Принципи посадки саду волоських горіхів
Зараз багато хто взявся закладати горіхові сади, сподіваючись на високі прибутки. Ми спробували проаналізувати досвід тих, у кого вже є чимала кількість плодоносних дерев і поцікавилися їхніми порадами.
Посадка волоського горіха: як вибрати правильне місце
«Україна — чудове місце для горіхового бізнесу», — вважає віце-президент Горіхової асоціації України, власник сільгосппідприємства Геннадій Юдін, що обробляє 800 га та має горіховий сад, що вступає в плодоношення. Він пояснює, що лише 7% території суші придатні для вирощування волоського горіха, але в Україні придатні всі 100% земель.
Втім, на успішність спроб горіховодів сильно впливає мікроклімат місцевості. Голова ФГ «Єфрем» (Барський район Вінницької обл.) Іван Юкал розповів, що в низинах, де збирається холодне повітря, горіх росте важко, а от на пагорбах і схилах — значно краще. Відіграє роль навіть експозиція схилу: на південному схилі дерево, що раніше розцвітає, частіше потерпає від поворотних заморозків.
«В нашій місцевості на північних схилах горіх зацвітає наприкінці квітня, а на південних — вже 5–10 числа, маючи набагато більше шансів потрапити під заморозки в найвразливішій до них фазі», — говорить фермер.
Ще більшу роль відіграє роза вітрів: горіх повинен бути захищений від холодних вітрів навесні. В крайньому випадку вдаються до підв’язування саджанців до дощок, навіть якщо вони самі по собі сильні: своєю широкою стороною штахетина захищає дерево від вітру. Тичку розташовують так, щоб вона затуляла стовбур від переважаючих вітрів навесні.
Важливе значення мають і тип, структура й механічний склад грунту. Насамкінець Іван Юкал ділиться власною прикметою: якщо в місцевості успішно росте черешня-дичка, то й горіх добре ростиме, якщо ні, то й на горіх не варто особливо покладатися.
Посадка горіхового саду: сіянець або саджанець
Другим кроком на шляху створення горіхового саду, на думку І. Юкала, має бути вибір селекції. Першим ділом майбутній горіховод повинен визначитись: купувати сортові саджанці в питомнику чи піти шляхом, яким наразі йде більшість (приблизно 70%) — знайти в околиці дерево солідного віку з рясними, хорошими плодами, зібрати звідти горіхів і висадити. Саме так свого часу чинив батько І.Юкала, об’їздивши на велосипеді всі навколишні посадки й парки.
У кожного з варіантів є свої переваги й недоліки. В горіхівництві особливо яскраво виражені переваги використання аборигенного посадкового матеріалу. У наших умовах критично важливе значення має морозостійкість. Піонери горіхівництва вже мають негативний досвід впровадження сортів із країн, що є світовими лідерами в галузі — Франції, Італії, Іспанії: наші морози стали згубними для них. А солідний (принаймні років 30) вік дерева — вірна ознака того, що горіх успішно пережив навіть найсуворіші зими.
Також при відборі дерева для використання горіхів як посадкового матеріалу має латеральний тип плодоношення: неподалік чоловічої бруньки має утворюватись жіноча. В такому разі горіх виростає самозапильним і гарантовано запилюється, незалежно від вологості повітря й переважаючих напрямків вітру. Також важливо звертати увагу на наявність гроновидного плодоношення: якщо формується ціле гроно плодів, то врожайність обіцяє бути хорошою. Ще одна риса, на яку радять звертати увагу при відборі сіянця — рівномірність цвітіння: тоді дерево не буде перевантажене плодами. До переваг горіха, вирощеного з сіянця, відноситься також довговічність: плодоносить таке дерево до 150 років.
Серед недоліків горіхів, вирощених із сіянця, — короткий строк цвітіння — від 3 до 12–15 днів. Якщо погодні умови в цей час несприятливі для запилення — температура занадто низька чи, навпаки, занадто висока (вище 27 °С), або висока вологість (пилок, який, як пишеться в літературі, переноситься вітром на відстань до 1 км, у вологому стані не пролітає й 50–100 м), то врожаю може не бути взагалі.
Головна вада сортоформ, вирощених самостійно з сіянців, — різносортиця і в цілому нижча якість горіха. Горіх із сіянця фактично можна продати лише за готівку, адже ніяких документів на нього оформити неможливо, відповідно, й експортувати проблематично. Тож зараз на зовнішній ринок доводиться виходити через молдавських посередників, які підмішують у партії місцеві горіхи, на які є вся документація, і з цими документами вже експортують до ЄС.
