Ро­бо­та в сте­пу: бо­я­тись нічо­го — потрібно пра­цю­ва­ти

Як мінімізу­ва­ти кількість тех­но­ло­гіч­них опе­рацій, пов’яза­них із об­ро­біт­ком ґрун­ту? Яким чи­ном мож­на по­лег­ши­ти пра­цю хлібо­ро­ба? Ці та ще низ­ку пи­тань подібно­го ро­ду пос­тійно ста­вив пе­ред со­бою мо­ло­дий аг­ро­­ном Юрій Ма­ле­та, який 2000 ро­ку по­чи­нав свою кар’єру в од­но­му з КСП Хер­сон­щи­ни, в часи, ко­ли КСП ре­ор­ганізу­ва­ли (а по-на­род­но­му — роз­тяг­ли), і ко­жен «пішов на свій хліб». 

Пан Юрій не по­ки­нув роз­по­ча­ту спра­ву хлібо­ро­ба й про­дов­жив свою діяльність, про­те вже як керівник но­во­с­тво­ре­но­го гос­по­дар­ст­ва «Ель­до­ра­до» із зе­мель­ним бан­ком 50 га (так звані фер­мерські гек­та­ри). На той час ані від­­повідної техніки, ні обіго­вих коштів не бу­ло — прак­тич­но всі тех­но­логічні опе­рації про­во­ди­ли най­ня­тою технікою. І зно­ву ж, але вже пе­ред влас­ни­ком гос­­­по­дар­ст­ва, сто­я­ла чи­ма­ла низ­ка бо­лю­чих пи­тань: як? як? як?.. 

«Є різні тех­но­логії об­робітку ґрун­ту, й усі во­ни, за­леж­но від ге­о­графічно­го роз­міщен­ня гос­по­дар­ст­ва, за­слу­го­ву­ють на ува­гу. Так, зо­к­ре­ма, для на­шої зо­ни ос­нов­ним ліміту­ю­чим фак­то­ром у ви­ро­щу­ванні сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур є во­ло­га. То­му го­ло­вним для нас є її збе­­­ре­жен­ня та на­ко­пи­чен­ня. А зро­би­ти це з мак­си­маль­ною ефек­тив­ністю можна ли­ше за мінімізації об­робітку ґрун­ту», — го­во­рить Юрій Ма­ле­та. 

«По­грав­шись» декілька років із тра­диційною рільни­чою тех­но­логією, очіль­­ник гос­по­дар­ст­ва вирішив пов­ніс­тю відмо­ви­ти­ся від об­робітку ґрун­ту. Хо­ча по­вною відмо­вою це на­зва­ти важ­ко, ад­же го­ло­вним зна­ряд­дям у ви­ко­нан­ні ранніх по­льо­вих робіт бу­ла сівал­ка СЗС-2,1, ос­нов­ним ро­бо­чим ор­га­ном якої є стрілча­с­та ла­па. «Сівал­ку ку­пи­ли в од­но­му із сусідніх гос­по­дар­ств. І прак­­­­­­­­­тич­но з пер­шо­го ро­ку відчу­ли пе­­ре­­ва­ги її ви­ко­ри­с­тан­ня. Од­но­го ра­зу ми трішки за­ба­ри­ли­ся зі зби­ран­ням со­ня­ш­ни­ку й не встиг­ли вчас­но підго­ту­ва­ти ґрунт до сівби. Так по­ле й за­зи­му­ва­ло. А на­весні вже не мож­на бу­ло об­­роб­ля­ти ґрунт, ад­же в та­ко­му разі ми б повністю йо­го пе­ре­су­ши­ли, і тоді на вро­жай годі й сподіва­ти­ся! Та ви­ру­чи­ла сівал­ка. З до­по­мо­гою СЗС-2,1 ми за один прохід ро­би­мо декілька опе­рацій: пе­ред­по­сів­ну куль­ти­вацію, ви­­сіван­ня, при­ко­чу­ван­ня посіву. І що ха­­рак­­тер­но, після та­ко­го висіву ми от­ри­ма­ли вро­жайність яро­го яч­ме­ню нарівні тих гос­по­дар­ст­в, в яких про­во­ди­ли оран­ку, куль­ти­вацію й при­ко­чу­ван­ня як ок­ремі опе­рації», — при­га­дує пан Юрій. 

