Роль протруювання насіння

Складні економічні умови, в яких опинилися господарства різних форм власності, спричинюють погіршення умов вирощування зернових культур і, як наслідок, ускладнення фітосанітарної ситуації.
У 2001 році збільшилася частка зерна, ураженого збудниками сажкових хвороб (Tilletia caries, Ustilago nuda, Ustilagо tritici). Цьому сприяла волога та помірно тепла погода в період цвітіння ярих зернових. На окремих площах було уражено до 15% рослин. Особливої шкоди летюча сажка завдала ярому ячменю. Така ситуація насторожує та дає підстави прогнозувати у 2002 році посилення розвитку усіх видів сажкових хвороб.

Значного поширення у 2001 році набули гельмінтоспоріози. Джерелом зараження були насіння і рослинні рештки, а поширювалося воно аерогенним шляхом у вигляді листкових плямистостей, а саме: сітчастою та темно-бурою, які домінували в Лісостепу й Степу та частково на Поліссі. Облямівкова плямистість характерніша для західних регіонів поліської зони (Львівська, Івано-Франківська та Рівненська області). У багатьох регіонах симптоми хвороби були зареєстровані на початку фази кущення в умовах теплої вологої погоди за порівняної вологості повітря (95—97%) і температури 15°С і більше. Ці умови були надзвичайно сприятливі для зараження рослин.
По областях, залежно від якості висіяного насіння, попередника та інших чинників, гельмінтоспоріозами було уражено від 20 до 100% рослин, розвиток хвороби перебував у широких межах — 5—45%. Спеціальні захисні заходи проводилися на незначних площах. Хвороба досить швидко прогресувала і досягала максимального розвитку у фазу молочно-воскової стиглості, уражуючи зерно нового врожаю.
Дощі, тривалі періоди зволоження рослин, тумани в період достигання хлібів, розтягнутий період збирання сприяли інфікуванню насіння зернових культур сапрофітними грибами: Cladosporium spp. та Alternaria spp. На колосках і старіючих листках утворювався оливково-чорний, бархатистий, щільний наліт у вигляді дернинок. На перший погляд, колоски, уражені оливковою пліснявою, начебто усіяні теліоспорами сажки, тому на практиці цю хворобу помилково вважають “сажкою”. Збудником її є недосконалий гриб Cladosporium herbarum. Міцелій збудника розміщується біля поверхні тканини рослини, на якій у вигляді пучків утворюються оливково-чорні конідієносці з конідіями.
Симптоми ураження альтернаріозом нагадують наведені вище. Збудник цієї хвороби — недосконалий гриб Alternaria temus. Ураження лусочок колосків значної шкоди рослинам не завдають. Проте уражене зерно, хоча за зовнішніми ознаками й добре виповнене, виявляється фізіологічно недорозвиненим, має знижену енергію проростання і схожість. Рослини з такого насіння відстають у рості та розвитку.
Останніми роками гриби роду Fusarium, Bipolaris і Drechslera дуже часто зустрічаються на насінні ячменю — культури, що займає значне місце серед ярих зернових культур за площею посіву й урожайністю.
На зерні ячменю, вівса та ярої пшениці фузаріозний комплекс представлений видами F. culmorum, F. oxysporum, F.avenaceum, F. graminearum, F. heterosporum. Однак найчастіше зустрічаються три перших види. Співвідношення їх у патогенних комплексах постійно змінюється.
Поряд з фузаріозом, гельмінтоспоріозом та сажковими хворобами особливу увагу слід приділити кореневим гнилям. Вони стають одним із найбільш поширених і шкодочинних захворювань зернових культур, не поступаючись за шкодочинністю сажковим хворобам. Те, що шкодочинність їх продовжує зростати, пояснюється несприятливими погодними умовами (чергування вологих та посушливих періодів) і зниженням загальної культури землеробства. У 2001 році хвороба проявилася повсюдно і характеризувалася змішаним типом інфекції (фузаріозна, гельмінтоспоріозна).
За даними Головної державної інспекції захисту рослин та Інституту захисту рослин, на насінні присутня значна кількість грибів роду Fusarium, Alternaria, Penicillium, Bipolaris, Drechslera та інших. Незрідка на одній насінині зустрічається два і більше видів грибів. Однак, з огляду на особливості їх розвитку, не можна, вирішуючи питання щодо доцільності протруювання вводити пороги шкодочинності чи обмеження, адже знезараженим обов’язково має бути усе насіння.
Складна фітосанітарна ситуація із сажковими хворобами та кореневими гнилями є передусім результатом зниження обсягів протруєння. По-друге, на практиці доволі частими є випадки, коли господарники зменшують норми витрати протруйника. Як наслідок, втрачається його ефективність, особливо проти летючої сажки, оскільки міцелій збудника міститься в зародку.
Виходячи із зазначеного вище, можна зробити висновок, що протруювання посівного матеріалу є обов’язковим. Цей прийом дає змогу контролювати хвороби, збудники яких передаються насінням та через грунт. За даними Інституту захисту рослин, недобір урожаю ярого ячменю через сівбу непротруєним насінням у Лісостепу становить 0,33—1,03, а в Степу — 0,28—0,57 т/га.
