Се­чо­кис­лий діатез ку­рей: фор­ми та профілактика за­хво­рю­ван­ня

У розвитку подагри виділяють стадію гіперурикемії, відкладання уратів у різних органах та запально-дистрофічні процеси в органах і тканинах.

А. Мель­ник, канд. вет. на­ук,
Біло­церківський НАУ

Симп­то­ми та фор­ми
за­хво­рю­ван­ня
Се­чо­кис­лий діатез у ку­рей пе­ребігає хронічно. Роз­ви­ток за­хво­рю­ван­ня три­ває до ше­с­ти місяців і су­про­во­д­жується знач­ним зни­жен­ням рівнів вго­до­ва­ності та яй­це­нос­ності. На по­чат­ковій стадії за­хво­рю­ван­ня ку­ри пригнічені, ма­ло­рух­ливі, у них відміча­ють діарею, опе­рен­ня на­вко­ло кло­а­ки за­бруд­нюється білу­ва­ти­ми ка­шо­подібни­ми виділен­ня­ми. В по­даль­шо­му ви­ни­кає по­чер­воніння, а зго­дом — тріщи­ни на­вко­ло кло­ач­но­го кільця, ціаноз сли­зо­вих обо­ло­нок, гре­бе­ня і се­ре­жок.
Розрізня­ють такі фор­ми се­чо­кис­ло­го діате­зу: вісце­раль­на — ура­жу­ють­­­­ся се­розні по­кри­ви і внутрішні ор­га­ни (сер­це, печінка, нир­ки, м’язи), суг­ло­бо­­ва — ура­ти відкла­да­ють­ся пе­ре­важ­но у кап­сулі суг­лобів (по­да­г­ра), зміша­на — вісце­раль­но-суг­ло­бо­ва та ло­каль­на — пе­ре­важ­но у нир­ках і се­чо­про­во­дах.

За суг­ло­бо­вої фор­ми відміча­ють відкла­дан­ня со­лей се­чо­вої кис­ло­ти в си­новіаль­них обо­лон­ках, кап­су­лах суг­лобів і при­лег­лих тка­ни­нах, су­хо­жил­ках та су­хо­жил­ко­вих піхвах, що су­про­во­д­жується роз­вит­ком хронічно­го за­паль­но­го про­це­су і роз­ро­с­тан­ням клітин спо­луч­ної тка­ни­ни. Най­частіше цей про­цес роз­ви­вається в суг­ло­бах пальців. Такі суг­ло­би збільшу­ють­ся, де­фор­му­ють­ся, ущільню­ють­ся, по­ру­шується їхня рух­ливість (фо­то 1). Цю фор­му реєстру­ють пе­ре­важ­но в до­рос­лої птиці. Па­то­ло­го­а­на­томічно на розрізі суг­ло­ба ви­яв­ля­ють крей­до­подібні на­ша­ру­ван­ня (фо­то 2).
Вісце­раль­на фор­ма ха­рак­те­ри­зується пригнічен­ням, ма­ло­рух­ливістю ку­рей-не­су­чок, у них відміча­ють ано­рексію, спра­гу, діарею, скуй­ов­дженість пір’я, білий послід і за­па­лен­ня шкіри на­вко­ло кло­а­ки. Частіше зустрічається у мо­лод­ня­ку та ембріонів птиці.
За па­то­ло­го­а­на­томічно­го роз­ти­ну вісце­раль­на фор­ма се­чо­кис­ло­го діате­зу ха­рак­те­ри­зується відкла­дан­ням білої аморф­ної крей­до­подібної ма­си на се­роз­них обо­лон­ках гру­до­че­рев­ної по­рож­ни­ни: се­роз­ний по­крив груд­ної кістки, ре­бер, епікард, у зовнішньої і внутрішньої по­верхо­нь сер­це­вої со­роч­ки, повітро­носних мішків, кап­су­ли печінки та се­лезінки, рідше — се­роз­ний по­крив ки­шеч­ни­ка. За інтен­сив­но ви­ра­же­но­го вісце­раль­но­го се­чо­кис­ло­го діате­зу ура­ти по­чи­на­ють відкла­да­ти­ся у па­ренхімі печінки, се­лезінки, міокарді у ви­гляді об­ме­же­них осе­редків біло­го ко­ль­о­ру розміром 0,5–1,5 мм (інкру­с­тація ор­ганів со­ля­ми се­чо­вої кис­ло­ти) (фо­то 3).