За сло­ва­ми керівни­ка гос­по­дар­ст­ва, змен­шен­ня кількості про­ходів техніки по­лем і, як наслідок, знач­не збе­ре­жен­ня во­ло­ги та еко­номія тру­до­вих ре­сурсів да­ли змо­гу от­ри­му­ва­ти більш-менш при­стойні ре­зуль­та­ти. Це спри­я­ло підви­щен­ню довіри місце­во­го на­се­лен­ня і да­ло можливість збільши­ти зе­мель­ний банк гос­по­дар­ст­ва до 200 га. Так, крок за кро­ком, йо­го влас­ник на­б­ли­жав­ся до по­вної відмо­ви від про­ве­ден­ня об­робітку ґрун­ту. Зго­дом па­­нові Юрію вда­лось до­да­ти до сво­го ак­ти­ву ще 1000 га, і пи­тан­ня: як пра­цю­ва­ти далі, яку тех­но­логію ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти — сто­я­ли все гостріше. «Я до­сить три­ва­лий час при­див­ляв­ся до ну­ль­о­во­го об­робітку ґрун­ту, про­те спро­бу­ва­ти таку технологію не на­ва­жу­вав­ся. Потім якось роз­го­во­рив­ся зі своїм ко­ле­гою із сусідньо­го гос­­­по­дар­ст­ва — і вже ра­зом виріши­ли спро­бу­ва­ти. Пе­ред тим як впро­ва­ди­ти тех­но­логію на влас­них по­лях, виріши­ли поспілку­ва­ти­ся з фер­ме­ра­ми, які вже ма­ють досвід ве­ден­ня рільництва за цією тех­но­логією. Та­кож прий­нят­тю та­ко­го важ­ли­во­го рішен­ня спри­я­ла й участь у декількох те­ма­тич­них семінарах, після яких сумнівів що­до ефек­тив­ності тех­но­логії ноу-тілл за­ли­ша­ло­ся все мен­ше й мен­ше. Тож че­рез де­я­кий час бу­ло прий­ня­то відповідне рішен­ня», — далі ве­де свою роз­повідь мій співроз­мов­ник. 
Про­те прий­ня­ти рішен­ня — це ли­ше по­ло­ви­на спра­ви, на­ступ­не (і знач­но складніше) за­вдан­ня — технічне за­без­пе­чен­ня об­ра­ної тех­но­логії. Ад­же вся на­яв­на техніка гос­по­дар­ст­ва бу­ла не при­сто­со­ва­на до неї.

Шлях освоєння ноу-тілл

«Пер­шо­го ро­ку (2009-го) ро­бо­ти по ну­лю я висіяв 50 га со­няш­ни­ку. Сівал­ки, яка мала мож­ливість пра­цю­ва­ти за цією тех­но­логією, я не мав. То­му до­ве­лось най­ня­ти техніку «зі сто­ро­ни». І що ви ду­маєте — ми от­ри­ма­ли та­ку са­му вро­жайність, що й на тій ча­с­тині по­ля, де про­во­ди­ли по­вний ком­плекс тех­но­логічних опе­рацій з об­робітку ґрун­ту. Та­ким чи­ном ми на прак­тиці по­ба­чи­ли, що «це пра­цює». До того ж слід за­зна­чи­ти, що тоді ми пра­цю­ва­ли не чітко за ну­ль­о­вою тех­но­логією, а ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ли ли­ше де­які її еле­мен­ти, зо­к­ре­ма, пря­мий висів», — про­дов­жує пан Юрій. 

