Новий погляд на підготовку ґрунту під ріпак

Вирощування ріпаку — досить складний процес. Основна й найголовніша проблема у його вирощуванні, як відзначають практично всі аграрії незалежно від регіону, в якому розташоване господарство, — це отримання сходів…

Усі ми знаємо, що ріпак висівають чи не в найспекотніший період року. Рекомендовані агростроки сівби для більшості регіонів України припадають на середину — кінець серпня.

Як правило, в цей період віднайти хоча б найменші ознаки наявності вологи в ґрунті практично неможливо. Хіба що за винятком полів, яким пощастило «зарядитися » від хороших літніх дощів, а можливо й гроз. Проте такою «розкішшю» погода нас останніми роками не балує. І залишається лише надіятися на техніку та технології обробітку ґрунту, які здатні забезпечити максимальний результат роботи не лише за сприятливих погодних умов, а й допомагають отримати стабільно позитивні показники навіть за такого жорсткого погодного явища, як посуха.

То яка ж технологія виробництва ріпаку найкраща для України? Наперед скажемо, що говорити про якусь одну технологію обробітку ґрунту не можна. Україна — велика держава, тож, скажімо, те, що працює на заході країни, навряд чи з таким самим успіхом працюватиме на сході. Так само є свої нюанси застосування виробничих технологій у північних і південних регіонах. Тому якоїсь однієї філософії обробітку ґрунту під цю культуру немає.

«Найкращий обробіток ґрунту під ріпак — оранка»

Це твердження міцно засіло в головах всіх агрономів, які здобували освіту, скажімо так, у минулому столітті. Чому саме за таким принципом тоді навчали секретів виробництва цієї культури? Справа в тому, що ріпак — дуже дрібнонасіннєва культура, і головне завдання під час її висівання — забезпечити надійний контакт насіння з ґрунтом. На той час вітчизняна машинобудівна промисловість не дуже балувала аграріїв нашої держави — на ринку практично не було сівалок, які б дали змогу якісно висівати дрібнонасіннєві культури в необроблене поле. Тому оранка, а потім культивація після неї, були чи не єдиним оптимальними варіантамм підготовки поля до висівання. Адже ця операція давала змогу загортати всі пожнивні рештки, ефективно боротися з бур’янами і, врешті-решт, отримувати хорошу, принаймні для візуального сприйняття, картинку поля.

Проте слід сказати, що оранка дуже добре працює лише за умови стабільних опадів. Тобто зораний шар ґрунту, образно кажучи, — це губка, яка швидко всмоктує вологу й також швидко її віддає. Проте для коріння рослин зораний на 30, максимум — 35 см шар ґрунту є недостатнім. А про зв’язок із нижніми шарами говорити взагалі не доводиться, адже створена плужна підошва надійно відрізає доступ коріння до вологи на рівні, що пролягає нижче від зораного шару. І як показує практика, волога, що накопичилась у цьому ґрунтовому шарі за осінньо-зимовий період, буде ефективно використана лише для старту рослин. Далі — найцікавіше. Всі агрономи та керівники господарств зі сльозами на очах розпочинають просити у небесних сил хоч маленького дощику для того, аби наситити цю «губку ». Про оранку в літній період і говорити не доводиться.

Проте за стабільного, рівномірного протягом вегетації культурних рослин, вологозабезпечення ця технологія відмінно працює й показує найкращі результати порівняно з іншими видами ґрунтообробітку.

Щоб не чекати, доки випаде дощ…

У разі, якщо небесна канцелярія з якихось причин не балує вас дощами, або буває так, що «тут густо, а там пусто» (мається на увазі, що для вашого регіону ви отримали річну норму опадів, проте всі вони випали не тоді, коли вам потрібно, а, скажімо, в осінньо-зимовий період), то обов’язково слід звертати увагу на мінімальну технологію обробітку ґрунту з обов’язковим глибоким розпушенням та залишанням на поверхні ґрунту пожнивних решток, які захищатимуть ґрунт від впливу сонячного проміння та вберігатимуть від випаровування вологи.

Проблеми й переваги, які можуть виникнути під час традиційного обробітку ґрунту, ми розглянули. Тож тепер до вашої уваги — декілька варіантів роботи різними ґрунтообробними знаряддями під час підготовки ґрунту до висівання ріпаку, які сприяють збереженню вологи та рівномірному закладанню насіння.

