Спецможливості
Технології

Причини зрідження посівів пшениці в зимовий період

18.01.2022
2308
Причини зрідження посівів пшениці в зимовий період фото, ілюстрація

Світове сільськогосподарське виробництво перебуває під загрозою змін клімату, яке негативно впливає на врожайність пшениці у багатьох регіонах світу. Теплова аномалія більшою мірою спостерігається у зимовий період, через що скорочується тривалість осінньої вегетації озимих культур. Зими характеризуються довготривалими відлигами, значним скороченням періоду зимового спокою. Все це призводить до зрідження посівів та недобору врожаю.

Згідно з даними Національного управління океанічних і атмосферних досліджень США (NOAA) в регіоні, до якого належить і Україна, наразі чи не найвищі темпи зростання температури у світі за останні 30 років. Зі слів начальника відділу агрометеорології Укргідрометцентру Тетяни Адаменко: «Аграріям слід орієнтуватися на те, що такі теплі зими як минулого та цього року в Україні у майбутньому будуть нормою, тому під стрімкі зміни клімату необхідно швидко адаптувати сучасне сільське господарство».

До основних несприятливих факторів природного середовища, які впливають на перезимівлю рослин пшениці озимої належать: вимерзання, випирання, випрівання, льодова кірка, ґрунтова зимова посуха, пилові бурі вимокання.

 

Вимерзання рослин пшениці озимої відбувається за критичних температур (-14…-17°С) ґрунтуВимерзання належить до найпоширеніших несприятливих явищ, які виникають у холодну пору року, і спричиняє пошкодження зимуючих рослин низькими температурами. Вимерзання рослин пшениці озимої відбувається за критичних температур (-14…-17°С) ґрунту на глибині залягання вузла кущення, особливо за умов слабкого загартовування або відразу після відлиги, що призводить до загибелі рослин.

Заходи боротьби: використання високо- та середньо морозостійких сортів, оптимальні строки сівби, снігозатримання.

Випирання найчастіше спостерігається через різкі перепади температур, або коли озимі зернові висівають у щойно зораний, пухкий ґрунт, особливо після непарових попередників. Узимку в порожнинах ґрунту утворюється лід. Унаслідок цього ґрунт піднімається, обриваючи корені рослин. Важливу роль у боротьбі з цим явищем відіграє коткування площі кільчасто-шпоровими котками, що відновлює контакт рослин із ґрунтом і вони краще вкорінюються.

Випрівання відбувається через тривале перебування рослин під шаром снігу, або коли сніг тривалий час не сходить, а ґрунт уже відтанув знизуВипрівання відбувається через тривале перебування рослин під шаром снігу (понад 30 см), який випав на не промерзлий ґрунт, або коли сніг тривалий час не сходить, а ґрунт уже відтанув знизу, що може призвести до вуглеводного виснаження, розкладення органічних речовин та ураження рослин грибними (снігова пліснява) і бактеріальними хворобами. Причиною випрівання є те, що сніг — поганий провідник тепла й холоду, і через це під потужним сніговим покривом на поверхні ґрунту упродовж зими підтримується температура, близька до 0°С і вище. Через це рослини втрачають запаси поживних речовин.

За температури близько 0°С запасних поживних речовин рослині може вистачати на 2–3 місяці, а за 5°С — усього на місяць-півтора. Таке явище частіше відбувається на посівах озимих зернових культур північних регіонів нашої країни.

Заходи боротьби: оптимальні строки сівби з оптимальною нормою висіву. Якщо сніг випадає на незамерзлий ґрунт, його ущільнюють котками для прискорення промерзання ґрунту і припинення росту рослин.

Льодова кірка може бути небезпечною лише за тривалого перебування на поверхні поля, бо здатна спричинити випрівання. Притерта кірка з’являється у разі тривалих відлиг і наступних заморозків, коли на поверхні посіву спочатку замерзає шар води, який потім ще й поступово вмерзає в ґрунт. Така кірка не лише пошкоджує рослини фізично, а й спричинює їхнє швидке вимерзання, а також призводить до порушення газообміну рослин.

Ґрунтова зимова посуха — це значне висушування ґрунту, яке призводить до недостатнього забезпечення рослин водою. Таке явище частіше спостерігається у малосніжні або безсніжні морозні зими, коли ґрунт мерзлий, а перебування рослин на сонці і вітрі супроводжується їхнім зневодненням, що й може призвести до часткової або повної загибелі рослин. Інколи таке явище можна спостерігати і в аномально теплі зими, як це було в зимовий період 2019/20 рр.

Заходи боротьби: зрошення, лісозахисні смуги, впровадження парів, використання високопосухостійких сортів.

Пилові бурі — це перенесення сильним вітром великої кількості пилу (або піску) внаслідок видування й розвіювання повітряними течіями поверхневих шарів ґрунту, що призводить до випадання рослин. Взимку цьому сприяють ще й відсутність снігового покриву, слабка цементація ґрунту і його неглибоке промерзання. Найчастіше таке явище спостерігається в південних областях.

ВимоканняВимокання — це тривале затоплення озимини талими або дощовими водами, яке спричиняє загибель рослин. Найчастіше воно буває навесні, коли в замкнутих долинах й улоговинах збирається вода, яка покриває озимі культури. При цьому швидше гинуть від вимокання посіви, пошкоджені морозами. Досі немає єдиної думки щодо причин загибелі рослин через тривале перебування їх під водою. Одні вчені вважають, що такою причиною є порушення газообміну і нестача кисню, інші — порушення живлення і нестача вуглекислоти. Безумовно, що зазначені причини відіграють певну роль, але вимокання озимини багато в чому залежить і від тривалості періоду затоплення рослин, температури води, типу ґрунту, стану рослин перед затопленням тощо.