На­ступ­но­го ро­ку, зно­ву ж та­ки по­­ра­див­шись із ко­ле­гою та спи­ра­ю­чись на досвід ро­бо­ти сусідів-«но­у­тіль­щи­ків», фер­мер вирішив спро­бу­ва­ти висіяти насіння ріпа­ку ан­кер­ною сівал­кою Seed Hawk ком­панії Va..derstad (ана­логічну сівал­ку вже до­сить три­ва­лий час ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ли в сусідньо­му гос­по­дарстві). «Я звер­нув­ся до ком­­­­панії Va..derstad із про­по­зицією висіяти на базі мо­го гос­по­дар­ст­ва де­мон­ст­раційну ділян­ку. І знаєте, їхня ре­акція приємно вра­зи­ла: настільки хлопці «легкі на підйом» — сло­ва­ми про­сто не пе­ре­да­ти. Прак­тич­но­ на­ступ­но­го дня приїха­ли, висіяли — і поїха­ли. На жаль, то­го ро­ку бу­ла жах­ли­ва по­су­ха, й от­ри­ма­ти схо­ди не вда­лось», — ділить­ся своїм досвідом гос­по­дар. Про­те від­сту­па­ти ніхто не зби­рав­ся! Ро­бо­тою сівал­ки, навіть по­при по­гані ре­зуль­та­ти, зу­мов­лені склад­ни­ми по­год­ни­ми умо­ва­ми, пан Юрій був більше ніж за­­до­во­ле­ний. Тож то­го са­мо­го ро­ку гос­по­дар­ст­во прид­ба­ло цей аг­ре­гат (із ши­­­ри­ною за­хва­ту 6 м) і повністю пе­­рей­ш­ло на висів зер­но­вих куль­тур за тех­но­логією ноу-тілл. Забіга­ю­чи трішки на­пе­ред, ска­жу, що торік у цьо­му гос­по­дарстві прид­ба­ли ще од­ну, вже 12-ме­т­ро­ву, сівал­ку цьо­го ви­роб­ни­ка, аби збільши­ти про­дук­тивність посівної кам­панії й висіва­ти зер­нові куль­ту­ри в най­оп­ти­мальніші терміни. 

Ка­жуть, що тех­но­логія ноу-тілл має пе­рехідний період, ко­ли ґрунт при­род­но віднов­люється й уро­жайність зер­но­вих зни­жується, про­те в гос­по­дарстві цьо­го не відчу­ли. Ре­зуль­та­ти бу­ли стабільно на рівні по­пе­редніх років. Мож­ли­во, це бу­ло че­рез постійні по­су­хи, які по­вто­рю­ва­лись що­се­зо­ну (із 2012 по 2015 рр.), а мож­ли­во, цей період бу­ло по­пе­ред­ньо прой­де­но — ко­ли ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ли сівал­ку зі стрілча­с­ти­ми ла­па­ми. 

Та що б там не бу­ло, нині гос­по­дар уже й не уяв­ляє, як би роз­ви­ва­лось та пра­цю­ва­ло йо­го гос­по­дар­ст­во без цієї сівал­ки, ад­же во­на не раз ви­ру­ча­ла й да­ва­ла змо­гу про­во­ди­ти висів навіть тоді, ко­ли інші аг­ре­га­ти не мог­ли цьо­го ро­би­ти. «Так, на­при­клад, 2014 ро­ку ґрунт уза­галі не підда­вав­ся жод­но­му ме­­­ханічно­му об­робітку. Хто пра­цю­вав за тра­диційною або мінімаль­ною тех­но­логією, нічо­го не мог­ли ро­би­ти в полі. Ми ж за до­по­мо­гою сівал­ки Seed Hawk засіяли свої по­ля ози­ми­ми куль­ту­ра­ми, що­прав­да, повністю по­сти­ра­ли всі ро­бочі ор­га­ни (слід за­зна­чи­ти, що сівал­ка відпра­цю­ва­ла в гос­по­дарстві вже по­над п’ять се­зонів). Чес­но ка­жу­чи, її технічні мож­ли­вості ме­не про­сто при­го­лом­ши­ли! Не­зва­жа­ю­чи на те, що висів здійснюється з до­по­мо­гою ан­кер­них сош­ників, ши­рокі межі ре­гу­лю­ван­ня при­ти­ск­но­го зу­сил­ля да­ють змо­гу висіва­ти, так би мо­ви­ти… навіть в ас­фальт», — ділить­ся своїми вра­жен­ня­ми від ро­бо­ти аг­ре­га­ту керівник гос­по­дар­ст­ва. Ці зу­сил­ля не  бу­ли мар­ни­ми, і на­ступ­но­го ро­ку вда­ло­ся от­ри­ма­ти ре­корд­ний як для Півдня Ук­раїни вро­жай зер­но­вих — близь­ко 52 ц/га. 

