Осінній захист ріпаку від бур’янів

Засміченість посівів ріпаку негативно впливає на продуктивність рослин. Через забур’яненість знижується польова схожість культури, зменшується накопичення вегетативної маси та кількості продуктивних гілок, стручків і насіння.

Гербіциди для ріпаку

100 бур’янів на гектар призводять до наступних втрати урожаю: 30% — від зірочника середнього; 8 — від лисохвоста польового; 5 — від ромашки непахучої; 3% — від видів кропиви та фіалки польової.

Маючи потужну кореневу систему, бур’яни (лобода біла, щириця, мишій, довжина кореня яких сягає до 2 м, ромашка непахуча, просо куряче, березка польова — 5 м, осот — 9 м, хвощ польовий, гірчак — 10 м) поглинають величезну кількість води. А такі, як вівсюг, гірчиця, ромашка, щириця, жабрій та інші, в окремі періоди вегетації використовують її в 1,5–2,0 раза більше, ніж культурні рослини.

У результаті на засмічених полях вологість ґрунту в кореневмісному шарі знижується на 2–5%. А наявність ромашки у посівах ріпаку спричинює появу гіркого присмаку в ріпаковій олії, що робить її насіння непридатним для переробки. Також цей бур’ян ускладнює збирання врожаю та збільшує вологість насіння ріпаку.

Підмаренник чіпкий, маючи підвищену здатність до засвоєння азоту, відчутно конкурує за поживні речовини з культурою, особливо в період, коли ріст листя ріпаку припиняється. Бур’ян виростає вищим за культуру та активно перехоплює сонячну енергію. Завдяки інтенсивному фотосинтезу підмаренник розростається, що призводить до затінення й пригнічення рослини ріпаку.

Крім того, культурі не вистачатиме сонячної енергії для процесів фотосинтезу через перехоплювання її бур’яном. Відповідно, інтенсивність фотосинтезу ріпаку знижується, а отже, зменшується врожайність і погіршується якість насіння. Бур’ян спричинює вилягання посівів, що значно ускладнює збирання врожаю та підвищує вологість рослинної маси. Крім того, знижується продуктивність зернозбиральних комбайнів, помітно погіршується якість урожаю через вміст великої кількості насіння підмаренника, яке важко відокремлюється під час очищення. Наявність лише 1 росл./м² підмаренника зменшує врожайність із 1 га на 0,15– 0,2 ц/га. Економічний поріг шкідливості підмаренника чіпкого у посівах ріпаку становить 0,1 шт/м².

Редька дика використовує поживні речовини у кілька разів інтенсивніше, ніж культурні рослини. Засмічує не тільки ґрунт, а й зерно ріпаку, від якого важко відокремлюється, бо майже не відрізняється за розмірами.

Застосування хімічних заходів контролю сегетальної рослинності залишається важливою складовою комплексної інтегрованої системи захисту культури і збереження її врожайності. Обмеження бур’янів за допомогою хімічних засобів захисту — це захід, результативність якого залежить від правильного вибору гербіциду з їхнього різноманітного асортименту та внесення препаратів із дотриманням рекомендацій фірм-виробників з максимальним впливом на шкідливий об’єкт та мінімальним — на навколишнє середовище.

Для обмеження чисельності видів будяків й осотів застосовують гербіциди суцільної дії на основі діючої речовини гліфосат. Раціонально використовувати також бакові суміші на основі гербіцидів з різними діючими речовинами. Наприклад, гліфосат у поєднанні з препаратами на основі феноксиоцтової кислоти. Препарати суцільної дії на основі гліфосату застосовують для знищення комплексу бур’янів за два-три тижні до оранки.

Найбільша технічна ефективність гербіцидів — за умови їхнього застосування в оптимальні фази розвитку рослин будяків та осотів, а саме в період формування розвинутих розеток (6–10 листків) і проходження у них активних ростових та обмінних процесів. Метою заходу є не забезпечення відмирання надземних однорічних частин у рослин багаторічних бур’янів, а повна загибель підземних (головних) багаторічних органів рослин.

