Спецможливості
Агробізнес

Горіховий бізнес повного циклу

21.04.2018
1622
Горіховий бізнес повного циклу фото, ілюстрація

Спеціаліст Українського проекту бізнес-розвитку плодоовочівництва Сергій Потапов назвав найправильнішим горіховим садом в Україні сад кооперативу «Горіх Причорномор’я». Та в цьому випадку точніше було б говорити не про горіховий сад, а про горіховий бізнес, який розбудовується паралельно в кількох напрямках і запрацює в повному обсязі восени цього року.

 

Занедбаний завод стане «горіховим елеватором»

 

Знайомство з господарством, яке називають кращим горіховим бізнесом в Україні, у нас починається чомусь із якоїсь страшенно занедбаної виробничої бази на околиці села Яськи, що біля міста Біляївка на Одещині. Кілька ще радянських металевих каркасів теплиць, накритих затінювальною сіткою, цехи з облупленими стінами, подекуди проваленим дахом і залишками іржавих залізяк.

Щоправда, коли агроном кооперативу «Горіх Причорномор’я» Андрій Гоменюк запрошує всередину теплиці, відразу бачиш , що тут працюють, не покладаючи рук. На підлозі тісними рядами стоять схожі на горщики кульки з землею, зверху замульчованою дерев’яними трісками. І в кожному такому пакеті – різної висоти зелені пагони. Як розповів Андрій Гоменюк, тут і волоський горіх буковинської селекції, прищеплений на сіянці місцевого походження, і фундук європейських сортів, прищеплений на ведмежу ліщину, і шипшина, і навіть пекан. «Якщо шипшина порівняно пластична до умов вирощування, то для вирощування пагонів фундука потрібна температура 22–23 градуси. Відповідно, затінення просто необхідне», — пояснює Андрій Гоменюк. В іншій теплиці споруджуються саморобні стелажі, на які ставитимуть блоки з касетами: пагони шипшини тут спробували вирощувати в 84-й касеті. Паралельно монтується система штучного туману, яку автоматика вмикатиме кожні 3 хв на 10 секунд. Для теплиці площею 7 соток така система обійшлася в 15 тис. грн, зате повітря навіть спекотного південного літа не перегріватиметься.

У приміщеннях занедбаних цехів теж кипить робота: йде ремонт і відновлення. Як розповіли господарі, колись тут був соковий завод. У 90-і він розділив долю майже всіх подібних підприємств: обладнання майже все розтягли на металобрухт, почали розтягувати вже й стіни та дах. Зараз обладнання, навпаки, вже завозять. Встановлено дві вживані машини для миття продукції, які будуть перероблятися відповідно до специфіки горіха та шипшини. Як розповів технолог «Горіха Причорномор’я” Максим Перепелиця, вже восени, до листопада тут буде змонтовано повний комплекс машин із доробки горіха та фасування меду і медово-горіхових паст. Отже, горіх цьогорічного врожаю у цих цехах спеціальними машинами обчищатимуть від навколоплідника, колотимуть, лущитимуть, потім завозитимуть на візках по 150–200 кг в сушарку, де сушитимуть 12 год за температури 25–30°С. Як пояснив М. Перепелиця, за температури 33–34°С починає виділятися горіхова олія, через що горіх окислюється і починає гірчити.

Так працюватиме сушарка періодичної дії потужністю 5 т/добу, яка монтуватиметься першою. Потім буде встановлена сушарка неперервної дії, в яку можна буде довантажувати горіх і вивантажувати по мірі висихання. Всього буде встановлено 3 сушарки загальною потужністю 15 т/добу. Під час зберігання горіхи знезаражуватимуть озоном. Також працюватиме лінія з фасування меду в стіки та маленькі банки, виготовлятимуться медово-горіхові та медово-фундукові пасти в невеликих баночках.

Всього ж на підприємстві, де найближчим часом планується впровадити стандарти GlobalGAP, працюватиме 20–30 чоловік. Як розповіли в кооперативі, це буде перше подібне підприємство з доробки горіха і виготовлення медово-горіхових продуктів в Україні. Тож потужності його розраховані не лише на власний урожай, а й на надання послуг з доробки, сушіння та зберігання горіха стороннім виробникам з південних областей.

 

Горіховий сад — помилка, правильно — змішаний

 

А що ж сам сад, який хвалять фахівці? Біля виробничої бази в Яськах на сьогодні — лише 35-гектарне гірчичне поле: попередником для саду має бути сидерат. Потім його передискують, проведуть культивацію і фрезерування і насадять сад.

Самі ж сади знаходяться на околиці сусіднього села Троїцького. Власне, садів аж три — різного віку, різного складу або з різними особливостями в технології закладки й вирощування.