У гос­по­дарстві відда­ють пе­ре­ва­гу ви­ро­щу­ван­ню ози­мих сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур, аби ма­ти мож­ливість мак­си­маль­но ви­ко­ри­с­та­ти осінню та вес­­­ня­ну во­ло­гу. Звісно, висіва­ють там і ярі зер­нові, про­те в не­ве­ликій кількості й багато сподівань на них не по­кла­да­ють. Цьо­го ро­ку як ек­с­пе­ри­мент висіяли го­­рох та ярий ячмінь. «Го­ло­вною пе­ре­ва­гою сівал­ки є ши­ри­на міжряд­дя, з якою во­на висіває зер­нові куль­ту­ри, — 25 см. Лю­ди за­зви­чай «бо­ять­ся» та­ко­го міжряд­дя, а бо­я­ти­ся нічо­го. Наш досвід по­ка­зує, що за цієї відстані між ря­да­ми рос­лин уро­жайність не мен­ша, а навіть більша, порівня­но з сівал­ка­ми, що пра­цю­ють із мен­шим міжряд­дям. А як­що го­во­ри­ти про ро­бо­ту в умо­вах не­до­стат­нь­о­го зво­ло­жен­ня, то ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти сівал­ку ан­кер­но­го ти­пу та ши­ро­ко­рядні посіви про­сто не­обхідно», — ра­дить пан Юрій.

Та­кож влас­ник гос­по­дар­ст­ва пос­тій­но ек­с­пе­ри­мен­тує різни­ми нор­ма­ми ви­­сіван­ня сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур та си­с­те­ма­ми їхньо­го жив­лен­ня. От, на­п­­ри­клад, торік уро­жайність ози­мо­го яч­ме­ню ста­но­ви­ла 55 ц/га, а гу­с­то­та сто­ян­ня рос­лин на мо­мент зби­ран­ня — 2,0–2,5 млн шт./га (за нор­ми висіву — 3 млн). Про­те за­вдя­ки ви­ко­ри­с­тан­ню рідких ком­плекс­них до­б­рив (КАС), які ма­­ють про­лон­го­ва­ну дію, вдається збіль­­­ши­ти ма­су ко­ло­са до 2,5–2,8 г. Та­ким чи­ном гу­с­то­та сто­ян­ня рос­лин на полі не є го­ло­вним фак­то­ром ви­со­кої вро­жай­ності. В цьо­му ви­пад­ку біологічна вро­жайність ста­но­ви­ла близь­ко 70 ц/га, а в заліку гос­по­дар­ст­во от­ри­ма­ло 55 ц/га. «От­ри­ман­ня стабільно ви­со­ких уро­жаїв мож­ли­ве, на­сам­пе­ред, за­вдя­ки ви­­ко­ри­с­тан­ню ну­ль­о­вої тех­но­логії об­­ро­бітку ґрун­ту та техніці, яка відмінно до неї при­сто­со­ва­на. Про­те слід відда­ти на­леж­не й за­сто­су­ван­ню КАС як ос­нов­но­го еле­мен­та жив­лен­ня. Я навіть не знаю, які б ми от­ри­ма­ли ре­зуль­та­ти за вне­сен­ня з та­кою са­мою ме­тою гра­ну­ль­о­ва­них міне­раль­них до­б­рив… Вно­ся­чи КАС, що ма­ють різні фор­ми азо­ту і, як наслідок, про­­­лон­го­ва­ну дію, окрім під­жив­­лен­ня рос­лин, ми «го­­ду­ємо» ще й ґрун­то­ву біоту, яка та­кож пра­цює на жив­лен­ня сільсько­гос­подарських куль­тур», — го­во­рить керівник гос­по­дар­ст­ва. 
То­му пи­тан­ня, яку сівал­ку ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти для висіву технічних куль­тур, у гос­по­дарстві навіть не сто­я­ло. Відда­ли пе­ре­ва­гу ви­роб­ни­ко­ві, техніка яко­го вже пе­­ре­віре­на ви­роб­ни­чою прак­ти­кою у гос­по­дарстві. Тож 2011 ро­ку бу­­­­­­­­­ло прид­­­ба­но сівал­ку Tempo F8 для ви­­сі­ву технічних куль­тур. 

