Спецможливості
Технології

Основні хвороби огірка в теплицях

27.09.2021
2100
Основні хвороби огірка в теплицях фото, ілюстрація

Недобори врожайності огірків від хвороб становлять у середньому до 30%, а в окремі роки, за високого поширення, досягають навіть 50%.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ураження огірків хворобами в теплицях визначається кількістю збереженої від однієї до другої культурозміни інфек­ції, яка залежить від якості профілактичних обробок у період підготовки примі­щень, можливості занесення патогенів із посадковим матеріалом, тарою тощо. Основними факторами для масового розвитку хвороб є температура й відносна вологість повітря, контроль за якими дає змогу завчасно передбачити можливий спалах розвитку шкідливого об’єкту.

На основі проведених багаторічних (2002–2019 рр.) фітосанітарних обстежень тепличних комбінатів і приватних теплиць установлено, що огірки в закритому ґрунті, вирощені на різних субстратах (ґрунт і мінеральна вата) уражуються грибними, бактеріальними й вірусними хворобами (рис. 1 і рис. 2).

Рис. 1. Середні показники за 2002–2014 рр.Найбільше огірки істотно уражуються хворобами, серед збудників яких превалюють фітопагени з царства гриби (Mycoda). Одні з найпоширеніших шкідливих грибних захворювань тепличних огір­ків — кореневі гнилі, збудниками яких є Fusarium spр., Pytium debaryanum, Rhizoctonia solani та хвороби в’янення (фузаріозне й вертицильозне), збудниками яких є гриби Fusarium oxysporum і Verticcilium spp. Втрати від них протягом вегетації залишаються досить значними. Щороку ці хвороби, у разі непроведення захисних заходів у теплицях у осінньо-зимовій культурозміні, можуть спричинити загибель до 70–80% рослин, а у зимово-весняній — до 40%. Слід зазначити, що ураженість рослин цими хворобами наростає до завершення вегетації.

Рис. 2. Середні показники за 2015–2019 рр. Поширеність і розвиток основних хвороб огірків у закритому ґрунті на різних субстратах (зведені дані з тепличних комбінатів і приватних теплиць): 1 — кореневі і прикореневі гнилі; 2 — фузаріозне та вертицильозне в’янення; 3 — біла гниль; 4 — сіра гниль; 5 — аскохітоз; 6 — плямистості (оливкова й бура); 7 — антрактоз; 8 — бактеріози (кутаста і хлоротична плямистість); 9 — вірусні хворобиВ середньому за період спостережень (2002–2014 рр.) поширеність кореневих гнилей становила: за вирощування огірків на ґрунтах — 47%, на мінеральній ваті — 71%, за розвитку захворювань на рівні 26,2 і 31,2% відповідно. Максимальне їхнє поширення досягало 85,6–91,3%, а розвиток — 43,2 і 46,3%.

Гостро стоїть проблема захисту культури від хвороб у теплиці, оскільки, крім огірків, вони уражують усі без винятку овочеві культури. Тож у культурозміну неможливо включити культури, які ними не уражуються і які сприяють очищенню ґрунту від інфекції. Здатність цих збудників проникати в рослини не тільки через травмовані тканини, а й через живі клітини епідермісу сприяють значному розвитку та ураженню різних органів рослини — кореневої і прикореневої систем, стебла. Причому патогени родів Fusarium і Pytium за ураження рослини формують апресорії, які спочатку проникають у міжклітинники, а потім у глибші шари клітин. Унаслідок проникнення фузаріуму в судини гриб виділяє токсини, а його міцелій утворює тили, які закупорюють судинну систему. Пітіум і фузаріум заносяться в теплиці найчастіше із субстратом, але джерелом інфекції є інфіковане насіння та рослинні рештки.

Висока шкідливість кореневих гнилей обумовлюється активізацією збудників уже в ранні фази розвитку рослин (утворення сім’ядольних листків). Причому часто на розсаді симптомів хвороб немає, а перші ознаки проявляються вже після висаджування її на постійне місце. На уражених молодих рослинах спочатку з’являється побуріння кореневої шийки й коренів, потім стебло тоншає, листя в’яне і рослина гине.