Вибір сорту волоського горіха
Нині Горіхова асоціація України налагоджує співпрацю з відомим молдовським питомником Gospodarul-Rediu, яким керує провідний на теренах СНД селекціонер горіха Микола Кіктенко, щодо імпорту сертифікованих дворічних прищеплених саджанців. Горіх із саджанця дає продукцію однорідної якості, з якої можна формувати великі партії, значно цікавіші для закордонних покупців, ніж нинішня різносортиця. А, знаючи сорт, можна оформити відповідні супровідні документи, яких вимагають закордонні покупці.
Водночас прищеплений саджанець, придбаний у питомнику, не настільки довговічний: урожайність починає падати вже на 35-40-й рік життя дерева. Та ще й дорожчий: сортовий саджанець не виростиш з плоду з першого-ліпшого дерева — його треба купувати в питомнику, який має платити роялті власнику сорту.
Зараз в Україні зареєстровано 31 сорт грецького горіха. При цьому в одному саду мають бути присутні різні сорти. По-перше, задля ефективного запилення. Тут треба правильно вибрати сорти-запилювачі і розташувати їх із урахуванням переважаючих напрямків вітру в період запилення. По-друге, І. Юкал радить вибирати сорти з різними строками дозрівання — хоча б для того, щоб урожай в саду не загинув повністю, якщо раптом під час цвітіння трапляться поворотні заморозки. Оптимальним співвідношенням, на його думку, буде 30% горіха ранніх сортів, 50% дерев — середніх і 20% — пізніх. В ідеалі період запилення можна розтягнути з 10 квітня до 1 червня. «Це врятує від заморозків принаймні частину врожаю, причому суттєву. От у мене цього року — те, що цвіло з 5 по 15 травня, постраждало від заморозків, а що раніше чи пізніше — ні», — пояснює І. Юкал.
Технології та схеми посадки саду волоських горіхів
У світі існує 4 технології вирощування горіха: традиційна, напівінтенсивна, інтенсивна та суперінтенсивна. Відповідно обирають саджанці за силою росту (сильно-, середньо-, слаборослі й карликові) та схеми посадки. Також слід враховувати глибину залягання грунтових вод, забезпеченість поливною водою, розмір земельної ділянки, техніку, що планується використовувати в саду.
Традиційна технологія передбачає сильнорослі (висота в зрілому віці близько 7–8 м) дерева з верхівковим типом плодоношення зі схемою посадки від 14х14 до 10х10 м. Напівінтенсивна, винайдена в Канаді, передбачає густоту посадки від 14х7 до 8х4 м (зокрема, 12х6 чи 10х5). При цьому після досягнення садом віку 25–30 років половину дерев зрізують, зменшуючи щільність удвічі і отримуючи цінну (2500–3000 $/м3) деревину. В такому саду вже необхідні операції з формування крони. У дерев, які намічено спиляти в 25–30–річному віці, формують веретеноподібну крону (як у тополі), а у інших — кулясту чи розширену в нижній частині. Ця технологія, на думку І. Юкала, дуже цікава для зони ризикованого землеробства (тобто, околиць природного ареалу волоського горіха, до яких відноситься й значна частина території України) та для богарних земель.
Інтенсивна технологія передбачає висадку середньорослих (заввишки в середньому 4 м у зрілому віці) дерев за схемою 8х4 м і прорідження саду вдвічі в 20–30-річному віці.
Нарешті, суперінтенсивна технологія передбачає схему посадки 6х3 м. За такою схемою горіх можна висаджувати тільки карликовий (висота у зрілому віці 2 м). Крім того, строк дозрівання горіхів за такої технології найдовший. Та вже на 6-й рік сад входить у повне плодоношення. Однак коренева система не може розвинутися достатньо, щоб забезпечити дереву живлення і морозостійкість (дерева вимерзають вже за -12…-15 °С). Тому деревам необхідна підтримка у вигляді системи краплинного зрошення, через яку організовують не тільки полив, а й фертигацію. Тільки регулюючи внесення добрив за фазами вегетації і глибиною внесення і доповнюючи фертигацію листовим підживленням, можна забезпечити реалізацію потенціалу врожайності, який перевищує можливості будь-якої іншої технології. Іншими обов’язковими елементами цієї технології є обробка інсектицидами й фунгіцидами (на гербіцидах заощадити можна завдяки залуженню), відносно невеликий розмір саду, хороша підщепа та розташування в захищеному від вітрів місці. Відтак суперінтенсивний горіховий сад вимагає агронома рівня вище середнього.
Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com