На мо­мент відвіду­ван­ня гос­по­дар­ст­ва (3.05.2017 р.) там тільки роз­по­ча­ли висіва­ти со­няш­ник. Це пов’яза­но з по­­год­ни­ми умо­ва­ми та вла­сним ба­чен­ням ве­ден­ня гос­по­дарсь­кої діяль­ності. «Звіс­­но, ми мог­ли й раніше «за­кри­ти» посівну пло­щу. Так, са­ме «за­кри­ти», про­те ми на­ма­гаємось висіва­ти сіль­сько­­го­с­по­дарські куль­ту­ри в най­оп­ти­маль­ніші терміни. Скажімо, посівна пло­­­ща со­няш­ни­ку об­ся­гом близь­ко 400 га для на­шої сівал­ки — це не про­бле­ма. Так би мо­ви­ти, з усіма пе­ре­ку­ра­ми — мак­си­мум че­рез п’ять днів ро­бо­ту бу­де ви­ко­на­но», — запевняє пан Юрій. 

Со­няш­ник тут висіва­ли з нор­мою 43 тис./га з од­но­ча­сним уне­сен­ням гра­ну­ль­о­ва­них до­б­рив у роз­ра­хун­ку 70 кг/га. За­вдя­ки тех­но­логічності та ви­ко­ри­с­тан­ню інно­ваційних рішень, про­­­­дук­тивність висіву до­волі ви­со­ка як для вось­ми­ряд­ної сівал­ки і ста­но­вить 60–70 га/зміну. Звісно, мож­на й більше, про­те технічні мож­ли­вос­­ті трак­то­ра МТЗ-1221, із яким аг­ре­га­ту­ють сівал­ку, не да­ють змо­­­ги сіяти швид­ше ніж 11 км/год. «Ком­панія Va..derstad уп­ро­ва­д­жує та ви­ко­ри­с­то­вує в своїх ма­ши­нах най­су­часніші пе­ре­дові технічні рішен­ня, що дає змо­гу йти завжди на крок по­пе­ре­ду і ма­ти го­то­вий інстру­мент для своєчас­но­го ви­­рі­шен­ня по­точ­них по­т­реб як сьо­го­ден­ня, так і тих за­вдань, які бу­­дуть ак­ту­аль­ни­ми за­в­т­ра. Так, мож­ли­во, на­разі для ки­шені аг­рарія вартість сі­­вал­­­ки за­над­то об­тяж­ли­ва, про­те це ви­п­рав­дані інве­с­тиції для пер­спек­тив­но­го гос­по­да­рю­ван­ня», — пе­ре­ко­на­ний Юрій Ма­ле­та. За йо­го сло­ва­ми, технічний парк гос­по­дар­ст­ва дає змо­гу без про­блем об­роб­ля­ти по­над 2,5 тис. га. Звіс­но, «технічний парк» — це го­ло­сно ска­за­но. Сьо­годні в гос­по­дарстві пра­цюють ли­ше два трак­то­ри МТЗ-1221, три сі­­вал­­­ки Va..der­stad та один при­чіпний об­­при­с­ку­вач Ama­zone. (До речі, в штаті гос­по­дар­ст­ва, окрім пана Юрія як ке­­рівни­ка, який ви­ко­нує та­кож і функції аг­ро­но­ма та інже­не­ра, пра­цює ли­ше два ме­­ха­ніза­то­ри.) 

Трак­то­ри гос­по­дар­ст­во прид­ба­ло 2011 ро­ку. Для то­го, аби во­ни відмінно пра­цю­ва­ли із за­кор­дон­ною технікою, бу­ло заміне­но «рідну» гідравлічну си­с­те­му на за­кор­дон­ну (вста­нов­ле­но відповідний ком­плект ви­роб­ництва ком­панії Bondioli&Pavesi), до­дат­ко­во вста­нов­ле­но кон­диціоне­ри, новітню си­с­те­му па­ра­лель­но­го водіння та навігації від Trimble, здвоєні ко­ле­са. 

Ні дня без ек­с­пе­ри­ментів! 