Ло­каль­на фор­ма се­чо­кис­ло­го діа­те­зу ха­рак­те­ри­зується відкла­дан­ням ура­­тів у се­чо­про­во­дах та нир­ках. Їхні розмір і конфігу­рація зу­мов­лені три­валістю про­це­су і місцем ло­калізації. За ут­руд­не­но­го виділен­ня сечі роз­ши­рю­ють­ся просвіти зви­ви­с­тих і збірних ка­нальців, у ре­зуль­таті чо­го нир­ки на­бу­ва­ють ви­гля­ду гіпер­т­ро­фо­ва­но­го ор­га­на (фо­то 4).
Ка­мені в се­чо­вих ка­наль­цях, що ви­­па­ли в се­чо­провід, за­зви­чай пе­­реміщу­ють­ся і ма­ють ку­ля­с­ту або оваль­ну фор­ми діаме­т­ром 1–10 мм. Як­що ут­во­рен­ня урат­них ка­менів відбу­ва­ло­ся швид­ко, то фор­мується не­ру­хо­ма ма­са со­лей. При цьо­му ка­мені на­бу­ва­ють фор­ми тієї по­рож­ни­ни, в якій ви­ник­ли. Їхній розмір іноді ся­гає в до­вжи­ну 50 мм (фо­то 5). Ці ка­мені за­зви­чай скла­да­ють­ся із се­чо­кис­лих со­лей. Па­то­логічний про­цес роз­ви­вається в ре­зуль­таті ме­ханічно­го ут­руд­нен­ня се­чо­виділен­ня. Під впли­вом сечі, епітелію і нир­ко­вих ка­менів, які на­ко­пи­чи­ли­ся в се­чо­про­во­дах, ос­танні роз­тя­гу­ють­ся, ся­га­ю­чи в діаметрі 20 мм, за фізіологічної нор­ми 1–2 мм.

Ліку­ван­ня і профілак­ти­ка
Ос­таннім ча­сом у літе­ра­тур­них ви­дан­нях на­уко­во­го і на­уко­во-ви­роб­ни­чо­го спря­му­ван­ня з’яв­ля­ють­ся публікації про ніби­то дієві схе­ми ліку­ван­ня се­­чо­кис­ло­го діате­зу. На пре­ве­ли­кий жаль, провівши низ­ку ек­с­пе­ри­мен­таль­них досліджень із виз­на­чен­ня ефек­тив­но­го спо­со­бу ліку­ван­ня да­ної хво­ро­би, мож­на ствер­д­жу­ва­ти, що до­нині ефек­тив­но­го спо­со­бу ліку­ван­ня по­ру­шен­ня обміну се­чо­вої кис­ло­ти не­має.
Ліку­ван­ня птиці з клінічно ви­ра­же­ни­ми симп­то­ма­ми суг­ло­бо­вої фор­ми се­­чо­кис­ло­го діате­зу (по­да­г­ри) не­ефек­тив­не, оскільки роз­ви­ва­ють­ся не­зво­ротні мор­фо­логічні зміни, усу­ну­ти які не­мож­ли­во.
За по­яви пер­ших клінічних оз­нак се­­чо­кис­ло­го діате­зу про­во­дять біохімічне досліджен­ня си­ро­ват­ки крові для виз­на­чен­ня вмісту за­галь­но­го білка, кальцію та се­чо­вої кис­ло­ти. Це ро­бить­ся за­для най­точнішо­го вста­нов­лен­ня при­чин ви­ник­нен­ня за­хво­рю­ван­ня і ко­рекції ме­та­болічно­го профілю. У разі збіль­шен­ня вмісту за­галь­но­го білка в си­ро­ватці крові ку­рей-не­су­чок їх пе­ре­во­дять уп­ро­довж 20–30 діб на раціони зі змен­ше­ним на 20% вмістом си­ро­го про­теїну. Ви­ко­ри­с­то­ву­ють пре­па­ра­ти: 3%-й роз­чин Но­ва­то­фа­ну — 3–5 діб, Віту­рол —вод­ний роз­чин, що сти­му­лює ви­ве­ден­ня кінце­вих про­дуктів обміну білків, із роз­ра­хун­ку 0,5 г/л во­ди, Ало­пу­ри­нол у ви­гляді вод­но­го роз­чи­ну — в дозі 10 мг/кг ма­си тіла — впро­довж де­ся­ти днів (інгібує ксан­ти­нок­си­да­зу).