Контроль пирію повзучого забезпечують також шляхом застосування гербіцидів суцільної дії на основі гліфосату. В разі, якщо у посівах культури є незначна кількість дводольних видів бур’янів, доцільним буде внесення одного з грамініцидів: похідних галоксифоп-R-метилу; квізалофоп-етилу; хілазофоп-П-етилу; клетодиму; тепралоксидиму. До початку сівби ріпаку озимого на полях слід здійснити заходи, які забезпечать повне знищення багаторічних видів бур’янів.

Грунтові гербіциди

На продуктивність культури значною мірою впливає наявність у її посівах бур’янів восени, на початкових фазах росту і розвитку рослин ріпаку. Осіннє забур’ янення призводить до надмірного винесення точки росту над поверхнею ґрунту, слабшого розвитку кореневої системи, що в цілому підвищує ризик вимерзання ріпаку, а також спричинює формування низьковрожайних посівів. За сильного забур’ янення втрата біомаси ріпаку може становити 30–50%. Задля недопущення осіннього забур’ янення площ під посіви культури обприскують ґрунтовими гербіцидами до або після сівби — до сходів ріпаку озимого.

До ґрунтових гербіцидів, які вносять на поле до появи сходів культури і які мають широкий спектр дії, належать препарати, зокрема похідні хлорацетаніліду — метазахлор, S-метолахлор, ацетохлор та динітроаніліну — трифлуралін. Однак препарати на основі наведених вище діючих речовин неефективні для контролю багаторічних бур’янів. Для раннього післяпосівного контролю бур’янів вносять препарат на основі кломазону, а для пізнього післяпосівного — на основі клопіраліду.

Досходове внесення ґрунтового гербіциду на основі діючої речовини S-метолахлор забезпечує ефективний контроль злакових і деяких дводольних бур’янів. Для розширення спектра дії під час контролю злакових бур’янів рекомендовано застосовувати похідні кломазону в баковій суміші з ґрунтовим гербіцидом на основі S-метолахлору.

Для отримання максимальної ефективності від застосування ґрунтових гербіцидів слід дотримуватися таких вимог:

структура ґрунту на полях має бути дрібногрудкуватою, щоб гербіциди розподілялися максимально рівномірно. Розмір грудок ґрунту в діаметрі не має перевищувати, ніж 20 мм. Знизити ефективність ґрунтового гербіциду можуть великі грудки, наявність стерні і велика кількість пожнивних решток; 

вологість ґрунту має бути помірно високою — тільки за таких умов гербіцид почне діяти. Зокрема, під час внесення препарату потрібно чітко дотримуватися норми витрати робочої рідини (на 1 га використовують не менше як 400 л води). Підвищити технічну ефективність гербіцидів можна шляхом загортання препарату в ґрунтовий шар ґрунтообробними знаряддями завглибшки 3–5 см; Ž

вид і тип ґрунту, а також вміст в ньому органічних речовин здатні вплинути на технічну ефективність ґрунтового гербіциду й тривалість його захисної дії. Чим легший ґрунт, тим меншу кількість препарату використовують для його обробітку. Наприклад, на піщаних і супіщаних ґрунтах з невеликим вмістом гумусу ґрунтові гербіциди можна вносити мінімальними зареєстрованими нормами витрати. На суглинистих і глинистих використовують середню, на чорноземах і торф’яниках — максимально допустиму кількість препарату. На ґрунтах із високим вмістом гумусу норму витрати гербіциду збільшують через те, що такий ґрунт має здатність надмірного поглинання діючих речовин гербіциду, а ґрунт з великою кількістю органічних речовин швидко зв’язує й практично повністю їх деактивує. Так, на ґрунтах, що містять понад 6% гумусу, гербіциди інактивуються або адсорбуються, в результаті їхня дія щодо контролю бур’янів різко знижується. У цьому разі краще вносити препарати, які є активними через листя;

ефективність ґрунтових гербіцидів залежить від погодних умов. Великий вплив має температура навколишнього середовища — що тепліше, то вищою буде технічна ефективність гербіцидів, і, навпаки, за низьких температур повітря і відсутності опадів технічна ефективність гербіцидів буде меншою. Дія ґрунтових гербіцидів буде найефективнішою в помірно теплу погоду (15–20°С) із вологістю ґрунту не менше ніж 20–22% польової вологоємності. За високої температури ґрунтові гербіциди залишаються на поверхні ґрунту, і насіння бур’янів починає утворювати проростки нижче від цього рівня. Якщо не буде опадів і верхній шар ґрунту залишиться сухим, гербіцид не активізується, а бур’яни продовжать рости.