Не­зва­жа­ю­чи на складність ви­ро­щу­ван­ня ріпа­ку в півден­них регіонах Ук­раїни, пан Юрій що­ро­ку висіває цю куль­ту­ру, ек­с­пе­ри­мен­ту­ю­чи з різни­ми нор­ма­ми висіву, по­пе­ред­ни­ка­ми, ши­ри­ною міжрядь то­що. «За ви­ко­ри­с­тан­ня тех­но­логії ноу-тілл однією з про­блем є на­явність ве­ли­кої кількості по­жнив­них ре­ш­ток на по­верхні по­ля, що ство­рює труд­нощі для висіван­ня ріпа­ку. І прак­тич­но всі дис­кові сівал­ки не­спро­можні якісно це зро­би­ти. Ад­же за на­ла­ш­ту­вання дис­ко­вої сівал­ки на гли­би­ну висіву ріпа­ку дис­ки не проріза­ють шар со­ло­ми, а за­ми­на­ють йо­го на дно посівно­го ло­жа. Та­ким чи­ном насіни­на без кон­так­ту з ґрун­том пе­ре­бу­ває бук­валь­но в підвіше­но­му стані, й шансів про­ро­с­ти в неї не­має. Потрібна сівал­ка, ро­бочі ор­га­ни якої ма­ють мож­ливість звільни­ти лінію висіву від рос­лин­них ре­ш­ток і «по­кла­с­ти» насіни­ну в підго­тов­ле­ний ґрунт. То­му я вва­жаю, що най­оп­ти­мальнішим є ви­ко­ри­с­тан­ня сівал­ки з ан­кер­ни­ми сош­ни­ка­ми або сіва­лок, ос­на­ще­них спеціаль­ни­ми роз­гор­та­ча­ми лінії висіву, як у сівал­ках для технічних куль­тур», — го­во­рить керівник гос­по­дар­ст­ва.

Та­ким чи­ном, ма­ю­чи влас­не ба­чен­ня що­до адап­ту­ван­ня техніки до об­ра­ної в гос­по­дарстві тех­но­логії ґрун­то­об­робітку та ви­роб­ля­ю­чи  відповідні підхо­ди до ве­ден­ня ро­бо­ти, пан Юрій торік упер­ше в Ук­раїні за до­по­мо­гою сівал­ки Tempo F8 (із міжряд­дям 70 см) провів висіван­ня ріпа­ку «по ну­лю». 
«У сівалці пе­ред сош­ни­ка­ми (для висіван­ня до­б­рив та насіння) вста­нов­ле­но гол­часті роз­гор­тачі по­жнив­них ре­ш­ток, які з мінімаль­ним уп­ли­вом на ґрунт звільня­ють лінію висіву. За ни­ми йде сош­ник із ши­ро­ким опор­ним ко­ле­сом, що та­кож бе­реж­но що­до впли­ву на ґрунт фор­мує якісне посівне ло­же, в яке кла­деть­ся насіни­на. Після цьо­го ря­док при­ко­чується спеціаль­ни­ми ко­ле­са­ми», — із за­хоп­лен­ням роз­повідає про про­цес висіван­ня пан Юрій. За йо­го сло­ва­ми, звільнен­ня посівної сму­ги від рос­лин­них ре­ш­ток особ­ли­во важ­ли­ве для ріпа­ку, ад­же, як відо­мо, в разі йо­го висіву під великий шар со­ло­ми ми от­ри­муємо ви­дов­жен­ня ко­ре­не­вої ший­ки ріпа­ко­вих рос­лин, що не­га­тив­но впли­ває на ріст та роз­ви­ток куль­ту­ри. Крім то­го, гос­по­дар відзна­чає ще од­ну важ­ли­ву пе­ре­ва­гу цих сіва­лок — ви­со­ку точність висіву (тоб­то май­бут­нього «розподілу» рос­лин у посіві), що до­ся­гається за­вдя­ки висівно­му ме­ханізму сівал­ки. У чо­му ж йо­го особ­ливість? У ньо­му впро­ва­д­же­но прин­цип висіву Power Shoot (з англ. — «точ­ний постріл»), що на сьо­годні дає змо­гу най­точніше «роз­поділяти» насіння в ряд­ку навіть за ро­бо­ти на ви­со­ких швид­ко­с­тях.