У ку­рей-не­су­чок уп­ро­довж про­дук­тив­но­го періоду рівень кальцію в крові збільшується вчет­ве­ро-вше­с­те­ро, і на пі­­ку яй­це­клад­ки ста­но­вить близь­ко 40 мг/100 мл. Знач­на ча­с­ти­на цієї кількості ви­во­дить­ся з ор­ганізму нир­ка­ми. Вра­хо­ву­ю­чи те, що кальцій — луж­но­зе­мель­ний ме­тал, це зру­шує рівень рН сечі в бік ал­ка­ло­зу і, як наслідок, про­во­кує ут­во­рен­ня уратів кальцію. У та­ко­му разі давання ку­рям-не­суч­кам 0,5–1,0%-го роз­чи­ну натрію гідро­кар­бо­на­ту ра­зом із пит­ною во­дою про­тя­гом двох-трьох днів не цілком ви­прав­до­вує се­бе — йо­го мож­на за­­сто­со­ву­ва­ти ли­ше за су­во­ро­го кон­тро­лю вмісту кальцію та луж­но­го ре­зер­ву плаз­ми крові. То­му за збільшен­ня вмісту кальцію та змен­шен­ня фо­с­фо­ру в си­ро­ватці крові птиці, на­сам­пе­ред, ви­по­ю­ють 2%-й роз­чин глю­ко­зи у поєднанні з 0,2%-м роз­чи­ном ас­корбіно­вої кис­ло­ти (вісім-де­сять діб). Зго­дом по­чи­на­ють до­да­ва­ти ку­рям-не­суч­кам у комбікорм 0,4–0,7% метіоніну (за масою спожитого кор­му). Та­кож по­ка­за­но ви­по­ю­ван­ня 0,25%-го роз­чи­ну гек­са­ме­ти­лен­те­т­раміну ра­зом з пит­ною во­дою уп­ро­довж п’яти-се­ми діб. У шлун­ко­во-киш­ко­во­му ка­налі уро­т­ропін роз­кла­дається на свої скла­дові — фор­маль­дегід і аміак. Пер­ший чи­нить про­тимікроб­ну дію, вод­но­час аміак ус­­мок­­тується в кров і транс­пор­тується у пе­­чінку, де з ньо­го син­те­зу­ють­ся пу­ри­ни, які інтен­сифіку­ють обмін се­чо­вої кис­ло­ти. То­му ви­ко­ри­с­тан­ня уро­т­ропіну ре­ко­мен­ду­ють за об­ме­же­но­го до­сту­пу птиці до кор­му та до­дат­ко­во­го вне­сен­ня в раціон годівлі птиці вітаміну Е у дозі 60 г/т кор­му.
Замінний ал­ка­лоз у ку­рей-не­су­чок є однією з при­чин ви­ник­нен­ня се­чо­кис­ло­го діате­зу. До­б­рий ліку­валь­но-про­філак­тич­ний ефект за­без­пе­чу­ють ком­плексні схе­ми з ви­ко­ри­с­тан­ням за­­кис­лю­вачів сечі та пре­па­ратів, спря­мо­ва­них на підтри­ман­ня обмінних про­цесів в ор­ганізмі, віднов­лен­ня функції печінки та усу­нен­ня інток­си­кації. За­кис­лен­ня сечі спри­чи­нює ча­ст­ко­ве роз­чи­нен­ня ура­лі­тів, оберігає нир­ки від по­­даль­шо­го руй­нівно­го впли­ву про­дуктів кінце­во­го об­міну білків і зберігає функцію не­уш­ко­д­же­ної нир­ки.