За помірних опадів для прояву технічної ефективності гербіцидів виникають найсприятливіші умови. Верхній шар ґрунту зволожується, насіння бур’янів починає проростати. Натомість дощ сприяє ефективній дії гербіцидів на бур’яни до їхнього проростання.

Для досягнення максимальної ефективності під час застосування ґрунтових досходових гербіцидів потрібен не тільки якісний передпосівний обробіток ґрунту, а й дотримання інших важливих вимог, зокрема таких: обприскування ґрунту протягом перших трьох днів після висіву або краще відразу після висіву, а за нестачі ґрунтової вологи після внесення гербіцидів — коткування ґрунту кільчасто-шпоровими котками.

Проте велика кількість вологи негативно позначається на технічній ефективності гербіцидів — разом з водою вони вимиваються в нижні шари родючого ґрунту, де в подальшому вилуговуються. Отже, проростки бур’янів не ушкоджуються.

Ефективність ґрунтових гербіцидів залежить не тільки від зазначених чинників, а й від якісно проведених усіх заходів — тобто визначення вмісту забур’ яненості та видового складу бур’янів у посівах попередника. Дотримання цих рекомендацій під час внесення ґрунтових гербіцидів забезпечить появу бур’янів на місяць і більше.

Яких бур’янів чекати навесні?

У посівах ріпаку озимого, що мають оптимальну густоту і рівномірність розміщення в рядках навесні, і які за результатами обстежень не мають багаторічних видів бур’янів, а кількість сходів однорічних видів є низькою, застосування гербіцидів може бути неактуальним.

Весняне внесення гербіцидів на посівах ріпаку є лише додатковою обробкою. Втім, відкладати обприскування на весну небажано, оскільки конкуренцію бур’яни становлять, в основному, восени. У разі, якщо було отримано максимальну технічну ефективність гербіцидів, внесених восени, навесні рекомендовано обприскувати тільки ті посіви, де бур’яни можуть конкурувати з ріпаком у другій половині вегетації. У весняний період найшкідливішими бур’янами у посівах ріпаку є представники з родини ромашкових, а також підмаренник чіпкий та злакові.

За умов змішаного типу засмічення посівів злаковими, зокрема пирієм повзучим і дводольними бур’янами, а також для контролю падалиці зернових у посівах ріпаку препарат на основі клопіраліду та піклораму доцільно застосовувати у баковій суміші з грамініцидами. Враховуючи підсилення грамініцидом фітотоксичної дії гербіциду щодо контролю дводольних бур’янів, у сумішах доцільно застосовувати мінімальну рекомендовану норму його внесення — 0,3 л/га. Норма внесення грамініциду в суміші з гербіцидом має бути у межах рекомендованої, а також її слід використовувати залежно від засмічення посіву одно- чи багаторічними злаковими бур’янами.

Для контролю бур’янів також застосовують гербіциди, похідні диметахлору, а також грамініциди, похідні хілазофоп-тефурилу, флуазифоп-П-бутилу, феноксапроп-П-етилу, пропахізофопу (для знищення падалиці зернових культур).

Останніми роками у посівах ріпаку озимого спостерігають значне поширення такого злісного бур’яну, як підмаренник чіпкий, що має яру й озиму форми. Тому захист культури від нього має включати як агротехнічні, так і хімічні заходи, які будуть ефективними за умов не тільки вчасного їхнього внесення, а також здійснення заходів з контролю цього бур’яну в посівах попередньої культури в сівозміні. Для цього, наприклад, у посівах зернових культур вносять гербіциди, похідні амідосульфурону у поєднанні з йодосульфурон-метилом натрію та додаванням антидоту, флуроксипіру та ін., які ефективно контролюють підмаренник. Безпосередньо у посівах ріпаку озимого для обмеження шкідливості підмаренника чіпкого використовують препарати на основі трифлураліну, метазахлору, а також кломазону.