«Усі чо­мусь під час впро­ва­д­жен­ня ну­ль­о­вої тех­но­логії об­робітку ґрун­ту став­лять як ос­нов­ну ви­мо­гу на­явність спеціаль­но­го куль­те­ра пе­ред сош­ни­ком. Я ска­зав би, що йо­го на­явність не обов’яз­ко­ва, а навіть шкідли­ва, ад­же він до­дат­ко­во «відкри­ває» сму­гу ґрун­ту, че­рез яку втра­чається до­ро­гоцінна во­ло­га. Ви­ко­ри­с­тан­ня ж сівал­ки точ­но­го висіву дає змо­гу як­най­точніше висіва­ти насіння без до­дат­ко­вих йо­го ви­т­рат, та­ким чи­ном до­ся­гається знач­на еко­номія насіннєво­го ма­теріалу», — вис­лов­лює свою дум­ку керівник. 

На ек­с­пе­ри­мен­таль­но­му полі у гос­по­дарстві висіяли ріпак нор­мою 250 тис. шт. насінин/га. Тоб­то однієї посівної оди­ниці (1,5 млн), яка торік ко­ш­ту­ва­ла 5500 грн, ви­с­та­чи­ло для засіван­ня площі об­ся­гом 6 га! Яс­на річ, що вод­но­час важ­ли­вою ви­мо­гою за­ли­шається якість висіву насіння. Мається на увазі гли­би­на йо­го за­гор­тан­ня, чіткий розподіл насіння в ряд­ку то­що. Відо­мо, що жод­на сівал­ка для висіву зер­но­вих куль­тур не мо­же так точ­но і якісно розмісти­ти зер­но, як посівний аг­ре­гат для технічних культур. За сло­ва­ми аг­ро­но­ма-но­ва­то­ра, сівал­ка Tempo — це іде­аль­на ма­ши­на для сівби. До того ж керівник ак­цен­тує ува­гу не на швид­кості висіван­ня сівал­кою, а на відмінній підго­товці посівно­го ло­жа та якісному розподілу насіння. 

Аби, як ка­жуть, «не на­вро­чи­ти», пан Юрій не став да­ва­ти про­гно­зи що­до очіку­ва­ної вро­жай­ності, мов­ляв, «ком­байн все по­ка­же»... Звісно, ми «три­ма­ти­ме­мо ру­ку на пульсі» й обов’яз­ко­во поінфор­муємо вас сво­го ча­су про ре­зуль­та­ти жнив. 

Висновки

Підсу­мо­ву­ю­чи, мож­на ска­за­ти, що для будь-якої техніки ро­бо­та за ну­ль­о­во­го об­робітку ґрун­ту є серй­оз­ним ви­про­бу­ван­ням. І то­му аг­ре­га­ти, які пра­цю­ють у та­ких гос­по­дар­ст­вах, дійсно варті ува­ги. «Сьо­го­ден­ня по­ка­зує, що потрібно пра­цю­ва­ти з імпорт­ною технікою. Го­во­ря­чи так, я не відгу­ку­юсь по­га­но про над­бан­ня вітчиз­ня­них ма­­ши­но­будівників, але факт за­ли­шаєть­ся фак­том: пра­цю­ва­ти з іно­зем­ни­ми аг­ре­га­та­ми, по­при їхню ви­со­ку по­­чат­ко­ву вартість, знач­но приємніше і зре­ш­тою — де­шев­ше. До то­го ж за­вдя­ки ско­ро­чен­ню тех­но­логічних опе­рацій за їхньо­го за­сто­су­ван­ня вдається ви­­віль­ни­ти час навіть по­се­ред ви­роб­ни­чо­го се­зо­ну. Мож­ли­во, як­би пра­цю­ва­ли по-ста­ро­му, не ма­ю­чи ча­су навіть го­ло­ву вго­ру підня­ти, то ніко­ли б так і не на­ва­жи­ли­ся на впро­ва­д­жен­ня но­вих тех­но­логій та за­кла­дан­ня різно­манітних ек­с­пе­ри­мен­тів. І не поміти­ли б, як за ро­бо­тою повз нас прой­ш­ло жит­тя…» — філо­софсь­ки підсу­му­вав пан Юрій.

А. Сухина, a.sukhina@univest-media.com

Інформація для цитування
Ро­бо­та в сте­пу:  бо­я­тись нічо­го — потрібно пра­цю­ва­ти/ А. Сухина// Пропозиція/ — 2017. — № 6. — С. 64-67