цехів для виробництва повноцінних комбікормів?
Деякі, переважно невеликі ферми, попри все, пробують готувати корми на примітивному устаткуванні, буквально у саморобних «бетономішалках». Такий шлях має чимало підводних каменів. Насамперед, це неправильне балансування комбікормів за основними поживними речовинами, а також неможливість зробити оптимальний вибір потрібних кормових добавок і якісно їх змішати. Та особливо неприйнятний такий підхід під час організації годівлі ремонтного молодняку птиці, коли будь-яка, навіть незначна, помилка може призвести до незворотних негативних наслідків. Для тих, хто вирішив вирощувати молодняк самостійно, але не має власного кормовиробництва, порада одна: «не винаходити велосипеда», а скористатися послугами компаній — виробників кормів і кормових добавок. Якісні комбікорми зазвичай готують спеціалізовані заводи, що мають сучасні системи зберігання, дозування й, головне, змішування компонентів, які не припускаються помилок рецептури, унеможливлюють самосортування суміші й негативну взаємодію компонентів між собою.
На ринку України досить широкий вибір комбікормів різних торговельних марок. Одні з найбільших виробників — ГК «Єдінство» (ТМ «Щедра нива» і «Баланс Оптима»), ТОВ «Фідлайф», АТ «Київ-Атлантик Україна» (ТМ «Мультигейн»), ТОВ «Аграрний Союз Донбасу» та інші. Всі ці виробники пропонують якісні комбікорми для сільськогосподарської птиці. Критерієм вибору зазвичай служить ціна продукту, способи й витрати на доставку, що супроводжують послуги, тощо. У табл. 3 наведено показники поживності стандартних комбікормів одного зі згаданих вище виробників, які пропонують для невеликих ферм із вирощування молодняку птиці яєчних кросів.
Меню від виробника
Різні вихідні умови на птахофабриках потребують диференційованого підходу до складу кормів і годівлі в цілому. Тому для великих птахівницьких підприємств зазвичай здійснюють розробку й виробництво комбікормів за індивідуальною рецептурою з урахуванням умов конкретного господарства, з балансуванням раціонів на основі сировинної бази замовника й подальшим виготовленням індивідуальної продукції.
Найпоширеніші такі способи забезпечення господарств повноцінними кормами від виробника. Перший — приготування повнораціонних комбікормів із використанням власної сировини комбікормового заводу. Другий — на основі наявної певної сировинної бази й устаткування в замовника, а також для здешевлення вартості готового комбікорму виробники пропонують білково-вітамінні кормові добавки (БВД, БМВД). Білково-вітамінні кормові концентрати — це збалансовані за конкретними рецептурами набори білкової сировини, амінокислот, вітамінів і мінеральних солей, призначені для приготування повнораціонних комбікормів безпосередньо у кормоцехах господарств замовника.
Використання готових повноцінних комбікормів і БВД має ще одну дуже важливу перевагу: контроль якості й безпеки кормів, який здійснюють заводські лабораторії. Система контролю охоплює весь процес виробництва, починаючи від складання рецептури, закупівлі сировини, її приймання та складування й закінчуючи виробничим процесом і доставкою готової продукції. Усе це сприяє підвищенню якості комбікормів. На невеликому господарстві з примітивними умовами приготування кормів такий контроль вести дуже складно.

Годівля є одним з основних технологічних факторів, що впливає на якість ремонтного молодняку птиці. Високої продуктивності майбутньої несучки та добрих економічних показників можна досягти тільки в разі використання збалансованих за поживністю комбікормів, виготовлених із якісних компонентів та за чіткого дотримання норм згодовування. Саме такий підхід дасть змогу повністю реалізувати генетичний потенціал ремонтного молодняку, збільшити діловий вихід молодих курочок і надалі досягти високих продуктивних та відтворювальних показників курей.