Заходи боротьби: нарізання борозен, викопування водовідвідних канав і колодязів для спуску талих вод у можливих місцях їхнього скупчення.

Як бачимо, основними заходами боротьби з несприятливими явищами перезимівлі озимих зернових культур, зокрема пшениці озимої, є: підбір зимостійких сортів, оптимальні строки сівби та норми висіву насіння.

Інформація про зимостійкість та морозостійкість кожного зареєстрованого сорту пшениці озимої міститься в Державному реєстрі сортів рослин, придатних до поширення в Україні (табл.).

Ця характеристика сортів інколи може бути не зовсім достовірною. З таблиці видно, що морозостійкість деяких сортів пшениці озимої (Благодарка одеська, Подолянка, МІП Вишиванка, Румор, Фаустус, Атлон) є нижчою за зимостійкість. Це можна пояснити тим, що морозостійкість сортів визначають під час державного сортовипробування у штучно створених умовах методом проморожування, а зимостійкість перевіряють у польових умовах упродовж трьох років. І саме в ці роки випробування сортів на придатність до поширення рідко буває сувора зима, тому це не дає достовірно надати характеристику, тому чи іншому сорту, і потребує додаткових випробувань.

Відомо, що строки сівби та норма висіву насіння мають визначальне значення у формуванні морозо- і зимостійкості та формування оптимальної густоти рослин на 1 м² пшениці озимої. Вченими доведено, що оптимальні строки сівби пшениці озимої настають тоді, коли рослини від сходів до припинення осінньої вегетації проходять, але не закінчують стадію яровизації, що сприяє добрій морозостійкості рослин на глибині залягання вузла кущення до -20°С і нижче. За пізнього припинення вегетації та ранніх строків сівби, стадія яровизації може закінчитися і тоді стійкість рослин пшениці до низьких температур знижується до -12…-16°С.

Оптимальна кількість рослин на одиниці площі має чи не найголовніше значення у формуванні високопродуктивних посівів пшениці озимоїОсновним прийомом формування оптимальної густоти стеблостою є норма висіву насіння, а допоміжним — кущення рослин. Посіви з оптимальною густотою краще перезимовують. Тому на першому етапі формування посівів важливо створити оптимальну кількість рослин на площі.

Високопродуктивні посіви зазвичай мають густоту 380–400 рослин/м², що забезпечується нормою висіву близько 4–5 млн схожих насінин/га. Досліджено, що за підвищення норми висіву насіння з 3 до 7 млн насінин/га збільшується кількість рослин з 231 до 550 штук на 1 м² і продуктивних стебел з 615 до 777 штук/м², але при цьому знижується кущистість рослин і продуктивність колосу. Таким чином, біологічна особливість зернових колосових більше кущитися за зріджених посівів є досить вагомим фактором, який значною мірою корегує норми висіву.

Строки сівби та норма висіву насіння мають визначальне значення у формуванні морозо- і зимостійкості пшениці озимоїНорми висіву тісно пов’язані зі строками сівби. За сівби у ранні строки рослини добре кущаться й оптимальний стеблостій формується за знижених норм висіву — по пару 3–4 млн шт./га; після непарових попередників — 4–4,5 млн шт./га. В оптимальні строки сівби пшеницю озиму краще висівати з нормою висіву 4–4,5 і 5 млн шт./га відповідно. За пізніх строків сівби рослини восени не кущаться, тому для створення оптимальної густоти стеблостою норму висіву необхідно збільшувати до 5,5–6 млн схожих насінин на гектар з тим, щоб навесні нараховувалось не менше 300 рослин/1 м².

Також доведено, що в умовах гостро посушливого років кількість продуктивних стебел пшениці озимої на одиниці площі буває на 52,9–64,3% менше порівняно з помірними за вологозабезпеченням роками. Дослідженнями І. Т. Нетіса встановлено, що в умовах сухої осені або пізніх строків сівби рослини не кущаться, тому основним фактором, який регулює оптимальну кількість продуктивних стебел є висока норма висіву.

Число продуктивних стебел формується починаючи з І до VIII етапу органогенезу і залежить від кількості рослин на 1 м², їхньої кущистості, відмирання пагонів та інших чинників. Тому оптимальна кількість рослин на одиниці площі має чи не найголовніше значення у формуванні високопродуктивних посівів пшениці озимої і залежить, насамперед, від норм висіву, біологічних особливостей сорту, метеорологічних умов року та строків сівби.

У зв’язку з появою нових сортів та потеплінням клімату, строки сівби та норми висіву насіння потребують перегляду і уточнення для кожної ґрунтово-кліматичної зони. Та, як би там не було, з метою зниження ризику зрідження посівів пшениці озимої в зимовий період від несприятливих агрометеорологічних факторів, слід обирати сорти з високою та вище середньою морозо- та зимостійкістю, сіяти в оптимальні строки для кожної ґрунтово-кліматичної зони з оптимальною нормою висіву насіння, враховуючи попередник та біологічні особливості сорту.

 

М. Корхова, канд. с.-г. наук, доцент

Журнал «Пропозиція», №1, 2021 р.

Інтерв'ю
клубника
Ринок ІТ-рішень для сільського господарства у світі сягає $400 млрд. Застосування ІТ-технологій значно збільшує продуктивність аграрного виробництва.  
Наталія Гордійчук, засновниця компанії "Агрітема"
"Агріте­ма" своїми біорішен­ня­ми кар­ди­наль­но змінює підхід до зем­ле­роб­ст­ва. Про біоінно­вації, які по­над 10 років компанія на­дає аг­раріям, розповідає засновниця — Наталія Гордійчук.

1
0