Ураженість огірків кореневими гнилямиЗа ураження рослин у пізніші фази розвитку коренева система буріє, судини закупорюються токсинами, що призводить до в’янення рослин. У разі ураження коренів Pytium debaryanum спостерігається некроз і мокра гниль, а гриби роду Fusarium spр. переважно спричиняють системний токсикоз і швидке в’янення рослин. Багаторічні дані свідчать, що виявлення домінуючих видів патогенів має велике значення в обґрунтуванні інтегрованого підходу під час розробки захисних заходів. Адже проведені мікологічні аналі­зи засвідчують, що практично всі сорти й гібриди огірків, незалежно від субстрату й технології вирощування, потребують захисту за поширення до 75,0% кореневих гнилей. Варто зазначити, що розвиток кореневих гнилей досягає максимуму за порушення технології вирощування (неправильне пасинкування, що призводить до механічних пошкоджень, недотримання температурного й водного режимів).

Загрозливого поширення на огірках у закритому ґрунті набули хвороби в’янення (фузаріозне й вертицильозне), збудниками яких є гриби Fusarium oxysporum і Verticcilium spp. Середні показники поширення хвороб в’янення огірка становили 36% у ґрунтових теплицях за розвитку 19,8%. На мінеральній ваті показники поширеності й розвитку фузаріозного та вертицильозного в’янення були значно вищі й становили відповідно 56% і 21,1%. Як свідчать дослідження, частіше кореневі гнилі й хвороби в’янення рослин проявляються в теплицях, де огірки вирощують беззмінно, а також на знезаражених субстратах.

Дані наших досліджень свідчать, що з уражених рослин, відібраних із різних теплиць, на початку вегетації переважають тільки гриби з роду Fusarium, у фазі плодоношення проявляється Verticcilium. Це свідчить про ураженість огірків двома патогенами, тобто господарське значення має змішана інфекція. Слід зазначити, що ураженість цими хворобами посилюється до закінчення вегетації. За нехтування захисними заходами і сприятливих умов для розвитку хвороб випадання рослин може досягати 34,5–45%.

Моніторинг за динамікою розвитку та симптомами хвороби засвідчив, що на огір­ках частіше спостерігається хронічна форма захворювання. Тобто рослини в’януть поступово, листкові пластини деформуються, огірки відстають у рості в результаті ураження кореневої системи, некрозу й мацерації. Але через чотири — сім днів відзначають незворотне в’янення листків. Згодом вони повністю засихають. Інколи спостерігається «миттєва» форма хвороби, за якої втрачається тургор, листки й зеленці опадають, в’януть окремі стебла. Варто зазначити, що останніми роками в 10–15% зразків уражених рослин виявляли міцелій гриба, але тільки на тих рослинних ділянках, що межували з ураженим пагоном. На нашу думку, така картина свідчить про те, що велику роль у патогенезі відіграють також токсини гриба Fusarium oxysporum, міцелій якого поширюється тканинами рослин і спричиняє закупорювання судин ксилеми. Послаблюючи рослини, фітотоксини сприяють ураженню їх і факультативними паразитами, цим самим підсилюючи патологічний процес.

Середні показники ураження огірків у теплицях сірою гниллю (Botritis cinerea) за вирощування культури на ґрунтах і мінеральній ваті становили від 20 до 40,4%. Максимальне ураження — 62,5% відмічали за вирощування огірків на ґрунтах і 38,3% — на мінеральній ваті.

Найбільше поширення й розвиток бі­лої гнилі (Sclerotinia sclerotiorum) на огір­ках — 43,4 і 12,4% зафіксували за традиційної технології вирощування, на мінеральній ваті поширеність була нижча й становила 14,5%.

Встановлено, що аскохітоз (Ascochyta cucumis) огірків поширений у всіх теплицях і розвивається, зазвичай, слабко, але в окремі роки за сприятливих умов і в нестійких сортів і гібридів може набути епіфітотійного розвитку. Поширення аскохітозу за роки досліджень становило 3,6– 9,7% на ґрунтовому субстраті й 9–12,3% — на мінеральній ваті, за розвитку 0,8– 2,2% і 1,8–2% відповідно.

