Обробіток ґрунту під сівбу ярих культур

За дії воєнного стану в Україні прояви негативних наслідків активних бойових дій та загострення екологічних, соціально-економічних та демографічних викликів сучасні заходи, системи, технології весняного до- та післяпосівного обробітку ґрунту насамперед мають забезпечувати раціональне використання, збереження та розширене відтворення родючості ґрунту та запобігати прояву процесам деградації агроландшафтів (ерозії, переущільнення, опустелювання, підкислення, фітопатогенні рецидиви тощо). Гострий дефіцит і непрогнозоване зростання вартості пально-мастильних матеріалів змушує агровиробників до пошуку шляхів зменшення витрат ресурсів та енергії на одиницю вирощеної продукції.

Поряд із цим, різноманітність ґрунтово-екологічних, стохастичність погодних умов, багатокультурна спеціалізація галузі рослинництва та неоднозначні соціально-економічні перетворення вимагають виваженого підходу до обробітку ґрунту, поєднання різних агротехнологічних рішень його проведення як за способом (полицеві і безполицеві), так і за глибиною, мінімізацію ресурсних та енергетичних витрат шляхом осучаснення парку сільськогосподарської техніки, використанням широкозахватних ґрунтообробних знарядь, скорочення обсягів застосування традиційної оранки (пари, багаторічні трави, поля з високим рівнем забур’яненості та значною масою післязбиральних решток).

Також мінімізація технологій ґрунтообробітку, разом із господарськими запитами (підвищення продуктивності, економія викопних ресурсів, здешевлення та конкурентоспроможність рослинництва), сприятиме екологізації, відтворенню родючості ґрунтів і, в підсумку, забезпечить сталість агропромислового сектору економіки.

Поряд із цим, згідно проведеного аналізу агрокліматичної ситуації на території країни засвідчено, що рецидиви глобальних змін клімату стали реальністю, передусім для агропромислового виробництва через гостродефіцитне нерівномірне випадання атмосферних опадів (менше 50 % від норми) та атипове перевищення на декілька градусів середньомісячної, і тим більше, середньодобової температури повітря і ґрунту, навіть у найхолоднішу зимову пору. Дедалі частіше активний кореневмісний шар ґрунтів Лісостепу містить надзвичайно низькі, а подекуди критичні вологозапаси, що за циклічних аномалій стає об’єктивною перепоною у реалізації біологічного потенціалу озимих зернових культур, ріпаку, а також стримує стартовий ріст і розвиток ярих культур. Існує вірогідність подальшого розвитку вкрай несприятливого для землеробства сценарію щодо мінімізації запасів доступної ґрунтової вологи, як визначального (лімітуючого) чинника для активного поновлення вегетації озимих, забезпечення якісного передпосівного обробітку ґрунту, сівби та ефективного проходження ярими культурами початкових етапів органогенезу.

Загострення проблеми впродовж останніх років підтверджено фактографічно: початок весняно-польових робіт супроводжується стрімким підвищенням температури, низькою вологістю повітря та поривчастими вітрами (ознаки атмосферної посухи).

Стратегія доведення ґрунту до посівних кондицій навесні полягає у здійсненні більшості робіт у якомога ранні строки з переважним використанням широкозахватних, особливо комбінованих агрегатів Kompaktomat (Farmet), Alligator (Ropa), Swifter (Bednar), Korund, System-Kompaktor (Lemken) та ін.), які поєднують технологічні операції розпушування, вирівнювання та ущільнення ґрунту і забезпечують разом із високою якістю та продуктивністю ефективне збереження вологи, проведення сівби в оптимальні строки, а також істотну ресурсоощадність (праця, енергія, паливно-мастильні матеріали). поверхню під час проростання (бобові, гречка, соняшник), здебільшого потребують зовсім незначного ущільнення ґрунту. Натомість за вирощування дрібнонасінних культур до- чи післяпосівне коткування є невід’ємним агрозаходом.

За вимушеного (технологічний «збій») проведення основного обробітку ґрунту під ярі культури навесні його глибина не повинна перевищувати 12–16 см із переважним використанням важких дискових борін та дискаторів. У самодостатніх господарствах слід задіяти сучасніші дискатори типу, Дукат-Gold («Лозівські машини), Rubin (Lemken) чи важкі культиватори АКШ-2,5–5,6 («Хмільниксільмаш»), Алькор-7,5 (Elvorti), КЛД-2,0–6,0 («Лозівські машини») тощо.

