Оптимізація мінерального живлення соняшнику

Соняшник формує високоенергетичну біомасу, внаслідок чого споживає велику кількість елементів мінерального живлення. Для утворення 1 ц насіння він використовує в середньому 5,8–6,2 кг азоту, 2,5–2,7 — фосфору і 18,3–18,9 кг калію. Рівень споживання елементів живлення залежить від багатьох факторів: строків і способів внесення добрив, вологозабезпеченості, погодних умов, а також від генетичних особливостей сорту або гібрида.

Науковими установами розроблено орієнтовні норми внесення мінеральних добрив для основних підзон Степу. На півдні Степу найбільший ефект отримують від внесення фосфорних добрив разом із азотними у нормі N_30–60P_40–90. Від такого поєднання прибавка врожайності досягає 0,45–0,60 т/га. На півночі та сході Степу внесення фосфорних добрив під соняшник високоефективне за поєднання їх із азотними. Для цієї зони рекомендована середня доза — 

N_30–60P_40–90. Внесення калійних добрив у степовій зоні виправдане лише на грунтах, які містять менше 300 мг калію на 1 кг грунту в орному шарі.

Якщо особливості визначення потреби соняшнику в мінеральних добривах та їхні дози вивчені досить докладно, то з питань підживлення посівів культури проведено значно менше досліджень. Так, результати досліджень, проведених у степовій і сухостеповій зонах, свідчать про нестійкий позитивний ефект від застосування підживлення. Перш за все, це пов’язано з тим, що здебільшого підживлення проводять на фоні оптимального внесення мінеральних добрив. Іншим фактором, що зменшує ефективність підживлення, є швидке пересихання верхнього шару грунту, в який загортають добрива.

Для визначення необхідності у проведенні підживлення соняшнику було винайдено взаємозв’язок її з вмістом у рослинах загального фосфору. Позитивний ефект від підживлення можна очікувати, якщо у 10–12-денних рослинах соняшнику вміст загального фосфору менше 0,8%. У такому разі  найкращий ефект забезпечує підживлення азотно-фосфорними добривами дозою N₂₀P₃₀. Але це за умови достатнього забезпечення рослин вологою. Якщо в грунті вологи мало, то дозу азотних добрив необхідно зменшити.  За більш високого вмісту фосфору в рослинах підживлення практично завжди неефективне. 

Найзручніше для визначення вмісту загального фосфору в рослинах використовувати експрес-метод. 

Якщо рослини потребують підживлення, то його необхідно проводити на ранніх фазах вегетації соняшнику. Саме в цей період закладаються генеративні органи рослин і вони особливо потребують достатнього фосфорного живлення.

Підживлення має високу ефективність за достатнього зволоження грунту. За нашими дослідженнями, якщо запаси продуктивної вологи в метровому шарі грунту на час підживлення становлять понад 100 мм, а в шарі 0–20 см — понад 30 мм, то внесення у підживлення N₂₀P₃₅ підвищувало врожайність соняшнику на 0,24–0,38 т/га. При цьому загортання добрив проводили на глибину 10–12 см і на такій самій відстані від рядка соняшнику.

Крім підживлення мікроелементами, високу ефективність має і застосування мікродобрив. Однак слід враховувати, що останні не замінюють макродобрива, а доповнюють їх у системі живлення соняшнику і підвищують коефіцієнт використання поживних елементів із грунту.

Останніми роками значного поширення набули хелатні мікродобрива, в яких мікроелементи (катіони металів) з’єднані з молекулами органічних кислот (хелатів). Хелатні мають різний склад: одні — містять п’ять-дев’ять мікроелементів у різному співвідношенні, інші — один (монодобрива), а деякі з них, крім мікроелементів, містять ще й різні біологічно активні речовини, рістрегулюючі препарати, ферменти та ін. Хелатні мікродобрива, що виробляються різними фірмами, мають деякі відмінності у своєму складі і співвідношенні мікроелементів, а також у них використовують різні органічні кислоти. Тому вони не завжди мають високу ефективність на посівах соняшнику, яка до того ж залежить від багатьох чинників.

Так, у дослідах Інституту зрошуваного землеробства НААН застосування комплексного мікродобрива Nanovit mikro, що містить шість мікроелементів у поєднанні з азотом, магнієм та сіркою, разом із Nanovit mono бор по 1 л/га кожного у фазі 6–8 листків соняшнику забезпечило прибавку врожаю насіння 0,24 т/га. Такий результат одержано на фоні основного внесення мінеральних добрив нормою N30P30. Без їх внесення під основний обробіток грунту прибавка врожаю була значно меншою, хоча і достовірною — 0,08 т/га. При цьому в більш вологі роки ефективність препарату була вищою.