В умо­вах на­вчаль­но-на­уко­во­го дос­лідниць­ко­го цен­т­ру Біло­церківсько­го на­­ціональ­но­го аг­рар­но­го універ­си­те­ту бу­ло роз­роб­ле­но та ек­с­пе­ри­мен­таль­но ап­ро­бо­ва­но декілька схем із вив­чен­ня ліку­валь­но-профілак­тич­ної дії поєд­на­но­го ви­ко­ри­с­тан­ня цих пре­па­ратів. Од­на з та­ких схем ви­я­ви­лась най­е­фек­тив­нішою і бу­ла впро­ва­д­же­на у ви­роб­ни­чу діяльність пта­хо­го­с­по­дарств Київ­ської об­ласті. Суть її по­ля­гає у та­ко­му: після біохімічно­го досліджен­ня си­ро­ват­ки крові з виз­на­чен­ням ос­нов­них по­каз­ників білко­во­го обміну, кальціє-фо­с­фор­но­го ме­та­болізму та функціо­наль­но­го ста­ну печінки і ни­рок ку­рям-не­суч­кам зго­до­ву­ва­ли суль­фат амонію та випоювали пре­па­ра­ти Ціано­фор і Карнівет L. У пер­ший та дру­гий тиж­день до­да­ва­ли до раціону птиці пре­па­ра­ти: суль­фат ам­о­нію у дозі 2 та 5 кг/т кор­му і Карні­вет L — 2 л/т во­ди; на третій і чет­вер­­тий — по 7 та 10 кг су­­ль­­фа­ту амонію та пре­па­рат Ціано­фор — 2 мл/л во­ди, відповідно. У птиці знач­но по­кра­щу­ва­лись ру­хо­ва ак­­тивність, ре­ак­ція на зовнішні под­раз­ни­ки. Біо­хімічні по­каз­ни­ки крові свідчи­ли про віднов­лен­ня обміну пу­ри­нів, що підтвер­д­жу­ється змен­шен­ням вмісту се­чо­вої кис­ло­ти у си­ро­ватці крові птиці до 0,40±0,02 ммоль/л, зни­жен­ням ак­тив­ності АсАТ (ас­пар­та­таміно­т­ран­с­фе­ра­за) на 10,6% та підви­щен­ням вмісту вітаміну А в си­ро­ватці крові — + 25,8%.
За про­мис­ло­вої тех­но­логії ут­ри­ман­ня ку­рей пе­ред­клад­ко­во­го періоду ви­ко­ри­с­то­ву­ють за­луж­ню­ван­ня кормів: двічі із роз­ра­хун­ку 3 кг дво­вуг­ле­кис­лої солі на од­ну тон­ну кор­му з пе­ре­рвою у сім-дев’ять діб.
З ме­тою профілак­ти­ки се­чо­кис­ло­го діате­зу у ви­со­ко­ка­лорійні раціо­ни ку­рей вво­дять холін хло­рид і вітамін Е у до­зах 1 кг та 20 мг/т кор­му, відповідно, і зго­до­ву­ють про­тя­гом трьох тижнів.
У віці 21–45 тижнів ви­со­ко­про­дук­тивні кро­си ку­рей-не­су­чок ма­ють от­­ри­­му­ва­ти не більше 18 г си­ро­го про­теїну на 100 г комбікор­му за вмісту кальцію і фо­с­фо­ру 3,8–4,0 та 0,8 г, відповідно. Не ре­­ко­мен­дується зго­до­ву­ва­ти раціон ку­­рей-не­су­чок птиці пе­ред­клад­ко­во­го пе­ріоду. При­го­ту­ван­ня ком­бі­кор­му слід су­во­ро кон­тро­лю­ва­ти, особ­ли­вої ува­ги по­тре­бує стадія ре­тель­но­го змішу­ван­ня каль­цію і вітамінних до­ба­вок. Кальцій по­трібно зго­до­ву­ва­ти у ви­гляді круп­ки роз­міром ча­с­ток 2–5 мм, слід уни­ка­ти вне­сен­ня цьо­го міне­ра­лу у ви­гляді по­рош­ку.