Слід зауважити, що на противагу піщаним і супіщаним суглинкові відміни ґрунтів мають вужчий інтервал оптимуму вологості, тобто менший проміжок часу для якісного весняного обробітку. Слушними є застереження щодо шкідливості передчасного проведення обробітку до настання фізичної стиглості ґрунту через неминуче його переущільнення, водночас будь-яка затримка проведення обробітку спричинює пересихання посівного шару.

Традиційне «закриття» вологи в ґрунті шляхом боронування за інтенсивного наростання температур втрачає свою функціональність, оскільки газоподібні втрати вологи майже припиняються (вологість розриву капілярів) задовго до технічно можливого виїзду сільськогосподарської техніки у поле. Тому доцільність цього агрозаходу обмежена і зводиться переважно до вирівнювання і розпушування 0–5 см шару ґрунту. Однак на фоні якісної зяблевої оранки боронування у два сліди (наприклад важкі + легкі зубові борони) може замінити традиційну передпосівну культивацію під ранні ярі культури, тобто відразу ж розпочати сівбу. Залежно від фізичного стану поверхні ріллі борони заданих типів з техніко-економічних міркувань монтують на широкозахватні зчіпки.

Більшість польових культур потребують мілкого загортання насіння (від 2–3 до 4–6 см), що не завжди поєднується з достатнім для проростання вмістом вологи. Тому глибину передпосівного обробітку коригують з урахуванням запасів вологи у біологічно означеному для окремої культури посівному шарі ґрунту, а за недостатнього вологозабезпечення додатково проводять до- чи післяпосівне коткування, частіше кільчасто-шпоровими котками.

Під ярі зернові культури передпосівний обробіток ґрунту розпочинають, коли візуально дві третини площі поля набули фізичної стиглості. Черговість її настання значною мірою залежить від поточних погодних умов, інтенсивності водоспоживання попередників (буряки цукрові, соняшник, ріпак, кукурудза, багаторічні трави тощо), рельєфу та експозиції схилів в окремому полі і т. д. За якісного виконання зяблевого обробітку ґрунту, передпосівні заходи в посушливих умовах доцільно скоротити до 1–2 операцій, а найкраще – здійснити одноразовий обробіток ґрунту сучасними комбінованими агрегатами на оптимальну глибину загортання насіння напередодні або безпосередньо у день сівби. Це дає можливість завершити сівбу ранніх ярих культур в оптимально стислі строки та частково зменшити виробничі витрати.

Під великонасіннєві ярі бобові культури, які також потребують раннього висівання (горох, люпин), за необхідності проводять боронування або ж передпосівну культивацію на глибину 6–8 см і одразу ж приступають до сівби, зважаючи на недостатнє зволоження як посівного, так і всього гумусового шару ґрунту. Характерно, що зернобобові культури позитивно реагують на поглиблене розпушування поверхневого шару (10–12 см), зокрема чизельними культиваторами КВ-4 («Краснянське СП “Агромаш”», КН-4,5 («Степаненко и К»), Smaragd (Lemken). Цей агрозахід спрямований на активізацію симбіотичної фіксації азоту.

Передпосівний обробіток під буряки цукрові проводять із урахуванням агротехнологічних вимог щодо мілкого загортання насіння. Тому комплекс ґрунтообробних операцій спрямований на мінімальне перемішування верхнього сухішого прошарку з краще зволоженим нижнім, чого зазвичай домагаються шляхом ретельного весняного вирівнювання-шлейфування зябу (ЛАРІ-21 («Лозівські машини); McFARLANE), тощо. Особливо важливим цей захід є за сівби дражованим насінням, яке для дружного проростання потребує більше ґрунтової вологи. Як правило, глибина передпосівної культивації не перевищує 3–4 см, з тим щоб рівномірно висіяні насінини тісно контактували з твердою основою – ущільненим прошарком із капілярним підтоком вологи. Поширена у буряківництві технологія з внесенням досходових гербіцидів передбачає їхнє загортання в ґрунт безпосередньо під час передпосівної культивації та сівби в єдиному технологічному циклі.

