Спецможливості
Аналітика

Програма державної підтримки сільського господарства провалилася. Що далі?

13.11.2018
629
Програма державної підтримки сільського господарства провалилася. Що далі? фото, ілюстрація
Обговорення диференційованого підходу до державної підтримки

Лідери громадських об’єднань сільгоспвиробників констатують провал державної підтримки сільського господарства. На десятому місяці року по майже всіх напрямках підтримки, за рідкісним винятком, використано значно менше половини виділених з бюджету коштів. Це значить, що кошти були виділені або не на те, що сільгоспвиробникам було найбільш потрібно, або процедура отримання підтримки була завідомо невиконанною для більшості господарств. Тим часом левову частку підтримки одержали великі компанії, якими володіють старожили списку 100 найбагатших людей України. Як реформувати систему підтримки АПК — цим питанням задалися лідери громадських організацій сільгоспвиробників.

 

Необхідно диференціювати підхід

Ще не встиг закінчитися рік, а результати виконання програми державної підтримки сільського господарства, передбаченої в бюджеті-2018, неабияк обурили широкі кола сільгоспвиробників. Найбільше вони незадоволені тим, що непропорційно велику частку підтримки отримало птахівництво, яке контролюється крупним бізнесом."Малий і середній агробізнес цього року поділився з великими агрокомпаніями», — говорить фермер з Бориспільського району, що під Києвом, Валерій Парубочий.  Представники малих і середніх господарств нарікають на те, що в результаті такої підтримки багаті стали ще багатшими, а бідні — біднішими.

фермер Валерій ПарубочийПроаналізувавши попередні підсумки використання і розподілу бюджетної підтримки для АПК, представники громадських організацій сільгоспвиробників запропонували перейти до диференційованого підходу до надання пільг, дотацій та бюджетного фінансування. Тим більше, що саме такий, диференційований підхід, задекларований і в останньому абзаці ч. 1 ст. 8 нещодавно поданому до ВР проекті Закону «Про основні засади державної аграрної політики та державної політики сільського розвитку», в списку розробників якого — більша частина аграрного комітету ВР від різноманітних політичних сил.

І якщо в законопроекті про диференційований підхід сказано досить розпливчасто, то керівництво Української аграрної конфедерації, Всеукраїнської аграрної ради запропонували виділити 3–4 категорії сільгоспвиробників залежно від величини. В цьому їх підтримали фермери та вітчизняна аграрна наука.

 

Ті, хто в Європі великий, у нас — малий

Основні пропозиції озвучив президент Української аграрної конфедерації, народний депутат України Козаченко: поділити усіх сільгоспвиробників за європейським зразком на 4 групи — великі, середні, малі і мікропідприємства. Щоправда, критерії зарахування він пропонує суттєво відмінні від європейських — з огляду на нашу «багатоукладність», яку беззаперечно підтримують і УАК, і ВАР, і, наприклад, директор Інституту аграрної економіки НААН, академік НААН Юрій Лупенко.

Наприклад, господарства розміром від 100 до 200 га, які в ЄС відносять до великих, у нас запропонували відносити до малих. Загалом же запропонована УАК класифікація виглядає наступним чином:

великі — понад 10 тис. га,

середні — від 200 до 10 тис. га,

малі — до 200 га,

мікропідприємства — до 20 га.

Цю класифікацію пропонують доповнити і критеріями обсягу продажів та зайнятості. Наприклад, до середніх зараховувати господарства з річною виручкою до 5 млн євро і середньорічною кількістю зайнятих до 250 осіб, до малих — з виручкою до 100 тис. євро і кількістю працюючих до 100 осіб, до мікропідприємств —з виручкою не більше 15 тис. євро. Як пояснює Леонід Козаченко, критерії річної виручки і зайнятості були додані через те, що дослідження виявляло господарства в кілька гектарів з річною виручкою в сотні тисяч гривень. І справді, підхід, який не враховує нічого, крім площі землі в користуванні, ставить у невигідне становище виробників польових культур, прибутковість яких у перерахунку на гектар на порядок нижча, ніж, наприклад, садів чи ягідників, не кажучи вже про тваринницькі господарства.

З такою класифікацією в цілому згодні й інші представники агрофірм та фермерства. Різняться їхні погляди хіба що в обсягах площі, яка має виступати межею між різними групами сільгоспвиробників. Так, заступник міністра агрополітики і фермер в одній особі Віктор Шеремета пропонує обмежити розміри «середняків» середніми розмірами колишнього колгоспу/радгоспу — орієнтовно 3000 га, і одного населеного пункту.