Для контролю широколистих бур’янів, у тому числі представників родини капустяних, які складно контролювати, таких як гірчиця польова, талабан польовий, кучерявець Софії, грицики звичайні та багато інших проблемних широколистих бур’янів, наприклад, видів герані, доцільно провести обробку препаратом на основі діючої речовини етаметсульфурон-метил, 750 г/кг, 20–25 г/га у поєднанні з 200 мл/га ПАР Тренд 90. Етаметсульфурон-метил проявляє листкову та залишкову ґрунтову активність, тобто проникає крізь листя та поглинається кореневою системою бур’янів.

Цей гербіцид сумісний з більшістю пестицидів, ад’ювантів і мікродобрив, зареєстрованих для використання у посівах ріпаку, що дає змогу здійснити комплексний захист і заощадити кошти, поєднавши внесення. Препарат може бути застосований на фоні ґрунтових гербіцидів, які вносили попередньо, для доповнення та розширення спектра активної дії та забезпечення ефективності обприскувань, а також у системі осіннього та ранньовесняного внесення (гербіциди на основі клопіраліду або клопіраліду в поєднанні з піклорамом).

Якщо ж не виявлено великої кількості двосім’ядольних видів бур’янів, доцільно застосувати один з рекомендованих грамініцидів: похідних галоксифоп-R-метилу; квізалофоп-етилу; хілазофоп-П-етилу; клетодиму; тепралоксидиму.

Післясходові гербіциди

Практика світового землеробства віддає перевагу післясходовому внесенню гербіцидів. Переваги такого внесення у тому, що після сходів є можливість ідентифікувати видовий склад бур’янів і їхню кількість, здійснити обприскування на ранніх фазах їхнього росту. Головним є те, що, знаючи їхній видовий склад, цілеспрямовано можна вибрати гербіцид, який забезпечить максимальну технічну ефективність та результативність вжитого заходу, зменшити затрати і збільшити врожайність культури.

Заходи щодо контролю бур’янів під час післясходового внесення гербіцидів можливо поєднати із заходами щодо контролю шкідників і хвороб, а також із застосуванням регуляторів росту, ретардантів, позакореневим підживленням мікро- і макроелементами. У сучасних умовах сільськогосподарські виробники все частіше надають перевагу застосуванню післясходових гербіцидів порівняно з ґрунтовими.

Під час обприскування післясходовими гербіцидами варто враховувати фази стійкості культури, росту бур’янів і їхню чутливість до обробок тим чи іншим препаратом, дотримуватися строків внесення та регламенту застосування обраного гербіциду, ознайомитися з прогнозом погодних умов. При цьому доцільно також враховувати черговість розміщення культур у сівозміні, для уникнення проблеми знесення гербіцидів на чутливі культури й негативного впливу залишкових кількостей цього препарату для сільськогосподарських культур, які пересівали у разі загибелі посівів через негативні погодні явища, дотримуватися вказівок і рекомендацій, передбачених інструкцією фірми-виробника. Обприскування слід здійснювати з використанням механізмів з відповідними технічними характеристиками: вони мають бути ретельно очищені від залишків гербіцидів, які застосовували раніше, а їхнє обладнання має забезпечувати внесення робочого розчину в кількості, яка рекомендована для обраного препарату.

Зазначаємо, що правильне розміщення культури та насичення нею сівозміни терміном повернення на попереднє місце мають суттєве значення в отриманні високих і сталих урожаїв, і цими факторами не потрібно нехтувати. Насичення сівозміни ріпаком разом з буряками (цукровими, кормовими) не має бути вищим ніж 25% за масовим поширенням бурякової нематоди. 

І. Сторчоус, канд. с.-г. наук

Журнал «Пропозиція», №10, 2017 р.