Обробіток ґрунту за допомогою важких культиваторів або дискової борони чи лущильника. Основні негативні сторони під час підготовки ґрунту під висівання ріпаку цими агрегатами такі:

 недотримання потрібної глибини обробітку (зазвичай — це 3–5 см);

загортання пожнивних решток на глибину обробітку;

висушування ґрунту внаслідок перемішування оброблюваного шару ґрунту (частково нівелювати висушування ґрунту можна шляхом висівання ріпаку відразу за проходженням культиватора чи дискової борони, хоча на практиці цього досягти майже неможливо). Але не слід забувати просту землеробську істину: розпушений шар ґрунту — це насамперед висушений ґрунтовий шар.

Останніми роками на ринку України з’явилися агрегати для вертикального обробітку ґрунту, які, на думку багатьох фахівців, що займаються реалізацією та експлуатацією сільськогосподарської техніки, є досить цікавими щодо збереження вологи в ґрунті та його підготовки саме під висівання ріпаку.

Для прикладу розглянемо агрегат для вертикального обробітку ґрунту Excelerator від компанії Kuhn, а головне — вплив його робочих органів на ґрунт. Для початку доречно буде сказати, що цей агрегат є універсальною машиною, оскільки дає змогу працювати як у режимі вертикального обробітку ґрунту, так і як лущильник. Для цього конструкція машини має можливість налаштування кута атаки робочих батарей.

Отже, про все по черзі. На перший погляд, робота, яку виконує агрегат, не помітна оку людини. Адже за мінімального кута атаки не відбувається зміщення ґрунту відносно поверхні та його перемішування. Крім того, після проходження агрегату не досягається повне перекриття робочими органами оброблюваної ділянки поля. Проте основні зміни, завдяки робочим органам Excalibur, відбуваються власне в структурі ґрунту.

Ефект від проходження дисків із мінімальним (практично нульовим) кутом атаки легко можна побачити та оцінити, якщо взяти ніж і встромити потім витягнути його з ґрунту. Візуально ми не побачимо ефекту від такої дії, проте структура ґрунту навколо ножа (читай — робочих органів) буде порушена й зруйнована. Саме такий результат ми отримуємо після проходження агрегату для вертикального обробітку ґрунту. Цей ефект також посилюється тим, що ми маємо незначну відстань між двома дисками (для Excelerator вона становить 20,3 см), які з обох сторін впливають на смужку ґрунту між ними. Саме цей ефект дає змогу в подальшому легко зруйнувати необроблені гребені фінішними робочими органами або навіть робочими органами сівалки.

Також слід зауважити, що необроблені гребені з порушеною структурою ґрунту утворюються тільки на перезволожених ґрунтах. Якщо ж працювати в умовах стиглого ґрунту, то після проходження агрегатів ми отримуємо повністю рівномірно оброблений шар на встановлену глибину. Тобто ми маємо змогу обробити ґрунт на потрібну глибину, виходячи з технології обробітку ґрунту, а не з технічних можливостей машини. Справа в тому, що робочі органи дискових лущильників чи борін, як правило, мають випуклу форму, і їхня робота полягає у вирізанні та перемішуванні ґрунту на глибину обробітку. Проте перекриття між проходами дисків відбувається на глибині не менше ніж 5–7 см залежно від діаметра й розташування дисків. І головне — за неправильного налаштування агрегату або бажання обробити ґрунт мілкіше, ніж може машина, можливе утворення незруйнованих і незрушених гребенів. Тобто ми отримаємо хвилясту поверхню, не придатну для подальшого висівання.

Повернемось до агрегату для вертикального обробітку ґрунту. Слід бути відвертими: залежно від умов та стану ґрунту, за їхньою допомогою не завжди вдається отримати ідеально підготовлений ґрунт за один прохід. Проте це не означає, що одне поле за короткий проміжок часу (перед висіванням) потрібно обробити два, а то й більше разів. Мається на увазі, що коли ми використовуємо в господарстві агрегат для вертикального обробітку ґрунту вже не перший рік, то потрібно змінювати напрямки його руху полем. Тобто з осені або навесні (під попередник) ми проводимо роботу по одній діагоналі поля, потім виконуємо лущення стерні попередника по іншій діагоналі, і вже безпосередньо перед висіванням ріпаку проводимо обробіток ґрунту в напрямку, в якому висіватимемо цю культуру.

Є приклади роботи агрегату для вертикального обробітку грунту в одному з агропідприємств Одеської області, коли агровиробникам доводилося готувати ґрунт перед висіванням у три (!) етапи, що, на перший погляд, економічно невигідно. Проте навіть після триразового проходження агрегату підготувати ґрунт цим агрегатом виявилось дешевше, порівняно з традиційною технологією (оранка, передпосівний обробіток). Адже витрата палива Exelerator за мінімального кута атаки становить 4–5 л/га. Помноживши на три (кількість проходів агрегату), ми маємо показник паливовитрати максимум 15 л/га, що, порівняно з виконанням оранки й культивації, значно економніше. Крім того, і це головне, за такої технології у господарстві гарантовано отримали вирівняні сходи ріпаку.