Передпосівний обробіток під ярі культури пізнього строку сівби (кукурудза, соя, гречка, просо та ін.) проводять майже через місяць від початку весняних польових робіт, що дає змогу ретельніше контролювати вологість ґрунту, сегетальну рослинність та вирівняність поверхні поля. З настанням фізичної стиглості обробіток легких ґрунтів частіше починають з боронування, а за недостатнього зволоження проводять культивацію з боронуванням на глибину 5–7 см. Цей захід забезпечує якісне кришіння і прогрівання обробленого шару ґрунтів суглинкового та легкоглинистого гранулометричного складу. В допосівний період основну увагу зосереджують на зменшенні потенційної забур’яненості передусім посівного шару шляхом провокації схожості насіння, механічного знищення проростків бур’янів культиваціями (від 6–8 до 10–12 см) залежно від щільності ґрунту, ступеня засміченості, вологості тощо. Зрозуміло, що за посушливих умов як кратність, так і глибину культивацій потрібно істотно зменшити і надати перевагу мінімізованому обробітку багатофункціональним комбінованим агрегатом на глибину 6–8 см. Отже, найбільш доступним і водночас ефективним буде використання широкозахватних боронувальних агрегатів для провокування сходів бур’янів, а за високої їхньої щільності – додаткове застосування гербіцидів. За широкої гами пропонованих на ринку препаратів фахівці зможуть вибрати ефективні композиції, що за витратністю конкуруватимуть із механічними заходами (культивацією). Подібна технологічна схема повністю забезпечує вимоги щодо якісної сівби пізніх ярих культур.

З-поміж можливих варіантів підготовки ґрунту та сівби ярих культур, найоптимальнішим буде той, який забезпечить максимальний волого- і ресурсоощадний ефект. Це сповна реалізується за використання сучасних посівних комплексів типу Pronto (Horsch), Solitair (Lemken), Cirrus (Amazone), АTD, Тurbosem («Союз спецтехніка») та ін. Наявність сошників (до 15 типів) поліфункціональної конструкції уможливлює створення оптимальних агрофізичних умов для проростання насіння. При цьому стан поверхневого шару ґрунту в міжряддях більш грудочкуватий, порівняно із зоною рядків, що значною мірою запобігає утворенню ґрунтової кірки та стримує проростання бур’янів.

Альтернативою є заміна багатоопераційних заходів використанням простих, водночас високопродуктивних агрегатів зі зчіпок зубових пружинних борін шириною захвату до 24 м. Важливо, що якісний обробіток здійснюється на мінімальну (3–4 см) глибину за максимально високої швидкості руху МТА. За такого робочого режиму оптимальне кришіння ґрунту відбувається за вищої його вологості, тобто реально скорочується термін проведення весняно-польових робіт.

Обробіток ґрунту після сівби або під час догляду за посівами спрямований на одержання дружних рівномірних сходів, знищення бур’янів та забезпечення сприятливих умов для активної вегетації польових культур.

За посушливої весни відразу ж після сівби проводять коткування (якщо це технологічно не реалізовано під час сівби) кільчасто-шпоровими або кільчасто-зубчастими котками, які створюють у насіннєвій зоні щільний вологий прошарок. Культури, які виносять сім’ядолі на на поверхню під час проростання (бобові, гречка, соняшник), здебільшого потребують зовсім незначного ущільнення ґрунту. Натомість за вирощування дрібнонасінних культур до- чи післяпосівне коткування є невід’ємним агрозаходом.

У сучасному землеробстві функцію контролювання бур’янової синузії переважно виконують гербіциди. Агротехнічний метод боротьби з бур’янами повноцінно застосовують лише за органічного землеробства, а у решті випадків – лише окремі його елементи. Як самостійні заходи на різних культурах за потреби здійснюють одне або декілька досходових боронувань для руйнування ґрунтової кірки та знищення проростків бур’янів, найкраще — у стадії білої ниточки сітчастими пружинними або грифельними боронами.

Система післясходового обробітку класичних просапних культур (буряків цукрових, кукурудзи, соняшнику, картоплі), а також широкорядних посівів гречки та сої включає один або декілька різноглибинних міжрядних обробітків із можливістю локального внесення добрив. Їхню кількість та глибину обмежують в умовах недостатнього зволоження, а також у сучасних агротехнологіях вирощування соняшнику, буряків і кукурудзи, які передбачають висів насіння на кінцеву густоту та внесення ґрунтових та післясходових гербіцидів широкого спектра дії. Однак і за таких обставин доцільне підгортання молодих рослин для присипання бур’янів у рядках та стабілізації теплового режиму посівів. Більше того, використання оригінальних техніко-технологічних рішень для здійснення серії підгортань є однією із визначальним передумов формування високих урожаїв бульб картоплі (гребеневі технології).

За матеріалами ННЦ «Інститут землеробства НААН»