 

Різна величина — різні пільги

До різних груп пропонується використовувати й різний підхід у політиці державної підтримки. «Концентрацію державної підтримки слід змістити на малих виробників», — говорить Юрій Лупенко. «Представники великого бізнесу запевняють, що їм не потрібна державна підтримка — тільки б не заважали, і залишили єдиний сільськогосподарський податок», — додає Віктор Шеремет. Щоправда, при цьому той же самий великий бізнес наразі отримує левову частку державної підтримки, виділеної на АПК.

Отже, для мікропідприємств УАК пропонує виділяти державні дотації в розрахунку на гривню реалізованої продукції. «Це стимулюватиме їх до легалізації», — вважає Леонід Козаченко. Для мікропідприємств і малих господарств він пропонує давати дотації також на гектар оброблюваної площі, на голову худоби, на тонну виробленої продукції. Крім того, таким господарствам пропонується забезпечити спрощений режим в усіх основних аспектах їх функціонування: і в оподаткуванні (по 4-й групі), і в реєстрації, і в стягненні ПДФО та ЄСВ з доходів членів господарства і найманих працівників. Також пропонується повернути таким господарствам квазіакумуляцію ПДВ.

Для середніх господарств пропонується обмежити підтримку дотуванням низькоприбуткових видів продукції (щоправда, директор Інституту аграрної економіки вважає, що за це треба давати дотації всім) та спец режимом оподаткування або ж єдиним сільськогосподарським податком. Також для середніх підприємств пропонують забезпечити стимулювання нарощування поголів’я. Як зауважує Віктор Шеремета, подібна схема працює в Польщі: дотують господарства з поголів’ям не менше 3 корів, але за умови, що господарство буде розширюватися. В такий спосіб дрібним господарствам допомагають вибитися в «середняки», у яких і собівартість одиниці продукції нижча, і якість вища, а відтак вища конкурентоздатність.

Ну а здешевлення кредитів та вартості сільгосптехніки Леонід Козаченко вважає за необхідне поширити на всіх, навіть на найбільших. Крім того, нардеп пропонує до великих вертикально інтегрованих підприємств застосувати кластерні фіскальні схеми: стягувати податок за транзакції між різними виробничими підрозділами одного холдингу лише за результатами року.

Віктор Шеремета виступає за зниження ПДВ до 10% на всю сільгосппродукцію незалежно від розміру виробника за прикладом Білорусі. Академік Юрій Лупенко пропонує додаткові обов’язкові умови для отримання держпідтримки: реєстрація підприємств і проживання керівників господарств у межах їхнього землекористування, розвиток тваринництва та участь у кооперації. Також він вважає, що підтримка на капітальні витрати (інвестиції не тільки в техніку, а й в обладнання та стадо) потрібні всім виробникам. До необхідних заходів підтримки він зараховує часткову бюджетну компенсацію витрат на ЄСВ. І наголошує на тому, що слід повернутись до програмно-цільового підходу в бюджетній підтримці АПК. Натомість заступник голови ВАР Михайло Соколов активно просуває ідею обмежитись для сільгоспвиробників податком на землю. «Європейські експерти з питань оподаткування дійшли до висновку, що податки на кшталт подоходного та прибуткового — найбільш шкідливі, тому що вони демотивують . Натомість найефективніші — податки на землю та непрямі податки, бо, по-перше, від них не так легко ухилитися, а, по-друге, вони стимулюють більше заробляти».

Ще одним важливим моментом у державній підтримці АПК, як наголошує Л. Козаченко, має стати її стабільність: якщо розробляється якась система підтримки, то щоб протягом 5 років вона не змінювалася. «Фермери не поспішають використовувати компенсацію відсоткової ставки за банківськими кредитами в багатьох випадках саме тому, що вони не впевнені, що ця компенсація буде передбачена й на наступний рік. А кредити їм усе частіше потрібні довгострокові, на кілька років», — говорить заступник міністра агрополітики Віктор Шеремета. Цей момент знайшов своє відображення і в проекті Закону «Про основні засади державної аграрної політики та державної політики сільського розвитку».

Однак усі ці хороші ідеї якщо й будуть втілені, то навряд чи вже в наступному році. Бо в проекті бюджету-2019 хочуть просто скопіювати всі ті рішення, що були закладені в цьогорічний бюджет, хіба що дещо змінивши цифри. Навіть попри те, що компенсація в основному не спрацьовує і не виконує поставлених задач. А, може, цього й добивалися автори бюджету, щоб наприкінці року в ручному режимі перекинути кошти на інші статті?

 

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com

Інтерв'ю
У Нідерландах існує сумна приказка: «Фермерові належать тільки його жінка й діти, все інше на фермі належить банку». Тобто, банки понавидавали всім фермерам аж до найменших стільки кредитів, скільки
Тарас Кутовий, міністр аграрної політики та продовольства України
Міністр аграрної політики та продовольства Тарас Кутовий визначив органічний напрямок як один із головних у роботі Мінагрополітики на цей рік. "Це одне з питань, яке мене особисто хвилює і за яке

1
0