Та скрізь горіх української селекції, хоча район межує з Молдовою, де працює гуру горіхівництва в колишньому СРСР селекціонер Кіктенко. Як розповів Андрій Гоменюк, для закладки саду брали елітні сіянці сортів Буковинський 1, Буковинський 2, Чернівецький, у невеликих обсягах Буковинську бомбу. «Хороший сіянець коштує 20–30 грн», — відзначає А. Гоменюк. Нещодавно завели також український сорт Ярівський і молдовський Кодряну в якості запилювача. «Доводилося спостерігати сади горіха французьких сортів, які 6 років нормально росли, а на 7-й вимерзли, так що ми вирішили не ризикувати», — пояснив агроном господарства.

Спочатку, в 2013-му, посадили змішаний горіхово-фундуковий сад. Фундук брали найпоширеніших промислових сортів — європейських Каталонський, Барселонський, Галле. Горіх висаджували за схемою 10х10 м, фундук — 5х5 м. Таким чином, на гектарі вийшло 100 дерев горіха і 300 фундука. «Загущення — одна з найпоширеніших і найбільш фатальних помилок під час закладки посадок горіхоплідних культур», — пояснює А. Гоменюк. Особливо це стосується фундука. Як приклад він навів побачене на власні очі насадження фундука за схемою 2х3 м, де через загущення плоди формувались тільки по периметру саду. Звичайно ж, за такої врожайності сад не окупиться ніколи.

Навіть свою густоту посадки агроном вважає зависокою: оптимальна густота стояння для горіха на сіянцевій підщепі, на його думку, — 15х15 чи навіть 20х20 м. Тому він прогнозує, що коли дерева досягнуть 30-річного віку, доведеться через одне пускати на цінну деревину.

Сорти горіха, висаджені господарством, агроном називає напівлатеральними: латерального плодоношення домогтися можна, але якщо дерева запустити, не обрізувати, то дерево стане плодоносити тільки на верхівках, наче дичка. Тому перші 5–6 років на горіхах проводять по 3 зелені операції щороку: видалення стовбурової порослі (до висоти 1,2–1,4 м), прищипування пагонів і переведення на провідника. «Оскільки і горіх, і фундук — вітрозапильні культури, то ми їх розводимо по висоті: фундук формуємо на низький штамб (20–30 см), а потім розводимо гілки у вигляді чаші. На горіху зараз формуємо скелетні гілки 1-го ярусу, які пускаємо вбік, інші обрізуємо», — розповів агроном.

 

Догляд за садом

 

Догляд за міжряддями зводиться до фрезування: гербіцидів не застосовують. Замучилися скошувати бур’яни в рядках, оскільки механічні способи боротьби там неможливі: краплинну стрічку проклали на глибині 3–4 см, що вважають тепер своєю помилкою. Тому більш молоді насадження поливають підземною системою краплинного зрошення, яке укладають на глибині 35 см. У цій ситуації доводиться тільки дерева обкошувати, що забирає значно менше зусиль.

Що стосується удобрення, то з земельною ділянкою кооперативу пощастило, агрохімічний аналіз показав, що у внесенні фосфору й калію потреби немає. Тому сад удобрюють лише карбамідом через краплинну стрічку а також цинком і молібденом по листу 6 разів на рік.

До інших операцій з догляду відноситься мульчування дерев соломою та обприскування мідьвмісними препаратами 4–5 разів на рік та Хорусом. Як пояснив агроном, у саду зустрічається бактеріоз і бура плямистість. При цьому мідьвмісні препарати вносять тракторними обприскувачами, а Хорус – ручними бензиновими. Річ у тім, що такий відносно дорогий препарат, як Хорус, накладно вносити суцільно, на відміну від мідьвмісних, тому роблять так, щоб обприскувати тільки дерева, а не міжряддя. Зі шкідниками, за словами агронома, проблем немає: тля «пасеться» на бур’янах, горіх же їй нецікавий, а червиці в’їдливої були помічені одиничні екземпляри, котрі напевне перелетіли з плодових садів (слива, черешня, персик), яких довкола чимало, в тому числі й закинутих.

 

Пошуки оптимальної моделі

 

Заклавши першу змішану плантацію з фундуком, «Горіх Причорномор’я” в наступні роки пробували інші моделі. Тепер тут закладають змішані посадки горіха з шипшиною: 35 га вже висаджено, а ще 40 збираються висадити цієї осені (в вересні шипшину, а в листопаді горіх). Остання культура не лише невибаглива, а й, як виявилося, запитана ринком, причому саме культурна, промислова. Як пояснили в кооперативі, в Україні є пара фармацевтичних компаній, зацікавлених у придбанні великих партій шипшини, але саме однорідних: одного сорту, одного кольору, зібраних в один строк. Цього всього годі шукати серед продукції, яке збирає в лісах і здає населення. Хороший попит на шипшину і в Німеччині та Польщі.

Змішаний горіхово-шипшиновий сад виглядає наступним чином: на гектарі — 69 дерев волоського горіха і 3000 кущів шипшини. Остання висаджується на грядах, замульчованих плівкою (щоб молоді рослини не заглушили бур’яни) за схемою 3х0,5 м. В міжряддях бур’яни прибирають фрезою, а кожні 2 роки ще й коріння обрізують у міжряддях.