Ми вже говорили, що великого візуального ефекту під час лущення стерні не побачимо — всі зміни відбуваються безпосередньо в ґрунті. Також слід сказати, що агрегат, розпушуючи ґрунт, також забезпечує відмінне руйнування зв’язків між корінням рослин і ґрунтом і водночас залишає на поверхні практично 100% пожнивних решток, які додатково захищають ґрунт від небажаного впливу сонця та сприяють затриманню вологи. Це дуже важливий ефект, оскільки насінина ріпаку дуже дрібна і для її проростання потрібен надійний контакт із ґрунтом, а не із соломою, яку за іншого виду обробітку просто загортають на глибину обробітку. Другим позитивним моментом, коли стерня попередника зрушена, але не загорнута в ґрунт, є стримування швидкості вітру біля поверхні ґрунту, що також сприяє зниженню випаровування вологи. І що важливо, за випадання дощу залишена стерня до того ж слугує своєрідним бар’єром, що перешкоджає заплескуванню ґрунту та унеможливлює утворення ґрунтової кірки.

Глибоке розпушення як основний обробіток ґрунту під ріпак

Але слід бути відвертими: ріпак має стрижневу кореневу систему й позитивно реагує на збільшення глибини обробітку. Для накопичення вологи (особливо актуально для господарств, які працюють у посушливих умовах) ефективним технологічним прийомом є глибоке розпушення (на 35–45 см) та безполицеве розпушення ґрунту на глибину 30–35 см.

І найголовніше — цю технологічну операцію слід проводити не безпосередньо перед висіванням ріпаку, а ще з осені, під підготовку ґрунту для висівання попередника. Для виконання цих операцій можна використовувати як комбіновані диско- лапові агрегати, такі як Ecolo- Tiger (Case IH), DMR (Kuhn), Tinemaster (Quivogne), БДВП-4,2 з чизельною приставкою («Краснянське СП “Агромаш”») та інші, так і одноопераційні глибокорозпушувачі 4830 (Kuhn), Cultiplow Platinum (Agrisem), SS (Great Plaints), ЧГ («Краснянське СП “Агромаш”») тощо.

Також як альтернативу оранці можна готувати ґрунт під висів ріпаку й за допомогою легких комбінованих агрегатів типу Landsaver (Kuhn), Top Down (Vaderstad), Maximulch Serie 4R (Agrisem), Cross (Unia), Performer (Kuhn), Ceus (Amazone) тощо. Особливістю роботи цих агрегатів є розпушення ґрунту та його перемішування з пожнивними рештками лише у верхній частині, де зосереджена основна кількість бактерій і мікроорганізмів, які розкладають органічну масу. До того ж за виконання обробітку ґрунту на однакову глибину витрати палива в цих агрегатів на 15–20% менші, порівняно з оранкою, і водночас вони забезпечують на 20% більшу продуктивність.

Справжній агрегат для вертикального обробітку ґрунту

На ринку України є безліч агрегатів, які пропонуються як агрегати для вертикального обробітку ґрунту. Проте потрібно усвідомлювати, що привабливий багатообіцяючий ярлик на практиці не завжди відповідає суті свого призначення. Тому слід чітко розуміти принцип роботи цього виду техніки: головна технологічна особливість полягає в тому, що робочі органи справжнього агрегату для вертикального обробітку повинні працювати строго вертикально. Тобто входити та виходити з ґрунту чітко перпендикулярно до його горизонту і таким чином створювати вертикальні розломи ґрунту, а не зсувати його вбік. Ринок сільгосптехніки пропонує машини, які оснащені рівними або хвилястими дисками, проте кут їхньої атаки щодо напрямку руху машини становить 10–20°. Насамперед це характерно для таких агрегатів, як Tru Tandem (Case IH) та БДЛП-8 («Краснянське СП “Агромаш”»). До речі, БДЛП-8 (легка дискова борона) перетворилася на агрегат для вертикального обробітку ґрунту після оснащення дискових батарей турбодисками (аналогічними робочим органам агрегату Excelerator). Звісно, ці машини якісно виконують свою роботу і заслуговують на увагу, проте слід розуміти, що вони не мають жодного стосунку до вертикального обробітку ґрунту.

А. Сухина a.sukhina@univest-media.com

Журнал «Пропозиція», №6, 2018 р.