В ідеалі аналізуватися мають всі партії зерна, аби можна було дібрати протруйник для кожної з урахуванням наявності збудників хвороб, які передаються через насіння, та грунтової інфекції. За допомогою вологих камер з використанням паперових рулонів встановлюють поверхневе зараження гельмінтоспоріозом, фузаріозом, збудниками пліснявіння насіння. Зерно пророщують за температури 20°С. Через 6—8 днів визначають зараженість насіння і проростків грибними патогенами. Фузаріуми проявляються у вигляді ніжного пухкого нальоту білого або рожевого відтінку, залежно від збудника. Гельмінтоспороізна інфекція, що найчастіше буває на насінні ячменю, чітко помітна на зернівці. Вона має вигляд чорного бархатистого нальоту, що переходить на фільтрувальний папір. Патоген спричинює також побуріння корінців і колеоптиле біля насінини. Зерно, уражене альтернаріозом, покривається сірим нальотом, схожим на грибницю гельмінтоспоріуму. Для точнішого визначення слід встановити вид під мікроскопом. Фітоекспертизу проводять для виявлення не тільки збудників кореневих гнилей, а й патогенів, що викликають бактеріоз, септоріоз та інші плямистості, передаючись через насіння.
Наступним після даних фітоекспертизи насіння і грунту, аналізу фітосанітарної ситуації попереднього сезону і визначення видів патогенів, на які необхідно впливати, важливим чинником є спектр і рівень фунгіцидної активності протруйника.
В Україні зареєстровано широкий асортимент протруйників насіння для ярих зернових колосових культур. Усі вони належать до препаратів системної або контактно-системної дії і створені на основі беномілу, імазалілу, карбендазіму, карбоксину, тіабендазолу, фуберідазолу і триазолів (диніконазол, дифеноконазол, тритіконазол, тебуконазол, тетраконазол, триадіменол, ципроконазол), містять одну діючу речовину або комбіновані — до складу їх входять дві-три діючих речовини.
Останніми роками для обробки насіння широко використовують похідні триазолу, що пригнічують як зовнішню, так і внутрішню сажкову інфекцію, захищають сходи та молоді рослини від аерогенної інфекції: тебуконазол (Раксил), дифеноконазол (Дивіденд), диніконазол (Сумі 8, Сумі 8 ФЛО), тритиконазол (Преміс, Реал 200), флутріафол (Вінцит), тетраконазол (Лоспел). Зареєстровано також комбіновані препарати, до складу яких входять триазоли — Паноктин тоталь (тритіконазол+гуазатин), Дивіденд Стар (дифеноконазол + ципроконазол).
Висока ефективність дії досягається за рахунок нових препаративних форм та методів їх нанесення на насіння. Замість порошків, що змочуються, широко використовують концентровані суспензії, суспензійні та водосуспензійні концентрати, водно-масляні емульсії. Розмір частинок компонентів становить 2—10 мкм, свою стабільність ці суспензії зберігають понад два роки. Таку препаративну форму мають протруйники Дивіденд Стар, Вітавакс 200 ФФ, Вінцит, Лоспел, Преміс, Колфуго Дуплет та ін. Вона дає змогу поліпшити технологічний процес обробки, підвищити його техніко-економічні показники. Якщо насіння зернових культур, особливо ячменю, що має підвищену вологість (більше 15%) і низьку схожість (менше 90%), обробляють препаратами у формі в.с.к., с.к., в.с., к.с. або в.м.е. та зберігають їх понад 5—7 діб, схожість помітно знижується.
На початок протруювання насіння слід ретельно відсортувати, довести його до кондиційної вологості та схожості, тоді частина зараженого гельмінтоспоріозом та фузаріозом зерна йде у відходи, і подальшого перезараження не відбувається. Очищення зерна відіграє не останню роль у протруєнні. Дрібні частинки пилу мають порівняно велику відносну поверхню й адсорбують на свою поверхню значну кількість препарату, що вкрай негативно впливає на якість протруювання. Що більше пилу та зернових домішок, то менше протруйника потрапляє на зерно. Зменшення норми витрати препаратів навіть на 10—15% різко знижує їх ефективність, а проти окремих патогенів зводить нанівець. А ігнорування цього прийому може призвести до епіфітотії сажкових хвороб та кореневих гнилей.
Протруювати насіннєвий матеріал можна як завчасно, так і безпосередньо перед сівбою. Завбачне протруєння особливо ефективне для захисту посівів від сажкових хвороб. Дослідженнями встановлено, що протруйники системної дії Дивіденд Стар, Колфуго Дуплет, Вітавакс 200ФФ, Дітокс, Лоспел можна використовувати безпосередньо перед сівбою або за 1—2 тижні до неї. Ефективність дії при цьому не втрачається.
Треба зазначити, що порівняно з витратами на захист вегетуючих рослин протруєння дає можливість використати мінімальну кількість технічних засобів та є менш енергоємним.
Усі роботи з протруєння насіння слід проводити з дотриманням вимог техніки безпеки при роботі з пестицидами та агрохімікатами.
Хочеться сподіватися, що обсяги протруєння зростатимуть. А кількість інфекції, що передається насінням, зменшиться. А отже, знизиться ураження рослин кореневими гнилями та сажковими хворобами.

С. Ретьман
О. Шевчук
Інститут захисту рослин УААН