Шипшина починає плодоносити зазвичай на 4-й рік. Вирощена з пагона може дати перший урожай на 3-й рік, а з сіянця — лише на 5-й. А на 6-й рік, поки горіх почне плодоносити, шипшина дозволить вже окупити затрати. Адже плодоносить вона 30–40 років. А на піку плодоношення в Польщі вже збирають до 8 кг з куща шипшини. «Горіх Причорномор’я” настільки амбіційних цілей не ставить, але на 5-й рік розраховує на 2–3 кг з куща. Щоправда, плодоношення відбувається тільки на гілках віком до 4 років. Тому кожні 4 роки шипшину скошуватимуть, залишаючи «пеньки» заввишки 10 см.

Насадження шипшини з самого початку створюються під механізоване збирання. «Гектар збирання шипшини вручну вимагає 110 людино-годин, а комбайн збирає його за день», — пояснює агроном господарства. Фахівці кооперативу з’ясували, що це можна здійснювати комбайнами для смородини, допрацювавши їх. Ідеальним варіантом вони вважають причіпний 2-рядний польський комбайн, переобладнаний під агрегатування з МТЗ. Під механізоване збирання визначена і схема посадки (під ручне збирання відстань у ряду має бути 2 м), і сорт — російський Глобус. При цьому чверть рослин представлена сортом-запилювачем Лакса. Запилення відбувається комахами, тому плантація шипшини вимагає 2 вулики на гектар. У «Горіха Причорномор’я” вулики теж є — ціла сотня.

 

Поки сад входить в плодоношення, налагоджують розсадництво і маркетинг

 

Крім того, в кооперативі самостійно вирощують і розмножують посадковий матеріал шипшини. І де — на місці розібраних до фундаменту ферм, де згодом влаштували звалище. Як згадує агроном, звалище розгрібали 2 роки і ще не до кінця розгребли. Але вже гектар під маточник шипшини виділили. На маточнику з одного куща можна нарізати до 100–150 пагонів.

Зрізаний пагін ставлять у посуд з водою, перевозять у теплицю, там інспектують і формують саджанець заввишки 10–20 см, видаляючи верхній, нижній зрізи і частину листа. Потім саджанці в’яжуть у пучки по 30 шт, ставлять на добу в темне приміщення і замочують у розчині гетероауксину, вітаміну В12 і стимулятора росту. Потім саджанці висаджують у ящики з піском, а через 2 тижні пересаджують у 84-у касету. Дорощують саджанці в 1- і 3-літрових пакетах із звичайною землею. Такі саджанці добре перезимовують просто неба і, на відміну від фундука, витримують спеку в теплиці.

Також кооператив сам вирощує й саджанці горіха і навіть потрапив до офіційного переліку розсадників, покупцям яких виділяють бюджетну компенсацію на придбання садивного матеріалу. Як розповів агроном господарства, зібрані позаторік по лісопосадках горіхи посадили минулого року наприкінці квітня-на початку травня в ящики з піском, а за 2 тижні пересадили в літрові пакети. Наприкінці серпня-на початку вересня в літрових пакетах коріння почало пробивати дно, тож у кінці листопада-грудні горіхи пересадили в 7-літрові пакети, замульчовані трісками від пересихання. Пробували також пересаджувати з піску відразу в 3-літрові пакети. В листопаді нинішнього року ці саджанці пересадять у поле і закладуть ще 40 га горіхово-шипшинового саду на додаток до 150 га садів, які вже є на даний момент.

Торік перші насадження волоського горіха дали сигнальний урожай. Як розповів агроном, горіхи вродили смачні, середнього розміру. Він сподівається, що на піку плодоношення з кожного волоського горіха збиратимуть 30 кг щороку.

Цього року чекали на перший промисловий урожай фундука, але в березні, коли кущі вже цвіли, повернулися морози. На наступний рік розраховують на 1 кг з куща, а максимальний потенціал цих сортів – 5-7 кг. Для їх доробки вже готується цех, а президент кооперативу вже шукає збут горіхам і медово-горіховим пастам за кордоном. Завдяки програмам міжнародної допомоги з боку ІТС та Українського проекту бізнес-розвитку плодоовочівництва Павло Тулба вже побував на провідній європейській галузевій виставці FruitLogistica, на продовольчих виставках у Китаї, ОАЕ та Польщі. Тож найближчим часом ми напевне почуємо про те, як Україна нарощує прямий експорт більш чи менш доробленої продукції в тих сегментах, де наша країна поки що залишається провідним постачальником сировини через міжнародних трейдерів.

 

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com

 

 

Інтерв'ю
Юрий Крутько
25 квітня керівнику районної організації ГО «Аграрна самооборона України» в Кропивницького районі Віталію Береговому серед білого дня в обласному центрі спалили автомобіль. Сталося це після того, як «Аграрна самооборона України» втрутилася... Подробнее
Demydov1
В унікальній споруді на території арктичного архіпелагу Свальбард у Норвегії не так давно офіційно відкрито Всесвітнє сховище насіння. Дбаючи про майбутнє планети, людство прагне зберегти генофонд

1
0