Під час дослідів Інституту зрошуваного землеробства обробка посівів соняшнику гібрида Сівер мікродобривом Кристалон як у фазі 6–8 листків, так і в період початку утворення кошика (бутонізація) за внесення основного мінерального добрива у дозах N₃₀P₄₀ та N₄₅P₄₀ стійкого позитивного ефекту не дала. Лише за умов доброго зволоження грунту, близько 140–143 мм продуктивної вологи в метровому шарі, врожай збільшувався на 8–9% (0,21–0,42 т/га). У посушливі роки, що часто спостерігаються в регіоні, цей препарат не діяв.

У дослідах Інституту зрошуваного землеробства застосовували рідке органічне добриво Ріверм (Міжнародний екологічний фонд AQUA-VITAE), яке містить  20–25% азоту, 04% фосфору та мікроелементи. Для обробки насіння використовували 4%-й розчин Ріверм, рослин у фазі 6 листків — 5%-й.

Обробка насіння та рослин соняшнику препаратом Ріверм на фоні без внесення мінеральних добрив не дала позитивного результату (табл. 1). Проведення такої обробки на фоні внесення P40 сприяло підвищенню врожайності насіння на 0,10–0,15 т/га до рівня 2,72–2,77 т/га, а на фоні N30P40 — на 0,22–0,32 т/га до рівня 3,51–3,56 т/га. Слід відмітити, що обробка посівів забезпечувала дещо кращий ефект, ніж обробка насіння. Але найефективнішим було дворазове застосування препарату — для обробки насіння та посівів. При цьому слід зауважити, що умови зволоження практично не впливають на ефективність препарату.

Застосування препарату Грейнактив С, який являє собою біологічно активне органічне сполучення — регулятор росту рослин, без добрив, а також за внесення N₁₅ або N₃₀ як без фосфорних добрив, так і сумісно з ними не дало прибавки врожаю. Застосування препарату Грейнактив С на фоні N₄₅ та N₆₀ забезпечило прибавку врожаю насіння соняшнику на рівні 0,15 та 0,16 т/га відповідно, а на такому самому азотному фоні, але із внесенням Р₆₀ — 0,19 та 0,22 т/га.

Ефективність застосування модифікованих і композиційних біостимуляторів вивчали на Миколаївській с.-г. дослідній станції Інституту зрошуваного землеробства НААН. За обробки насіння нормою 15 мг/т і посівів нормою 10 мг/т у фазі 4 пар листків найбільшу прибавку врожаю за обох способів забезпечили Агростимулін, Агростимулін М та Трептолем М — 0,18–0,25 т/га. Інші препарати (Огонек М, Славутич М та Тріман) практично не вплинули на врожайність насіння соняшнику. Істотні прибавки врожаю — 0,17–0,20 т/га тут одержано і за обробки насіння соняшнику новими біостимуляторами: Зоресвіт, Радостім, Домінант і Вегєстім у нормі 25–30 мг/т.

Високу ефективність гарантує також і застосування в посівах соняшнику мікробіологічних препаратів. Так, наші дослідження свідчать, що обробка насіння перед сівбою мікробним препаратом азотфіксувальних бактерій Діазофіт підвищує  кількість мікроорганізмів, які беруть участь у перетворенні азотних сполук у грунті. Це сприяє покращанню азотного режиму грунту.

Крім того, обробка насіння соняшнику препаратом Діазофіт підвищила кількість олігонітрофільних мікроорганізмів на початку вегетації, порівняно з контрольним варіантом, на 9,7–15,1%.

Застосування мікробного препарату Діазофіт перед сівбою зумовило формування різного рівня врожаю залежно від системи обробітку грунту в сівозміні (табл. 2).

Так, найвищу врожайність — 2,65 т/га зафіксовано у варіанті, де проводили оранку плугом (28–30 см) і передпосівну обробку насіння мікробним препаратом Діазофіт, а найменшу — 1,96 т/га — у варіанті з мілким безполицевим обробітком грунту (12–14 см) без застосування мікробних препаратів. 

Прибавка врожаю соняшнику, залежно від застосування мікробних препаратів, була найвищою — 0,28 т/га також у варіанті, де проводили оранку плугом (28–30 см) і передпосівну обробку насіння мікробним препаратом Діазофіт, тоді як у варіанті з безполицевим обробітком грунту на таку саму глибину (28–30 см) за використання Діазофіту прибавка практично була відсутня. Досить помітною була прибавка врожаю соняшнику за застосування препарату Діазофіт на фоні мілкого безполицевого обробітку грунту — 0,17 т/га.

У цілому слід зауважити, що різні гібриди соняшнику мають істотні відмінності щодо реакції на удобрення. Крім того, прибавка врожайності також значною мірою залежить від забезпеченості грунту елементами живлення. Це необхідно враховувати під час вирощування соняшнику.

А. Коваленко, канд. с.-г. наук,

Інститут зрошуваного землеробства НААН