Ураженість огірків антракнозом, що спричинює гриб Colletotrichum orbiculare, відзначали в усіх зонах досліджень. Поширення хвороби становило в середньому 4,5%, в окремі роки — 14,7% — у ґрунтових теплицях і 6,5–15,4% — на мінеральній ваті. Розвиток антракнозу на огір­ках не перевищував 2%.

Поширення плямистостей на огірках (Cladosporium cucumerinum) коливалося від 20,4 до 37,8% за вирощування на ґрунтах і 25,4–35,5% — на мінеральній ваті, за розвитку відповідно 8,9–16,6% і 6,4–14,5%.

Кутаста плямистість огіркаДані обліків, проведених упродовж останніх п’яти років (2015–19 рр.), засвідчують, що істотних змін у видовому складі патогенів у посівах огірків не відбулося, але показники поширеності й розвитку деяких із них суттєво відрізняються від цих показників за попередні 12 років. Так, сут­тєво збільшилися поширеність і розвиток кореневих гнилей і хвороб в’янення. Зокрема, за вирощування огірків на ґрунтах поширення кореневих гнилей підвищилося на 18%, фузаріозного і вертицильозного в’янення — на 7%, а на мінеральній ваті — на 7 і 9,5% відповідно. Розвиток цих патогенів перевищував показники на ґрунтосуміші на 9,1 і 3,7% та 3,9 і 4,2%.

Зменшилися поширеність і розвиток білої і сірої гнилей, плямистостей, антракнозу на огірках за вирощування на обох субстратах в останні п’ять років. На ґрунтосуміші поширення гнилей знизилося відповідно на 7,2 і 24,9%, плямистостей — на 6,4%; антракнозу — на 2,5%; на мінеральній ваті — на 3,0–11,7%. Розвиток білої гнилі був нижчий на 3 і 2,7%, сірої — на 8,9 і 10,4%, плямистостей — на 4,2 і 7,3%, антракнозу — на 0,8–1,8%.

Поширеність і шкідливість бактеріальних хвороб огірків упродовж 2002–2019 рр. були на рівні 25–37,5% за вирощування культури на ґрунтосуміші і від 6,5 до 13% — на мінеральній ваті. Основними чинниками поширення бактеріозів, на нашу думку, є зміна сортименту й інтенсивна інтродукція неконтрольованого насіннєвого матеріалу гібридів іноземної селекції, технології вирощування, брак бактеріальних препаратів, а також широке коло рослин-господарів.

Найбільше огірки уражувалися бактеріозами у фазі плодоношення, але в разі непроведення профілактичних заходів у теплицях хвороба проявлялася й на початку вегетації культури.

Розвиток вірусних хвороб огірків, серед яких домінували: звичайна мозаїка (Cucumber mosaic virus), зелена крапчаста мозаїка (Сucumber green mottle mosaic tobamovirus), вірусне пожовтіння жилок (Cucumber vein yellowing virus), знебарвлення плодів огірка (Cucumber pale fruit viroid) як у період 2002–2012 рр., так і в останні роки досліджень був незначний і становив у середньому 0,5–0,8% за вирощування на ґрунтах і 0,3–0,7% — на мінеральній ваті.

Результати проведеного моніторингу патогенного комплексу на огірках у теплицях засвідчують, що ситуація з хворобами залишається досить гострою в усіх агрокліматичних зонах України, що потребує проведення захисних заходів для контролю хвороб і для одержання стабільних урожаїв якісної продукції.

 

Г. Ткаленко, д-р с.-г. наук

Журнал «Пропозиція», №3, 2020 р.

Інтерв'ю
Сергій Потапов, менеджер з розвитку плодоовочевого бізнесу Українського проекту бізнес-розвитку плодоовочівництва, як виявилось, давно обізнаний з горіховою тематикою. А зараз серед партнерів проекту є і одне об’єднання виробників горіхів... Подробнее
В успіху спільної праці компанії зазвичай вагома частка належить її очільникові й натхненнику, який зміг згуртувати команду однодумців, націлених на досягнення бажаного результату. Таким є Ярослав Чабанюк — людина, добре знана в широких... Подробнее

1
0